Вишня в фольклорі

        Типове дерево українських садків, пор. у Т. Шевченка: «Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть», у народній пісні: «Ой у вишневому садочку Там соловейко щебетав»). Особливості рослини лягли в основу загадкової символіки щодо неї: «За хатиною в садочку, У зеленому віночку Та в червоних намистах Стояла пава молода. І збігаються всі діти, Щоб на неї поглядіти: За намисто кожне – смик! Та й укине за язик».

        Символ дівочої і молодечої краси, веселощів, кохання; вишневий цвіт, колір і смак ягід асоціюються з дівочою красою, як у піснях: «Ой дівчино-вишенько, Буде тобі лишенько», «А Ганночко-вишенько, вишенько, Присунься до мене близенько, близенько». Символіка дерева в’яжеться з дівчиною, як ясеня чи дубка з парубком: «Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні»; вишневий сад у піснях – символ батьківського дому, господи, родини: «Коло вишневого садочку Там соколонько облітає І в вишневий сад заглядає, Чи хороше галочки гніздечко в’ють». З цим пов’язані ворожіння на вишні: на Катерини (до схід сонця) рубали вишневу гілку, ставили в глечик з водою і залишали до Різдва (це робили переважно дівчата, а також і інші члени родини). Чия вишня на Різдво зацвіте, той довго житиме; дівчата таким чином ворожили на нареченого, загадуючи на гілці, за кого вийде заміж: якщо зацвіте, вийде заміж, на кого загадала. Вишня притягує в дім удачу, а перше побачення під цим деревом обов’язково закінчиться щасливим шлюбом. Вишнева гілка служила гільцем на весіллі.

        Таким чином, вишня – символ взаємної любові, весни, краси, мужності.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: cловник-довідник. – К.: Довіра, 2006. – С. 89.