Пропонуємо почитати Пропонуємо почитати
Буктрейлери Буктрейлери
Презентації Презентації
Періодичні видання I півріччя II півріччя
Бібліотечні клуби Бібліотечні клуби
Бібліотеки в Інтернеті Бібліотеки в Інтернеті
Електронний каталог Електронний каталог

«Спогад той, що не доснився й досі…»
(Єлисаветградщина в житті Євгена Маланюка)

Рекомендаційний бібліографічний покажчик літератури
для  учнів 7 – 9 класів.

 «Нема на світі інших
  Батьківщин
 Понад одну, що є наказ і
чин…».
  (Є. Маланюк  «Голоси землі»)

Укладач  Л.В. Матвієнко
Редактор  О.В. Ліпей
Відповідальна за випуск Т.С. Манжула

 
    Однією з визначних особистостей в українській літературі  ХХ століття був Євген Маланюк (1897-1968). І хоча вітри історії занесли козацького правнука далеко від рідних степів, проте не вивітрили з його серця палкого почуття до рідної землі.
    А починалася поетова Україна з його дитинства – маленького провінційного містечка Новоархангельська на Кіровоградщині, загубленого в степу, якому судилося протягом віків бути прикордонням княжої Русі і половецького степу, Гетьманщини і Дикого поля, Запорожжя і Речі Посполитої.
    Степовий край диктував поселенцям свій уклад життя. Дід Євгена Маланюка – Василь, замолоду водив до Криму чумацькі валки і залишився у пам’яті Євгена «останнім чумаком архангородським», чудовим оповідачем козацьких легенд, чумацьких бувальщин.
    Батько поета, Филимон Васильович, був досить колоритною постаттю в містечку. Він, дякуючи природному розумові та самоосвіті, вибився в перші ряди архангородської інтелігенції.  Зусиллями батька в сім’ї була зібрана непогана бібліотека. Євген змалку ознайомився з багатьма історичними працями, з Шевченковим «Кобзарем», творами І.Карпенка-Карого, М.Коцюбинського та інших українських письменників. Ця книгозбірня теж прислужилася майбутньому письменникові. Матері, як відмічав сам поет, він завдячував двом речам – «серцю і мистецтву».
    Євген вигідно вирізнявся серед однокласників своєю освіченістю.  Незважаючи на матеріальну скруту, батьки віддають свого первістка Євгена до повітового Єлисаветградського земського реального училища.
    Місто Єлисаветград у пору учнівства Маланюка було помітним культурним центром півдня Російської імперії.
    Єлисаветград  мав могутні театральні  традиції, місто прийняло майже половину із 47 виставок художників – передвижників. Феномен міста полягав ще й у тому, що тут сформувалася ціла плеяда видатних людей, які ввійшли в історію світової літератури, мистецтва, культури, науки. Згадаймо імена В.Винниченка, Я.Івашкевича, О.Осмьоркіна, О.Фойницького, А. Тарковського, Тобілевичів, І.Тамма.
Любов до літератури, поезії зокрема, що прищеплювалась Євгену ще матір’ю, з новою силою запалала в училищі. Євген багато читає, із задоволенням декламує, дописує до різних часописів, зокрема – повітової єлисаветградської газети «Голос Юга». Реальна школа заклала міцний фундамент у становленні Маланюка – поета.  Як свідчить сам Є. Маланюк, віршувати він почав ще гімназистом у 13 років.
    В 1914 році Маланюк  закінчив Єлисаветградське реальне училище і подався до Петрограда, де навчався в Політехнічному інституті.  Але воєнна завірюха покликала його до київської військової школи, звідки він потрапив на фронт, брав активну участь у визвольних битвах 1917-1920рр. Найбільше ж для гартування мужнього і стійкого характеру та твердих національних переконань Є. Маланюка дала його служба в Українській Армії, безпосередня участь у боротьбі за незалежну Україну. Однак, після падіння УНР разом з іншими емігрував.
    Поетові випала нелегка доля подвійного емігранта. Він змушений був залишити Вітчизну, аби більше ніколи не повернутися додому, але мати Батьківщину у своєму серці і вести з нею нескінченний діалог своїм полум’яним Словом.
    Маланюк був високоосвіченою людиною, вільно володів кількома мовами, бездоганно знав світову історію, європейську культуру і літературу.  Всі, хто зустрічався з Маланюком, згадували про нього як про чарівного співрозмовника, ерудита і незвичайну людину .
    «Велетень не лиш духом, а й тілом… Ерудит, енциклопедист. Я зрозумів його покликання в поезії: тисячолітня, багатотисячолітня Україна», – писав Л. Полтава.
    З відпущених долею 71 року, майже 50 років Є. Маланюк прожив на чужині, там і помер. Жив за кордоном, але був із нами. Далекий, проте свій.
    За життя Є. Маланюка було видано 10 поетичних збірок. Остання 11-а вийшла в 1972 році  завдяки дружині і сину Богдану. Хронологічно збірки поезій Євгена Маланюка виходили вже з 20-х років ХХ століття. Місця їх видань були по всій Європі й Америці.
    Хоч би яку Маланюкову поезію ми взяли, у кожному її рядку незримо присутня Україна, рідний степовий край, звучить віра у відродження нації і держави.
    В рекомендаційному бібліографічному списку літератури пропонуємо звернути увагу на ту роль, яку відігравав наш край в житті і творчості Є.Маланюка.
    Література в розділах розташована в алфавітному порядку.

