Пропонуємо почитати Пропонуємо почитати
Буктрейлери Буктрейлери
Презентації Презентації
Періодичні видання I півріччя II півріччя
Бібліотечні клуби Бібліотечні клуби
Бібліотеки в Інтернеті Бібліотеки в Інтернеті
Електронний каталог Електронний каталог

Поради методиста

Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. А.П.Гайдара

Методика бібліотечних заходів: теорія і практика
консультація

Олена Ліпей,
заступник директора
з наукової роботи

     Привабливий образ бібліотеки сьогодні – багатогранний. Бібліотека потрібна людям як джерело інформації, як шлях до душі кожної людини. Вона повинна створювати для своїх користувачів максимально комфортне середовище, бути відкритим будинком для усіх тих, кому потрібна книга та психологічне розвантаження. Тому так важливо сьогодні не обмежуватися традиційними формами роботи, а шукати нові шляхи популяризації бібліотечних ресурсів, розповсюдження знань, формування культури і духовності підростаючого покоління. Тільки так бібліотека зможе відстоювати у суспільстві свій позитивний імідж і завжди буде залишатися втіленням нового і незнаного.
     У сучасній професійній літературі зустрічається цілий ряд визначень масової роботи бібліотеки, одне з яких визначає масову роботу, як сукупність методів, форм, прийомів усного, наочного, аудіовізуального і комп’ютерного просування літератури в системі бібліотечного обслуговування.
     Методами масової роботи є бібліотечні заходи, які,  зазвичай, зорієнтовані на основні категорії користувачів кожної конкретної бібліотеки. Звертаємо на деякі традиційні (але дещо удосконалені) та зовсім інноваційні форми бібліотечних заходів, спрямовані на популяризацію дитячої книги та проведення цікавої змістовної роботи з користувачами дітьми. Адже захопити дитину читанням – завдання не просте, і саме масова робота допомагає бібліотечним фахівцям у досягненні цієї мети.
     Своєрідною візитною карткою бібліотеки, за якою оцінюють не тільки якість фонду, а й стиль роботи установи є книжкова виставка.
     Книжкові виставки почали практикуватися у роботі бібліотек в середині ХІХ століття і стали найбільш поширеною формою популяризації книги. Організатором їх був видатний мистецтвознавець і громадський діяч В.В.Стасов, який працював тоді у відділі мистецтв Санкт-Петербурзької публічної бібліотеки. Виставки мали характер музейних експозицій, на яких демонструвалися найбільш цінні примірники з книжкових сховищ бібліотеки. Лише на початку ХХ століття набуває поширення своєрідна форма просвітницької роботи серед селянства, і книжкові виставки  в бібліотеках розпочинають використовувати з метою популяризації літератури з важливих питань повсякденного життя. Основною формою популяризації літератури книжкові виставки залишалися і в 40-х роках, під час Великої Вітчизняної війни.
     У післявоєнний період були створені умови для подальшого розвитку і активізації масової роботи бібліотек: покращилося комплектування книжкових фондів, багато бібліотек одержали нові приміщення, зросла кваліфікація кадрів. Усе це вплинуло на кількість і якість організації книжкових виставок.
     Книжкова виставка — комплекс спеціально відібраних і систематизованих документів, розта­шованих таким чином, щоб викликати увагу чи­тачів, зацікавити чи задовольнити існуючий інте­рес чи інформаційну потребу. Звичайно, основна мета будь якої виставки – популяризація книги, надання певної інформації.
     Виникненню інте­ресу читача до виставки сприяє її розташування, стиль, ху­дожнє оформлення, технічне оснащення і ви­користання нових конструктивних матеріалів. Безпосередню увагу викликають виразні заголов­ки, яскраві ілюстрації, символи, включення в експозицію художніх виробів, бутафорії, малюнків, іграшок.
     На книжкових виставках, які влаштовуються для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, не треба експонувати багато книг, значне місце на ній повинні зайняти ілюстративні матеріали, які допоможуть розкрити зміст виставки.
     При організації виставок для дітей середнього шкільного віку бібліотекарям варто враховувати, що найпоширенішим видом запиту у цьому році є тематичний. Тому при організації тематичної виставки необхідно шукати нові аспекти для розкриття теми через цитати, назви самих книг, що експонуються, у підзаголовках та назвах розділів.
