Ми всі починаємо з буквочки, з літери виростаємо до слова, до речення, до мислення,
до казок, оповідань, романів, всі вчимося читати, всі беремо в руки книгу.
Тож має бути свята повага до книги, на неї мусять бути спрямовані увага і кошти.
О. Кононенко

        Кононенко Олексій Анатолійович – письменник, журналіст. Член Національної Спілки Письменників України з 1999 року. Заслужений діяч мистецтв України (2004). Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. І. Огієнка (2003). Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня (2012).

        Народився Олексій Анатолійович Кононенко 23 серпня 1957 року у селі Роздолля Компаніївського району.

        У 1974 році закінчив Компаніївську середню школу. Далі було навчання в Кіровоградському педагогічному інституті ім. Пушкіна (філогічний факультет), яке успішно завершилося у 1978 році. У тому ж році доля заводить юнака на батьківщину Ю. Яновського. Олексій Кононенко працює заступником директора Нечаївської СШ Компаніївського району Кіровоградської області.

        У 1986 році був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

        У 1988–90 рр. – головний інспектор управління виховної роботи Мінестерства народної освіти УРСР.

        У 1990–92 рр. – заступник директора культурного центру «Музика, мода, молодь».

        У 1992–94 рр. – редавктор відділу журналу «Азбука сімейного виховання».

        У 1994–99 рр. – редактор відділу культури газети «Дзеркало тижня».

        Від 2010 p. – директор департаменту видавничої справи і преси Держкомтелерадіо України (Київ).

        О. А. Кононенко почав друкуватися від 1974 року.

        Автор понад сорока книг. Найвідоміші:

        Абетка (1990–1998),

        Персонажи славянской мифологии (1993),

        Лічилка (1997),

        Слухай подих давнини (1997),

        Духи природи. Хатні та дворові (1997),

        Духи природи. Лісові та польові (1997),

        Духи природи. Водяні та болотяні (1998),

        Абетка юного болільника (1998),

        Ритуали, обряди, звичаї (1998),

        Вбивач бичків, Пісні мої веселі та сумні» (2002),

        «Слов’янський світ» (2008),

        Українська міфологія та культурна спадщина (2012),

        Перун та всі інші (2015),

        Коли ще звірі говорили (2016).

        У співавторстві з композитором О. Жилінським вперше (1994 рік) в незалежній Україні випущено збірку дитячих пісень «Веселад».

        Написано пісні для фестивалів у дитячому таборі «Молода гвардія», що розташований в Одесі на березі моря. «Веселкову пісеньку» і «Пісенька джури».

        Створено низку пісень спільно з М. Свидюком («Доня моя, донечка»), П. Зібровим («Мамина казка»), А. Кудлай («Червоні вишні»), М. Гнатюком («Все буде добре»), О. Жилінським («Я збудую собі екіпаж»), К. Бужинською («Колискова колисці»), Л. Сандулесою («Я люблю»), тріо «Либідь» («Купальські забави») та ін. Олексій Анатолійович – автор різдвяних вистав для дітей у Національному українському драматичному театрі ім. І. Франка (Київ, 1994–98).

        Перша книжка (словник-гра) вийшла російською мовою – «Персонажи славянской мифологии». Наклад у 50 тисяч примірників розійшовся в Україні, Росії, Білорусії.

        Важливою для письменника стала книжечка «Абетка». У книжці чимало вдалих знахідок, наприклад, в чотирьох рядках кожне слово починається з однієї літери:

                         Спить старий сердитий сом,
                         Сому сниться сьомий сон.
                         Сонце спить, світанок спить,
                         Сом смачним сніданком снить.

        Познайомитися з «Абеткою» можна за посиланням: http://abetka.ukrlife.org/abetka_kon.htm.

        У книзі «Неймовірна смакота від розумного кота» автор знайомить читачів із буденною та святковою традиційною їжею наших предків: вергунами, балабушками, калитою тощо. Кулінарний словничок стане у нагоді широкому колу читачів.

        Знаковою для автора стає дослідницька праця «Українська міфологія та культурна спадщина» (видавництво «Фоліо»). В ній, зокрема, тлумачиться символіка рослин, дерев, каменів, людських почуттів, йдеться про обряди, звичаї, духи природи, божества, музичні інструменти, персони. Загалом розповідається про людське життя – слов’янина, українця протягом багатьох століть, про те, що його оточувало, про колізії і катаклізми навколо нього.

        «Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану», «Таємниці давніх улусів. Міфологія та епос Узбекистану», «Відуни сокровенного. Міфологія та епос Грузії», «Соловей піднебесний. Міфологія та епос Вірменії», які видані українською мовою – прагнення автора долучити українців до вивчення інших культур.

        Вийшла також книжечка віршів поетів Вірменії, Грузії, Азербайджану, Узбекистану в перекладах автора.

        Підготовлена бібліотечка українського гумору з сімох книг. Це анекдоти та життєві історії, які побутували. А от упорядник-укладач і автор деяких поетичних О. А. Кононенко.

        Кредо письменника: «Книга не буває передчасною, вона потрібна вчора, сьогодні і завтра».