Список побудований за такими розділами:

  • Твори Євгена Маланюка, де згадується рідний край
  • Поезії Євгена Маланюка про рідний край
  • Книги про життя і творчість нашого земляка
  • Статті з періодичних видань
  • Лауреати обласної літературної премії імені Є. Маланюка

    Сподіваємося, що рекомендаційний бібліографічний список літератури допоможе тим, хто вивчає курс «Література рідного краю».

 

Твори Євгена Маланюка, де згадується рідний край:

    Маланюк Є. Ф. Вибрані твори: поезії та поема / Є. Ф. Маланюк; передм. І. Немченка. – Х.: Ранок, 2009. – 288с. – (Українська муза).
Творчість Є. Маланюка – одне з високих явищ української літератури. Глибоке почуття любові до України, рідної землі надає пекучої сили Маланюковій поезії.

    Маланюк Є. Ф. Земна Мадонна: Вибране/ Є. Ф. Маланюк. – Словацьке педагогічне видавництво у Братіславі, відділ укр. л – ри в Пряшеві . Фундація ім. О. Ольжича у Лондоні, 1991. – 444с.
В книзі відображено як вибрані поезії, так і зразки Маланюкових есе і літературно – критичних праць. Третя частина охоплює спогади про поета. В епіцентрі його поезій є завжди і всюди його рідна Україна, «херсонські прерії – мов Січ».

    Маланюк Є. Ф. Книга спостережень: статті про літературу/ Є.Ф.Маланюк. – К.: Дніпро,1997. – 430с.
Як відмічає автор, ця книга «відбиток подій і думок певного періоду нашої незвичайної доби». Трагічна любов Є. Маланюка до рідної землі надавали йому снаги жити і працювати на «пісках емігрантських сахар».

    Маланюк Є. Ф. Невичерпальність: Поезії, статті: для ст. шк. віку/ Є. Ф. Маланюк;  упоряд., передм. та приміт. Л. В. Куценка;  худож . оформлення М. С. Пшінки. – К.: Веселка,1997. – 318с.: ілюстр. – (Шк. бібліотека).
В творі прослідковується становлення Є. Маланюка як поета, його  невичерпна любов до рідного краю.

    Маланюк Є. Ф. Повернення. Поезії. Літературознавство. Публіцистика. Щоденники. Листи/ Є. Ф. Маланюк;   серія «Ad Fontes. – До джерел». – Львів: Світ, 2005. – 496с.: ілюстр.
У книзі Є. Маланюка зібрані кращі поезії із його збірок «Стилет і стилос», «Земна Мадонна», «Земля і залізо» та інші,  в тому  числі -  і автобіографічні.

    Маланюк Є. Ф. Поезії з нотатників: (з недрукованої спадщини)/ Є. Ф. Маланюк;  підгот. текстів, упоряд., вступна стаття та примітки Л. Куценка. – Кіровоград: Спадщина, 2003. – 96с.: ілюстр.
Маловідома поезія Є. Маланюка, в тому числі -  спогади про рідну землю, дитинство, родину. Йому так і не судилося більше ступити на берег Синюхи.  Додому повернулося його Слово.