     Організовуючи виставки для старшокласників, слід звертати увагу на те, що назва виставки, підрозділи повинні нести певну інформацію про її зміст, викликати у читачів бажання сперечатись, роздумувати.
     При оформленні виставок, треба пам’ятати основні правила:

  • книжкові виставки не повинні зливатися з навколишньою обстановкою;
  • ілюстрація має образно розповідати про головні особливості книги, кольорові ілюстрації вдвічі „активніші ”, ніж чорно-білі;
  • краще сприймається інформація у верхній частині композиції та експонати, розміщені поруч; непарне число об’єктів теж сприймається краще, ніж парне.

     Експону­ватися виставка має протягом певного періоду, в основному не більше 1—2 місяців, якщо це не постійно діюча експозиція. Книги з виставки повинні видаватися читачам.
     До числа ос­новних видів виставок відносяться тематичні, жанрові (присвячені певному виду видань чи жанру літератури), виставки по творчості одного письменника, виставки нових надходжень книг та періодичних видань.
     Тема­тичні виставки організовуються з актуальних проблем суспільного життя, науки, культури, мистецтва; з тем, що зорієнтовані на певну групу читачів даної бібліотеки; з тем, пов’язаних з річницями знаменних подій і діяльністю видатних людей; на допомогу нав­чальному процесу; з метою популяризації окре­мих видань.
     Можуть організовуватися виставки однієї книги, де крім самої книги, експонуються публікації, що висвітлюють зміст твору, критичні статті, ілюст­ровані матеріали, біографічні довідки про автора.
     Одним словом, виставка – це творчий погляд бібліотекаря на світ, на тему, що пропонується читачеві. Розглянемо декілька видів книжкових виставок, які сьогодні використовують у бібліотечній практиці роботи з дітьми.
     Виставка новинок – нові книги або журнали об’єднуються за чисто формальною ознакою: час виходу у світ і надходження до бібліотеки. Літературу на такій виставці можна підібрати по галузях знань.
     Експрес-виставка – позапланова оперативна виставка, пов’язана з виникненням злободенних тем, появою актуальних цікавих публікацій, що потребують громадського відгуку.
     Виставка-порада і виставка-рекомендація – між ними різниці не має. На виставці представлена література, подаються поради фахівців з будь-якої проблеми. Наприклад: „Як навчити дитину читати?”, „Як захистити себе від грипу?”, „Як розвинути талант?” тощо. Фактографічна інформація підкріплюється списком літератури по темі, яка рекомендується читачеві для самоосвіти.
     Виставка-діалог, виставка-дискусія – схожі за своїми ознаками виставки, в назвах яких повинні звучати проблемні питання, які викликають інтерес читача, наштовхують на самостійне вирішення проблеми.
     Завдання бібліотекаря – виявити найбільш цікаві питання, оформити рубрики – розділи виставки „Відповідаємо на запитання читачів”, підібрати відповідну літературу. На відміну від виставки-діалогу, на виставці-дискусії розглядається лише одне питання, а представлена література висвітлює його з різних, іноді протилежних, сторін. Питання можна зібрати за допомогою міні-анкети (наприклад: „Дорогі читачі! Чи звернули ви увагу на дану виставку? Які книги на виставці вас зацікавили? Які ще питання по темі виставки вас хвилюють? Яку проблему ви хотіли б обговорити наступного разу?”).
     Схожа методика організації виставки-питання, на якій розміщується текст питання, а поряд – книги, які відповідають на нього.
     Виставка-вікторина ставить за мету розширити кругозір юних читачів і звернути увагу на книги, які рідко запитують. Обов’язково пишеться текст-звернення до читачів, в якому розкриваються умови виставки-вікторини. Пропонуються питання і книги, в яких можна знайти відповіді. Питання і книги (підказки) можна розташовувати поруч або в розкидку.
     Після проведення виставки-вікторини підводяться підсумки, переможця у вікторині чекає приз.
Виставка-конкурс – найчастіше застосовується саме у роботі з читачами-дітьми. Поруч з представленими на виставці книгами розміщується оголошення або плакат з умовами конкурсу на кращу розповідь,  твір, вірш, малюнок, фото щодо теми виставки. Обов’язково зазначається дата, до якого часу збиратимуться роботи і  коли будуть підводитися підсумки конкурсу.
