Пропонуємо почитати Пропонуємо почитати
Буктрейлери Буктрейлери
Презентації Презентації
Періодичні видання I півріччя II півріччя
Бібліотечні клуби Бібліотечні клуби
Бібліотеки в Інтернеті Бібліотеки в Інтернеті
Електронний каталог Електронний каталог

аниме

Поради методиста


Управління культури і туризму
Кіровоградської обласної державної адміністрації
Обласна бібліотека для дітей
ім. А. П. Гайдара


М а т е р і а л и
  



 

ВСТУП


       Книга... Скільки мудрого, цікавого, необізнаного криється під цим словом. І не дивлячись на наш вік інформатизації, ніщо не може зрівнятись з новенькою, яскравою дитячою книжкою, до якої тягнуться маленьки рученята, і з якої дитина отримує перші знання, першіх друзів, запам’ятовує перші у своєму житті слова, опановує рідну мову...
За сучасної соціокультурної ситуації у більшості випадків перша зустріч дитини з книгою сьогодні відбувається саме в стінах дитячих бібліотек. Саме тут діти знайомляться з кращими зразками вітчизняної та зарубіжної літератури, поглиблюють свої знання української мови під час проведення масових заходів та засідань клубів за інтересами. Тому невипадково фахівцями Кіровоградської обласної бібліотеки для дітей ім. А.П.Гайдара було вибрано тему обласної науково-практичної конференції „Юний читач і українська книга”, яка відбулась 25 жовтня 2005 року в стінах бібліотеки для заступників директорів по роботі з дітьми районних /міських/ централізованих бібліотечних систем, директорів, завідуючих районними /міськими/ бібліотеками для дітей області.
       Відкрила обласну науково-практичну конференцію заступник начальника управління культури і туризму облдержадміністрації Олефірова Н.І., яка акцентувала увагу присутніх на нормативно-правових аспектах діяльності бібліотек, збереженні існуючої спеціалізованої системи бібліотечного обслуговування дітей та актуальності проблеми формування і розвитку інтересу дитини до читання української книги. Олефірова Н.І. зазначила, що створення науково обґрунтованої системи педагогічних умов, ефективних методичних розробок, застосування різноманітних традиційних та інноваційних форм і методів роботи, сприяючих залученню дітей до книги і читання, і зокрема, української літератури, є сьогодні важливим завданням не тільки дитячих бібліотек, а й громадськості та інших зацікавлених соціальних інститутів.
Головна доповідь директора обласної бібліотеки для дітей ім.А.П.Гайдара була присвячена темі „Дитяча бібліотека як соціальний інститут підтримки і розвитку інтересу дітей до читання”, в якій піднималось питання видання та популяризації дитячої української книги, а також поповнення фондів бібліотек області цією літературою.
       У ході конференції були розглянуті наступні питання: „Книги для дітей сучасних письменників Кіровоградщини”, „Портрет юного читача в регіональному аспекті”, „Видання української книги для дітей та шляхи співпраці видавництв з бібліотеками та закладами освіти”, „Місце книги в системі навчання та організації дозвілля юних”, „Інновації в роботі сільської бібліотеки по формуванню культури читання дітей”, „Поєднання друкованого слова та новітніх інформаційних технологій у формуванні світогляду дитини”, „Стан та поповнення фондів бібліотек області українською літературою для дітей”. Відбулись презентації дитячої літератури видавництва „Ранок” (м.Харьків), дитячого ігрового журналу „Пізнайко” , нової книги для дітей – пригодницько-фантастичного роману Сергія Оксеника „Лісом, небом, водою”.
       У роботі конференції взяли участь: голова обласної організації Національної спілки письменників України Бондар В.В.; письменник, літературознавець, доцент Національного університету „Києво-Могилянська Академія” Іванюк С.С.; заступник директора з навчально-методичної роботи Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського Іванко А.Б., головний редактор Кіровоградського державного Центрально-Українського видавництва ЯнчуковС.М.; комерційний директор ТОВ „Поліграфічно-видавничий центр „МАВІК” Добробатько В.Л., завідуюча інформаційним центром видавництва „Ранок” ЛастівкаТ.В., представник редакції дитячого ігрового журналу „Пізнайко” Буланна О. та фахівець Олександрійського державного училища культури Левчук В.М., а також понад 30 представників районних /міських/ бібліотек для дітей області, працівники дитячих відділів Знам’янської, Кіровоградської, Олександрійської центральних районних бібліотек, бібліотек-філій Кіровоградської міської централізованої бібліотечної системи та завідуюча Попівською сільською бібліотекою Кіровоградського району.
       Головний редактор Кіровоградського державного Центрально-Українського видавництва Янчуков С.М. представив книги видавництва та презентував власну книгу, „З іменем Володимира Яструбова”, що вийшла з друку в 2005 році. Це видання, присвячене пам’яті видатного історика, краєзнавця, археолога, етнографа, фольклориста, педагога В.Ястребова. У книзі вміщено окремі матеріали про самого вченого та біографічні розповіді про краєзнавців нашої області, творчість яких відзначено обласною премією імені В.Ястребова.
       Сьогодні продукцію Харківського видавництва „Ранок” можна побачити в різних шкільних та позашкільних закладах, в багатьох родинах та бібліотеках. Завідуюча інформаційним центром вищезазначеного видавництва, Ластівка Т.В., у своєму виступі наголосила, що видавництво „Ранок” вже восьмий рік працює на допомогу освіті. За цей період створено велику кількість навчально-методичної літератури. А перелік найменувань видань для дітей та розвивальних ігор перевищує 500 одиниць. Серед них розмаїття літератури для малюків: книжечка-м’яка, - брязкальце, - комашка, - хвостики, - пазл, - оченята, - рухомі картинки, - оберталка, - годинник, - панорамки, - розкладайка, - гармошка, - теремок, - козубок, - на пружині, - на колесах тощо. За оформленням є такі видання, яким немає аналогів в Україні. Та головне, що якість продукції підтверджено сертифікатами відповідності санітарно-гігієнічним вимогам, хоча для виготовлення книг для дітей застосовується не лише папір, картон, а й пластик, хутро та інші матеріали.
З цікавістю було сприйнято інформацію від представника редакції міжнародного дитячого ігрового журналу „Пізнайко” Буланної О., яка ознайомила присутніх з результатами Всеукраїнського конкурсу „Хочу читати!”, до якого було залучено обласні, районні бібліотеки для дітей з 27-ми областей України. У конкурсі взяли участь понад 3 млн. дітей віком від 6 до 12 років, з 600 населених пунктів нашої країни, у т. ч., і з нашої області. Дітям було запропоновано прочитати якнайбільше книжок з бібліотеки, читачами якої вони є, занотувати у свій читацький щоденник короткі враження про прочитане, намалювати героїв, що сподобались найбільше та написати продовження своєї улюбленої книжки. Як підсумок, зазначила виступаюча, можна впевнено сказати, що журнал „Пізнайко” досяг мети, задля якої започаткував цей важливий соціальний проект: зробити читання для дітей необхідним, цікавим, доступним і корисним. У подальшому програма „Хочу читати!” буде мати продовження і журнал „Пізнайко” закликає всіх дорослих долучитися до формування інтелектуального майбутнього нашої нації. Також було представлено різновиди журналу „Пізнайко” для дітей віком від 2-х до 5-ти, від 6-ти років і мовні варіанти: український, російський та англійський. Насамкінець, виступаюча вручила призи від журналу „Пізнайко” представникам бібліотек для дітей нашої області для найактивніших юних читачів – переможців першого туру конкурсу.
       Комерційний директор Кіровоградського ТОВ „Мавік”, Добробатько В.Л., розповів присутнім про створення даного підприємства, його сьогодення та перспективи розвитку. Виступаючий звернув увагу присутніх на те, які мають бути стандарти при друкуванні дитячих книг, аби запобігти негативному впливу на стан здоров’я дитини. Саме цим керувались працівники видавництва „Мавік” при випуску дитячої книжки письменниці А.Корінь „Чому у сойки крила голубі?” (що вийшла у світ в 2003 р.), яка й відповідає ДСанПіН 5.5.6.084 – 02 „Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей” та ГСТУ 29.6 – 2002. На жаль, як наголосив виступаючий, це лише один приклад такого видання.
       Обміну думками, досвідом роботи та визначенню шляхів співпраці між видавництвами, письменниками, бібліотеками та закладами освіти, можливостей та пріоритетів поповнення бібліотечних фондів українською літературою для дітей сприяли всі виступи учасників конференції, а також проведення круглого столу „Українська книга як фактор загальнолюдських цінностей у вихованні майбутніх громадян держави” та прийняття рекомендацій обласної науково-практичної конференції „Юний читач і українська книга”.
       Конференція зазначила, що бібліотеки для дітей виконують функції інформаційних, культурно - дозвіллєвих центрів, надають допомогу процесам навчання та виховання школярів. Одним із напрямків роботи бібліотеки області вбачають популяризацію української книги, історії України, краєзнавчих матеріалів, народних традицій, звичаїв, фольклору. Робота з українською книгою серед юних читачів має на меті популяризацію кращих її зразків, формування у дітей уявлень про художньо-естетичну красу українського слова, його самобутність. Цьому в значній мірі сприяє участь бібліотек області у проведенні Всеукраїнського тижня дитячої книги, Дня української писемності та мови, регіональних та обласних турів Всеукраїнських конкурсів „Найкращий читач – 2005”, „Хочу читати”, обласної акції „Нащадки пам’ять бережуть” тощо.
       Відкриваючи користувачам доступ до інформаційних і культурних джерел бібліотекарі допомагають гуманізації суспільства і збільшують можливості самореалізації для кожної людини, особливо дитини. Тому проблема ефективного формування і розвитку інтересу дитини до книги і читання сьогодні посідає чільне місце в діяльності бібліотек, оскільки від його стану залежить духовне здоров’я нації.
Обговоривши вищезазначену проблему всі учасники конференції висловили свою згоду щодо підтримки рекомендацій Всеукраїнської науково-практичної конференції директорів обласних бібліотек для дітей „Дитяче читання: феномен і традиції в ХХІ столітті” з приводу об’єднання зусиль бібліотечної спільноти та залучення всіх соціальних інституцій, що займаються питаннями виховання підростаючого покоління, до розробки Національної програми читання.
В даній збірці представлено програму конференції „Юний читач і українська книга”, тези доповіді та виступи окремих учасників конференції.