Поезії Євгена Маланюка про рідний край:

  • А десь Вона – не знаю чим! – живе: Архангород, Синюха, Сталеве…
  • Батьківщині
  • Біографія
  • Вже на єдвабі неба осінь…
  • Високий ранок. Камінь не нагрітий…
  • Вічне
  • Голоси землі
  • З вагона
  • Зеніт
  • Знаю – медом  Сонця, ой Ладо…
  • Кожен день тут проходить пустельний і легкий…
  • Липень
  • Лист
  • Луни
  • Над Дністром
  • На далекій межі серед  Диких  Піль…
  • Ноктюрн ІІІ
  • Ностальгія
  • О, моя Степова Елладо
  • Одна пісня
  • Під чужим небом
  • Пролог
  • Спогад
  • Херсонські прерії – мов Січ…
  • Чебрець 
  • Щасливих радостів дитинство…

Книги про життя і творчість нашого земляка:

    Куценко Л. Боян Степової Еллади/ Л. Куценко  – Кіровоград «Вечірня газета»,1993. – 54с.
У книзі про відомого українського поета Є. Маланюка зроблена спроба осмислення його життєвого та творчого шляху. В  п’яти етюдах відображено вплив Єлисаветградщини на формування юного Євгена Маланюка.
    Куценко Л. Dominus Маланюк: тло і постать. Монографія/ Л. Куценко – Кіровоград: Центрально – Українське видавництво, 2001. – 264с.
Монографія присвячена дослідженню історичних обставин – того тла, на якому постає особистість видатного українського письменника Євгена Маланюка (1897 – 1968). Єлисаветградська тема в монографії – цінне краєзнавче дослідження, яке здатне живити нашу пам’ять.

    Куценко Л. Крицеве слово.  Літературний  портрет Євгена Маланюка/ Л. Куценко  – К.: Веселка, 2003. – 22 с. Про життєвий і творчий шлях Є. Маланюка розповідає  його земляк  Л. Куценко.

    Куценко Л. «Ні, вже ніколи не покаюся…» (Євген Маланюк: історія ісходу)/ Л. Куценко – Кіровоград: бібліотека журналу «Вежа», 1977. – 111с.
Книга присвячена осмисленню непростого шляху нашого земляка, письменника, поета Євгена Маланюка від берегів Синюхи до Зазбруччя.

    Слабошпицький М. 25 поетів української діаспори./ М. Слабошпицький;  худож. оформлення О. І. Івахненка. – К.: «Ярославів Вал», 2006. – С. 72 – 123.: ілюстр.
Автор вибрав 25 імен з-поміж усіх поетів української діаспори, які є найхарактернішими її представниками, в тому  числі – і Є. Маланюка.

Статті з періодичних видань:

    А не любити  він не міг : з міжнародної наукової конференції «Євген Маланюк: література, історіософія, культурологія» (Кіровоград, 14 – 15 травня 1997р.)// Кіровоградська правда. – 1997. – 3 червня. – С. 1–3.

    Жежера В.
Маланюк мріяв про Українську імперію: 110 років тому народився один з найвидатніших наших поетів / В. Жежера // Газета по – українськи. – 2007. – 26 січня. – С.2.
Родовід Є. Маланюка бере початок з козаків, що чумакували нашими степами. Євген Маланюк  вважав степ центром світу.

    Клочек Г. Князь духа і мислі. / Г. Клочек // Народне слово. – 1997. – 30 січня. – С. 3.
Маланюк – людина непохитного характеру, яка пройшла складну життєву дорогу з високо піднятою головою. «Імператор залізних строф» на далекій чужині з честю ніс звання українського поета.  Але по-справжньому був щасливим, коли повертався в пам’яті до рідного краю – до Степової Еллади,  до Синюхи.

    Ковалів Ю. « Знаю – медом сонця, ой ладо…»: До 100 – річчя від дня народження Євгена Маланюка / Ю. Ковалів // Літературна Україна. – 1997. – 6 лютого. – С. 5.
Особливе місце у формуванні особистості Є. Маланюка відіграла степова земля рідного краю. В усіх його творах – гордість і біль за неї.

    Крушеницький І. Лицарю Степової Еллади / І. Крушеницький ; фото І. Демчука // Народне слово. – 1997. – 15 травня.
Святкування  100 – річчя від дня народження поета Є. Маланюка. Засідання міжнародної наукової  конференції «Євген Маланюк: література, історіософія, культурологія».

