Пропонуємо почитати Пропонуємо почитати
Буктрейлери Буктрейлери
Презентації Презентації
Періодичні видання I півріччя II півріччя
Бібліотечні клуби Бібліотечні клуби
Безпека в Інтернеті Безпека в Інтернеті
Бібліотеки в Інтернеті Бібліотеки в Інтернеті
Електронний каталог Електронний каталог

«Спогад той, що не доснився й досі…»
(Єлисаветградщина в житті Євгена Маланюка)

Рекомендаційний бібліографічний покажчик літератури
для учнів 7–9 класів.

 «Нема на світі інших
  Батьківщин
 Понад одну, що є наказ і
чин…».
  (Є. Маланюк «Голоси землі»)

Укладач Л. В. Матвієнко
Редактор О. В. Ліпей
Відповідальна за випуск Т. С. Манжула

 
    Однією з визначних особистостей в українській літературі ХХ століття був Євген Маланюк (1897-1968). І хоча вітри історії занесли козацького правнука далеко від рідних степів, проте не вивітрили з його серця палкого почуття до рідної землі.
    А починалася поетова Україна з його дитинства – маленького провінційного містечка Новоархангельська на Кіровоградщині, загубленого в степу, якому судилося протягом віків бути прикордонням княжої Русі і половецького степу, Гетьманщини і Дикого поля, Запорожжя і Речі Посполитої.
    Степовий край диктував поселенцям свій уклад життя. Дід Євгена Маланюка – Василь, замолоду водив до Криму чумацькі валки і залишився у пам’яті Євгена «останнім чумаком архангородським», чудовим оповідачем козацьких легенд, чумацьких бувальщин.
    Батько поета, Филимон Васильович, був досить колоритною постаттю в містечку. Він, дякуючи природному розумові та самоосвіті, вибився в перші ряди архангородської інтелігенції. Зусиллями батька в сім’ї була зібрана непогана бібліотека. Євген змалку ознайомився з багатьма історичними працями, з Шевченковим «Кобзарем», творами І. Карпенка-Карого, М. Коцюбинського та інших українських письменників. Ця книгозбірня теж прислужилася майбутньому письменникові. Матері, як відмічав сам поет, він завдячував двом речам – «серцю і мистецтву».
    Євген вигідно вирізнявся серед однокласників своєю освіченістю. Незважаючи на матеріальну скруту, батьки віддають свого первістка Євгена до повітового Єлисаветградського земського реального училища.
    Місто Єлисаветград у пору учнівства Маланюка було помітним культурним центром півдня Російської імперії.
    Єлисаветград мав могутні театральні традиції, місто прийняло майже половину із 47 виставок художників – передвижників. Феномен міста полягав ще й у тому, що тут сформувалася ціла плеяда видатних людей, які ввійшли в історію світової літератури, мистецтва, культури, науки. Згадаймо імена В. Винниченка, Я. Івашкевича, О. Осмьоркіна, О. Фойницького, А. Тарковського, Тобілевичів, І. Тамма.
Любов до літератури, поезії зокрема, що прищеплювалась Євгену ще матір’ю, з новою силою запалала в училищі. Євген багато читає, із задоволенням декламує, дописує до різних часописів, зокрема – повітової єлисаветградської газети «Голос Юга». Реальна школа заклала міцний фундамент у становленні Маланюка – поета. Як свідчить сам Є. Маланюк, віршувати він почав ще гімназистом у 13 років.
    В 1914 році Маланюк закінчив Єлисаветградське реальне училище і подався до Петрограда, де навчався в Політехнічному інституті. Але воєнна завірюха покликала його до київської військової школи, звідки він потрапив на фронт, брав активну участь у визвольних битвах 1917-1920 рр. Найбільше ж для гартування мужнього і стійкого характеру та твердих національних переконань Є. Маланюка дала його служба в Українській Армії, безпосередня участь у боротьбі за незалежну Україну. Однак, після падіння УНР разом з іншими емігрував.
    Поетові випала нелегка доля подвійного емігранта. Він змушений був залишити Вітчизну, аби більше ніколи не повернутися додому, але мати Батьківщину у своєму серці і вести з нею нескінченний діалог своїм полум’яним Словом.
    Маланюк був високоосвіченою людиною, вільно володів кількома мовами, бездоганно знав світову історію, європейську культуру і літературу. Всі, хто зустрічався з Маланюком, згадували про нього як про чарівного співрозмовника, ерудита і незвичайну людину.
    «Велетень не лиш духом, а й тілом… Ерудит, енциклопедист. Я зрозумів його покликання в поезії: тисячолітня, багатотисячолітня Україна», – писав Л. Полтава.
    З відпущених долею 71 року, майже 50 років Є. Маланюк прожив на чужині, там і помер. Жив за кордоном, але був із нами. Далекий, проте свій.
    За життя Є. Маланюка було видано 10 поетичних збірок. Остання 11-а вийшла в 1972 році завдяки дружині і сину Богдану. Хронологічно збірки поезій Євгена Маланюка виходили вже з 20-х років ХХ століття. Місця їх видань були по всій Європі й Америці.
    Хоч би яку Маланюкову поезію ми взяли, у кожному її рядку незримо присутня Україна, рідний степовий край, звучить віра у відродження нації і держави.
    В рекомендаційному бібліографічному списку літератури пропонуємо звернути увагу на ту роль, яку відігравав наш край в житті і творчості Є. Маланюка.
    Література в розділах розташована в алфавітному порядку.