     Виставка книжкових ілюстрацій, виставка-вернісаж. Вернісаж в перекладі з французької „урочисте відкриття ”, „показ ”. Така виставка демонструє розкриті ілюстровані книги, але акцент робиться саме на ілюстраціях або альбомних репродукціях. На ній можна представити книги з ілюстраціями одного художника, або різних художників до книг одного жанру або однієї теми. Все це формує погляд на книгу як на художню цінність, сприяє естетичному вихованню дитини.
     Виставка одного жанру представляє книги одного популярного жанру літератури, наприклад: детектив, фентезі, історичний роман. Така виставка не тільки задовольняє читацькі потреби, але й допомагає юним користувачам бібліотеки  довідатися про нові книги певного жанру.
     Виставка-хобі – вид виставки, на якій поруч з літературою, представлені предмети, виготовлені за порадами, викройками, рецептами з цих книг або журналів.
     Виставка-осуд може бути організована як засіб боротьби з читацькою заборгованістю, неповажливим, неохайним відношенням до книги. На такій „антивиставці” представлені зіпсовані читачами книги, а замість не повернутих виставляється білий  аркуш  з  муляжем каталожної картки на ньому, обов’язково повинно бути звернення-заклик до користувачів щодо бережливого відношення до книг.
     Виставки-подорожі останнім часом набули широкої популярності у бібліотеках для дітей. Юних читачів цікавить література про подорожі у загадкові місця, на незвідані планети, про різноманітні факти, відкриття, споруди  минулого і майбутнього.
     Так, реальні свідки минувшини, які привертають до себе велику увагу тих, хто живе сьогодні – це замки і фортеці. Численні запити читачів про ці величні споруди спонукали нас до створення мультимедійної презентації.
     Радимо влітку організувати виставку-подорож „Обереги вічності”.  Літературу та ілюстративний матеріал можна представити під такими розділами: „Живий дотик до історії ” (про спорудження замків і фортець,  їх  історія),   „Тут  України  дух…”   (про фортеці та замки України), „Скарби далеких країв ” (замки зарубіжних країн), „Оселя маленьких шедеврів ” (про замки-музеї, мистецькі твори, що зберігаються в них), „Домівка таємничих химер ” (про привиди замків), „Місця, де залишаються серця ”  (про історії кохання мешканців замків, перебування в них відомих людей), „Натхнення до творчості” (замки та фортеці як об’єкти літературно-мистецьких творів). Думаю, що така виставка не залишить байдужим нікого з ваших відвідувачів, біля неї можна проводити надзвичайно цікаві заочні мандрівки для юних читачів.
     Одним з методів заохочення дитини до читання є голосне читання. Відоме ще з часів тотальної неграмотності населення, у 80-90 роках ХХ століття під впливом бібліотек, голосне читання переживає свого роду ренесанс.  Сьогодні – це також одна з поширених та найпопулярніших форм роботи бібліотеки з дошкільниками та учнями молодшого шкільного віку. Голосне читання має закріплюватись бесідою, до якої особливо ретельно повинен готуватись бібліотекар.
     Але слід відрізняти різні види голосних читань. Можна просто вибрати і почитати дітям книгу вголос, а можна для найбільшого ефекту сприйняття прочитаного, використати аудіовізуальний матеріал, організувати прослуховування літературного твору у виконанні професійних читців, акторів, відомих особистостей.
     В даному випадку, якщо бібліотекар або запрошені гості будуть коментувати, висловлювати свій погляд та обговорювати прочитане, голосні читання будуть носити характер коментованихчитань.
     А літературні читання передбачають художнє ви­конання творів, свого роду „театр одного актора ”. Рекомендується широко практикувати художнє читання, яке допомагає повніше, глибше зро­зуміти літературний твір, сприйняти його емоційно, співпереживати з героями прочитаного твору,  відчувати красу і багатство рідної мови,роздумувати   про   прочитане.
     Жива, дійова технологія популяризації літератури  бібліографічні огляди. Вони допомагають як­найкраще розкрити книжковий фонд бібліотеки, ширше популяризувати художню, науково-попу­лярну, пізнавальну, довідкову літературу, періодичну пресу тощо. Огляди літератури варто проводити біля книж­кових виставок, вони можуть передувати або ж за­вершувати літературні вечори, обговорення книг, літературні ігри.