О. В. Ліпей,
заступник директора
Кіровоградської обласної бібліотеки
для дітей ім. А.П.Гайдара

 

Привітальне слово заступника начальника
управління культури і туризму облдержадміністрації Н.І. Олефірової
 

Учасники конференції уважно слухають доповідь
директора Кіровоградської обласної бібліотеки для дітей ім. А.П.Гайдара
Манжули Таїсії Сергіївни

 Виступає голова обласної організації
Національної спілки письменників України
Бондар Василь Васильович
 

 Учасники конференції
обговорюють проблемні питання дитячого читання

Обласна бібліотека для дітей ім. А.П.Гайдара
тісно співпрацює з редакцією
міжнародного дитячого ігрового журналу „Пізнайко”.
На фото представник редакції журналу – Буланна Олена
 

Іванюк Сергій Семенович -
письменник, літературознавець, доцент
Національного університету „Києво-Могилянська Академія” -
після презентації його нового
пригодницько-фантастичного роману „Лісом, небом, водою”
дає інтерв’ю журналісту Кіровоградської держтелерадіокомпнаіїї

Виставка дитячої літератури харківського видавництва „Ранок”.

Міжнародний дитячий ігровий журнал „Пізнайко” -
улюбленець юних і дорослих користувачів
обласної бібліотеки для дітей ім. А.П.Гайдара
 


Тези доповіді
„Дитяча бібліотека
як соціальний інститут підтримки і розвитку інтересу дітей до читання”.

 


Т. С. Манжула, директор
Кіровоградської обласної бібліотеки
для дітей ім. А.П.Гайдара
 

Шановне зібрання!