Список побудований за такими розділами:

  • Твори Євгена Маланюка, де згадується рідний край
  • Поезії Євгена Маланюка про рідний край
  • Книги про життя і творчість нашого земляка
  • Статті з періодичних видань
  • Лауреати обласної літературної премії імені Є. Маланюка

    Сподіваємося, що рекомендаційний бібліографічний список літератури допоможе тим, хто вивчає курс «Література рідного краю».

 

Твори Євгена Маланюка, де згадується рідний край:

    Маланюк Є. Ф. Вибрані твори: поезії та поема / Є. Ф. Маланюк; передм. І. Немченка. – Х.: Ранок, 2009. – 288 с. – (Українська муза).
Творчість Є. Маланюка – одне з високих явищ української літератури. Глибоке почуття любові до України, рідної землі надає пекучої сили Маланюковій поезії.

    Маланюк Є. Ф. Земна Мадонна: Вибране/ Є. Ф. Маланюк. – Словацьке педагогічне видавництво у Братіславі, відділ укр. л-ри в Пряшеві. Фундація ім. О. Ольжича у Лондоні, 1991. – 444 с.
В книзі відображено як вибрані поезії, так і зразки Маланюкових есе і літературно-критичних праць. Третя частина охоплює спогади про поета. В епіцентрі його поезій є завжди і всюди його рідна Україна, «херсонські прерії – мов Січ».

    Маланюк Є. Ф. Книга спостережень: статті про літературу / Є. Ф. Маланюк. – К.: Дніпро, 1997. – 430 с.
Як відмічає автор, ця книга «відбиток подій і думок певного періоду нашої незвичайної доби». Трагічна любов Є. Маланюка до рідної землі надавали йому снаги жити і працювати на «пісках емігрантських сахар».

    Маланюк Є. Ф. Невичерпальність: Поезії, статті: для ст. шк. віку / Є. Ф. Маланюк; упоряд., передм. та приміт. Л. В. Куценка; худож. оформлення М. С. Пшінки. – К.: Веселка, 1997. – 318 с.: ілюстр. – (Шк. бібліотека).
В творі прослідковується становлення Є. Маланюка як поета, його невичерпна любов до рідного краю.

    Маланюк Є. Ф. Повернення. Поезії. Літературознавство. Публіцистика. Щоденники. Листи / Є. Ф. Маланюк; серія «Ad Fontes. – До джерел». – Львів: Світ, 2005. – 496 с.: ілюстр.
У книзі Є. Маланюка зібрані кращі поезії із його збірок «Стилет і стилос», «Земна Мадонна», «Земля і залізо» та інші, в тому числі - і автобіографічні.

    Маланюк Є. Ф. Поезії з нотатників: (з недрукованої спадщини) / Є. Ф. Маланюк; підгот. текстів, упоряд., вступна стаття та примітки Л. Куценка. – Кіровоград: Спадщина, 2003. – 96с.: ілюстр.
Маловідома поезія Є. Маланюка, в тому числі - спогади про рідну землю, дитинство, родину. Йому так і не судилося більше ступити на берег Синюхи. Додому повернулося його Слово.