Дізнатися бiльше:

Твори автора

	Безсмертна пам'ять: 60-річчю визволення України присвячується / авт.-упоряд. О. А. Кононенко [та ін.]; відп. ред. О. А. Кононенко; "Держава", всеукраїнське об'єднання. – [К.]: [б.в.], 2004. – 78с.
	Біла юрта: міфологія та епос Туркменістану / авт.-упорядник О. А. Кононенко; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. – Харків: Фоліо, 2012. – 285 с.
	Все-всі-вся: анекдоти про маленьких і великих, зубатих і вухатих, культурних і спортивних, а також суспільно активних / авт-упоряд. Олексій Кононенко; [худож. Віктор Кононенко]. – К.: Криниця; Х.: Фоліо, 2013. – 286 с.: рис.
	Давня давнина: боги, герої, духи народів Грузії / авт.-упоряд. О. А. Кононенко. – К.: АДС УМКЦентр, 2008. – 80 с.: іл.
	Кононенко, Олексій Анатолійович. Барабашка та всі інші. Про духів добрих і не дуже: для дітей дошк. і мол. шк. віку / Олексій Анатолійович Кононенко; мал. Віктор Кононенко. – К.: Либідь, 2013. – 123 с.: мал.
	Кононенко О. А. І розкраяну душу рятує душа...: поезії / О. А. Кононенко. – Кіровоград: Імекс ЛТД, 2014. – 348 с.: іл. – (Поетична бібліотека Єлисаветградця).
	Кононенко О. А. Коли ще звірі говорили: за мотивами казок Івана Франка / О. А. Кононенко; худож. Я. Кернер-Вернер. – К.: ФОП Зеленський В. Л., 2016. – 72 с.: іл.
	Кононенко Олексій Анатолійович. Неймовірна смакота від розумного кота: хліб. вироби, їжа та напої, прикмети, прислів'я, приказки, добрі поради, а ще смачні рецепти від малечі: [для дітей мол. шк. віку] / Олексій Кононенко; мал. Віктора Кононенка. – Чернівці: Букрек, 2014. – 123 с.: кольор. іл.
	Кононенко О. А. Ненародженому ще: світлини / О. А. Кононенко. – К.: [б. в.], 2006. – 144 с.: іл.
	Кононенко О. А. Перун та всі інші: міфи, казки і римовані рядки / О. А. Кононенко; мал. В. Кононенка. – К.: Либідь, 2015. – 132 с.: іл.
	Кононенко Олексій Анатолійович. Сага про Кайдашів: за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» / Олексій Анатолійович Кононенко; Мал. Кость Лавро; Худож. оформл. В. М. Карасик. – Харків: Фоліо, 2016. – 111 с.: іл.
	Кононенко Олексій. Слухай подих давнини / Олексій Кононенко. – К.: Економіст, 1997. – 12 с.: кольор. іл.
	Ні пуху, ні луски!: анекдоти про мисливців і рибалок / авт.-упоряд. Олексій Кононенко; [худож. Віктор Кононенко]. – К.: Криниця; Х.: Фоліо, 2013. – 286 с.: мал.
	Персонажи славянской мифологии: рис. словарь / Сост. А. А. Кононенко, С. А. Кононенко; худож. В. А. Кононенко. – К.: Фирма «Корсар», 1993. – 224 с.: ил.
	Слов'янський світ: ілюстрований словник-довідник міфологічних уявлень, вірувань, обрядів, легенд та їхніх відлунь у фольклорі і пізніших звичаях українців, братів-слов'ян та інших народів / упоряд. О. А. Кононенко. – К.: Асоціація ділового співробітництва «Український міжнародний культурний центр», 2008. – 784 с.: іл. – Бібліогр.: C. 774-778.
	Українська міфологія та культурна спадщина: ілюстр. слов.-довід. міфол. уявлень, вірувань, обрядів, легенд та їхніх відлунь у фольклорі і пізніших звичаях українців, братів-слов'ян та ін. народів / авт.-упоряд. Олексій Кононенко; [графіка і мал.: В. А. Кононенко]. – Х.: Фоліо, 2011. – 713 с.

Публікації автора:

Кононенко Олексій. До Нового року: вірші / Олексій Кононенко // Народне слово. – 2013. – 31 грудня. – С. 10.

Кононенко Олексій. Моя Київська Русь; Повернуся, Україно: вірші / Олексій Кононенко // Народне слово. – 2015. – 22 січня. – С. 10: фото.

Кононенко Олексій. Козацька абетка / Олексій Кононенко // Позакласний час. – 2011. – № 9. – С. 31-38.

Про автора:

Рафальський О. О. Кононенко Олексій Анатолійович [Електронний ресурс] / ЕСУ: енциклопедія. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=4957. – Назва з екрану. – Дата останньої правки: 2014.

Публікації:

Бажан Валентина. Відкрийте для себе знаного поета, або Рівень є рівень / Валентина Бажан // Народне слово. – 2015. – 22 січня. – С. 10: фото.