       Запропонована проблема дуже об’ємна. Охопити всі її аспекти в одному виступі, звичайно не можливо. Тому я спробую коротко зупинитись на деяких питаннях, висвітлених на сторінках друкованих видань, висловити власну думку з цього приводу, спираючись на досвід роботи нашої бібліотеки та бібліотек області для дітей.
Розпочнемо з того, що бібліотека ніколи не існувала сама по собі, вона була, є і буде частиною суспільства, яка завжди оперативно реагує на зміни, що відбуваються у суспільно-політичному житті країни, і відповідно до них змінює акценти у своїй роботі.
       У 70-80-х роках ХХ століття, коли дитяча бібліотека, по суті, була ідеологічною установою, і, в першу чергу, виконувала виховну функцію постійно наголошувалось на підвищенні ролі бібліотек у комуністичному вихованні підростаючого покоління. Початок 80-х та 90-ті роки, для яких були характерні радикальні соціально-політичні перетворення, перехід до демократичних форм управління і ринкової економіки, створили підґрунтя для відмови від головної в радянський період – ідеологічної функції дитячих бібліотек. З розвитком інформаційних технологій, відбувалося їх повсюдне впровадження, у тому числі й у діяльність бібліотек, основними соціальними функціями яких становляться інформаційна та освітня, а наприкінці 90-х додається ще й дозвіллєва. Поряд з цими функціями особливої актуальності набуває й виховна, що надає сучасній дитячій бібліотеці ще більшої соціальної значущості.
       Прихід ХХІ сторіччя поставив нові наголоси в бібліотечній діяльності.
В наш час суспільство переживає період переоцінки цінностей. Для нас сьогодні найвищі цінності - людський розвиток і гідність, духовність і свобода, рівність і солідарність, громадянське суспільство та демократія, єдність і правова держава, міжнаціональна і міжконфесійна злагода, взаємна повага і толерантність, справедливість і добро.
       Але якщо ми хочемо зробити світ кращим, розпочинати потрібно з дітей. Всі ми добре знаємо, що саме в дитинстві формується світогляд людини, закладаються основи її інтелекту і комунікабельності. А одним із головних засобів розвитку особистості, її інтелекту, культури, освіти і поглиблення знань є читання. І саме дитячі бібліотеки, пропагуючи істину, добро і красу, сіючи зерна духовності, покликані удосконалювати та розвивати внутрішній світ дитини, сприяти всебічному й гармонійному її розвитку.
       Слід зазначити, що однією із найхарактерніших рис сучасного суспільного життя є інформатизація. На сучасного читача значно впливає зростаючий обсяг інформації, збільшення кількості різноманітної друкованої продукції, поширення відео-, аудіо-, електронних документів, зміна психології споживача інформації.
       Стурбованість світової громадськості викликає падіння показників підліткового читання і збільшення часу, який вони проводять перед екранами телевізора або комп’ютера. За даними досліджень читачі відрізняються від не читачів рівнем інтелекту. Вони здатні творчо мислити, швидше знаходити правильне рішення, мають великий обсяг пам’яті й активну уяву, краще володіють мовою.
ЗМІ, даючи інформаційно-пізнавальний і розважально-компенсаторний ефект, разом з цим, мають і негативний вплив. Перш за все, це інформаційні перенавантаження, тобто великий обсяг вживаної дітьми інформації, що призводить до перевтоми і нервових зривів (у неврологію вже входить термін „інформаційний невроз”). Насторожують і кримінальні наслідки отримання інформації зі ЗМІ: нарівні з дорослими діти та підлітки дивляться фільми з насиллям і вбивствами. Наркотизуючий ефект з’являється тоді, коли вони плутають події фільмів з реальним життям, сліпо слідують вчинкам екранних героїв (не завжди позитивних). Все це штовхає неповнолітніх на девіантну поведінку.
       Отже головна проблема сьогодні - це проблема вибору. Як відрізнити потрібну інформацію від непотрібної, глибоку від поверхневої, корисну від беззмістовної? Цілком очевидно, що ні в якому випадку не можна, більше того, небезпечно „навалити” існуючу лавину інформації на дитину, підлітка - він просто „захлинеться” у бездонному інформаційному морі.
       Тому завдання дитячих бібліотек - навчити дитину що треба читати, самостійно знаходити інформацію, виробити у неї навички критичної оцінки. Це і стане основою для подальшого розвитку, сформує вміння працювати з різними видами інформації, виховає духовно багату особистість.
       Діти і книга. Яку роль відіграє читання в житті юного покоління? Це питання дуже актуальне на сьогоднішній день, яке хвилює не тільки бібліотекарів, а й батьків, освітян, громадськість, інші зацікавлені соціальні інституції, які з тривогою говорять про те, що діти дедалі менше читають. В Україні набирає темпів процес, що в Америці і в Європі у 80-ті роки одержав назву „криза читання”.
       Дитяче читання - явище не просте, це не тільки засіб отримання необхідної інформації, а й середовище спілкування, самопізнання, збагачення знаннями про життя та долі різних людей і, звичайно, джерело насолоди. Як ми уже згадували, сьогодні на читання впливають економічні фактори, технічний рівень розвитку суспільства, стан видавничої справи, книжкової торгівлі, бібліотечної справи, рівень освіти читачів-дітей, наявність у них вільного часу. Тому і проблема пробудження, поновлення і розвитку інтересу до читання набуває особливого значення. Проблемі „Дитяче читання: феномен і традиція у ХХІ столітті” була присвячена і Всеукраїнська науково-практична конференція директорів обласних бібліотек для дітей, яка проходила 14-17 вересня 2005 року у м. Львові.
       Шановне товариство! Для майбутнього кожної нації надзвичайно важливо, як проходить процес входження дітей у світ книжкової культури, в якому стані знаходиться сфера підтримки читання юних. У світовій практиці напрацьовано значний досвід у вирішенні проблеми „кризи читання”. Усвідомлення важливості підтримки читання і, особливо, читання дітей і підлітків, в останні десятиріччя стало предметом опікування з боку держави і суспільства в багатьох країнах світу. У ряді європейських країн дитяче читання введено в ранг національної політики (Франція, Німеччина, Великобританія, Нідерланди, Швеція).
       Позитивні зміни відбуваються і в Росії. Російські спеціалісти розробили національну програму „Читання”, в якій проблеми читання поставлені в один ряд з важливими державними завданнями захисту, збереження і розвитку національної культури. Було визначено також і головний напрямок у роботі з дітьми - навчити дітей насолоджуватись читанням: ненависне зробити привабливим, немиле - улюбленим, обов’язкове перетворити в дарунок долі, навчання - в потребу душі, батьківські муки - в радість спілкування з читаючою дитиною. А щоб досягти цього необхідно об’єднати зусилля державних органів, бібліотек, шкіл, видавництв, письменницьких організацій, засобів масової інформації, громадських організацій та благодійних фондів.
       До вирішення проблеми поширення читання усе інтенсивніше підключаються впливові міжнародні організації: ЮНЕСКО, ІФЛА, Міжнародна асоціація читання, Міжнародна рада по книгах для дітей та інші. Велику увагу ролі дитячих бібліотек та дитячому читанню було приділено на 68-й Конференції ІФЛА, що проходила у Глазго в серпні 2002 року. Британські колеги відзначили, що в їхній країні діють державні програми, розраховані на подружжя, які тільки чекають дитину. Малюк лише з’явився на світ - його вже чекає перша книга і запрошення до бібліотеки.
       Хочу зазначити, що задоволення потреб усіх громадян інформаційного суспільства визначено як один із пріоритетних напрямів розвитку публічних бібліотек в Ойрашському маніфесті, прийнятому на конференції РULMAN в 2003 році. В ньому також наголошується, що для досягнення цих цілей публічні бібліотеки повинні:
• Зосередитися на потребах дітей і тих, хто їх доглядає, пропонувати веселе, безпечне і стимулююче середовище для навчання й дозвілля, поєднувати ігри та нові технології, запроваджувати партнерські стосунки з школами та іншими освітніми установами.
• Робити внесок у розвиток функціонально грамотного інформаційного суспільства, продовжувати підтримку читання, використовуючи різні засоби, включно з Інтернетом.