    Куценко Л. Боян Еллади Степової / Л. Куценко // Народне слово. – 1990. – 13 грудня.
У поезіях Маланюка десятиліттями був лише один адресат – Батьківщина, Україна та Архангородщина (так поет називав Новоархангельськ). Драматичні сторінки життєпису поета тісно пов’язані з рідним краєм.

    Куценко Л. Нью – Йорк Євгена Маланюка / Л. Куценко // Вечірня газета. – 2000. – 1 грудня, 15 грудня; 2001. – 5 січня, 2 лютого.
Розвідка Л. Куценка допомагає усвідомити нам, яку славну  маємо історію та рідну землю, яка дала нам Є. Маланюка.

    Куценко Л. Співець Степової Еллади / Л. Куценко // Молодий комунар. – 1990. – 10 лютого.
Є. Маланюк – найвидатніший поет української еміграції, але для нас він цікавий, насамперед  тим, що поезії Маланюка народжувалися з потреби спілкуватися з рідним краєм.

    Куценко Л. «Це спогад  той, що не доснився й досі…»: Єлисаветградська адреса Євгена Маланюка / Л. Куценко // Народне слово. – 1991. – 31 жовтня.
    Лисенко Н. …І ярий дух / Н. Лисенко // Вітчизна. -  1992. - № 5-6. – С. 157 – 165.
Життя і творчість поета  Є. Маланюка пронизано біллю за зневаженою історією свого народу, тугою за полишеною Батьківщиною та великою любов’ю до рідної землі.

    Орел С. Dominus Маланюк і dominus Куценко / С. Орел // Вечірня газета. – 2007. – 9 лютого.
Не тільки географічна близкість місць дитинства поета Є. Маланюка і дослідника Л.Куценка ріднила їх. В першу чергу -  відповідальність перед цією прекрасною землею.

    Панченко В. «І п’єш самотній, смертний біль…»/ В. Панченко // Єлисавет  (Історико – краєзнавчий додаток до газети «Народне слово»). – 1992. – Вип. 6. – С. 2.
Майже 50 років без України. І – з Україною в серці. З пекучою пам’яттю про Синюху, Архангород, родину, про все, що поставало в пам’яті поета – вигнанця як образ Степової Еллади.

    Панченко В. Шокова терапія від Євгена Маланюка (на прикладі твору «Нотатники (1936-1968)») / В. Панченко // Бібліотечка «Дивослова». -  2012. - №1. – С. 25 – 28.
Центральні теми «Нотатників» Маланюка – пошук причин поразки Української Народної Республіки; гартування історичної пам’яті; ностальгічні почуття. Ностальгія повертає пам’ять у дитинство – до рідної Синюхи, родини, дому. В Україну Є. Маланюк зміг повернутися лише 1989 р. Добірками віршів і книгами.

    Селецький П. Він почувався сином «народу шляхти степової, що згордував державну міць»: До 100 – річчя з дня народження Є. Маланюка  /  П.Селецький//Вечірня газета. -1997. – 1 лютого.
Сторінки життя Є. Маланюка починаються з розлогих єлисаветградських степів,  де міцнів його характер, туга за батьківщиною вилилась у поетичні рядки, сповнені щирості і шляхетності.

Лауреати обласної літературної премії імені
Євгена Маланюка:

Положення про обласну літературну премію імені Євгена Маланюка // Народне слово. – 2002. – 15 жовтня.

2002  рік

    В номінації: художня літератураБондар Василь Васильович
Бондар В. «Смарагдові китиці у воді». – Кіровоград: Центрально – Українське видавництво,2001. – 372с.

    В номінації: літературознавство і публіцистика
Куценко Леонід Васильович
Куценко Л. Dominus Маланюк: тло і постать. Монографія. – Кіровоград: Центрально – Українське видавництво, 2001. – 264 с.

2003 рік

    В номінації : художня літератураСелецький Петро Іванович
Селецький П. Осінній звір. -  Кіровоград: Центрально – Українське видавництво, 2002. – 204 с.

    В номінації : літературознавство та публіцистика
Клочек  Григорій Дмитрович
Клочек Г. Світ «Велесової книги». – Кіровоград.: Степова Еллада, 2001. -  160с.