     Бібліографічний огляд — це розповідь чи бесіда про книги, побудована за певним планом, що суп­роводжується розкриттям змісту, оцінкою і реко­мендацією творів літератури, які розглядаються.           Найбільшого розповсюдження в практиці роботи бібліотек отримали такі види  оглядів:
          а) тематичні, які охоплюють ряд кращих книг на певну тему;
          б) персональні (присвячені пам’ятним датам народження і смерті видатних діячів);
          в) огляди нових книг та  журналів проводяться по мірі надходження до бібліотеки;
          г) огляди бібліографічних видань проводяться для більш підготовлених читачів, щоб запропону­вати їм використовувати бібліографію при підборі спеціальної літератури.
     В залежності від теми і мети огляду, враховуючи запити читачів, проводиться підбір літератури.
     Бібліографічний огляд не повинен бути довгим (за 20—30 хв. необхідно представити п’ять-шість книг).
     Огляд складається з трьох частин:

  • вступу
  • основної частини
  • закінчення

     У першій частині дається коротка характерис­тика теми, розкривається її значення, важливість. Після цього необхідно коротко охарактеризу­вати літературу, що розглядається, сказати, нап­риклад, що бесіда присвячена науково-попу­лярній, художній літературі. Потім іде розповідь про книги з короткою характеристикою кожної.
     Аналізуючи окремі книги, бібліотекар коротко знайомить аудиторію з їх змістом, основними ідеями, ху­дожніми образами, літературними героями або з практичними висновками (якщо розглядається природнича чи технічна літе­ратура). Не можна зводити огляд літератури до чи­тання анотації. Мистецтво побудови огляду полягає в тому, щоб він не перетворився в механічне перерахуван­ня книг, а носив характер живої бесіди, розповіді про кращі книги. Книги розглядаються в логічній послідовності й взаємозв’язку.
     Для більшої наочності книги де­монструються юним читачам, дається можливість перег­лянути анотації. Потрібно відзначити, що предметом огляду може слугувати й одна книга, що охоплює велике коло питань.
Творчий підхід до роботи може перетворити традиційну масову форму в нову й набагато цікавішу. Як, наприклад, діалог-огляд. Його рекомендуємо проводити для користувачів середнього та старшого шкільного віку з метою більш поглиб­леного знайомства з проблемними статтями з газет і журналів однієї тематики.
     На відміну від бібліографічного огляду діалог-огляд проводять два учасники: бібліотекар та фахівець у цій галузі. Бібліотекар пропонує читачам статті із журналів, розкриває тему, проблему, авторську по­зицію. При цьому він звертається до свого співрозмовника  із  запитаннями: чи  погоджується  він  з  автором
статті; яка його думка щодо питань, висвітлених автором. Співрозмовник відповідає на поставлені запитання, висловлює свій погляд, наводить приклади із повсякденного життя та досвіду роботи, підсу­мовує сказане.
     Такий діалог-огляд гарно проводити з питань права, охорони здоров’я та психології підлітків, екології та історії рідного краю, запросивши на них фахівців. Ця форма роботи допоможе слухачам
краще зро­зуміти проблему, висвітлену в статтях, співвіднес­ти її з місцевими умовами, виробити власну точку зору з даного питання.
     До відносно нових форм роботи з періодичними видан­нями відносять прес-калейдоскоп. Це – комплексна форма, що включає в себе декілька заходів (наприклад: виставку, диспут, вікторину чи конкурс, прес-кон­ференцію чи бесіду за круглим столом і тощо). Усі заходи об’єднані єдиною метою, тематичним спряму­ванням, предметом розгляду, колом учасників. Головна роль відводиться у прес-калейдоскопі періодичним виданням та публікаціям, вміщеним на їх сторінках.
     Однією зі складових частин прес-калейдоскопу є прес-конференція. Ця форма роботи запозичена з журналістської практики і являє собою своєрідний вечір запитань та відповідей за визна­ченою темою. Цей захід потребує ретельної підготовки як бібліотекарів, так і користувачів. Більше розрахований на читачів- підлітків.
     Заздалегідь треба визначити тему прес-конференції, можна також підготувати частину запитань від читачів. Тему прес-конференції треба обирати актуальну, яка дійсно цікава даній категорії учасників. Наприклад: „Як уберегти себе от шкідливих звичок?”, „Освіта сьогодні й що чекає майбутнього випускника?”, „Різні погляди на різні професії ” тощо.