       Сьогодні нам особливо важливо знати реальну картину дитячого читання, картину, яка б спиралася не лише на емоції та власний досвід, але й мала б під собою реальну наукову основу. Та, на жаль, створити повну і достовірну картину читання на сьогодні дуже складно. Це підтверджує і той факт, що в незалежній Україні не було проведено жодного Державного Всеукраїнського соціологічного дослідження дитячого читання, не прийнята жодна загальнодержавна програма в галузі дитячого читання. Сталося так, що читаюча дитина „випала” із сфери академічної науки і стала об’єктом прикладних досліджень, які спираються на різні методичні та методологічні підходи. Бібліотекарі - ті, хто особливо стурбований проблемами дитячого читання, - в останнє десятиліття мали значну потребу в одержанні нових і багатоаспектних знань про те, як змінюється дитина-читач, як проходить зміна моделі читання, як формується репертуар дитячої книги, як поповнюються фонди бібліотек тощо. Не маючи ніяких даних від соціологів, бібліотекарі самостійно вивчали і вивчають дитяче читання в контексті бібліотечного обслуговування.
       Враховуючи тематику нашої конференції, слід згадати про Всеукраїнські соціологічні дослідження „Читацькі інтереси та попит на українську художню літературу в бібліотеках республіки” (1988-1992 p.p.) та другий етап цього дослідження „Особливості читання дітьми молодшого шкільного віку української художньої книги” (1991-1992 p.p.), які були організовані Національною (тоді Державною) бібліотекою України для дітей. За результатами досліджень, перед бібліотеками держави були поставлені нові завдання: формування національної свідомості дітей засобами української книги, вивчення та задоволення національно-культурних потреб дітей в українській книзі.
       В 2001 році нашою - Кіровоградською обласною бібліотекою для дітей ім.А.П.Гайдара - було проведено обласне соціологічне дослідження „Українська художня книга в читанні учнів 1-5 класів”, яке показало, що найчастіше учні цього віку згадують твори Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, М.Коцюбинського, П.Мирного, О.Вишні, Б.Чалого, В.Нестайка, А.Костецького, М.Пригари, А.Давидова, П.Глазового, В.Кави, В.Сухомлинського. Називаються також твори М.Вінграновського, О.Олеся, Л.Письменної, Ю.Чеповецького, В.Близнеця та інших письменників, характерних для читання учнями молодшого шкільного віку.
       На питання „Хто ж впливає на вибір книги?” відповіді дітей можна розподілити таким чином: самостійно добирають літературу – 56,4%, покладаються на професійність бібліотекаря – 27,8%, довіряють порадам друзів -19,1%, а порадам однокласників – 14,9%. На жаль, не має жодної згадки про вплив батьків на організацію читання дітей (порада, книга-дарунок, рекомендація конкретної книги тощо).
       Результати дослідження спонукали нас звернути більше уваги на залучення до бібліотек батьків, на проведення роботи щодо повернення традицій сімейного читання. Приверненню уваги бібліотекарів, педагогів, батьків до цієї проблеми сприяло проведення в 2003 році у бібліотеках для дітей області обласної акції „Бібліотека для дітей, як центр родинного дозвілля”.
       Як наслідок, відбулися зміни і в структурі обласної бібліотеки для дітей. На сьогодні відділ, що працює з найменшими читачами, має назву „Відділ з надання бібліотечних послуг користувачам дітям дошкільного віку, учням 1-4 класів та їхнім батькам”, а абонемент цього відділу „Абонемент дитячого та сімейного читання”, відповідно ж змінилися і напрямки роботи відділу.
       В контексті теми конференції хочу також назвати обласне маркетингове дослідження, яке проводилося нашою бібліотекою в цьому році „Стан та поповнення фондів бібліотек області українською літературою для дітей”, по результатах якого була намальована реальна картина стану фондів української літератури у бібліотеках для дітей області, а також складені списки україномовної літератури: найпопулярнішої серед дітей та тієї, що не вистачає у бібліотечних фондах.
       Слід зважити на те, що зараз інтенсивно йде процес трансформації, докорінної зміни читацьких уподобань юних. Змінюються характеристики дитячого читання: статус читання, його тривалість, характер, способи роботи з друкованим текстом, репертуар читання дітей, мотиви і стимули читання. Змінюються і джерела отримання друкованої інформації. Відбувається заміна старої моделі засвоєння дітьми книжкової культури новою. Діти безумовно читають, але по-іншому, ніж раніше, а також не завжди ті твори, які були улюбленими у їхніх батьків.
       Тому дуже важливо саме з найменшого віку, саме з молодшого відділу дитячої бібліотеки, починати велике таїнство виховання в дитини любові до книжки. Саме тут найбільше втілюється в життя виховна функція дитячої бібліотеки. Якщо старші читачі стали здебільшого користувачами, то наші дошкільнята та учні молодших класів все-таки є читачами в повному розумінні цього слова. Вони ще насолоджуються читанням, книжка розвиває їхню фантазію, мову, збагачує мовний запас, розвиває, вчить творити, думати, тобто робить все, що може зробити тільки книжка, якщо її читати для душі, а не „користуватися” нею з примусу.
       Більш ніж 20 років роботи в бібліотеці, дають мені право зробити якісь свої висновки стосовно сучасного стану дитячого читання, і навіть порівняти його з тим, що було 10-15 років тому. На мою думку, стан дитячої літератури зараз є набагато кращий, ніж був колись, сучасні діти мають більше можливостей читати цікаву, дійсно дитячу літературу, і вітчизняну, і зарубіжну. Дитяча література перестала бути політично заангажованою, і це найбільше досягнення сучасного українського книговидання. В ній менше фальші, надуманості, в дитячій літературі з’явилися нові українські автори, перекладено на українську мову багато відомих і улюблених дітьми книг російських та зарубіжних авторів. Пам’ятаю, як за „Чарівником Смарагдового міста” Волкова (такі приклади непоодинокі) завжди була черга, а тепер і російською і українською мовами є багато примірників.
       15 - 20 років тому в нас не було такого вибору української дитячої літератури, як є зараз. Не було науково-пізнавальної книжки українською мовою, вірніше декілька було, але зовсім мало. Твори українських дитячих письменників Наталі Забіли, Грицька Бойка, Всеволода Нестайка, Богдана Чалого, Михайла Стельмаха хоча і видавалися „Веселкою”, проте, видання ці були дуже скромними, малих форматів, і значно програвали чудово оформленим дитячим книжкам, які видавалися всесоюзними дитячими видавництвами „Детская література”, „Малыш”. І тому могло скластися враження, що українська дитяча література є значно біднішою. Природно, що дитячі рученята тягнулися до яскравої, гарно оформленої книжки. А вона в переважаючій більшості була російською. Зараз ситуація докорінно змінилася на краще. Ми маємо вже прекрасно видані книги наших дитячих класиків, видаються переклади улюблених російських дитячих письменників М.Носова, В.Драгунського, Е.Успенського.
       На початку та в середині 90-х, коли ще процес створення нової української дитячої книги тільки розпочинався, прекрасні українські дитячі журнали „Соняшник” та „Барвінок” друкували на своїх сторінках нових авторів, що з’явилися на горизонті української дитячої літератури. Це і Леся Воронина з її чудовим дитячим детективом „Суперагент 000” та Ірен Роздобудько „Подорож в середину скляної кульки”, „Місяць у слоїку”, „Коли оживають ляльки”, „Підкидьок”. Журнали і зараз продовжують цю прекрасну традицію.
       З’явилося багато прекрасних видавництв, що працюють в різник куточках нашої країни і видають найрізноманітніші якісні, яскраві книжки для дітей: „Ранок”, „Гроно”, „Лелеченя”, „Школа”, „Махаон-Україна”, „Промінь”, знаменита „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”.
       І треба сказати, що все це дає свої результати: інтерес до книжок серед дітей молодшого віку, на мою думку, зростає.
       Чим старшою стає дитина, тим менше часу відводить вона на читання і її читання є більш „діловим”, ніж „вільним”. Як свідчать соціологічні дослідження, читання у структурі дозвілля перемістилося на 4-6 місце. Змінюється і сприйняття друкованого тексту та інформації, воно стає поверхневим і фрагментарним, „мозаїчним”, „кліповим”, і як результат, дитині все важче сконцентрувати увагу на великому за розміром тексті, особливо - повістях і романах. Змінюється мотивація читання і репертуар читацьких переваг, наприклад, під впливом теле- і відеопереглядів посилився інтерес до тем і жанрів, які широко представлені на телебаченні і відеопрокаті - детективи, триллери, фентезі, кіноромани.
