«Він заслуговує на вдячну пам’ять сучасників і нащадків» Д. Хуболт
У Флориді (США) на космодромі встановлено пам’ятник, де висічені імена вчених й астронавтів, причетних до польоту на Місяць, там є ім’я й нашого українського вченого Юрія Васильовича Кондратюка.
Вчений розрахував оптимальну траєкторію польоту космічного корабля до Місяця. Ці розрахунки НАСА використало в програмі підкорення Місяця «Аполлон», а запропонована вченим траєкторія була згодом названа Трасою Кондратюка.
Він придумав і описав чотириступінчасту ракету, розглядав можливість використання енергії сонця для живлення космічних апаратів, а також розміщення на навколоземній орбіті великих дзеркал для освітлення земної поверхні.
Справжнє ім’я Юрія Кондратюка – Олександр Шаргей, але із ним він прожив тільки 24 роки.
Олександр Гнатович Шаргей народився в Полтаві 21 червня 1897 року. Його мати, Людмила Львівна Шліппенбах, походила з дворянського роду, її предки були шведами, котрі після поразки в Полтавській битві залишилися в Російській імперії. Викладала французьку мову і географію в Києво-Подільській жіночій гімназії.
Батько, Гнат Шаргей був вічним студентом. Починав учитися у Києві, потім – в Німеччині, далі був Санкт-Петербург.
Мати, коли була при надії, взяла у 1897 р. участь в демонстрації протесту і потрапила до Лук’янівскої в’язниці. Розум її, після допитів і тиску, затьмарився на все життя. Батько ще до народження сина поїхав до Санкт-Петербурга: вже вкотре гризти граніт науки. Там швидко знайшов собі іншу жінку – Олександру Кареєву – і почав жити з нею в цивільному шлюбі. Маленького Сашу виховували бабуся Катерина Кирилівна і нерідний дід Яким Микитович Даценко.
Коли майбутньому науковцю було 12, померла мати у будинку для душевнохворих. Того ж року пішов із життя і батько.
Дід із бабою віддали Олександра вчитися до Полтавської чоловічої гімназії. Хлопця прийняли відразу до третього класу, вражені його знаннями.
Олександр був обдарованим учнем, любив фізику і математику, захоплювався астрономією, але викладачів і ровесників дивував захопленням футболом. Вважав, що він найкраще загартовує тіло, футболіст не боїться ніяких ударів і падінь, привчається добре падати не зазнаючи ушкоджень. Футбол мав наблизити хлопця до його мрії.
Залишилися і сімейні легенди про те, як з’явилася в Олександра Шаргея тяга до космосу. Його дід згодом згадував, що у глибокому дитинстві розповідали Саші багато казок про зірки і планети, летючий корабель.
Сашка Шаргея всі вважали величезним фантазером. Ще юнаком він мріяв про політ на Місяць і свято вірив в те, що зможе втілити свою мрію. А ще величезне враження справила на нього книжка Б. Келлермана «Тунель», де інженер пробиває під дном Атлантичного океану тунель з метою поєднати Америку та Європу. Сашко одразу починає опрацьовувати ще одну тему – пробиття глибокої шахти для дослідження надр Землі та утилізації теплоти ядра, хоча невдовзі зрозуміє, що здійснення її неможливе. Тому цілком присвячує себе давній мрії – польоту в космос. Ще в гімназії він завів спеціальний зошит і записував у ньому свої перші космічні проекти.
Через півстоліття один із його проектів буде названо «Трасою Кондратюка» та «Петлею Кондратюка».
А поки що Олександр Шаргей робить нотатки у шкільному зошиті.
Після закінчення гімназії із срібною медаллю Олександр Шаргей без іспитів у вересні 1916 року вступає до Петербургзького політехнічного інституту. Але вже у листопаді 1916 року його відправили в школу прапорщиків і далі він потрапляє на Кавказький фронт.
Після революційних подій 1917 року і демобілізації, Олександр повертається із Закавказзя в Полтаву разом із другом Миколою Скринькою, але натрапляють в Ростові на Білу армію. Виходу не було: або йти вояками в Білу армію, або як дезертирам бути розстріляними. При першій же можливості вони тікають в ешелоні з біженцями.
