Колекція Олександра Борисовича Ільїна – одна з найбільших і найзагадковіших колекцій ХХ сторіччя на теренах Європи. Зібрано цілий музей: десятки тисяч рідкісних книг, ікони в золотих і срібних оправах, картини і антикваріат. Збиралися ці витвори мистецтва у той час, коли приватна власність на ці речі була поза законом.
Хто ж ця людина, чия всепоглинаюча пристрасть, відкрила широкому загалу безліч предметів старовини, а особливо рідкісних книг (більше 7300 екземплярів)?
Олександр Ільїн народився 4 квітня 1920 року в Рибінську в сім’ї колекціонерів. Батько – син власника мідноливарної майстерні, мати – спадкова дворянка з роду Римських-Корсакових. Родинні реліквії Римських-Корсакових та раритети, які родина збирала у ХІХ ст., стануть основою майбутньої колекції, так званим обмінним фондом.
Від діда і батька хлопець перейняв багато секретів лиття, карбування, роботи з металом, прекрасно знав хімію, фізику, за старовинними підручниками освоїв палітурну справу, реставрацію книг. Гарно малював. Захоплювався мистецтвом. Сенсом його життя були книги, колекції.
У 1941 р. Олександр вступив до Московського інституту, після початку війни одну з раритетних книжок поміняв на «білий квиток» у лікаря. У 1944 p. Ільїн був засуджений за крадіжку провіанту у складі групи в особливо великих розмірах. За такий злочин тогочасний Кримінальний кодекс передбачав смертну кару, але він отримав п’ять років виправно-трудових таборів. За деякими джерелами, вийшов на свободу через чотири місяці. Його батько свого часу був активним комуністом, чекістом, під час громадянської війни на Ярославщині брав участь у придушенні Антонівського бунту, вчився разом із Олексієм Косигіним. У ті роки Ільїн старший був директором масложиркомбінату у Рибінську. Завдяки своїм зв’язкам, очевидно, зумів врятувати сина від смертної кари, та не від ув’язнення.
Після табору Олександр Ільїн не затримався у Рибінську – прибув до Києва і став послушником у Києво-Печерській лаврі. За свідченнями знайомих, Олександр був віруючою людиною, хоча ніколи цього не виставляв на показ. Ільїн отримує повноваження помічника настоятеля Лаври.
Свою роботу з реставрації просив оплачувати не грішми, а книжками з бібліотеки. У 1961 році лавру закрили, Ільїн переїхав до Кіровограда, куди батька як інженера запросили на реконструкцію олієжиркомбінату. Олександр перевіз у місто два контейнери книг та церковних речей. Книг із Києво-Печерської лаври у колекції Ільїна 114 екземплярів.
Опанувавши професію електрика, О. Б. Ільїн працював за фахом на заводі «Червона Зірка», у тресті столових та їдалень. Підробляв реставрацією старовинних картин та меблів. Містяни називали його «людиною із золотими руками». Жив самотньо в двоповерховому власному будинку без зручностей на вул. Урожайній 28. У будинок майже нікого не впускав: одну категорію відвідувачів він пускав до груші у своєму саду, другу – до порогу, лише обрані допускалися до кухні.
Колекціонер не любив музеїв і бібліотек, вважаючи що річ чи книга має належати одному власнику. Збираючи унікальні речі, він ніби прагнув написати власну історію світу. При передачі колекції до державних установ знайдено документ – акт обміну книгами між Ільїним та Кіровоградським краєзнавчим музеєм. О. Б. Ільїн одержував 7 назв від музею аж за 37 власних у 93 томах. Найцікавіше, що обмін відбувся у Кіровограді 30 березня 1949 року.
О. Ільїну вдалося зібрати величезну колекцію дорогоцінних книг (серед яких Біблія Івана Федорова, чотиритомник «Царська та імператорська охота», над яким працювали Олександр Бенуа, Ілля Рєпін); рукописи та прижиттєві видання Миколи Гоголя; Олександра Пушкіна, Федора Достоєвського, Дмитра Яворницького, Володимира Винниченка.
Із рідкісних речей мав телескопи Галілео Галілея та Карла Цейса.
Серед особливо цінних речей колекції
- портрет Катерини II в одязі українського гетьмана, можливо, авторства Дмитра Левицького, який вважався зниклим;
- срібний кухоль роботи українського ювеліра кінця XVII - початку XVIII ст. Івана Равича, яких всього два у світі. Вважається, що кухоль був зроблений або належав до гарнітуру Петра І.
- китайська порцелянова ваза, до XVIII ст. унікальної технології виготовлення. Замішану з каоліну фарфорову масу витримували до 10 років. Готові вироби обпалювали в печі у спеціально виготовлених для них глиняних капсулах близько трьох діб при температурі 1280 градусів! Потім ще кілька діб вироби стигли у печі, тільки розбивши глиняний «футляр», майстри могли побачити, що вийшло. Не менш складною була технологія нанесення малюнків. На виготовлення однієї вази потрібно було кілька років. Тож не дивно, що на початку XVIII ст. від цих технологій почали відмовлятися.
- середньовічна ікона Богоматері Одигітрїї (Вказуючої шлях) – високопрофесійне духовне творіння, один із перших образів Богородиці, за переказами, написаний самим євангелістом Лукою.
- ікона Богоматері Охтирської (XVIII ст.), написана у традиціях українського живопису епохи рококо та багато інших рукотворних цінностей.