       Властивий підліткам інтерес до всього незвичайного, загадкового, до таємниць природи іноді задовольняється не науково-пізнавальною, а іншою літературою: з астрології, магії тощо. Замість дитячої та юнацької літератури підліток читає книги для дорослих, причому інколи сумнівного змісту. Відбувається заміщення серйозної, більш складної для сприйняття, але необхідної української класики, шедеврів світової літератури розважальною продукцією масової культури, її гірші зразки все більше вкорінюються в читацький і глядацький світ підлітка. Тому наша турбота – захистити свідомість підлітка від впливу агресивної псевдокультури.
       За результатами соціологічних опитувань проведених Інститутом соціології НАН України, у сучасного підлітка є великі можливості вибору того чи іншого способу проведення дозвілля. Це різні засоби масової комунікації та електронні мас-медіа. Саме діти сьогодні найбільш активні соціальні групи, що легко засвоюють нові інформаційні технології. Це нове „мультимедійне” покоління, у якого інші цінності, моделі поведінки і орієнтири у світі інформації. Оточуюче середовище і доступність різних каналів масової комунікації, друкованих та інших матеріалів мають сильний вплив на ставлення дітей до книги, їх читацькі навики. Електронна культура іноді сприймається, як конкурент друкованому слову. Але ми, як бібліотечні фахівці з впевненістю говоримо, що книга не зникне і читання також. Справа навіть не в тому, що дитина вибере - книгу чи комп’ютер, а в іншому: вона там буде читати, як буде іти процес сприйняття і розуміння тексту, яку інформацію і знання, культуру і мистецтво будуть представляти різні типи медіа для розвитку юної особистості. Якісна дитяча бібліотека прищеплює дитині навички грамотності читання і безперервної самоосвіти. Дітей потрібно заохочувати користуватися бібліотекою з самого раннього віку, так як це збільшує вірогідність того, що вони звертатимуться до її послуг і в подальшому.
       Власне з таких позицій і організовують свою діяльність бібліотеки для дітей Кіровоградської області. Підтримувати інтерес до читання у дітей і розвивати його допомагають різноманітні традиційні та інноваційні заходи: екскурсії, бібліотечно-бібліографічні заняття, книжкові виставки, літературні ранки, свята, ігри, конкурси (знавців віршів, загадок, творів окремих письменників), літературні вернісажі і ринги, бесіди, обговорення книг, огляди та презентації періодики і новинок літератури, читацькі конференції тощо.
       Особливе місце в цьому переліку займають проведення в області Всеукраїнського Тижня дитячої книги, Дня знань, обласної акції „Нащадки пам’ять бережуть”, присвяченій 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні та відзначенню Року ветеранів в Україні, протягом яких проходили цикли різноманітних заходів з популяризації кращих зразків дитячої вітчизняної та зарубіжної літератури, документів краєзнавчого спрямування.
       Не можу не згадати про проведення в бібліотеках області і Всеукраїнського конкурсу „Найкращий читач – 2005”. Організаторами конкурсу стали громадська організація „Форум видавців” та Національна бібліотека України для дітей, а у нас в області - управління культури і туризму Кіровоградської облдержадміністрації та обласна бібліотека для дітей ім.А.П.Гайдара. В проведенні конкурсу взяли участь усі дитячі бібліотеки системи Міністерства культури і туризму України. У нас в області такий конкурс проводився вперше. Серед майже 300 найактивніших постійних читачів районних, міських та сільських бібліотек у віці від 12 до 16 років було визначено понад 20 переможців, які змагалися за отримання титулу „Найкращий читач - 2005” в обласному турі конкурсу, що проходив наприкінці травня в обласній бібліотеці для дітей ім. А.П.Гайдара. Всі учасники конкурсу були відзначені грамотами, дипломами та цінними подарунками, а три переможці обласного туру: Ігор Січко, учень вже 10-В класу загально-навчального закладу №2 м. Олександрія; Дар’я Цибуля, учениця 8-Б класу загальноосвітньої спеціалізованої школи №6 м. Кіровограда та Юлія Четвергова, учениця 10 класу загальноосвітньої школи №2 cмт. Петрове, які відповідно посіли 1, 2 і 3 місця, представляли Кіровоградську область на Фестивалі дитячого читання „Час читати!”, що відбувся 14 - 17 вересня п.р. у м.Львові. І сьогодні ми будемо нагороджувати переможців І туру ще одного Всеукраїнського конкурсу під назвою „Хочу читати!”, що проводився дитячим журналом „Пізнайко”, і в якому брали участь дитячі та шкільні бібліотеки області.
       Проведення в області вищезазначених конкурсів дало можливість юним користувачам бібліотек перечитати свої улюблені твори та познайомитися з новими кращими зразками української та світової літератури для дітей, проявити свої знання рідної мови та вміння вдумливо читати; сприяло розвитку пам’яті та формуванню навичок самостійної роботи з книгою.
       Шановне товариство! Хочу зазначити, що стан дитячого читання певною мірою залежить від видавничої політики нашої держави. Не все, що сьогодні потрібно дітям, видається та потрапляє у магазини, до бібліотек. Чого чекають від держави працівники дитячих бібліотек, видавці і розповсюджувачі дитячої літератури, а найголовніше - підростаюче покоління, наші читачі? Відповідь напрошується сама - системного комплектування.
       Покращенню комплектування бібліотечних фондів сприяла розробка та реалізація низки державних програм, направлених на забезпечення бібліотек новими виданнями. Так, у 2002 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову „Про затвердження Державної програми поповнення бібліотечних фондів на період до 2005 року”. Фактично в ній були відображені нормативи поповнення фондів бібліотек різних рівнів - від наукової до сільської. За умови виконання цієї Програми кожна сільська бібліотека могла б мати навіть за нинішніми цінами щонайменше десять дитячих газет та журналів, та з півсотні нових книжечок для дітей. Відповідні програми були розроблені та затверджені на рівні області та у регіонах. На жаль Програма поповнення бібліотечних фондів у повному обсязі не виконувалась у жодному регіоні, але вона була законодавчою підставою для надання бібліотекам коштів для поповнення фондів.
       Протягом 2003 - 2004 p.p. за участю Національної Парламентської бібліотеки та Національної бібліотеки України для дітей активно реалізовувались державні програми „Українська бібліотечна серія” та „Комплексні заходи щодо всебічного розвитку української мови”. Так у 2004 році згідно цих програм фонди дитячих бібліотек області поповнилися енциклопедичними, довідковими виданнями, кращими творами класичної та сучасної української літератури у кількості понад 5,3 тис примірників.
       До дитячих бібліотек надходили також книги, видані за Програмою соціально значущих видань, яка з 2005 р. Програма носитиме назву „Українська книга” і в рамках даної Програми за видавничим проектом „Читаймо разом” буде видано 500 кращих українських дитячих книг, тиражами, які дадуть змогу забезпечити кожну бібліотеку, що обслуговує дітей, цією літературою. Тобто, створити для дітей незалежно від їхнього місця проживання „Золоте ядро” дитячої української літератури.
       На жаль, усі ці заходи не змогли повністю покращити картину з поповнення фондів бібліотек. Як і раніше, спостерігається нерівномірність у забезпеченні бібліотек новою книгою для дітей, особливо це стосується районних та сільських бібліотек, фонди яких катастрофічно зменшуються через мізерні обсяги надходжень та надмірні обсяги вилучення вкрай зношеної літератури. Так за 2004 рік до дитячих бібліотек області надійшло лише 17,47 тис. примірників документів, а вибуло 52,23 тис. примірників. Сьогодні ще існує дисбаланс між реальними фінансовими можливостями бібліотек та їхніми зобов’язаннями перед суспільством, стосовно забезпечення доступу до інформації.
       Шановне товариство! Як бачимо, дитячі бібліотеки роблять все для того, щоб підтримати дитяче читання для формування майбутнього функціонально-грамотного інформаційного суспільства. Але всі проблеми в читанні дітей і підлітків не можуть бути турботою лише ентузіастів та професіоналів-бібліотекарів. Добрі результати будуть лише тоді, коли до свідомості кожного дійде, що розвиток читацької культури дитини повинен бути частиною національної політики в галузі читання, культури, освіти, книговидавництва.
       А дитячі бібліотеки вже сьогодні розвиваються і будують свою роботу як унікальні соціальні інститути вивчення психології, підтримки і розвитку інтересу дітей до читання.