У цей час у Полтаві німці й петлюрівці. На Олександра чекають сумні новини: бабуся померла, а дід виїхав. Переховуючись у Скриньок, Олександр одного вечора знаходить стару газетну вирізку ще з 1911 p., де повідомлялося, що питанням розробки польоту за межі Землі займається ще один інженер на прізвище Ціолковський. Постає надія – треба негайно його розшукати. Він їде до мачухи та зведеної сестри Ніни у Київ, які свято берегли «Перший зошит» Олександра Шаргея. Вже у Києві, підробляючи, де прийдеться, вечорами він пише «Другий зошит», основною темою якого був якраз найвигідніший варіант посадки на Місяць – за допомогою модуля, що відокремлюється.
У серпні 1919 року Київ захопили денікінці і під загрозою розстрілу О. Шаргея знову мобілізують. Але за допомогою давнього друга, студента-медика Бориса Арабажана він оформлюється санітаром тифозного вагону, що прямує до Одеси. Так йому вдається втекти і на деякий час заховатися у батьків Бориса Радзевичів у м. Сміла. Він працює змазчиком вагонів і розочинає роботу над третім варіантом свого рукопису «Про міжпланеті подорожі».
Становище Олександра в той момент було не з легких: він був російським офіцером, мав дворянське походження, мобілізовувався у війська Корнілова, Денікіна і Петлюри, хоч і примусово. Його документи втрачені – залишились у Б. Арабаджана, що втікав із ешелону слідом за Олександром, але захворів на тиф і помер. А в країні розпочинався червоний терор.
Олександру допомагає доктор Радзевич – виписує Олександру довідку про наявність хронічної хвороби серця і влаштовує працювати мастильником на станції Бобринській. Потім близький знайомий лікаря І. А. Лашинський бере Шаргея механіком власних олійного і парового млинів в селищі Мала Виска, де Олександр показав свої механічні здібності і невдовзі зміг повідомити про себе і допомогти продуктами мачусі та звідній сестрі в Києві.
Але місцева влада вже почала цікавитись особою молодого інженера. І тут допоміг випадок, який змінив життя Олександра Шаргея раз і назавжди. Добра знайома мачухи Віра Георгіївна Туранська довідалась, що в її колеги, вчителя В. В. Кондратюка, помер молодший брат, а документи, саме метрика, залишились, і сім’я не знає, що з ними робити. Туранська їх випросила, а Карєєва переправила в Малу Виску у невеличкому томику віршів Шіллєра. А далі 15 серпня 1921 р. Олександр Гнатович Шаргей оформив свою прописку у волосному виконкомі за документами: «Юрій Васильович Кондратюк. Народився в Луцьку 26 серпня 1900 року». Так у Малій Висці зник назавжди Олександр Шаргей.
Вже Юрій Кондратюк переписує начисто свою геніальну книгу «Завоювання міжпланетних просторів».
У Малій Висці Юрій Кондратюк пропрацював на технічних посадах до червня 1925 року.
У тому ж 1925 році відсилає рукопис до Москви у Головнауку. Він потрапляє до Л. Троцького, що очолював відділ Вищої ради народного господарства, а той відправляє його на рецензію до професора В. П. Вєтчінкіна.
У 1927 році Троцького зняли з усіх посад, тому Ю. Кондратюк та В. П. Вєтчінкін «забувають» про рекомендацію надрукувати книгу. Державним коштом книгу так і не видали, бо вважали неактуальною.
У 1925-1926 роках Ю. В. Кондратюк працює механіком на будівництві зернового елеватора на залізничній станції Криловська (Ростовської області).
Там під час роботи придумав безліч оригінальних, корисних нововведень: ківш Кондратюка для зерна, розкидачі, пристрій для рівномірного завантаження складу, залізні «щелепи» для копання ям, пересувний елеватор, пульт дистанційного керування роботою автоматизованого елеватора, лічильники до автоматичних ваг. Ю. Кондратюк розробив пристрій для запобігання вибуху мучного пилу, яким до нашого часу користуються всі мукомели світу. Талановитого механіка помітили, почали запрошувати в інші місця. Коли ж постало питання про купівлю за величезні гроші проекту елеватора для масового будівництва, Ю. Кондратюк і тут запропонував свою конструкцію: складати схрони для зерна на зразок російської хатини – з круглих колод, яких багато на берегах сибірських річок. По верху споруди розташовано транспортну галерею, яка хоботом спускається до річкових причалів. Ю. Кондратюк назвав цю свою будівлю «Мастодонт». Тоді в місті Камінь-на-Обі було збудовано найбільше у світі дерев’яне зерносховище, яке простояло більше півсотні років.
