Вулиця Фортечна

      Вулиця Комсомольська була перейменована на Фортечну розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» №24 від 19.02.2016 р.

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський) м. Кропивницький.

        Комсомол – комуністичний молодіжний рух в СРСР, скорочення від «комуністичний союз молоді»,бойового резерву комуністів. Організаційна самостійність допускалася лише на найнижчих рівнях – навіть обласні кадри затверджували у Москві.

Фортечна

        Фортеця або хвортеця (від італ. fortezza, від лат. fortis – «сильний»), інколи твердиня, кріпость – «укріплений пункт з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, призначеними для тривалої кругової оборони».

        З винаходом нових видів озброєння і застосуванням нової тактики ведення бою значимість фортець як основних оборонних пунктів послабла.

        Як правило це територія, обнесена фортечним муром та/або куртиною з бійницями та зубцями. До комплексу споруд фортеці могли входити цитадель, муровані замки, з донжонами, фортечні вежі та бастіони. Також у фортецях будували церкви, а для гарнізону – казарми. Фортеці були добре захищені системою земляних укріплень, як-от рів з водою, або без неї та вал.

        У Кропивницькому (колишньому Кіровограді), на західному березі річки Інгул збереглися залишки фортеці Святої Єлизавети, що датується XVIII століттям. Ця фортеця поклала початок місту Кропивницькому.

        Фортеця Святої Єлизавети, або, як її ще називають, Єлизаветинська фортеця, була заснована в 1754 році за розпорядженням російської імператриці Єлизавети Петрівни Романової. Фортеця зявилася не на пустому місці, а на місті поселення.

        За словами кандидата історичних наук Юрія Митрофаненка, фортецю святої Єлисавети почали будувати на території поселення. Фортеця будувалася на правому березі, а місто з власними органами місцевого самоврядування: магістратом, бургомістрами, які походили з села Цибулеве, розвивалося на лівому. Поселення біля фортеці називалося міщанською слободою та офіційно містом не вважалося. Фортецю будували козаки, це були каторжні роботи, що призвели до великої кількості смертей. З п’яти тисяч 72 козаків загинули, 233 захворіли, 855 втекли. Фортецю побудували у жовтні 1754 році. Вона мала форму шестикутної зірки – шість бастіонів, шість равелінів.

        Будівництво укріплення велося протягом п’яти років. Поступово фортеця Святої Єлизавети росла, забудовувалася, зводилися житлові споруди. Згодом Єлизаветинська фортеця переросла в місто, назване з 1775 року Єлисаветград, або Єлизаветград. Він став важливим економічним та торговельним центром.

        Німецький дослідник Йоганн Ґюльденштедт, який прибув сюди у 1784 році, зазначив, що місто активно розвивається, є магістрат, ринок, церква, міст через Інгул, а фортеця перебуває у занедбаному стані. У фортеці стоять тільки цивільні будинки, у яких живуть нежонаті солдати. Церква, гауптвахта, школа, в’язниця, провінційна канцелярія: все це знаходиться на території фортеці у занедбаному стані. Всі будинки дерев’яні, вкриті соломою. Вода в криницях неприємна, майже тухла.

        На території фортеці було ціле місто, в центрі якого стояла дерев'яна Свято-Троїцька церква. Поряд знаходилися казарми, житлові будинки коменданта та священика, порохові погреби, чотирнадцятикімнатний дім, в якому у 1787-1788 роках жив князь Григорій Потьомкін.

        Своє призначення фортеця виконала тільки один раз – під час русько-турецької війни. У січні 1769 року кримський хан Кирим-Гірей привів до стін фортеці сімдесятитисячне військо. Орду зустрів вогонь фортечних гармат. Кирим-Гірей не зважився на штурм, а гарнізон фортеці просто не міг протистояти такому війську. Тож Гірей обійшов фортецю, спалив кілька навколишніх сіл та рушив далі. В фортеці укрилися всі мешканці міста і жодна людина під час татарської навали не постраждала.

        У 1784 році фортеця остаточно втратила своє військове значення, її перетворили на внутрішнє місто. Протягом наступного десятиліття з неї поступово вивезли усі гармати, залишивши лише ті дві, які зараз прикрашають вхід до фортеці. Повне скасування фортеці відбулося 15 березня 1805 року.

        Надалі місто носило назви Зінов’євськ, Кірове, з 1939 року – Кіровоград, а з 2016 року – Кропивницький.