 

Поєднаня друкованого слова та новітніх інформаційних технологій
у роботі бібліотек по формуванню світогляду дитини.


Л. В. Овдієнко,
заступник директора по роботі з дітьми
Олександрійської міської
централізованої бібліотечної системи

       „Книги - мов ріки, які наповнюють увесь світ; це джерело мудрості, в книгах - бездонна глибина, ми ними втішаємося в печалі, вони - узда для тіла й душі, в книгах світло мудрості ...”,- читаємо у „Повісті минулих літ”, пам’ятці XI ст. А неначе сьогодні написано, бо, дійсно, у продовж усього життя нас супроводжують книги. І нині, незважаючи ні на що, книга продовжує дивувати нас, відкриває нам небачені обрії, розгортає сторінки історії, вчить жити, осягати науку, як поводити себе у суспільстві. Ось і сьогодні продовжують йти школярі до бібліотеки, як і тридцять, сорок літ тому, щоб знайти необхідний матеріал для уроку; доповнення до теми, яка надзвичайно зацікавила; твір письменника, який полюбився, або просто книгу для „душі”. Але ми розуміємо і те, що на формування свідомості сучасного юного покоління неабиякий вплив мають мас-медіа: телебачення, радіо, преса, а сьогодні в магічний світ увірвався ще й Інтернет з його вседоступністю. Часто Інтернет порівнюють з неосяжним океаном — кількість його ресурсів становить вже понад мільярд, і це є набагато більше, ніж фонди сотень найбільших бібліотек світу разом. І саме дитячі бібліотеки мають та забезпечують дітям широкий доступ до своїх скарбів — книг, інформації та знань.
       Тому наше гасло сьогодні — бібліотека не повинна перетворюватися на музей книги. Вона має, активно використовуючи Інтернет-технології, створюючи електронні каталоги, а в майбутньому і оцифровуючи свій фонд, робити його більш доступним для користувачів. Саме такий варіант — поєднання доступності книги з необмеженими можливостями Інтернету ми вважаємо найоптимальнішим.
       У травні 2005 року, в нашій бібліотеці, відкрито Дитячий Інтернет-центр за проектом Відділу преси, освіти та культури Посольства США (LEAP - III). Центр надає безкоштовний та вільний доступ до мережі Інтернет користувачам, розпочинаючи з 7-ми років. Слід зазначити, що комп’ютерна база бібліотеки невелика, це 5 комп’ютерів, які використовуються на повну потужність і навіть трохи більше. За 5 місяців його відвідали 2,5 тис. осіб, а постійними відвідувачами стало 470 користувачів бібліотек Олександрійської міської централізованої бібліотечної системи. Серед постійних користувачів Інтернет - центру: 420 дітей віком від 7 до 14 років; 30 - працівники освіти; 20 - студенти.
       Характер інформаційних потреб з Інтернету також різний: 38% відвідувачів звертаються до Інтернету з пізнавальною метою; 20% - мають особистий інтерес, тобто, це - їхнє хобі; 15% - з навчальною метою; 10% - з інформаційною; 7% - підвищення кваліфікації; 10% - пошук інформації для наукових робіт.
       За період роботи Інтернет-центру пройшли навчання 47 груп в кількості 160 користувачів. Серед них: учні шкіл міста, вчителі та вихователі дитячих садків, студенти училища культури, аграрного технікуму та ін. У жовтні поточного року для працівників управління культури і туризму Олександрійської міської ради було організовано навчальні курси.
       Функціонування Інтернет-центру в бібліотеці значно вплинуло на професійний рівень бібліотекарів. На сьогодні, майже всі бібліотекарі ЦДБ мають навички роботи в Інтернеті та вміло застосовують їх у повсякденній роботі. Бібліотекарі досить часто використовують Інтернет при виконанні тематичних і фактографічних довідок. Так, за 5 місяців роботи 30% довідок виконаних за допомогою Інтернет-ресурсів („Механічні коливання”, „Пражська школа українських поетів”, „Сузір’я і характеристика розміщених в них космічних обертів”, „Відкриття Бартоломеу Діаш”, „Словарь культуры XXст..”).
       З послугами доступу до Інтернету в бібліотеці з’явився новий вид бібліографічних посібників - вебліографічних списків, які значно полегшують пошук у мережі Інтернет та доповнюють масив отриманої в бібліотеці інформації з певної теми. Відповідно до тематики і мети запитів підготовлено ряд вебліографічних списків на теми: „Іноземні мови для кожного”, „Про твоїх домашніх улюбленців”, „Світ рефератів”, „Діти і право”, „Александрия в сети Интернет”, „Виртуальная экскурсия по музеям мира” , „На допомогу вчителям та їх допитливим учням”, „Ваші захоплення”, „Освітянські ресурси Інтернет”.
       У зв’язку з тим, що багато років фонди бібліотеки мало поповнювались новинками, коло періодичних видань, що передплачуються, дуже обмежене, виникло багато лакун і запити задовольняєються лише за рахунок ресурсів Інтернет - електронні версії періодичних видань: „Умка”, „Професор Крейд”, „Санька - бешенный Кролик”, ,,SolNet” („Солнышко”), „Почитайка”; електронних бібліотек: „Просвіта”, „Поетика”, „Бібліотека української літератури”, „Весела абетка” та ін.
       Поряд, з використанням інформаційних ресурсів Інтернет, створюємо власні. Так, розпочато роботу над створенням сайту Олександрійської МЦБС, який буде знайомити як дорослих, так і маленьких відвідувачів з історією бібліотек міста, їх структурою, інформаційним потенціалом, послугами. Плануємо для наших маленьких користувачів створити на сайті рубрику „Новини”, де будуть подаватися найбільш цікаві події з життя бібліотек, що обслуговують дітей. Плануються рубрики: „Кольоровий Інтернет”, „Віртуальні виставки”, „Інформаційне агентство XXI ст.”, „Довідкове бюро”.
       Прикладом поєднання книги та можливостей Інтернету можуть бути робота по вихованню правової культури, популяризація здорового способу життя. Центр соціальних служб для молоді подарував бібліотеці посібник „Права молоді в Україні” та CD-R „Модно быть здоровым”, які в дуже цікавій, доступній формі знайомлять дітей з їхніми правами та здоровим способом життя. У бібліотеці пройшла презентація цих джерел в рамках „круглого столу” на тему: „Як не стати жертвою насильства” за участю, представників кримінальної міліції, працівників ЦССМ. Презентація сподобалася всім - і дітям, і дорослим, які охоче тепер звертаються до бібліотеки, як в читальний зал, так і в Центр, відшукуючи для себе потрібну інформацію.