На Кавказі, в Ельхотово, Юрій Васильович знайомиться з головним інженером Новосибірської контори «Союзхліб» Петром Кириловичем Горчаковим, близька дружба з яким у майбутньому затягнеться на довгі роки. Горчаков запросив Кондратюка до Новосибірська, зробив своїм заступником і впродовж подальших років буде проштовхувати всі Кондратюкові винаходи і публікації. Звичайно, на обкладинках багатьох книжок поряд з прізвищем «Ю. В. Кондратюк» буде стояти і «П. К. Горчаков».
Лише в одному випадку Юрій Кондратюк стояв неприступно, коли П. Горчаков віднайшов можливість видати в Новосибірську книгу «Завоювання міжпланетних просторів». Праця вийшла в січні 1929 р. під єдиним прізвищем «Юрій Кондратюк» за досить великим на той час тиражем – 2 тисячі примірників. Першим отримав примірник книги В. П. Вєтчінкін, другим – Е. Ціолковський.
Але прийшов час 30-х років, почались масові пошуки «ворогів народу», поширилися доноси. Дійшла черга і до П. Горчакова. Його заарештували 14 травня 1930 p., a Ю. Кондратюка – 30 липня. Так молодий геній опинився в тюрмі. Їх звинуватили у скоєнні злочинів в особливо значних масштабах: шкідництво у хлібопостачанні та в контрреволюційній діяльності. Звинувачення закидало, що побудований без гвоздів і креслень «Мастодонт» не витримає великої кількості зерна и розвалиться, попсувавши збіжжя. Горчакову і Кондратюку призначалося відбути покарання в концтаборі – Кондратюку три, а Горчакову п’ять років, – та було дозволено залишитись у Новосибірську з підпискою про невиїзд і зобов’язанням регулярно відмічатись в міліції. Перебування в тюрмі у майбутньому негативно вплинуло на пошуки Кондратюком роботи. Лише через рік після звільнення з тюрми Юрій Васильович знаходить місце в конструкторському бюро ОГПУ № 14, яке займалося розробкою устаткування для шахт Кузбаського вугільного комплексу. Тут він знову проявляє себе як талановитий інженер, ним почали дорожити, про нього заговорили. Зокрема, Ю. Кондратюк сконструював бочкоподібний тонкостінний копер із залізобетону, що споруджується за допомогою рухомої опалубки – замість традиційних громіздких шахтних будівель з цегли і металу. Саме в цій конторі Ю. Кондратюк знайомиться з інженером М. Нікітіним, який в майбутньому використає чимало ідей Кондратюка під час спорудження Останкінської телевізійної вежі в Москві.
Невдовзі нарком важкої промисловості Серго Орджонікідзе побував у Криму і обурився дефіцитом енергопостачання у цьому регіоні. З’явилася ідея ліквідувати цю проблему за рахунок вітрів. Було оголошено конкурс проектів. Ю. Кондратюк і П. Горчаков зацікавилися цим питанням, подали заявку, а потім і проект на розгляд. Перебралися до Москви, домігшись дострокового виходу на волю. А у Москві, як і в інших містах колишнього Радянського Союзу, на той час існувала московська «Група вивчення реактивного руху», якою керував Сергій Корольов. Основним теоретиком цієї установи був Ф. А. Цандер, який раптово помер на курорті, і організація залишилась без основного «двигуна». Треба зауважити, що книжка «Завоювання міжпланетних просторів» Ю. Кондратюка була настільним посібником цієї команди. І тут С. Корольов через В. П. Вєтчінкіна дізнається, що автор цієї книги перебуває в Москві. Його запрошують працювати на місце Цандера. І як би Юрій Васильович не хотів обійняти цю посаду – змушений був відмовитись. І мав він для цього одну важливу причину: така посада рано чи пізно призвела б до викриття його таємниці – справжнього імені і минулого Олександра Шаргея.
Свій проект Кримської вітроелектростанції Ю. Кондратюк розробляє вже у Харкові, куди його було направлено разом з групою однодумців. Нарком С. Орджонікідзе дуже захопився проектом Кондратюка, близько контактував з Горчаковим, відкрив проектно-будівельну контору, розпочав фінансування. Було обрано місце для майбутньої станції на плоскому плато Ведене-Кир, проведено геологорозвідувальні роботи. Вже в 1936 р. було споруджено втиснутий у скелю 8,5-метровий у діаметрі «стакан» для рухливої опори башти «Крим ВЕС».