Віртуальна 3D екскурсія до зали Кіровоградського краєзнавчого музею, де експонується частина колекції Ільїна за посиланням
Після смерті Ільїна 21 жовтня 1993 року доля його колекції вирішувалася на рівні президента і постановою суду стала власністю держави. З 3 по 7 січня 1994 року співробітники міліції виносили з кімнат, підвалу і горища будинку мішки з антикваріатом, коробки зі старовинними книгами, іконами, ювелірними виробами, картинами. Було зібрано більше 4000 витворів мистецтва та більше 7000 книг. Зі спогадів одного з учасників процесу, знадобилося близько 20 вантажівок, щоб вивезти мішки з ільїнської скарбниці. Частину колекції було перевезено до обласного краєзнавчого музею (4121 експонат), а рідкісні книги до ОУНБ ім. Д. І. Чижевського. Причина — «відсутність спадкоємців», племінники колекціонера так і не довели свої права на володіння колекцією дядька. У 2011 р. у Кіровограді, Одесі та Празі було знято телесеріал «Синдром дракона» про походження та долю колекції Олександра Ільїна. Автобіографічного у цій кінострічці небагато, але вона проливає світло про духовну сутність людини, яка зломлена – своєю пристрастю, боротьбою із системою.
Дізнатися більше:
Книги
Кунсткамера Олександра Ільїна: [Альбом] / Кіровоград. обл. краєзн. музей; Авт. тексту та упоряд. П. Босий; Наук. консульт. Ж. Арустамян та ін. – Кіровоград: Вид. центр "Єлисавет", 1997. – 13 с.: іл.
Поліщук Володимир Васильович. Сто років тому: книга публікацій / Володимир Поліщук. – Кропивницький: [б. в.], 2017. – 143 с.: карти, фото, фото. кол.
50 знаменитых загадок истории Украины / Андрей Кокотюха [и др.]; авт. и руководитель проекта Дмитрий Таболкин; худ.-оформ. Л. Д. Киркач-Осипова. – Харьков: "Фолио", 2012. – 510 с. – (Сер. "100 знаменитых").
Цуканов М. Коллекционер Ильин. Двадцать лет спустя. – К.: ТОВ НВП «Интерсервіс», 2017. – 132 с., іл.
Публікації
Босько В. Книги і люди: від Григорія Саражиновича до Олександра Ільїна / В. Босько // Народне слово. – 2012. – 20 грудня. – С. 8: фото.
Босько В. Колекція О. Ільїна зазнала втрат / В. Босько // Народне слово. – 2001. – 4 грудня. – С. 4.
Босий П. Кунсткамера Олександра Ільїна / П. Босий // Вечірня газета. – 1996. – 13 травня. – С. 4-5.
Босько В. Про Ільїна зніматимуть фільм / В. Босько // Народне слово. – 2002. – 19 листопада. – С. 3.
Готур Д. Ільїн не приймав клієнтів під грушею [Текст] / Д. Готур // Наше місто. – 2018. – 30 серпня. – С. 2: фото.
Левінська Т. Скарби Ільїна доступні кожному / Т. Левінська // Кіровоградська правда. – 2013. – 20 вересня. – С. 10: фото.
Мокрієнко Оксана. Загадка колекції Ільїна / Оксана Мокрієнко // Історія +. – 2019. – № 4: Квітень. – С. 14-15: фото. кол.
М'ятович В. Забутий "мільярдер" / В. М'ятович // Народне слово. – 2009. – 19 травня. – С. 1, 8.
Олена Гаращенко: Втрачені книги з колекції О. Ільїна ніхто нікого не примушував списувати за 80 копійок // Нова газета. – 2002. – 15 листопада. – С. 2.
Поліщук В. Нерозгадані таємниці колекції Ільїна / В. Поліщук // 21-й канал. – 2013. – 24 жовтня. – С. 12.
Постолатій В. Скарби колекції Ільїна: Наше минуле / В. Постолатій // Хобі. – 2005. – № 11. – С. 22.
Харченко Юлія. Кіровоградське книгодиво Ільїна / Юлія Харченко // Народне слово. – 2013. – 7 лютого. – С. 9: фото.
Шкабой В. Колекція Ільїна: з музейної полиці – на екран / В. Шкабой // Народне слово. – 2011. – 1 вересня. – С. 4: фото.
Ресурси Інтернет
Кунсткамера Олександра Ільїна [Електронний ресурс] // ОУНБ ім. Д. І. Чижевського: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://library.kr.ua/elmuseum/ilyin/kunstkam/index.html. – Назва з екрана. – (Дата звернення 10.07.2019). – Мова укр.
Макей Л. Возвращение Кировоградского Вергилия [Електронний ресурс] // Утренний город: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 10.07.2019). – Мова укр.
Олещенко В. Прокляття з берегів Інгулу чи Колекція на мільярд? [Електронний ресурс] // АКУЛАMEDIA: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 10.07.2019). – Мова укр.
Орел С. Розкрито деякі таємниці колекції Ільїна [Електронний ресурс] // Рідний край [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 10.07.2019). – Мова укр.
Степанова О. Історія колекціонера Ільїна: сенсації 20 років потому [Електронний ресурс] // DOZOR: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 10.07.2019). – Мова укр.
Степанова О. П'ять неймовірних експонатів колекції Ільїна [Електронний ресурс] // DOZOR: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 10.07.2019). – Мова укр.
