Груша в Фольклорі

        Груша – садове й лісове фруктове дерево з темно-зеленим цупким листям та плодами, що мають перев. форму заокругленого конуса, а також плід цього дерева; зірвану й часом доспілу грушу називають уле?жаною або лежаною. Здавна грушева деревина цінується у столярній справі; груша символізує дівоцтво, тому гілку з груші часто використовують на весільне гільце.

        Гілки, плоди, деревина,попіл від груші використовувалися у магії для передання людям і тваринам плодючої сили. Щоб дитина була здоровою, воду після її купання виливали під грушу, грушевий напій давали рожаниці. З грушею пов’язують народження дітей («баба з груші принесла»).

        В народних піснях дівоцтво передається через поєднання груші з яблунею: «яблонька садовая, грушиця медовая» (пop. «вишенька-черешенька», «рута-м’ята») або через паралелізм груші – символу дівоцтва і явора – символу парубоцтва (парубка, який зводить дівчину з розуму, ведучи «під явір зелененький»); у цілому з грушею в народній творчості пов’язується нещасливе кохання і нещасливе подружнє життя: «Ось коли мене не любив, Було мене не брати, Бо я тобі не грушечка В саду куштувати».

        Дівчата, ворожачи про одруження, кидали вінки, кільця, обручі на грушу. Мати осипала молодого грушами, щоб був багатий.

        У поминальних обрядах клали груші на могильні хрести. Якщо під час бурі грушу виривало з корінням, це віщувало смерть господарям.

        У сні груші бачити, за народною прикметою, не на добро.

        «Грушка-минушка» кажуть, щоб підкреслити, що приємне швидко минається; коли кажуть: «Грушки на вербі показувати», то мають на увазі, що надії хтось подає цілком невиправдані, фантастичні, бо «на вербі груші не родяться»; коли зауважують про те, що всьому свій час, то кажуть: «Як грушка достигне, то й сама з дерева впаде». Наказав на вербі груш (приказка – наговорив нісенітниць); Чорте, на груш, тільки мене не руш (приказка); Під грушею ляже та й спить (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: cловник-довідник. – К.: Довіра, 2006. – С. 159.

Войтович В. Українська міфологія: словник. – К.: Либідь, 2012. – С. 134.