Уся ця, на перший погляд, радісна робота обірвалась в один день – 18 лютого 1937 p., коли раптово помер Серго Орджонікідзе. Одразу проект Кондратюка було визнано непридатним, будівництво в Криму припинено, а самого Кондратюка залишено майже без засобів до існування.
Ю. Кондратюк знімає невеличку кімнатку, погоджується надалі проектувати малопотужні вітрові агрегати і навіть добивається створення випробувального полігону в Підмосков’ї.
Німецько-радянська війна спонукає Ю. Кондратюка записатися добровольцем у дивізію народного ополчення Київського району м. Москви. Він був зарахований рядовим телефоністом у роту зв’язку стрілецького полку. У розпал бою Ю. Кондратюк пішов у заметіль шукати обрив зв’язку і зник. Це сталося в ніч на 23 лютого 1942 року під містом Кіровим Калузької області.. Його взвод офіційно оголосили загиблим 25 лютого 1945 року.
За життя вчений не встиг здобути ні визнання, ні нагород. Наукові праці теоретика космонавтики почали друкувати через багато років після його смерті. І лише в 1970 р., згідно з ухвалою Верховного Суду РФ, «за відсутністю складу злочину» вченого було реабілітовано, а навесні 1977-го, завдяки листу його сестри Н. Шаргей до віце-президента АН УССР Г. Писаренка, було розкрито таємницю імені Ю. Кондратюка (О. Шаргея). Комісія ЦК КПУ визнала відсутність криміналу в зміненні імені О. Шаргеєм і вирішила відновити та увічнити ім’я геніального вченого.
За рішенням 28-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 21 червня 1997 р. весь світ відзначив пам’ятну дату – 100-річчя від дня народження українського вченого-косміста, дослідника, піонера космічної техніки Ю. Кондратюка. З цієї ж нагоди Національний банк України випустив ювілейну монету.
Один із найкращих вищих навчальних закладів України – Полтавський національний технічний університет – названо його іменем, у Полтавському музеї авіації і космонавтики представлено широку експозицію про життя і діяльність великого земляка – там постійно ведеться наукове дослідження його біографії.
Увічнено пам’ять нашого земляка і за кордоном – в Аламогордо (США), в залі слави Космічного музею НАСА.
На честь видатного вченого названо трасу, яка вперше привела людину на Місяць, кратер на зворотному боці цього супутника Землі, малу планету-астероїд № 3084.
У всіх п’яти анкетах, заповнених від імені Юрія Кондратюка, наш герой пише «національність – українець, рідна мова – українська». Це мало для нього вирішальне значення. Жити і творити цій унікальній людині довелося у страшний і нелегкий час. Її життєвий шлях – приклад для нас, як можна через все життя нести мету, мрію, боротись і не здаватись.
Дізнатися більше:
Книги
Дати і події: календар знамен. дат. 2017, перше півріччя, № 1 (9) / Національна парламентська бібліотека України; уклад. В. Кононенко, О. Бохан, А. Рихтік [та ін.]. – Київ: [б. в.], 2016. – 173 с.: іл., фотоіл., портр. – Пристат. бібліогр.
Жолдак, Богдан. Богдан Жолдак про Карпа Соленика, Йосипа Тимченка, Івана Піддубного, Юрія Кондратюка, Миколу Лукаша / Богдан Жолдак. – К.: Грані-Т, 2009. – 128 с.: іл. – (Сер. «Життя видатних дітей»).
Замлинський, Володимир Олександрович. Він прокладав шлях у Всесвіт: (про одного з піонерів радянської астронавтики Ю. В. Кондратюка): [1900-1941] / Володимир Замлинський. – К: Т-во «Знання» УРСР, 1963. – 38 с.: портр., іл. – Бібліогр.: C. 38.
Знаменні дати: Календар – 2007: Щорічник / Національна парламентська бібліотека України; Авт.-упоряд. В.О.Кононенко та ін. – Період. вид. – К.: Україна, 2007. – 264 с.: портр.
Історичний календар’97: наук.-попул. та літ. альм.: Навч. посіб. студ. гуманіт. фак. вузів, викл. історії і народознавства, учням серед. та спец. серед. закл. вип. 3 / упоряд. А. Денисенко, В. Туркевич; худож. оформ. П. Г. Щегельського. – К., 1996. – 398 c.: іл.