     Прес-конференція проходить у вигляді ділової гри-діалогу „кореспондентів ”, якими є всі присутні читачі, з представниками „прес-центру”.  „Прес-центр”, який складається з бібліотекарів та запрошених фахівців відповідно до теми конференції,  відповідає на питан­ня „кореспондентів”. Але конференція пройде більш цікаво і з ко­ристю, якщо присутні не будуть сторонніми слухачами, а самі візьмуть активну участь у її проведенні, будуть задавати питання, з’ясовувати  думки спеціалістів щодо порушених проблем, ділитися власними враженнями про прочитані статті.
     Частину відповідей на запитання читачі можуть одержати у „прес-центрі” у формі індивідуальних списків літератури, тематичних добірок з рекомендацією не тільки статей, а й книжок по даній проблемі.
Літературні  ігри  –  активні  форми масової роботи бібліотеки з чи­тачами, які в основному використовуються для дітей дошкільного, молодшого та середнього шкільного віку. Ефективність ігрових технологій вимірюється підвищенням пізнавальної та емоційної активності читачів, їх попитом на літера­туру, більш глибоке і зацікавлене опрацювання та засвоєння матеріалу. Літературні ігри активізують читання школярів, стимулюють їх звертання до художньої, науково-пізнавальної, довідкової літератури, посилюють сприйняття та поглиблюють навички самостійної роботи з книгою.
     Літературні ігри можна класифікувати на ро­леві (перевтілення читача в літературного героя), інтелектуальні (в їх основі лежить процес „розгадування ” книги, її автора, літературних героїв), особистісно-ролеві, пізнавальні та ін. Всі вони розви­вають ініціативу, логічне мислення, творчі здібності читачів, формують художні та естетичні сма­ки.
     Літературне лото. Колективна гра-змагання для знавців ху­дожньої літератури, у якій  беруть участь дві команди з однаковою кількістю гравців.  Завдання для гравців - урив­ки з літературних творів, написані на невеликих картках. Загальне число карток із зав­даннями має дорівнювати кількості гравців в обох командах. Кожному гравцеві дається одне завдан­ня.
     За стилем та змістом уривка гравець має визначити назву книги та її автора. Визначивши автора та назву твору, гравець знахо­дить книгу на книжковій виставці, яка була  спеціально ор­ганізована для гри. На ній представлені не тільки ті книги, уривки з яких склали текст завдань, а й ті, що не мають відношення до гри.
     Окрім карток з текстом та книжкової виставки, необхідно також приготувати два ігрових поля. Кількість клітин на ігрових полях має відповідати числу зав­дань на картках, призначених для кожної коман­ди.
Гравці по черзі обирають собі картки із завдан­нями, зачитують вголос і повідомляють через хви­лину свій варіант відповіді та демонструють відповідний експонат книжкової виставки. Якщо відповідь, на думку журі, правильна, гравець заштриховує одну клітинку свого ігрово­го поля. Перемагає та команда, яка першою заштрихує всі клітинки або на рахунку якої заштрихованих клітинок виявиться більше.
     Таким чином можна провести і тематичне лото: мовне, екологічне, правове, історичне тощо. У такому випадку може використовуватися не тільки художня література, а й різноманітні словники, довідкові видання.
     Літературний лабіринт - літератур­на гра, яка проводиться в декілька турів. Кожний тур - подорож у різні жанри літературного світу: поезію, епічну прозу, фантастику, драматургію тощо.
     За умовами гри готуються запитання на відповідну тему. Всі учасники по черзі дають відповіді на запитання. Відповідь є своєрідним ходом по лабіринту. На великому стенді-лабіринті ці ходи визнача­ються стрілками з номерами учасників. Першими вдало проходять лабіринт ті, хто дає правильну відповідь, вказуючи літературні джерела.
     У грі можуть брати участь усі запрошені на захід, оскільки на кожний новий тур склад команд може поновлюватись; практикується також допо­мога залу для відповіді на складні запитання.
     Літературний диліжанс проводиться у вигляді „подорожі” за творами окремого автора або групи авторів.
     В оформленні використовуються квитки, фішки, сигнальні знаки, намальована на аркуші ватману карта дороги з умовними зупинками. Умовною платою за проїзд є відповідь читача на літера­турне запитання. Всім, хто відгадує правильно, вида­ються проїзні квитки, в яких вказано кінцевий пункт подорожі. Кількість загадок відповідає кіль­кості учасників гри.
