Ігор Прокопович Січовик – український письменник, автор численних книг сатири, гумору та дитячої літератури.

         З віршами Ігоря Січовика знайомі чи не всі діти, які вперше переступили поріг дитсадочка або школи. Їх можна зустріти в «Букварях» та в багатьох збірниках з навчання грамоті. Ці твори – образні, легко запам'ятовуються і, найголовніше, – веселі та дотепні.

         «За допомогою слова можна творити дива. Словом можна засмутити, а можна й звеселити, воно передає всі кольори життя», – був переконаний Ігор Січовик.

         Народився Ігор Січовик 17 червня 1945 року в селі Велицьк на Волині в родині сільських вчителів. Його дитинство було насичене простими, але важливими життєвими уроками, адже родина жила в умовах післявоєнної відбудови, що вимагало працьовитості та рішучості.  Із самого дитинства хлопчика оточувала любов до знань, літератури та рідної мови. Родина сільських вчителів часто переїжджала, що дало Ігорю можливість побачити різні куточки України – від поліських лісів до херсонських степів.

         Шкільні роки майбутнього письменника пройшли на Херсонщині, де закінчив середню школу. Свої перші поетичні рядки почав писати у дванадцятирічному віці, а дебютна публікація з’явилася у 1957 році в районній газеті.

         Проте, по-справжньому серйозно писати Ігор Сівчовик почав після служби в армії та здобуття робітничої спеціальності в Кривому Розі. Після армії вступив до університету, здобув освіту і розпочав свою професійну кар’єру. Однак його серце належало не лише освіті, але й літературі. Уже в юному віці він писав для місцевих газет, а перше опубліковане оповідання з’явилося в районній газеті в 1972 році.

         Член Національної Спілки письменників України з 1978 року.

         Творчий шлях Ігоря Січовика був різноманітним. Він став автором більше тридцяти дитячих книг, багато з яких стали справжніми хітами серед маленьких читачів. Наприклад, такі твори, як «Жива криничка», «Веселі віршики», «Математичні ігри» здобули популярність не лише серед дітей, але й стали важливими для шкільної програми. Січовик також активно працював у галузі публікацій, випустивши близько 40 книжок для дітей і дорослих, і чимало з них було включено в антології та хрестоматії.

         Видав три книжки сатири та гумору для дорослих («Жертва моди, «Зачарована шістка», «Азбука для дорослих»). Упорядкував навчальні збірники для молодших школярів, такі, як «Виручалочка» (десять видань), «Кобзарик» (три видання), «Дивокрай», «Дитячі ігри та розваги», «Веселі історії», «Що не звір, то дивина», «Веселі віршики», «Весела компанія», «З нами весело усім», «А що в мішку?», «Торбинка сміху», «Пухнасті друзі», «Віршики для дітей».

         Є автором підручників для позакласного читання «Першокласник» і «Сонячне перевесло», близько трьохсот ігор з буквами і словами «Словограй» і «Мовограй», збірників для дошкільних навчальних закладів «Світлячок», «Чеберяйчик», «Дошкільнятко». Видав книжки для найменших читачів: «Математичні ігри», «Веселий задачник», «Таємниця десяти невідомих» та книжку «Весела школа». 2006 року окремими виданнями побачили світ такі книжки: «Веселі загадки», «Казки та казочки», «Спритні пальчики», «Котячі дражнилки», «Тисяча скоромовок».

         Однією з найбільших його заслуг стало те, що він зміг поєднати гумор та виховний аспект у своїй творчості. Січовик не лише веселив, але й навчав своїх читачів справжнім моральним цінностям, таких як відданість, працьовитість і любов до рідної землі. Багато з його робіт стали основою для методичних розробок і навчальних матеріалів для початкових шкіл.

         Ігор Січовик також продовжував писати для дорослих, і серед його доробку є сатиричні твори, що виявляли не лише його сміливість у поглядах, але й здатність глибоко аналізувати суспільні явища. Так, у 2003 році він написав повість «Неймовірні пригоди барона Мюнхгаузена в Україні», у якій поєднуються гумор, український фольклор і важливі історичні мотиви. Повість описує пригоди Мюнхгаузена в Україні та дає іноземному герою можливість побачити її культуру і людей.

         2003 року Ігор Січовик написав сатиричну політичну повість «Дурилло» (Сповідь президентського песика).

         До кінця свого життя Ігор Січовик активно працював, зокрема, написавши кілька повістей для середнього шкільного віку, таких як «Формула вузла, або Як розплутати клубок таємниць» і «Комп'ютерна алхімія», що продовжують залишатися популярними серед молоді.
         Помер Ігор Прокопович Січовик у жовтні 2021 року після тяжкої хвороби. Важка втрата для української літератури, але його спадщина живе далі через численні книги, що надихають і розвеселяють нові покоління.

         Ігор Січовик – яскравий представник сучасної української дитячої літератури, творча спадщина якого вирізняється теплом, доброзичливістю й глибоким розумінням дитячого світу.