Провулок Отамана Чорного Ворона

        Провулок Уральський було перейменовано на Отамана Чорного Ворона рішенням Кропивницької міської ради «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду» №1359 від 15.11.2022 р.

        Урал – географічний регіон в Росії, розташований між Східноєвропейською та Західносибірською рівнинами.

Отаман Чорний Ворон

        Чорноусов Іван Якович (в більшовицьких документах фігурує також під прізвищем Черновус, псевдонім Чорний Ворон), (дата і місце народження невідомі – помер у листопаді-грудні 1925 року, у селі Товмач; інформація про смерть не є підтвердженою, є дані що ще у 1964 році Іван Черноусов був живим) – військовий діяч часів УНР, повстанський Отаман Звенигородщини і Холодного Яру, командир Лебединського полку Холодноярської республіки.

        Народився поблизу Товмача на Шполянщині. Активні військові дії проти більшовиків розпочав на початку 1920-х рр. У 1921-1922 роках – повстанський отаман.

        Писав відозви у вигляді віршів. Збереглася одна з його відозв – «До населення України», підписана трьома отаманами – Чорним Вороном, Білою і Ламай-Ярмом. У 1921 році – у часи розквіту повстань – в його загоні було не менше 300 піших і 150 кінних добре озброєних козаків.

        Оперував Чорний Ворон у Звенигородському, Черкаському, Чигиринському повітах Київської губернії, зокрема в Холодному Ярі, лісі Чута, в Лебединських та Шполянських лісах, у районі сіл Товмач, Водяне, Шестаківка, Мліїв, Виноградського монастиря, містечок Городище, Білозір’я, Сміла, Златопіль, Мокра Калигірка, міст Єлисаветграда, Черкас, Чигирина, залізничних станцій Сердюківка, Знам’янка, Шестаківка та ін. Політичне гасло: «Бий комуністів і кацапів».

        В 1922 р. полк Чорного Ворона входив до складу Холодноярської повстанської організації. На той час Холодноярська республіка діяла під проводом Ларіона Завгороднього. На той час Завгородньому підпорядковувались отамани Мефодій Голик-Залізняк, Денис Гупало і Чорний Ворон (Лебединський), які фактично були заступниками керівника Холодноярської республіки.

        Влітку 1922 року ці загони почали називатися полками: Чигиринський полк Мефодія Голика-Залізняка, Чорноліський полк Дениса Гупала, Лебединський полк Чорного Ворона. Загальне керівництво здійснював Головний Отаман Холодного Яру Герасим Орел-Нестеренко.

        Отамани Холодного Яру та Чорного Лісу мали сильний авторитет та значну підтримку у місцевого населення. У зв'язку з неможливістю перемогти український національний рух, в ЧК розробили спеціальну операцію з нейтралізації та захоплення повстанських отаманів.

        Іван Черноусов (як і Денис Гупало, що вмовляв Ларіона Завгороднього, не їхати на «з’їзд») запідозрив пастку у діях Гамалія-Завірюхи. До Звенигородки на нараду, організовану чекістами, він не поїхав, хоч його і наполегливо запрошували. 29 вересня 1922 року – чекісти, на інспірованому «з’їзді отаманів» у Звенигородці, заарештували Ларіона Завгородного, Дениса Гупала, Мефодія Голика-Залізняка, Трохима Компанійця, Василя Ткаченка, Костянтина Здобудь-Волю, Івана Ляшенка, Григорія Яковенка, Юрія Дробатковського, Леоніда Мушкета, та інших провідних діячів Холодного Яру та Чорного Лісу.

        Після цих трагічних подій, керівником Другої округи Холодноярської організації (ніким не обраним) став де факто Чорний Ворон. Наприкінці 1922 року, як Отаман Звенигородщини і Холодного Яру, він оперував у районі Знам’янки, Білозір’я, Товмача, Шестаківки, Єлисаветграда, Златополя і безпосередньо в Холодному Яру.

        В оперативному зведенні Кременчуцького штабу ЧОН за 8 листопада 1922 р. вказано, що 29 жовтня біля с. Москаленки, що за 25 верст від Сміли, відбувся бій об’єднаного загону міліції і самоохорони с. Ротмістрівка з «бандою Чорного Ворона чисельністю 6 осіб». У цьому бою, стверджували червоні, було вбито Чорного Ворона та ще одного партизана. Закінчувалася доповідна так: «Труп Черного Ворона опознан местным населением и амнистированными бандитами и в Черкассах сфотографирован». Так це було насправді чи ні, достеменно не відомо. Принаймні в іншій доповідній, «Про політичний стан Черкаського округу за 1926 р.», стверджується, що загін Чорного Ворона ліквідовано 6 червня 1925 року. А, можливо, він і далі продовжував боротьбу, адже у своїх документах окупанти часто видавали бажане за дійсне. Подальша доля повстанського атамана невідома.

Дізнатися більше:

Публікації

Вертіль Олександр. Письменник Василь Шкляр: «Чорний Ворон перелетів океан» / О. Вертіль // Урядовий кур’єр. – 2016. – 30 січня. – С. 8: портр.

Любарський Роман. Чи зелене світло для Чорного Ворона? / Роман Любарський // Народне слово. – 2021. – 1 квітня. – С. 6: фото.

Поблизу Розумівки з’явиться меморіальний комплекс «Чорний ворон» // Нова газета. – 2020. – 28 травня. – С. 11.

Урочище «Чорний Ворон» стане національним заповідником // Народне слово. – 2020. – 30 січня. – С. 2: фото.

«Чорний ворон»: з роману – на кіноекран // Вечірня газета. – 2019. – 13 грудня. – С. 12.