       Працівники нашої бібліотеки приділяють підвищену увагу формуванню екологічної культури дітей та підлітків. Для покращення цієї роботи було відкрито інформаційну тематичну папку „Екологічна сторінка для домашнього читання”, в якій наші користувачі можуть ознайомитися з екологічними проблемами Олександрійщини, Кіровоградщини, України, людства. На певних виставках, де широко представлено літературу з проблем екології, завжди є посилання на сайти, де розглядаються екологічні проблеми.
       Враховуючи, що краєзнавча робота — основа патріотичного виховання, створено інформаційну тематичну папку „Край, де ми живемо”, на якій подається хронологія історії м. Олександрії, вміщено фото найвизначніших історичних пам’яток, відомості про перші поселення. Від краєзнавчої виставки „Олександрійщина: землі квітучої краса”, що в читальній залі для учнів 5-9 класів, наші користувачі, яких зацікавила дана тематика, „відправляються” за додатковою інформацією до Д І Ц. Сьогодні розпочато роботу над створенням краєзнавчої віртуальної виставки „Олександрія: вчора, сьогодні, завтра”, через яку ми зможемо популяризувати книги, які одержує бібліотека, цікаві актуальні статті з періодичних видань. Таке взаємодоповнення, на нашу думку, відповідає завданням сьогодення, створює на користь дітям і дорослим певний симбіоз книги та Інтернету. І що дуже важливо, бібліотека при цьому не втрачає своєї просвітницької функції.
       На абонементі відділу обслуговування учнів 5-9 класів для користувачів оформлено яскраве оголошення-запрошення „Ми - в Інтернеті”. Відверту розмову з дітьми про книгу і комп’ютер ми ведемо під час бібліотечних уроків-діалогів „Книга і комп’ютер в інформаційному суспільстві: сучасне і майбутнє”. Ці уроки допомагають дітям не тільки отримувати відповіді на такі запитання, як: „Чим книга прислужилася людству?”, „Як книга змінилася в наш час?”, „Чи залишиться в майбутньому друкована книга, чи її замінить комп'ютер?”, а й сперечатися про те: „Чи можна бути сучасною людиною, якщо не читаєш книг?”, „Чи можна бути освіченою людиною, якщо не знаєш комп'ютер?”. Така форма роботи з юними читачами є ефективною і дуже подобається дітям.
       У Центрі проводяться різноманітні заходи, в яких беруть участь групи користувачів, об'єднаних спільними уподобаннями. Такі заходи вже стали звичними, вони дають можливість обмінятися думками з приводу використання тих чи інших ресурсів Інтернет, оптимізації пошуку конкретної інформації, обмінятися адресами ресурсів та отримати нову інформацію з певної теми.
       Невеликий досвід роботи Центру показує що багато користувачів, навіть маючи навички роботи з комп’ютером та Інтернетом, далеко не завжди розуміють весь потенціал мережі і зосереджуються на якихось окремих частинах, не підозрюючи, що поряд існує багато корисних і цікавих речей. Серед заходів для користувачів, які ще не дуже добре орієнтуються у всесвітній мережі, переважають: „віртуальні подорожі”, „віртуальні уроки”, „віртуальні екскурсії” про міста та історію України, а також зоопарки, домашніх тварин. Наприклад, „Світ України через Інтернет”, „По країнах та континентах”, „До зоопарку - через Інтернет”, „Всезнайки в країні Динозаврів” та інші. Такі заходи мають на меті довести до відома користувачів можливості всесвітньої мережі для навчання, спілкування, відпочинку...
       Декілька разів ми поверталися до теми подорожей музеями та виставками картин (віртуальні уроки) „Библейские этюды”, „Рамаяна”, „Дух кристальной чистоты. Творчество Н.Рериха”. Неабиякою популярністю користуються ресурси з навчання англійської мови: „Англійська від А до Я”, „Англійська мова в Інтернеті”. І, звичайно ж, „хітом”, мабуть, не тільки нашого, але й багатьох аналогічних центрів, є ресурси пов’язані з рефератами. „Колективне вивчення” цієї теми не втратить своєї актуальності ніколи, принаймні, доки існують такі поняття, як школа та вузи.
       Слід відмітити, що Центр займає вагоме місце в системі інформаційної підтримки навчально-виховного процесу шкіл нашого мікрорайону. Саме Центр став базою для проведення циклу семінарів та тренінгів для бібліотекарів ЦБС та навчальних закладів міста, студентів бібліотечного факультету Олександрійського училища культури, осередком формування інформаційної культури учнів. На базі Центру проведено 14 екскурсій та 12 масових заходів. Під час Тижня бібліографії „Книга плюс, або подорож у Читай-місто” бібліотеку, у т.ч. Д І Ц, відвідали не тільки учні шкіл міста, але й району: селищ Димитрово, Мартоіванівка, Перемога.
       Крім цього, Д І Ц є співавтором сторінки „Детской площадки” в місцевій газеті „Городской курьер”, що виходить щотижня тиражем 4,5 тис. примірників. Інформацію для сторінки готують бібліотекарі-консультанти центру, використовуючи можливості Всесвітньої мережі. Таким чином, популяризуються ресурси Інтернет, можливості Дитячого Інтернет - центру (кросворди, загадки, ребуси, дитячі анекдоти, інформаційні родзинки).
       Справжніми зв’язковими ЦДБ зі світом Інтернету стали наші користувачі - члени Інтернет-клубу „УНИКУМ” (Сухомлин К., Педченко Н., Матяш О., Федорус Я.). Вони допомагають збирати інформацію про події, що відбуваються у бібліотеці, оформлювати та наповнювати тематичні папки, популяризувати книги та найбільш цікаві статті у Д ІЦ. Наші бібліотекарі-консультанти активно залучають гуртківців до створення web-сайту і роботи над ним, зокрема, над краєзнавчою сторінкою.
       Слід зазначити, що електронна інформація стає дедалі більш доступною, широко використовується, але потреби в друкованій продукції не скорочуються. Наші читачі потребують інформації в друкованому та електронному вигляді, і саме впровадження новітніх технологій забезпечує їм доступ до потрібних матеріалів. Учням користування Інтернет відкриває великі можливості оволодіння спеціальними знаннями з різних галузей наук при підготовці до уроків, науково-дослідних робіт, у написанні рефератів; вчителям - надає перевагу щодо проведення уроків і позакласних заходів, пошуку необхідної інформації.
       Книга і комп’ютер - тема невичерпна і складна. Поки що ці два джерела інформації співіснують, доповнюючи один одного. А що буде далі, покаже час...