2004 рік

    В номінації: художня літератураЖурба Тамара Гнатівна
Журба Т. Зимова флейта: Поезії. – Кіровоград: Центрально – Українське видавництво, 2004. – 118 с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Погрібний Віктор Олексійович
Погрібний В. Серед українців. Слово про духовність.: Публіцистика. – Кіровоград: Центрально – Українське видавництво, 2004. – 375 с.

2005 рік

    В номінації: художня літератураБерізка Галина Спиридонівна
Берізка Г. С. Сакраменто: Оповідання. – К.: Укр. Письменник, 2004. – 127с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Барабаш Світлана Григорівна
Барабаш С. Г. «Душа прозріє всесвітом очей…». Поезія Ліни Костенко: Монографія. – Кіровоград: Поліграф – Терція, 2004. – 272 с.

2006 рік

    В номінації: художня літератураГорчар Катерина Георгіївна
Горчар К. Мій серпень: Поезії /Передмова С. Барабаш. – Кіровоград: Степ, 2003. – 196 с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Орел Світлана Василівна
Орел С. В. Горе тим, хто зло називає добром… : Художньо – публіцистичне видання. – Кіровоград: ТОВ «Імекс – ЛТД», 2004. – 267 с.

2007 рік

    В номінації: художня літератураБезпалий Леонід Якович
Безпалий Л. Я. Іти й не падать… : Поезії / Передм. Л. Куценка. – Кіровоград «КОД», 2005. – 52 с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Марко Василь Петрович
Марко В. П. Стежки до таїни слова: Літературознавчі й методичні студії. Навчальний посібник. Для студентів філологічних спеціальностей. – Кіровоград: «Степ», 2007. – 264 с.

    В номінації : перекладПолевіна Ольга Миколаївна
Костенко Л. В. Скифская одиссея. Цыганская муза./ Перевод с украинского Ольги Полевиной; Вступительная статья В. Погребного; Послесловие Ольги Полевиной. – Кировоград: « Степ». – 2007. – 76 с.

2008 рік

    В номінації: художня літератураЖовна Олександр Юрійович
Жовна О. Її  тіло пахло зимовими яблуками: Оповідання та повісті. – Львів:    ЛА«Піраміда», 2008. -  388 с. – (Серія «Українська модерна проза»).

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Караташ Володимир Михайлович
Караташ В. На барикадах Кенгіра. – Тернопіль: «СорокА», 2008. – 292 с.

    В номінації: перекладОверченко Кость Гаврилович
Латвія поетична. Поети Латвії в українському перекладі Костя Оверченка/ Упоряд. Г. Юрчонок (Єлгава). – Р.: DIAC, 2007. – 272 с.

2009 рік

    В номінації: художня літератураАндрушко Тетяна Володимирівна
Андрушко Т. Весни навідувався птах. – Кіровоград, 2008. – 99 с.
Андрушко Т. Вогнище спасіння: Поезії. – Кіровоград: ПВЦ «Мавік», 2007. – 107с.

 

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Кердіваренко Олександр Федорович
Кердіваренко О. Село – мій ревний біль.: Публіцистика. – Кіровоград: «Степ», 2007. – 120 с.

2010 рік

    В номінації: художня літератураКосенко Олександр Іванович
Косенко О. На сьомий день. – Кіровоград: «Степ», 2010. – 92 с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Шурапов Володимир Петрович
Шурапов В. Марко Кропивницький та його спадкоємці. Історичний нарис. – Кіровоград: «КОД»,2010. – 392 с.

2011 рік

    В номінації: художня літератураПопов Олег Володимирович
Попов О. Солодкий щем: Поезії. – Одеса: Прес – кур’єр, 2010. – 152с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Піддубний Сергій Васильович
Піддубний С. Ілар Хоругин. Влескнига / Переклад. Примітки та коментарі С. Піддубного. – Умань УВПП, 2007. -  204 с.
Піддубний С. В. Українські святині та символи:  кн. 1. – Голованівськ, 2010. – 112 с.: іл.

    В номінації: перекладКорінь Антоніна Михайлівна
Корінь А. Стежками століть: переклади: переспіви: поезія, проза, драматургія / А.Корінь. -  Кіровоград: КОД, 2010. – 164 с.: іл.