Поезії Євгена Маланюка про рідний край:

  • А десь Вона – не знаю чим! – живе: Архангород, Синюха, Сталеве…
  • Батьківщині
  • Біографія
  • Вже на єдвабі неба осінь…
  • Високий ранок. Камінь не нагрітий…
  • Вічне
  • Голоси землі
  • З вагона
  • Зеніт
  • Знаю – медом Сонця, ой Ладо…
  • Кожен день тут проходить пустельний і легкий…
  • Липень
  • Лист
  • Луни
  • Над Дністром
  • На далекій межі серед Диких Піль…
  • Ноктюрн ІІІ
  • Ностальгія
  • О, моя Степова Елладо
  • Одна пісня
  • Під чужим небом
  • Пролог
  • Спогад
  • Херсонські прерії – мов Січ…
  • Чебрець
  • Щасливих радостів дитинство…

Книги про життя і творчість нашого земляка:

    Куценко Л. Боян Степової Еллади / Л. Куценко – Кіровоград «Вечірня газета», 1993. – 54 с.
У книзі про відомого українського поета Є. Маланюка зроблена спроба осмислення його життєвого та творчого шляху. В п’яти етюдах відображено вплив Єлисаветградщини на формування юного Євгена Маланюка.
    Куценко Л. Dominus Маланюк: тло і постать. Монографія / Л. Куценко – Кіровоград: Центрально – Українське видавництво, 2001. – 264 с.
Монографія присвячена дослідженню історичних обставин – того тла, на якому постає особистість видатного українського письменника Євгена Маланюка (1897-1968). Єлисаветградська тема в монографії – цінне краєзнавче дослідження, яке здатне живити нашу пам’ять.

    Куценко Л. Крицеве слово. Літературний портрет Євгена Маланюка / Л. Куценко – К.: Веселка, 2003. – 22 с. Про життєвий і творчий шлях Є. Маланюка розповідає його земляк Л. Куценко.

    Куценко Л. «Ні, вже ніколи не покаюся…» (Євген Маланюк: історія ісходу) / Л. Куценко – Кіровоград: бібліотека журналу «Вежа», 1977. – 111 с.
Книга присвячена осмисленню непростого шляху нашого земляка, письменника, поета Євгена Маланюка від берегів Синюхи до Зазбруччя.

    Слабошпицький М. 25 поетів української діаспори. / М. Слабошпицький; худож. оформлення О. І. Івахненка. – К.: «Ярославів Вал», 2006. – С. 72 – 123.: ілюстр.
Автор вибрав 25 імен з-поміж усіх поетів української діаспори, які є найхарактернішими її представниками, в тому числі – і Є. Маланюка.

Статті з періодичних видань:

    А не любити він не міг: з міжнародної наукової конференції «Євген Маланюк: література, історіософія, культурологія» (Кіровоград, 14-15 травня 1997р.) // Кіровоградська правда. – 1997. – 3 червня. – С. 1–3.

    Жежера В.
Маланюк мріяв про Українську імперію: 110 років тому народився один з найвидатніших наших поетів / В. Жежера // Газета по-українськи. – 2007. – 26 січня. – С. 2.
Родовід Є. Маланюка бере початок з козаків, що чумакували нашими степами. Євген Маланюк вважав степ центром світу.

    Клочек Г. Князь духа і мислі. / Г. Клочек // Народне слово. – 1997. – 30 січня. – С. 3.
Маланюк – людина непохитного характеру, яка пройшла складну життєву дорогу з високо піднятою головою. «Імператор залізних строф» на далекій чужині з честю ніс звання українського поета. Але по-справжньому був щасливим, коли повертався в пам’яті до рідного краю – до Степової Еллади, до Синюхи.

    Ковалів Ю. « Знаю – медом сонця, ой ладо…»: до 100-річчя від дня народження Євгена Маланюка / Ю. Ковалів // Літературна Україна. – 1997. – 6 лютого. – С. 5.
Особливе місце у формуванні особистості Є. Маланюка відіграла степова земля рідного краю. В усіх його творах – гордість і біль за неї.