        Сьогодні ми можемо спостерігати залишки оборонних земляних валів Єлисаветинської фортеці, розташованих у формі шестикутника, а також казарм, в яких розміщувався полк полководця Михайла Кутузова. Гармати, встановлені під відкритим небом, нагадують про події давніх часів та про битви, що відбувалися тут.

Дізнатися більше:

Книги

Етимологічний словник української мови: в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. – Київ: Наукова думка, 2012. – Т. 6: У-Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. – 568 с.

Публікації

Багацький Леонід. Фортеця Святої Єлисавети: міфи і правда / Леонід Багацький // Кіровоградська правда. – 2021. – 11 листопада. – С. 7: фото.

Дослідження Фортеці // 21-й канал. – 2020. – 2 січня. – С. 1.

Крупський В. Не вали, а фортеця! / В. Крупський // Вечірня газета. – 2014. – 20 червня. – С. 6.

Куманський Б. Ганс Нойман: Ваша фортеця може стати окрасою міста / Б. Куманський // Народне слово. – 2007. – 4 вересня. – С. 2.

Куманський Б. Облога фортеці триває / Б. Куманський // Народне слово. – 2007. – 7 липня. – С. 1, 2.

Куманський Б. Пам’ять про ті жахливі часи повертається / Б. Куманський // Народне слово. – 2007. – 3 листопада. – С. 1.

Матівос Ю. Коріння міста на Інгулі / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. – 2013. – 25 січня. – С. 9: карти.

Матівос Ю. П’ять назв обласного центру / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. – 2010. – 17 вересня. – С. 9.

Матівос Ю.Шість днів у фортеці св. Єлисавети: до 70-річчя утворення області / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. – 2008. – 24 жовтня. – С. 14.

Митрофаненко Ю. Запорожці були проти будівництва фортеці Св. Єлисавети / Ю. Митрофаненко // Кіровоградська правда. – 2012. – 22 травня. – С. 6: фото.

Назаренко Євгеній (протоієрей). День народження Єлисаветграда / Євгеній Назаренко // Народне слово. – 2014. – 26 червня. – С. 3: фото.

Нічишина Наталка. Фортеця з’явилась у місті чи місто – завдяки фортеці? [Текст] / Наталка Нічишина // Первая городская газета. – 2018. – 13 сентября. – С. 2: мал.

Поліщук В. План фортеці Святої Єлисавети / В. Поліщук // 21-й канал. – 2019. – 20 червня. – С. 10.

Поліщук В. Від Фортечної площі до Великого мосту / В. Поліщук // 21-й канал. – 2018. – 19 квітня. – С. 9.

Полулях Сергій. Перший план, або Як відтворити фортецю? / Сергій Полулях // Украина-Центр. – 2020. – 12 ноября. – С. 10: фот. кол.

Романов Любомир. Фортеця Св. Єлисавети: якою вона є і якою має стати / Любомир Романов // Народне слово. – 2018. – 20 грудня. – С. 4.

Семенюк Дмитро. Які таємниці ховають Фортечні вали?: під час розкопок вчені планували побачити сліди XVIII століття, а знайшли раритети скіфської епохи / Дмитро Семенюк // Первая городская газета. – 2018. – 15 ноября. – С. 6: фот. кол.

Скочко Олена. Українські стежки фортеці святої Єлисавети / Олена Скочко // Первая городская газета. – 2019. – 1 августа. – С. 14: фот.

Триває розробка програми регенерації фортеці святої Єлисавети // Вечірня газета. – 2018. – 4 травня. – С. 2.

Шевченко С. Архів старої фортеці / С. Шевченко // Народне слово. – 2013. – 13 червня. – С. 8: фото.

Шевченко С. Від валів, гармат, казарм та лікарні / С. Шевченко // Кіровоградська правда. – 2013. – 2 липня. – С. 7: фото.

Шевченко С. Калнишевський у фортеці безпам’ятства: З історії краю / С. Шевченко // Народне слово. – 2007. – 19 липня. – С. 3.

Шевченко С. Помилка міської думи / С. Шевченко // Кіровоградська правда. – 2011. – 20 вересня. – С. 6.

Шевченко С. Селитись не допускати / С. Шевченко // Кіровоградська правда. – 2011. – 18 січня. – С. 7.

Шевченко С. Татари біля фортеці / С. Шевченко // Ведомости Плюс. – 2012. – 10 февраля. – С. 6.

Шевченко С. Унікальна фортеця: екскурсія містом / С. Шевченко // Наше місто. – 2013. – 1 серпня. – С. 4: фото.

Шепель Ф. Стежками фортеці / Ф. Шепель // Наше місто. – 2019. – 8серпня. – С. 16: фото. кол.