Вулиця Сергія Сєнчева

        Вулиця Повітрянофлотська була перейменована на Сергія Сєнчева рішенням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» Кіровоградської міської ради №105 від 23.02.2016 р.

        Вулиця знаходиться в Фортечний районі (Кіровський) м. Кропивницький.

        13 грудня 1917 року Центральна Рада Української Народної Республіки офіційно утворила Повітряний флот. Формування українських військово-повітряних сил в часи Центральної Ради відбувалось у надзвичайно складних умовах і утруднювалось цілим рядом внутрішніх і зовнішніх факторів. Сили авіації УНР поступово зменшувались.

Сєнчев Сергій

        Сергій Сєнчев народився 8 липня 1973 року у Донецьку в сім’ї військовослужбовця. Батько, Олексій Олексійович, закінчив військову службу у званні майора.

        Освіту здобував у школах та військовому суворівському училищі Свердловської області (у зв’язку з переведенням батька до нового місця служби). 1990 року закінчив Свердловське суворовське училище; 1994-го p. з відзнакою – Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв’язку, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, спеціальність – психологія. Того часу його батько вийшов у відставку і переїхав з дружиною в село Іванівку Кіровоградського району; там він влаштувався на роботу в сільраді.

        1994 року прибув для подальшого проходження служби у Кіровоград, 9-та окрема бригада спеціального призначення (в/ч А0759), де відтоді постійно проживав із своєю сім’є. Того ж року побрався із нареченою Сніжаною.

        Від 2012 року – заступник командира полку з виховної роботи, 3-й окремий полк спеціального призначення. З початком російської агресії військовий поїхав на фронт. Сергій Сєнчев брав участь у спецопераціях у Краматорську та Слов’янську, боронив Донецький аеропорт.

        7 квітня 2014-го p. частину підняли по тривозі й потім доправили на охорону Донецького аеропорту. У складі зведеного підрозділу 4 серпня 2014 року він виконував бойове завдання з виявлення бойових позицій сепаратистів і, рятуючи кулеметника, зазнав важких кульових та осколкових поранень у черевну порожнину під час бою за висоту Савур-могила. Сєнчеву зроблено операцію в польовому шпиталі, помер під час транспортування до стаціонарного шпиталю у місті Оріхово Запорізької області.

        Вдома залишилися батько, брат, дружина Сніжана та двоє дітей шкільного віку – донька Євгенія і син Іван.

        Сергій Сєнчев на жодному з польових виходів не спав у штабному наметі, ночував разом із солдатами. До бійців ставився по-особливому: колись побачив у курилці дуже засмученого солдата, той розповів, що причиною його поганого настрою є хвороба матері. Підполковник швидко сів у свою машину і повіз солдата до мами в лікарню, аж у Світловодськ. А ще він ніколи не зачиняв на ключ свій кабінет. «Раптом якийсь солдат прийде, а мій кабінет зачинений», – так відповідав заступник командира частини з виховної роботи підполковник Сергій Сєнчев на питання про те, чому не замикає кабінет. Солдати називали його «Батя». Сергій у всьому хотів бути першим, постійно займався спортом, вдосконалювався. Знаходив спільну мову і з дорослими, і з дітьми, любив їх – як своїх, доньку Євгенію й сина Івана, так і чужих.

        Похований на Рівненському кладовищі Кропивницького.

Нагороди та вшанування

Дізнатися більше:

Публікації

Курята Летиція. Чиє ім’я носить твоя вулиця: Сергій Сєнчев / Летиція Курята // Первая городская газета. – 2019. – 31 октября. – С. 3: фот.

Маламен Оксана. Імена героїв у назвах вулиць / О. Маламен // Нова газета. – 2017. – 7 вересня. – С. 11.

У пам’ять про підполковника Сєнчева // Нова газета. – 2015. – 9 липня. – С. 1.

Червона Оксана (керівник громадської ініціативи «Армія SOS. Кіровоград»).

Сергій Сєнчев. Пам’ятатиму Вас завжди / Оксана Червона // Наше місто. – 2023. – 10 серпня. – С. 2: фото.