    Крушеницький І. Лицарю Степової Еллади / І. Крушеницький; фото І. Демчука // Народне слово. – 1997. – 15 травня.
Святкування 100-річчя від дня народження поета Є. Маланюка. Засідання міжнародної наукової  конференції «Євген Маланюк: література, історіософія, культурологія».

    Куценко Л. Боян Еллади Степової / Л. Куценко // Народне слово. – 1990. – 13 грудня.
У поезіях Маланюка десятиліттями був лише один адресат – Батьківщина, Україна та Архангородщина (так поет називав Новоархангельськ). Драматичні сторінки життєпису поета тісно пов’язані з рідним краєм.

    Куценко Л. Нью-Йорк Євгена Маланюка / Л. Куценко // Вечірня газета. – 2000. – 1 грудня, 15 грудня; 2001. – 5 січня, 2 лютого.
Розвідка Л. Куценка допомагає усвідомити нам, яку славну маємо історію та рідну землю, яка дала нам Є. Маланюка.

    Куценко Л. Співець Степової Еллади / Л. Куценко // Молодий комунар. – 1990. – 10 лютого.
Є. Маланюк – найвидатніший поет української еміграції, але для нас він цікавий, насамперед тим, що поезії Маланюка народжувалися з потреби спілкуватися з рідним краєм.

    Куценко Л. «Це спогад той, що не доснився й досі…»: Єлисаветградська адреса Євгена Маланюка / Л. Куценко // Народне слово. – 1991. – 31 жовтня.
    Лисенко Н. …І ярий дух / Н. Лисенко // Вітчизна. - 1992. - № 5-6. – С. 157-165.
Життя і творчість поета Є. Маланюка пронизано біллю за зневаженою історією свого народу, тугою за полишеною Батьківщиною та великою любов’ю до рідної землі.

    Орел С. Dominus Маланюк і dominus Куценко / С. Орел // Вечірня газета. – 2007. – 9 лютого.
Не тільки географічна близкість місць дитинства поета Є. Маланюка і дослідника Л. Куценка ріднила їх. В першу чергу - відповідальність перед цією прекрасною землею.

    Панченко В. «І п’єш самотній, смертний біль…» / В. Панченко // Єлисавет (Історико-краєзнавчий додаток до газети «Народне слово»). – 1992. – Вип. 6. – С. 2.
Майже 50 років без України. І – з Україною в серці. З пекучою пам’яттю про Синюху, Архангород, родину, про все, що поставало в пам’яті поета – вигнанця як образ Степової Еллади.

    Панченко В. Шокова терапія від Євгена Маланюка (на прикладі твору «Нотатники (1936-1968)») / В. Панченко // Бібліотечка «Дивослова». - 2012. - №1. – С. 25-28.
Центральні теми «Нотатників» Маланюка – пошук причин поразки Української Народної Республіки; гартування історичної пам’яті; ностальгічні почуття. Ностальгія повертає пам’ять у дитинство – до рідної Синюхи, родини, дому. В Україну Є. Маланюк зміг повернутися лише 1989 р. Добірками віршів і книгами.

    Селецький П. Він почувався сином «народу шляхти степової, що згордував державну міць»: до 100-річчя з дня народження Є. Маланюка / П. Селецький // Вечірня газета. - 1997. – 1 лютого.
Сторінки життя Є. Маланюка починаються з розлогих єлисаветградських степів, де міцнів його характер, туга за батьківщиною вилилась у поетичні рядки, сповнені щирості і шляхетності.

Лауреати обласної літературної премії імені
Євгена Маланюка:

Положення про обласну літературну премію імені Євгена Маланюка // Народне слово. – 2002. – 15 жовтня.

2002 рік

    В номінації: художня літератураБондар Василь Васильович
Бондар В. «Смарагдові китиці у воді». – Кіровоград: Центрально – Українське видавництво, 2001. – 372 с.

    В номінації: літературознавство і публіцистика
Куценко Леонід Васильович
Куценко Л. Dominus Маланюк: тло і постать. Монографія. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2001. – 264 с.

2003 рік

    В номінації: художня літератураСелецький Петро Іванович
Селецький П. Осінній звір. - Кіровоград: Центрально – Українське видавництво, 2002. – 204 с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Клочек Григорій Дмитрович
Клочек Г. Світ «Велесової книги». – Кіровоград.: Степова Еллада, 2001. - 160 с.