     Кожного разу ведучий оголошує зупинки, і ті „пасажири”, які „ідуть” до цієї станції, починають змагатися: хто перший піднімає сигнальний знак, той і відповідає на запитання. За правильну відповідь гравці отримують фішки. Володар найбільшого числа фішок нагороджується призом.
     Літературний аукціон – гра, в якій використо­вується головний принцип аукціону: перемагає той, чия правильна відповідь на запропоноване питання буде останньою.
     Для проведення гри необхідно підготувати книжки для „продажу” (це обов’язково мають бу­ти видання, що викликають зацікавлен­ня та знайомі тій читацькій аудиторії, з якою прово­диться захід), а також підібрати запитання, які будуть запропоновані учасникам аукціону.
     Гру проводить „головний аукціоніст”. Для ньо­го потрібно підготувати дерев’яний молоточок та маленький дзвіночок.
     Завдання можуть бути різними, проте потрібно передбачити велику кількість варіантів відповідей. Наприклад: наводиться прізвище відомого пись­менника, гравці один за одним повинні називати його твори. Після кожної правильної відповіді „аукціоніст” повільно рахує до трьох; той з гравців, хто останнім дає вірну відповідь, вва­жається переможцем і отримує право „купити”, тобто взяти на свій формуляр, книгу, яка його цікавить.
     Турнір ерудитів – командна ігрова форма, яка сприяє закріпленню отриманих читачами знань та вмінь.
     Бібліотекарі спільно з учасниками визначають тему турніру, яка може бути з будь-якої галузі: на знання історії рідного краю, художньої літератури, пра­вил етикету і т.д. Під час підготовки турніру шляхом бесід, ог­лядів літератури, організації книжкових виставок необхідно познайомити учасників з книгами, жур­налами, газетними публікаціями, що висвітлюють обрану тему.
     Турнір може проходити за такими етапами:
          1.   Привітання (або візитка).
          2.  Розминка. Ведучий задає кожній команді по декілька питань-ситуацій за темою турніру. Учас­ники через 1—2 хвилини обговорення повинні запропонувати варіант вирішення проблеми.
          3.  Конкурс капітанів.
          4. Творчий конкурс (або конкурс на застосу­вання практичних навичок за темою).
          5.  Домашнє завдання.
          6.  Підбиття підсумків (нагородження учасників і переможців).
     Для оцінки відповідей команд створюється журі, яке повинно оцінювати швидкість та якість виконання завдань, повноту відповідей на запитання, грамотність та оригінальність домашнього завдання. Приміщення, в якому буде проходити турнір, необхідно оформити виставками літератури, плаката­ми, гумористичними малюнками з  теми турніру, а також необхідно передбачити музичне оформлення заходу.
Для всіх категорій користувачів рекомендуємо організувати бібліотечний уїк-енд — відпочинок у бібліотеці. Це комплексний захід, для підготовки якого не­обхідно створити робочу групу, куди ввійдуть працівники бібліотеки, представники організацій, спільно з якими буде проводитися захід, читацький ак­тив.
     До програми уїк-енду можуть входити: зустрічі-бесіди з людьми різних професій; різноманітні літературні конкурси, ігри, вікторини; ог­ляди літератури; бесіди-рекомендації; обговорення телепередач та цікавих книг; виставки літератури та виробів декоративно-прикладного мистецтв, екскурсії; засідання бібліотечних клубів. У програму дня добре було б включити такий захід, як фотог­рафування на пам’ять.
     Своєрідною формою відпочинку в бібліотеці є коктейль-презентація. Це масовий захід, організо­ваний для широкого кола читачів, який проходить в урочистій обстановці за бокалом коктейлю, соку і має на меті ознайомити присутніх з масовими заходами, запланованими на наступний рік, при­вернути до них належну увагу. При підготовці слід подбати про рекламу, адресувати запрошення спонсорам бібліотеки, ЗМІ.
     Звичайно, це лише частина різноманітних форм  масової роботи з користувачами-дітьми. Кожен фахівець обирає для себе найкраще, те, що можна організувати в умовах кожної конкретної бібліотеки. Бажано не зупинятися на досягнутому і постійно поповнювати скарбничку форм роботи з книгою, з юними користувачами, поєднуючи традиційні та інноваційні методи.

Скачати