Вулиця Петра Тодоровського

        Вулиця Олеко Дундича була перейменована на Петра Тодоровського розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» №24 від 19.02.2016 р.

         Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський) м. Кропивницький.

        Олеко Дундич – хорватський революціонер, учасник Першої світової війни, громадянської війни в Росії та війни проти УНР в складі більшовицької Росії.

Тодоровський Петро

        Петро Юхимович Тодоровський (26 серпня 1925 року, м. Бобринець – 24 травня 2013 року, м. Москва) – відомий кінорежисер, сценарист, композитор, виконавець. Фронтовик, кавалер орденів Великої Вітчизняної війни. Народний артист РРФСР, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії Росії та багатьох кінофестивалів.

        Петро Юхимович Тодоровський народився 26 серпня 1925 року в місті Бобринець у сім’ї Юхима Гільєвича Тодоровського і Розалії Цалєвни Островської. Петро Тодоровський навчався в Бобринецькій середній школі №1. У 30-ті роки пережив голод. В цей час сім’я Тодоровських виїхала до Сталінграда. Щоб прожити, важко заробляв разом із батьком, розвантажуючи платформи з вугіллям на електростанції «Сталгрес». Коли почалася війна, Тодоровські переїхали в Саратовську область у Камишин, потім селище Пісчанка, звідки Петро Тодоровський пішов на службу в армію. З літа 1943 року він – курсант Саратовського військово-піхотного училища, а в червні 1944 року у званні молодшого лейтенанта потрапив на фронт, де командував мінометним взводом у складі Першого Білоруського фронту. Петро Тодоровський пройшов з боями частину України, Польщу, Німеччину, штурмував Берлін. Був поранений і контужений.

        Після війни Тодоровський служив до 1949 року офіцером у військовому гарнізоні під Костромою. З 1949 по 1954 рік навчався на операторському факультеті Всесоюзного Державного інституту кінематографії (майстерня Б. Волчека). До ВДІКу вступив з другого разу, а після першого курсу його відрахували як професійно непридатного. Потім поновили – фронтовик, орденоносець. У 1955-1972 рр. працював на Одеській кіностудії. Тут оператор Тодоровський зняв свій перший фільм «Весна на Зарічній вулиці». Примітно, що Зарічна вулиця дійсно проходить з Одеською кіностудією. Тут же він знімав фільми «Спрага», «Два Федори», «Військово-польовий роман», «Кохана жінка механіка Гаврилова». В Одесі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мірою. Згодом вона стала відомим сценаристом науково-популярного кіно, директором і генеральним продюсером студії «Мірабель», на якій знімалися фільми Петра Тодоровського. В них народився син Валерій. Зараз Валерій Тодоровський відомий російський режисер, сценарист, продюсер.

        Дебют кінооператора відбувся на кіностудії «Молдова-фільм». Першою режисерською роботою була воєнна драма «Вірність» (1965 р.). На «Мосфільм» Тодоровський прийшов у 1975 році. Ще в 60-х роках Петро Тодоровський почав виступати як композитор, імпровізатор і автор пісень, у 1970 році вперше знявся як актор у фільмі «Був місяць травень». У своїх фільмах Тодоровський виступає у ролі режисера, композитора і сценариста. Більшість фільмів – це авторські спостереження, в основі яких лежать факти його біографії. Один із найвідоміших його фільмів «Військово-польовий роман» (1983 р.) увійшов у номінацію кращих зарубіжних фільмів, представлених на премію «Оскар», а на Міжнародному кінофестивалі в Іспанії отримав нагороду за кращий сценарій. Остання робота Петра Тодоровського – фільм «Ретро втрьох» був представлений на кінофестивалях у Берліні, Лондоні, Монреалі, Карлових Варах, Белграді, Будапешті. Фільми Петра Тодоровського переглянули 250 мільйонів глядачів.

Дізнатися більше:

Книги

Кіноромантика Петра Тодоровського: бібліографічний покажчик / Департамент культури та культурної спадщини Кіровоградської обласної державної адміністрації; Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського; укл. Н. П. Андрійченко, І. В. Ритар, Н. В. Бульба; ред. Н. Ф. Калашнікова; відп. за вип. Є. Г. Літвінова. – Кропивницький, 2020. – 33 с.: фото.

Тодоровський Петро Юхимович // Митці України: Енциклопед. довідник. Київ, 1992. – С. 580.

Публікації

Агрест-Короткова Світлана. «Ніколи не воював із державою»: Тодоровський Петро / Світлана Агрест-Короткова // День. – 2006. – 24 червня. – С. 6.

Бажан Валентина. Наш земляк: Слово пам’яті / Валентина Бажан // Народне слово. – 2013. – 30 травня. – С. 14.

Гайда Лариса. «Інтердівчинка» – з Бобринця / Лариса Гайда // Честь хлібороба. – 2020. – 29 серпня. – С. 2: фото.

Даценко В. Мала батьківщина Петра Тодоровського / В. Даценко // Кіровоградська правда. – 2010. – 3 вересня. – С. 10.

Даценко В. У його спогадах про війну завжди була присутня мала Батьківщина / В. Даценко // Честь хлібороба. – 2015. – 29 серпня. – С. 3: фото.

Дацька В. Вміння побачити поетичне у повсякденному / В. Дацька // Народне слово. – 2010. – 29 липня. – С. 5, 6: фото; Кіровоградська правда. – 2005. – 23 серпня. – С. 4.

До 90-річчя Тодоровського // Вечірня газета. – 2015. – 28 серпня. – С. 4.

Леус І. Вік режисера видно лише на екрані: Земляки / І. Леус // Честь хлібороба. – 2007. – 8 грудня. – С. 8.

Любарський Р. Петро Тодоровський: «Важливо, щоб у тебе був хороший «нульовий цикл» / Р. Любарський // Народне слово. – 2013. – 4 липня. – С. 8: фото; Честь хлібороба. – 2013. – 9 липня. – С. 2.

Онисько І. Пам’ятна дошка Тодоровському і вулиця на його честь / І. Онисько // Кіровоградська правда. – 2013. – 21 червня. – С. 10: фото.

Четвертий «Кіношок» назвав переможців (Петро Тодоровський – за картину «Яка чудова гра») // Київські відомості. – 1995. – 27 вересня. – С. 15.