2004 рік

    В номінації: художня літератураЖурба Тамара Гнатівна
Журба Т. Зимова флейта: Поезії. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004. – 118 с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Погрібний Віктор Олексійович
Погрібний В. Серед українців. Слово про духовність.: Публіцистика. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004. – 375 с.

2005 рік

    В номінації: художня літератураБерізка Галина Спиридонівна
Берізка Г. С. Сакраменто: Оповідання. – К.: Укр. Письменник, 2004. – 127 с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Барабаш Світлана Григорівна
Барабаш С. Г. «Душа прозріє всесвітом очей…». Поезія Ліни Костенко: Монографія. – Кіровоград: Поліграф – Терція, 2004. – 272 с.

2006 рік

    В номінації: художня літератураГорчар Катерина Георгіївна
Горчар К. Мій серпень: Поезії / Передмова С. Барабаш. – Кіровоград: Степ, 2003. – 196 с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Орел Світлана Василівна
Орел С. В. Горе тим, хто зло називає добром…: Художньо-публіцистичне видання. – Кіровоград: ТОВ «Імекс – ЛТД», 2004. – 267 с.

2007 рік

    В номінації: художня літератураБезпалий Леонід Якович
Безпалий Л. Я. Іти й не падать…: Поезії / Передм. Л. Куценка. – Кіровоград «КОД», 2005. – 52 с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Марко Василь Петрович
Марко В. П. Стежки до таїни слова: Літературознавчі й методичні студії. Навчальний посібник. Для студентів філологічних спеціальностей. – Кіровоград: «Степ», 2007. – 264 с.

    В номінації: перекладПолевіна Ольга Миколаївна
Костенко Л. В. Скифская одиссея. Цыганская муза./ Перевод с украинского Ольги Полевиной; Вступительная статья В. Погребного; Послесловие Ольги Полевиной. – Кировоград: «Степ». – 2007. – 76 с.

2008 рік

    В номінації: художня літератураЖовна Олександр Юрійович
Жовна О. Її тіло пахло зимовими яблуками: Оповідання та повісті. – Львів: ЛА«Піраміда», 2008. - 388 с. – (Серія «Українська модерна проза»).

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Караташ Володимир Михайлович
Караташ В. На барикадах Кенгіра. – Тернопіль: «СорокА», 2008. – 292 с.

    В номінації: перекладОверченко Кость Гаврилович
Латвія поетична. Поети Латвії в українському перекладі Костя Оверченка / Упоряд. Г. Юрчонок (Єлгава). – Р.: DIAC, 2007. – 272 с.

2009 рік

    В номінації: художня літератураАндрушко Тетяна Володимирівна
Андрушко Т. Весни навідувався птах. – Кіровоград, 2008. – 99 с.
Андрушко Т. Вогнище спасіння: Поезії. – Кіровоград: ПВЦ «Мавік», 2007. – 107 с.

 

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Кердіваренко Олександр Федорович
Кердіваренко О. Село – мій ревний біль.: Публіцистика. – Кіровоград: «Степ», 2007. – 120 с.

2010 рік

    В номінації: художня літератураКосенко Олександр Іванович
Косенко О. На сьомий день. – Кіровоград: «Степ», 2010. – 92 с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Шурапов Володимир Петрович
Шурапов В. Марко Кропивницький та його спадкоємці. Історичний нарис. – Кіровоград: «КОД»,2010. – 392 с.

2011 рік

    В номінації: художня літератураПопов Олег Володимирович
Попов О. Солодкий щем: Поезії. – Одеса: Прес-кур’єр, 2010. – 152 с.

    В номінації: літературознавство та публіцистика
Піддубний Сергій Васильович
Піддубний С. Ілар Хоругин. Влескнига / Переклад. Примітки та коментарі С. Піддубного. – Умань УВПП, 2007. - 204 с.
Піддубний С. В. Українські святині та символи: кн. 1. – Голованівськ, 2010. – 112 с.: іл.

    В номінації: перекладКорінь Антоніна Михайлівна
Корінь А. Стежками століть: переклади: переспіви: поезія, проза, драматургія / А. Корінь. -  Кіровоград: КОД, 2010. – 164 с.: іл.