Вулиця Горліса-Горського Юрія

        Вулиця Титова була перейменована на Юрія Горліса-Горського рішенням Кропивницької міської ради «Про перейме-нування вулиць, провулків, тупиків, проїзду» №1359 від 15.11.2022 р.

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський).

        Гeрман Степaнович Титoв – радянський космонавт, перша людина, що здійснила тривалий космічний політ (понад добу), друга радянська людина у космосі.

Юрій Горліс-Горський

        Юрій Горліс-Горський (справжнє ім’я Юрій Юрійович Городянин-Лісовський; псевдонім Горліс-Горський, у підпіллі Залізняк, Горський, Горлиця; 14 січня 1898 p., Демидівка – зник безвісти 27 вересня 1946 p., Ауґсбурґ) – український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, розвідник, письменник; учасник боротьби за незалежність України на теренах нашого краю упродовж 1920-1921 років.

        Народився в Демидівці на Полтавщині. Батько – Юрій Лісовський, офіцер російської імператорської армії (РІА), мати – Людвіка Соколовська походила з польського шляхетського роду. За іншою версією у кримінальній справі вказано рік народження – 1902 p., місце – Тарноруда на Поділлі, зараз Волочиський район.

        У підлітковому віці він вже вирізнявся способом мислення вікінга і тому, після початку Першої світової війни, дописав собі ще чотири роки, щоб піти на східний фронт.

        Воював у лавах Кабардинського кінного полку кавказьких горців. Через кілька років, вже під час Української революції, на війні він командував відділом першого полку армії Української Народної Республіки.

        Обравши прізвисько Залізняк, Лісовський прийняв призначення осавулом 1-го куреня полку гайдамаків, ставши одним з найближчих помічників курінного Івана Петренка та Головного отамана Василя Чучупаки.

        3 травня 1920 року, після нападу загону повстанців на чолі з Ігнатом Зінкевичем на Новомиргород, у якому він брав участь, потрапив у більшовицький полон. Пройшов допити та тортури в єлисаветградській ЧК та Особливому відділі 1-ї Кінної армії. 2 липня втік з вокзалу Єлисаветграда під час перевезення полонених (Зінкевича та ін.) до Житомира, повернувся до тих самих повстанців, яких замість загиблих братів Чучупаків очолював уже Іван Деркач. Брав участь разом з ними в Олександрійському повстанні серпня-жовтня 1920 року та наступних боях повстанців з Червоною армією та ЧК. Навесні 1921 року прибув за дорученням нового отамана Івана Петренка до Тарнува, де зустрівся з генералом-хорунжим Юрком Тютюнником, відхилив пропозицію останнього вступити до 4-ї Київської дивізії армії УНР і повернувся на якийсь час до лав богданівців у званні поручика.

        За завданням українського підпілля Горський дав згоду працювати в агентурному апараті ГПУ. А потім булла Галичина, де він проживав у Львові, Багатківцях, Плугові. Зокрема, проживаючи у Багатківцях в місцевого священника о. Василя Їжака, відвідував місцеву читальню, де розповідав про життя українців за Збручем. У Львові його, нарешті, знайшла слава.

        Згодом, на початку 1941 р. Ю. Горліс-Горський керував групою Абверу, що виявляла радянських агентів. Варто зазначити, що Абвер – це німецька елітна контррозвідка, куди потрапити було дуже непросто.

        У червні 1942-го p. Горліс-Горський здійснив свою мрію – повернувся до Холодного Яру. Письменник оселяється в Олександрівці і збирає свідчення учасників холодноярської боротьби.

        У Новому Ульмі Юрій розгортає активну політичну діяльність. Поруч з Іваном Багряним, Борисом Левицьким, Романом Паладійчуком та іншими він засновує.

        Загадково зник 27 вересня 1946 року. Існує кілька версій його смерті. Його дружина каже, що одного вечора друзі з ним попрощалися біля джипу з «американцями», які і мали відвезти його до керівника англійської розвідки. Відтоді більше ніхто не бачив Горліс-Горського живим. Можливо, то були не ті «американці».

        Автор відомого історико-документального роману «Холодний Яр» про опір укравїнських повстанців більшовицьким окупантам. Ця книга мала вагомий вплив на формування українського патріотичного світогляду з 30-х років і до нашого часу. На сторінках «Холодного Яру» висвітлюються епізоди опору більшовикам мешканцями нашого міста в 1920-1921 роках.

        Провулок виходить на вулицю Холодноярську.

Дізнатися більше:

Книги автора

Горліс-Горський Ю. Холодний яр: роман у 2 ч. / Ю. Горліс-Горський. – Львів: Червона калина, 1994. – 341 с.

Горліс-Горський Ю. Холодний яр: роман / Ю. Горліс-Горський; вст. ст. О. Зав'язкін. – Донецьк : БАО, 2013. – 448 с. – (Історія в романах та повістях).

Публікації про автора

Ім’я моєї вулиці // Кропивницький вечірній. – 2023. – 15 червня. – С. 3: фото.

Курило Роман. Холодний Яр гуртує українців: на Чигиринщині відкрито пам’ятник Юрієві Горлісу-Горському, письменнику-воїну / Роман Курило // Літературна Україна. – 2010. – 21 жовтня. – С. 1, 3.

Орел С. На місці останнього бою Чорного Ворона: пам’ятник Юрію Горлісу-Горському встановлено в Розумівці / С. Орел // Наше місто. – 2017. – 27 квітня. – С. 1: фото. кол.

Пригоди Горліса-Горського в Єлисаветі // Народне слово. – 2017. – 28 грудня. – С. 7: фото.

Савчук К. Вшанували героїв Холодного Яру / К. Савчук // Наше місто. – 2017. – 11 травня. – С. 1: фото. кол.

Семенюк Дмитро. Василь Шкляр: Їдучи Кропивницьким, завжди міркую, якими вулицями з тюрми тікав Горліс-Горський / Дмитро Семенюк // Первая городская газета. – 2017. – 26 октября. – С. 10: фот.

У Розумівці відкрито пам’ятник холодноярцю Юрію Горліс-Горському // Нова газета. – 2017. – 4 травня. – С. 2: фото.

Шепель Ф. Розвідники – наші земляки / Ф. Шепель // Наше місто. – 2017. – 13 квітня. – С. 14.

Шкраб’юк Петро. Третє відкриття Юрія Горліса-Горського / Петро Шкраб’юк // Слово Просвіти. – 2018. – № 38 (вересень). – С. 11.