Історія України в особах: ХІХ – ХХ ст. / І. Войцехівська, В. Абліцов, О. Божко та ін. – К.: України, 1995. – С. 442-448.
Клімов, А. А. Україна. Видатні постаті [Текст]: дитяча енциклопедія / А. А. Клімов. – Х.: Ранок: Веста, 2009. – 128 с.: іл.
Плачинда, Сергій Петрович. Брати Місяця / Жанрові мал. В. Євдокименка; Портр. О. Животкова. – К.: Дитвидав, 1959. – 132 с.: іл.
Подволоцький, Андрій Анатолійович. Сокровенна історія Руси-України / дизайн обкл. О. М. Кочки. – Київ: Аргумент принт, 2015. – 351 с.: іл., табл. – (Загадки минулого). – Бібліогр.: C. 346-350.
Попова, Тетяна Миколаївна. Культурно-історичний розвиток фізики й техніки в персоналіях []: навчально-методичний посібник / Тетяна Попова. – Харків: Основа, 2009. – 156 с. – (Бібліотека журналу «Фізика в школах України»; вип. 2 (62)). – Бібліогр.: с. 152-156.
Сапожников, Леонід Олександрович. Силуети винахідників / Худож. О. Чебуніна. – 2-е вид., доп. – К.: Веселка, 1987. – 142 с.: іл.
Сто найвідоміших українців / Авт. ст. М. Гнатюк, Л. Громовенко, О. Ламонова та ін. – 2-е вид., випр. і допов. – К.: Орфей, 2002. – 587 с.: іл. – (100 найвідоміших).
Український космос [Текст]: космічна енциклопедія. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2009. – 45 с.: іл.
Ушаков, Дмитро Олександрович. Видатні українці / ілюстр. О. В. Крутик, С. В. Овчаренко. – Х.: Pelican: Фактор, 2008. – 199 с.: фотоілюстр.
Хаткіна, Марія. Це, мій сину, твоя Україна: подорож у просторі та часі. – Донецьк: ЦСО, 2005. – 302 с.
Шаров, Ігор Федорович. 100 видатних імен України: Навч. посіб. – К.: Альтернативи, 1999. – 503 с.: фотогр.
Публікації
Андрушко, Т. Нащадки Кондратюка і Гагаріна живуть у Малій Висці [Текст] / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2012. – 11 квітня. – С. 2.
Бровченко, Володимир. Книжка, якої я не написав [Текст] / Володимир Бровченко // Літературна Україна. – 2010. – 16 вересня. – С. 5.
Гавриленко І. Швидше долетіти до Місяца, ніж зберегти дім?: Будинок у Полтаві, де народився видатний інженер-винахідник Юрій Кондратюк, зустрів його 115-річний ювілей без меморіальної дошки та з тріщинами у стінах / І. Гавриленко // Урядовий кур’єр. – 2013. – 30 січня. – С. 21.
Дзюба В. Навіщо генія робити зрадником [Текст] / В. Дзюба // Літературна Україна. – 2003. – 13 березня. – С. 7.
Земне тяжіння зоряних таємниць: 12 квітня – День космонавтики // Народне слово. – 2012. – 12 квітня. – С. 8: фото.
Життя Юрія Кондратюка – приклад для наслідування [Текст] // Маловисківські вісті. – 2005. – 15 червня. – С. 2.
Ількова О. Учений - першопроходець [Текст] / Ількова О. // Дошкільне виховання. – 2001. – № 8. – С. 11.
Іщенко, Зоната. Українці першими підкорили космос / Зоната Іщенко // Народне слово. – 2013. – 11 квітня. – С. 13.
Классова О. Людина Нізвідки / О. Классова // Шкільна бібліотека. – 2007. – № 5. – С. 15-18.
Кочико, В. Геній космонавтики – О. Г. Шаргей – Ю. В. Кондратюк [Текст] / В. Кочико // Історія України. – 2004. – № 38. – С. 5-6.
Маленко О. Юрій Кондратюк. Геній під чужим ім’ям / О. Маленко // Я вивчаю українську. – 2012. – № 2. – С. 10-13.
Малишевський І. Під чужим ім’ям. 60 років тому на фронті без вісті пропав першовідкривач місячної траси [Текст] / Малишевський І. // Вітчизна. – 2002. – № 3-4. – С. 110-119.
