Вулиця Дмитра Чижевського

        Вулиця Герцена було перейменовано на Дмитра Чижевського рішенням Кропивницької міської ради №1556 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків» від 04.05.2023 р.

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський), Кущівка, м. Кропивницький.

        Олександр Іванович Гарцен – російський письменник, публіцист, літературний критик, філософ, революціонер-демократ.

Дмитро Чижевський

        Серед видатних мислителів України особливе місце займає постать вченого-енциклопедиста, філософа, славіста, літературознавця, релігієзнавця, культуролога Д. І. Чижевського.

        Дмитро Іванович Чижевський народився 4 квітня (23 березня) 1894 року в місті Олександрії Херсонської губернії (тепер – Кіровоградської області).

        Важливе місце у духовному становленні майбутнього вченого, у формуванні його світогляду належить батькам Чижевського – Іванові Костянтиновичу та Марії Дмитрівні. «Духовні інтереси батьків рано визначили й мої власні устремління», – зізнається він в одній із своїх автобіографій. Батько Чижевського, артилерійський офіцер, якого за участь у народницькому гуртку було виключено з військової академії, заарештовано і, після двохлітнього ув’язнення, вислано з Петербурга на північ, а пізніше на батьківщину, в Олександрію. Пізніше І. К. Чижевський обирався головою управи цього міста, а в 1906 році став депутатом Державної думи, де був одним із керівників Українського парламентського клубу-фракції Партії українців у цьому органі. Мати – українська дворянка Марія Єршова – талановита художниця і педагог. За порадою І. Ю. Рєпіна, якого вона знала особисто, Марія Дмитрівна розшукувала талановитих дітей у провінції і навчала їх живопису. Сім’я жила скромно, проте в родині панував культ науки, літератури, живопису. Дітей, Дмитра та Марію виховували на ідеалах просвітництва. Дмитро Чижевський говорив, що від батька він успадкував інтерес до науки й політики, а від матері – захоплення малярством та музикою.

        Освіту надзвичайно здібний хлопчик здобував у місцевій початковій школі, а потому – з 1904 по 1911 рік – в Олександрійській класичній гімназії. Окрім того, велику поживу для молодого допитливого розуму давала батькова бібліотека, багата на філософську, наукову та художню літературу. Інтереси Чижевського-гімназиста не обмежуються навчанням. Він організував просвітницький, а пізніше й політичний молодіжні гуртки, члени яких збиралися у Чижевських удома. Серед учасників цих зібрань було вісім майбутніх професорів. Дмитрові Чижевському ще в часи навчання в гімназії викладачі пророкували кар’єру вченого, а однолітки з повагою називали його професором.

        Закінчивши в 1911 році зі срібною медаллю Олександрійську гімназію, Д. Чижевський стає студентом фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Проте згодом він зрозумів, що його покликання в іншій царині. Тому в 1913 році Чижевський переходить до Київського університету, де зосереджується на вивченні філософії і слов’янської філології. Навчання в університеті Д. Чижевський поєднує з активною політичною діяльністю в українському соціал-демократичному русі. За революційну діяльність 1916 року потрапляє до в’язниці, з якої його визволила березнева революція 1917 року. Потому впродовж року редагував меншовицьку газету. 1919 року Д. Чижевський закінчує університет і отримує диплом першого ступеня.

        Пора революційних подій пройшла крізь серце і долю молодого філософа. Під час української революції Д. Чижевський був членом Російської фракції в комітеті Центральної Ради (Малій Раді). Там, як один із чотирьох представників «меншості», голосував проти проголошення незалежності Української Народної Республіки. В 1921 році Київський університет запросив Д. Чижевського на посаду доцента філософії. Та не встиг він прочитати й першої лекції, як був знову заарештований і направлений до табору для інтернованих. Чудом йому вдалося уникнути розстрілу, утекти і, нелегально перетнувши польсько-радянський кордон, 13 травня 1921 року Д. Чижевський прибув до Гейдельберга (Німеччина).

