Вулиця Архітектора Лишневського

        Вулиця генерала Шумілова була перейменована на честь архітектора Лишневського рішенням дев’ятої сесії восьмого скликання «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїздів» від 15 листопада 2022 року №1359.

        Вулиця знаходиться у Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.

        Михайло Степанович Шумилов (17 листопада 1895 р., село Верхня Теча Шадринського повіту Пермської губернії, тепер Катайського району Курганської області, Російська Федерація – 28 червня 1975 р., місто Москва) – радянський військовий діяч, генерал-полковник. Герой Радянського Союзу (26.10.1943). Брав участь у вересні 1939 року в захопленні Західної Білорусі, а потім у радянсько-фінській війні. Участь у бойових діях літа 1942 року на харківському напрямку і на Дону. У серпні 1942 року був призначений на посаду командувача 64-ї армії, яка воювала на Сталінградському фронті. 31 січня 1943 року керував допитом генерала-фельдмаршала Фрідріха Паулюса, взятого в полон 64-ю армією під Сталінградом.

Олександр Львович Лишневський

        Олександр Львович Лишневський народився у листопаді 1868 року в Херсоні.

        Закінчив рисувальну школу в Одесі, а пізніше, у 1888 році вступив у Петербурзьку Академію мистецтв, у якій він поєднував заняття з роботою помічника відомого архітектора Б. І. Гіршовича.

        Ще за студентських часів не раз був відмічений нагородами: мала срібна медаль (1891 рік), велика срібна медаль (1892 рік), мала золота медаль за програму: «Готель для приїжджих до столиці» (1893 року). 4 листопада 1894 р. О. Л. Лишневський отримав звання класного художника І ступеню. З 1894 до 1901 року Олександр Лишневський працював міським архітектором Єлисаветграда. За його проектами в Єлисаветграді, крім Великої хоральної синагоги, споруджено будівлі громадської жіночої гімназії (ЦДУ ім. В. Винниченка), «пушкінської школи» (ЗШ №7), ремісничо-грамотне училище, реальне училище, відділення банку, низка особняків, зокрема будинок Барського, в якому нині працює обласний краєзнавчий музей. Коли в міській думі деякі гласні розкритикували Олександра Львовича за приватну практику, на його захист виступили міські діячі П. Ф. Долинський і П. О. Фірсов, зазначивши: «З часів вступу на посаду міського архітектора пана Лишневського місто наше стало вражаюче прикрашатися красивими та витонченими спорудами та іншим комфортом». Особливо багато зусиль доклав Лишневський до проекту гімназії. Він був серед тих, що зуміли відстояти місце її спорудження на перетині Петрівської (тепер – Шевченка) вулиці і Театрального провулку (вул. Нейгауза). Ескіз будинку з пояснювальною запискою на 34-ох аркушах був складений 1898-го, а доробляли його в наступні роки, поки він не був остаточно затверджений у Херсоні і узгоджений керівництвом навчального закладу в Одесі. При цьому Олександрові Львовичу довелося боротися проти спроб спростити проект із метою здешевлення.

        З 1901 року Лишневський працював у Санкт-Петербурзі. У дореволюційному Петербурзі він побудував низку споруд, які є вдалими прикладами архітектури стилізаторства, еклектики і модерну. Одна з найбільш відомих будівель, створених за його проектом: Будинок міських установ на розі Садової вулиці і Вознесенського проспекту.

        В епоху засилля в радянському будівництві принципів функціональної архітектури, заснованих на революційних завоюваннях радянського авангарду, Олександр Львович залишився майже без роботи. Реорганізовано архітектурне проектування: вільні майстерні були замінені централізованими органами тоталітарної влади – творчими спілками, що діяли за ієрархічним принципом, Лишневському доручили керувати майстернею в щойно створеній проектній організації – тресті Ленпроєкт. У 30-ті роки за проектами, виконаними в архітектурно-проектувальній майстерні Лишневського, було побудовано чимало споруд, які несли естетику нової епохи.

        Серед громадських будівель, побудованих Лишневським, домінував тип освітньої установи. Він спроектував і побудував кілька шкіл, об'ємно-планувальне вирішення яких зводилося до реконструкції принципів архітектури дореволюційної школи – міцно зібраного багатоповерхового навчального дому «з красивим, але суворим фасадом», який заперечує новаторські принципи побудови шкіл епохи авангарду.

        Помер Лишневський 6 лютого 1942 року в евакуації у м. Ярославль, за іншими даними - в блокадному Ленінграді.

Проєкти в Єлисаветграді (нині Кропивницькому)

Дізнатися більше:

Книги

        Матівос Юрій Миколайович. Вулицями рідного міста / Юрій Миколайович Матівос. – Вид. 2-ге, оновл. та доп. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2016. – 107 с. : фото.

        Поліщук Володимир. Атрибутоване місто / В. Поліщук. – Кропивницький : ВЦ ККТК, 2023. – 52 с. : фот. – Бібліогр. C. 49-50.

        Поліщук Володимир Васильович. Від Лишневського до Віньковського / В. В. Поліщук. – Кропивницький : Б. в., 2022. – 77 с. : іл.

Публікації

        Босько В. Зодчі Єлисаветграда: рідному місту та всьому світові // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 9.

        Ім’я моєї вулиці // Кропивницький вечірній. – 2023. – 14 квітня. – С. 3 : фото.

        Надєждін А. Нас ще очікують відкриття : маловідомі сторінки архітектурної історії Єлисаветграда / А. Надєждін // Народне слово. – 2010. – 16 вересня. – С. 4.

        Семенова Лариса. Спадщина Лишневського / Лариса Семенова // Бібліотечна орбіта Кіровоградщини / Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського (Кропивницький); упоряд. Наталія Калашнікова ; відп. за вип. Валентина Животовська. – Кропивницький, 2022. – Вип. 14. – С. 107-108.

        Шевченко С. Чому Лишневський залишив Єлисаветград? / С. Шевченко // Вечірня газета. – 2008. – 20 червня. – С. 5.