Михайлов, А. Юрій Кондратюк – конструктор міжпланетних трас [Текст] / А. Михайлов // Маловисківські вісті. – 2010. – 10 квітня. – С. 2.
Мікульонок І. О. Півжиття під чужим іменем: Ю. В. Кондратюк (О. Г. Шаргей) / І. О. Мікульонок // Країна знань. – 2012. – № 3. – С. 21-25.
Орел, С. «Він знав усе так, немовби жив у космосі ...» / С. Орел // Слово «Просвіти». – 2008. – № 39. – С. 5.
Перебийніс, Г. Ю. В. Кондратюк [Текст]: наше місто в біографії вченого / Г. Перебийніс // Маловисківські вісті. – 2002. – 22 червня. – С. 2.
Попова, Тетяна. Юність Олександра Шаргея – майбутнього піонера космонавтика і винахідника Юрія Кондратюка / Т. Попова // Фізика та астрономія в школі. – 2008. – № 3. – С. 47-51. – Бібліогр. в кінці ст.
Самсонова Н. Їхні ідеї випереджали час: Вчені-фізики Кіровоградщини (Ігор Тамм, Георгій Лангемак, Юрій Кондратюк) / Н. Самсонова // Освітянське слово. – 2005. – лютий. – С. 4.
Сорока, М. Земна ідея Юрія Кондратюка [Текст] / М. Сорока // Урядовий кур’єр. – 2002. – 26 січня. – С. 10.
Тільнов, В. Теоретик космічних перельотів Юрій Кондратюк не цурався у Малій Висці найтяжчої роботи / В. Тільнов // Маловисківські вісті. – 2008. – 9 квітня. – С. 1-2.
Тільнова, І. Чи міг би Кондратюк-Шаргей вирішити енергетичну кризу в Україні? [Текст] / І. Тільнова // Маловисківські вісті. – 2006. – 1 лютого. – С. 2.
Шендеровський Василь Геній з Полтави: Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей) / Василь Шендеровський // Палітра педагога. – 2005. – № 1. – С. 3-4.
Шудря, М. Історя державотворення в іменах [Текст] / М. Шудря // Українська культура. – 2000. – N 7-8. – С. 32.
Щоб жила пам’ять про Ю. Кондратюка // Маловисківські вісті. – 2008. – 16 липня. – С. 4.
Юрій Кондратюк: хто він? [Текст] // Науковий світ. – 2005. – № 4. – С. 14-16: портр.
Ресурси Інтернет
Герей В. Юрій Кондратюк: таємниці долі та винаходів [Електронний ресурс] / В. Герей // На скрижалях: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення: 24.05.2017).
Грабовський С. Космос український - Юрій Кондратюк (1897-1942?) /С. Грабовський [Електронний ресурс] // ХайВей: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення: 24.05.2017).
Кондратюк Юрій Васильович [Електронний ресурс] // Герої України: [веб-сайт]. – Електрон.дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення: 24.05.2017).
Кондратюк Ю. Завоевание межпланетных пространств / Ю. Кондратюк; под ред. В. П. Ветчинкина. – Новосибирск: изд. авт., 1929. – 72 с.: [6 л. черт.]. – Відомості вміщено також в Інтернеті: . – Назва з екрана. – (Дата звернення: 24.05.2017).
Кондратюк Юрій. Засновник польоту на Місяць [Електронний ресурс] // КолоКрай: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення: 24.05.2017).
Нікітін В. Цікаво: Космічна дорога до Місяця починалася у Смілі / В. Нікітін [Електронний ресурс] // Сміла.юа: [інтернет-видання]. – Електрон.дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення: 24.05.2017).
«Геній в обставинах». Шлях Юрія Кондратюка (2007) // YouTube. – Режим доступу: . – Дата публікації: 25.05.2015. – Дата перегляду: 24.05.2017.
Лише в одному випадку Юрій Кондратюк стояв неприступно, коли П. Горчаков віднайшов можливість видати в Новосибірську книгу «Завоювання міжпланетних просторів». Праця вийшла в січні 1929 р. під єдиним прізвищем «Юрій Кондратюк» за досить великим на той час тиражем – 2 тисячі примірників. Першим отримав примірник книги В. П. Вєтчінкін, другим – Е. Ціолковський.