        В 1921-1924 роках він продовжує своє навчання в ряді німецьких університетів. Серед тогочасних його наставників були видатні філософи двадцятого століття Е. Гуссерль, К. Ясперс, М. Хайдеггер та ін. Потім почався плідний період викладацької та наукової роботи, який продовжувався кілька десятиліть. Д. І. Чижевський викладає в Українському Високому Педагогічному інституті ім. М. Драгоманова в Празі, а з 1929 року – стає професором Українського Вільного університету в Мюнхені. Своїми працями з філософії та літературознавства Д. Чижевський здобуває авторитет у наукових колах, і в 1932 році його запрошують викладати в університеті в Галле (Німеччина).

        Досліджуючи пієтистські архіви, Д. Чижевський натрапив на знахідку, яка стала найбільшим відкриттям у його житті. Це рукопис головного твору чеського реформатора освіти, теолога й поета Яна Амоса Коменського (Коменіуса, 1592-1670 рр.), який сто п’ятдесят років вважався втраченим. Окрім Галльського університету Д. Чижевський викладав в університетах Ієни та Марбурга та епізодично виступав з лекціями в багатьох університетах інших європейських країн (Польща, Франція, Швеція, Чехословаччина та ін.) 1949 року Д. Чижевський покидає Європу і від’їжджає до США, де йому запропоновано посаду професора в Гарвардському університеті. Він затримався в Гарварді до 1956 року – викладав славістику, спілкувався з колегами: як давніми – Романом Якобсоном, протоієреєм Георгієм Флоровським, Олександром Гершенкроном, – так і новими – Г. Лантом, В. Вейнтраубом, Ю. Шевельовим. Та Дмитро Чижевський був надто глибоко закорінений у німецьку академічну традицію, щоб безболісно прижитися в американському середовищі. В 1956 році він повертається до Німеччини, де очолює кафедру славістики Гейдельберзького університету. Через шістьроків, у 1962 р. його обрано дійсним членом Гейдельберзької Академії наук, а незабаром і Хорватської Академії наук у Загребі. В Гейдельберзі, на чужині, 18 квітня 1977 року завершився життєвий і науковий шлях Дмитра Івановича Чижевського.

Дізнатися більше:

Книги

Дмитро Іванович Чижевський і його сучасники. Листи, спогади / Упорядники: Ірина Валявко і Олександр Чуднов (Україна), Володимир Янцен (Німеччина). – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013 – 528 с.

Літературний словник Кіровоградщини: біографічні статті / Автор-упорядник Леонід Куценко. – Кіровоград, 1995. – С. 11-112.

Чижевський Д. Історія російської літератури ХІХ століття: романтизм / Д. Чижевський. – Київ: Академія, 2009. – 216 с. – (Альма Матер).

Чижевський Д. Історія української літератури / Д. Чижевський. – Київ: Академія, 2008. – 568 с. – (Альма Матер).

Чижевський Д. Історія української літератури: від початків до доби реалізму / Д. Чижевський. – Тернопіль: Феміна, 1994. – 480 с.

Чижевський Д. Українське літературне бароко: вибрані праці з давньої літератури / Д. Чижевський. – Київ: Обереги, 2003. – 576 с. – (Київська б-ка давнього укр. письменства).

Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Д. Чижевський. – Харків: Прапор, 2004. – 272 с.

Публікації

Куценко Л. В. Дитинство і юність Дмитра Чижевського / Л. В. Куценко // Народне слово. – 1992. – 16 квітня. – С. 4.

Куценко Л. В. Так починалася особистість: про Дмитра Івановича Чижевського / Л. В. Куценко // Степ. – 1993. – №1. – С. 52-59.

Ніколаєвський В. Німецький славіст з Олександрії / В. Ніколаєвський // 21-й канал. – 2013. – 27 червня. – С. 12.

Новик Ольга. Будівничий нації: кілька штрихів до портрета Дмитра Чижевського / Ольга Новик // Літературна Україна. – 2009. – 30 квітня. – С. 8.

Шепель Ф. «Був прихильним до своїх земляків...», або Дмитро Чижевський очима сучасників: до 120-ї річниці від дня народження / Ф. Шепель // Народне слово. – 2014. – №11 (13 берез.). – С. 9.

Як ми гуляли ночами, або Яким було дитинство Чижевського в Олександрії // Народне слово. – 2015. – №1 (1 січ.). – С. 13.