Любарський Роман. Олексій Кононенко: "Вся Україна нині – Кайдашева сім'я!" / Роман Любарський // Народне слово. – 2017. – 4 травня. – С. 7.

Макей Л. Олексій Кононенко: старший із братів Роздолля / Л. Макей // Народне слово. – 2011. – 31 березня. – С. 10.

Саміляк Тамара. Олексій Кононенко: "Без мудрого слова, в яке літери складаються, не буде держави" [Текст]: інтерв'ю із здобувачем літературної премії ім. Є. Маланюка / Тамара Саміляк // Народне слово. – 2015. – 15 січня. – С. 10: фото.

Рекомендуємо почитати:

А ДЕ ВЕСНА ВЕСНУВАЛА

                                                                                     – А де весна веснувала? – За морями!
                                                                                     – А де літо літувало? – За горами!
                                                                                     – А де осінь ґаздувала? – за лісами!
                                                                                     – А де зима зимувала?
                                                                                     – На нашому полі
                                                                                     На волі роздоллі
                                                                                     Зима зимувала,
                                                                                     Снігом дивувала,
                                                                                     Морозами холодила,
                                                                                     Колядою веселила
                                                                                     На санчатах покатала
                                                                                     І пропала.
                                                                                     – А де весна веснувала?
                                                                                     – На нашому полі,
                                                                                     На волі-роздоллі
                                                                                     Весна веснувала,
                                                                                     Квітом чарувала.
                                                                                     Хороводами водила,
                                                                                     Теплим дощиком кропила,
                                                                                     Віночками уквітчала
                                                                                     І пропала.
                                                                                     – А де літо літувало?
                                                                                     – На нашому полі,
                                                                                     На волі-роздоллі
                                                                                     Літо літувало,
                                                                                     Ягоди збирало.
                                                                                     Щирим сонечком зігріло,
                                                                                     Купалою освятило,
                                                                                     У ставочку покупало
                                                                                     І пропало.
                                                                                     – А де осінь ґаздувала?
                                                                                     – На нашому полі,
                                                                                     На волі-роздоллі
                                                                                     Осінь ґаздувала,
                                                                                     Жито дарувала.
                                                                                     Груші-яблука родила,
                                                                                     Листом землю золотила,
                                                                                     Калетою частувала
                                                                                     І пропала.

ДОНЯ МОЯ, ДОНЕЧКА

                                                                                     Моє сонце, моє небо, моя доня,
                                                                                     Моя радість, моя втіха, моя доля.
                                                                                     Зустрічають тата крильця-рученята,
                                                                                     Зорі - оченята, оченята-зорі,
                                                                                     І немає на землі ні біди, ні горя,
                                                                                     І немає на землі ні біди, ні горя.

                                                                                     Дівчинка-перлинка,
                                                                                     Золота краплинка,
                                                                                     Весняна росинка,
                                                                                     Літнє моє сонечко,
                                                                                     Доня моя, донечка.

                                                                                     Мої мрії, мої весни, моя доня,
                                                                                     Мої думи, мої болі, моя доля.
                                                                                     Світом – пересвітом від зими до літа
                                                                                     Виростають діти, діти виростають,
                                                                                     А над ними в небесах янголи літають
                                                                                     А над ними в небесах янголи літають.

                                                                                     Дівчинка-перлинка,
                                                                                     Золота краплинка,
                                                                                     Весняна росинка,
                                                                                     Літнє моє сонечко,
                                                                                     Доня моя, донечка.

                                                                                     Моє щастя, моє серце, моя доня,
                                                                                     Моя лада, моя леля, моя доля.
                                                                                     Казку вечорову, пісню колискову
                                                                                     Пригадаю знову, знову пригадаю
                                                                                     І тобі, моя дитино, знову заспіваю,
                                                                                     І тобі, моя дитино, знову заспіваю.

                                                                                     Дівчинка-перлинка,
                                                                                     Золота краплинка,
                                                                                     Весняна росинка,
                                                                                     Літнє моє сонечко,
                                                                                     Доня моя, донечка.

МАЛЕНЬКИЙ ОСТРІВ

                                                                                     Моя країна – маленький острів,
                                                                                     Тут можна жити без зайвих слів.
                                                                                     Сюди не часто ходять дорослі
                                                                                     З своїх далеких материків.

                                                                                     В моїй країні можна літати,
                                                                                     Газон прим’яти, впасти на спину.
                                                                                     І дуже просто запам’ятати –
                                                                                     «Дитинство» зветься моя країна.

                                                                                     Маленький острів летить у простір,
                                                                                     Разом із ним до зірок злітаю.
                                                                                     Невже і я, коли стану дорослим,
                                                                                     Сюди стежину не відшукаю?..

                                                                                     Моя країна – маленький острів,
                                                                                     На жодній карті її нема.
                                                                                     В ній все так легко, і все так просто,
                                                                                     Приносить радість літо й зима.

                                                                                     В моїй країні немає зброї,
                                                                                     А сльози сміхом лікують щирим.
                                                                                     Тут не буває тричі героїв,
                                                                                     І просто неба усі квартири.