 

Інновації в роботі сільської бібліотеки по формуванню культури читання дітей:
з досвіду роботи.
 

О. О. Ключникова,
завідуюча бібілотекою
села Попівка Кіровоградського району
 

Шановні присутні!

Вітаю вас і щиро дякую організаторам конференції за запрошення та за надану мені можливість розповісти про роботу сільської бібліотеки з дітьми. Наша бібліотека обслуговує три населених пункти Первозванівської сільської ради і має 400 читачів, 60 з них - діти.
       Всі ми добре знаємо, що робота кожної організації, в тому числі, і закладів культури, залежить від фінансування. Бібліотеки Кіровоградського району Кіровоградської області працюють в умовах децентралізації. Тому отримуючи всю необхідну методичну допомогу від Кіровоградської районної бібліотеки для дітей і дорослих, обласних бібліотек, рівень їх матеріально-технічного забезпечення, а відповідно асортимент бібліотечних послуг та якість бібліотечних фондів, залежать від бюджетів місцевих органів влади і розуміння ними ролі бібліотек в сучасному суспільстві.
       Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року, відповідно до розпоряджень голів обласної та районної державних адміністрацій Попівською сільською бібліотекою була розроблена Програма поповнення бібліотечних фондів на 2002 -2005 роки, яка затверджена рішенням сесії Первозванівської сільської ради.
       Я, готуючись до конференції, зробила аналіз фінансування цієї Програми сільською радою. Наведу дані за останні два роки. Так, у 2004 році, згідно Програми на комплектування фонду планувалося витратити 3,0 тис. грн., на передплату періодичних видань - 700 грн.; бібліотека ж закупила книг на 3,5 тис. грн., а передплату оформлено на 750 грн.
       На 2005 рік з бюджету сільської ради виділено на придбання книг 2,2 тис. грн., на передплату періодичних видань - 990 грн., що дало змогу в цьому році придбати 190 книг та передплатити 32 періодичних видання, з них - 11 видань для дітей. На 2006 рік уже перераховано з бюджету сільської ради на передплату періодики 1,8 тис грн., тобто ми маємо можливість передплатити 46 видань, з них 16 дитячих.
       Бібліотека вже готує пропозиції до бюджету сільської ради на 2006 рік щодо її фінансування та утримання.
       З 2002 року на території Первозванівської сільської ради (це 5 населених пунктів, відстань між якими складає 12 км) діє станція місцевого радіомовлення. Я є редактором та відповідальною за випуск радіопередач. Періодичність виходу передач – 3-і на тиждень (понеділок, середа, п’ятниця - з 14.00 до 15.00).
       Радіорубрики передач: „Народознавство”, „Шляхами віків”, „Медична сторінка”, „Літературний календар”, „Шкільні новини”, „Батьківська школа” (організатори дитячого читання - Н. А. Крейман, Т. Д. Кочура), „Закон і ми”, „Наші вітання”, „Бібліотечно-бібліографічна сторінка” (огляди літератури, періодики, прем’єри та радіопрезентації книг), „Краєзнавча сторінка” стали улюбленими у сільського населення.
       На розвиток місцевого радіомовлення, придбання та ремонт радіоапаратури, запис аудіо касет з бюджету сільської ради теж виділяються кошти. Ці нововведення стали можливі завдяки сільському голові Можаєвій Л.Я.. Таке фінансування бібліотеки, можливість вийти на широкий загал радіопростору дало змогу якісно покращити обслуговування користувачів як книгою, так і радіоінформацією.
       Якщо говорити про діяльність бібліотеки взагалі, і, зокрема, з дітьми, хочу відзначити тісну співпрацю з навчально-дошкільним закладом „Колосок”, Первозванівською ЗОШ, Первозванівською сільською бібліотекою та Первозванівським Будинком культури. Стало вже традицією складання координаційного плану роботи бібліотеки з Первозванівською ЗОШ, який погоджується з класними керівниками та заступником директора школи по виховній роботі Зінченко Н.В., шкільним бібліотекарем Кулик Т.В..
       Жоден великий захід, що проводиться бібліотекою, не проходить без їх участі, а в фінансовому плані знову ж допомагає сільська рада.
Книга приходить до кожного з нас у дитинстві. Як же захопити, а потім зберегти дитячий потяг до книги, як правильно навчити дитину читати, як зробити дитячу зустріч з книгою радісною та бажаною?
       На мою думку, батьки є першими і найголовнішими вихователями дитини. Впевненість в собі, у своїх силах, можливостях зароджуються у дружній атмосфері сім’ї. За свою практику, а працюю я у бібліотеці 15 років, зробила такий висновок: якщо родина читаюча, якщо у сім’ї поважають книгу, то дитина з такої сім’ї вже в 4 - 5 років завітає до бібліотеки. Батьки таких дітей беруть для читання книги не тільки відповідно до своїх уподобань, а ще й для свого дитя - дитячі віршики, казки для малят. Така дитина буде з повагою ставитися до книги, охоче розповідатиме своїм одноліткам про прочитане і стане постійним читачем бібліотеки.
       У вихованні любові до книги, у формуванні стійкого інтересу до читання допомагають такі незначні, на перший погляд, форми роботи. Наприклад, проведення сімейних читань, де участь бере вся родина. Розподіляються обов’язки між батьками та дітьми: батьки розповідають про автора, а діти зачитують уривки улюблених казок. Так, у бібліотеці було проведено сімейне читання за казками Г.-Х. Андерсена (до 200-річчя від дня народження відомого письменника). Родини Крисіних та Терещенко підготували розповідь про життя та творчість улюбленого казкаря, поділилися своїми спогадами про дитячі враження від його казок, а діти залюбки зачитали уривки з казок: „Снігова королева”, „Гидке каченя”, „Русалонька”. Проведено конкурс малюнків, які діти малювали вдома разом з батьками, на тему: „Мій улюблений герой”. Закінчився цей захід вікториною за казками Г.-Х. Андерсена та врученням подарунків.
       Читання не стане потребою для дитини, якщо не прикладати максимум зусиль і самому бібліотекареві. А для цього необхідно у читачеві-дитині бачити особистість, використати всі можливості аби вивчити його характер, його звички, коло його інтересів. І тільки тоді за допомогою індивідуальних та групових бесід, ігрових форм розвивати у дітей любов до книги, формувати в них культуру читання, ненав’язливо зацікавити дитину тією чи іншою книгою, навчити знаходити у книзі відповіді на запитання, які цікавлять дитину. Така індивідуалізація допоможе визначити не лише конкретні потреби та запити дитини, а й шляхи їх формування та задоволення.
       Щоб зародити в дитині любов до книги, треба навчити її читати з обкладинки, титульної сторінки, змісту, анотації та з ілюстрацій. Без цих елементарних умінь неможлива самостійна робота дитини з книгою. З цією метою разом зі школою розроблено цілі цикли бібліотечних уроків, де за допомогою бесід, практичних завдань, ігрових моментів діти навчаються поводитися з книгою, правильно орієнтуватися в „книжковому царстві”, самостійно вибирати книги. Слідкуючи за читанням дітей, треба обов’язково прагнути до того, щоб книги були різноманітними за змістом: казки, вірші, розповіді про тварин, рослини, пригоди, про школу, про мистецтво.
       Стійкий інтерес до читання є тоді, коли діти прагнуть працювати з книгою самостійно. З цією метою бібліотекою розроблено та виготовлено „Пам’ятку юному читачеві”, з якою знайомиться кожна дитина, коли вперше переступає поріг бібліотеки.
У практиці роботи бібліотеки є багато прекрасних форм залучення дітей до читання та формування культури читання. Це, насамперед, екскурсії до бібліотеки, які розпочинаються з першого класу. Індивідуальні бесіди, аналізи читацьких формулярів, бліц-інтерв’ю, анкетування є дієвою формою вивчення особистості дитини-читача, її читацьких інтересів та формування культури читання.
       Велике значення у вихованні дитини-читача займає гурткова робота. Так, при бібліотеці діє клуб ДНК (дружна нестримна компанія) „Зоренятко”, з яким проведено безліч заходів виховного та пізнавального характеру. Зараз ведеться підготовча робота по створенню ще одного клубу для учнів 1 класу, який буде діяти протягом 12 років їхнього навчання у школі. З метою ближчого знайомства з батьками та учнями 1 класу бібліотекою розроблено „Анкету для батьків” та підготовлено екскурсію до „Країни книг”, де на дітей чекає „Будиночок Мрій”.
       Для цього в першому класі проведено голосне читання казки „Курочка Ряба”, розроблено план проведення екскурсії з елементами гри, театр-казка, казкова вікторина, конкурс малюнків героїв казки (домашнє завдання на осінні канікули).
       З дошкільнятами бібліотека проводить роботу як у самій бібліотеці, так і в навчально-виховному дошкільному закладі „Колосок”, який є переможцем обласного конкурсу серед дошкільних закладів та базовим районним методичним центром. З дітьми цього закладу проводяться бесіди, голосні читання „У гостях у казки”, „У світі книжки чарівної”, конкурси загадок, приказок, фестивалі народних казок. Діти зі старшої групи є активними учасниками засідань жіночого клубу „Лебідонька”, який діє при бібліотеці.
       Дуже до вподоби дітям молодшого та середнього шкільного віку „Естетична скарбничка”, яка розвиває у дітей навички художнього та естетичного сприйняття світу. Особливо вони люблять малювати та фантазувати на теми: „На долонях Всесвіту”, „Життя серед життя”. З піднесенням пройшов конкурс малюнків до 60-річчя Перемоги „Спасибі за життя, Солдате!”.
       Дуже люблять діти цикл образотворчих шоу „Чарівні фарби”, які проводяться відповідно до пори року і є різними за технікою виконання.
       Зараз готується виставка „Чарівні фарби осені” (техніка виконання фарбою та пальцями). До проведення таких конкурсів залучається керівник гуртка „Умілі руки” Масаніна Л.В., який діє при школі, та вчитель малювання Крейман Н.А.. У бібліотеці оформлено Дитячий куточок, де зберігаються малюнки, поробки читачів-дітей різних поколінь. Оформлено також тематичні папки: „Творчість наших читачів” (де зібрано віршові та прозові твори дітей) та „Про нас пишуть” (матеріали з періодики про бібілотечні успіхи та досягнення).
       Для учнів 3-5 класів бібліотекою проводяться „Мандрівки до Королівства слів” за такими розділами: - слово називає; - слово малює (розвиток фантазії);
- солодкі слова (вікторини, загадки); - щедрі слова; - слова подяки.
       Для дітей молодшого та середнього шкільного віку стало традицією проведення літературного вернісажу „І генії колись були дітьми”. Такі вернісажі були проведені до ювілейних дат Н. Забіли, Л. Глібова, Л Українки, Т.Шевченка, О. Пушкіна.
       Усі ці та інші заходи дають змогу: правильно формувати культуру читання у дітей, прагнення до книги, як до джерела духовного розвитку; виховувати потребу і навички звертання до книги та вміння користуватися нею; формувати особисті мотиви читання з раннього віку дитини; інформувати, консультувати дитину у виборі книги; планувати своє читання (за участю організаторів дитячого читання), сприяти розвитку правильного та якісного читання, залучення до активного відвідування батьками та дітьми бібліотеки.
       Закінчити свій виступ хочу словами великого педагога – нашого земляка Василя Сухомлинського: „У молодшому віці дитину повинні оточувати книги, до того ж, хороші книги, які дуже часто вирішують долю людини.”

 

Місце читання дитини в структурі дозвілля.

О. В. Фігура,
заступник директора по роботі з дітьми
Компаніївської районної
централізованої бібліотечної системи

       У важкий повоєнний рік, здійснилася мрія дітей селища Компаніївка - вперше відчинилися двері районної бібліотеки для дітей. Нині Компаніївську районну бібліотеку для дітей відвідують 1000 користувачів, її фонди нараховують 17 тис. прим, документів. Бібліотека сьогодні - це культурно-інформаційний осередок районного центру, де діти мають можливість познайомитися не лише з книгою, а й переглянути періодичні видання, змістовно провести дозвілля, поспілкуватися з ровесниками.
       Особистість читача дитини, її запити, уподобання завжди були і є головним орієнтиром, у нашій роботі, адже саме в дитинстві формується світогляд людини, закладаються основи її інтелекту і комунікабельності. Сучасні діти пізнають світ за допомогою різноманітних видів інформації. Одним з основних є дитяче читання, від змісту та стану якого залежить духовне здоров’я майбутньої нації. Таким чином вирішальна роль у цьому питанні відводиться саме дитячій бібліотеці, як унікальному інституту дитинства.
       Основні завдання та напрями роботи нашої бібліотеки - це, перш за все, формування культури читання дітей, систематичне задоволення їхніх інформаційних потреб, поглиблення роботи щодо інтелектуального розвитку та духовного збагачення юних.
       Саме на це і спрямована дослідницька діяльність бібліотеки. Соціологічні дослідження допомагають нашій бібліотеці спрогнозувати збільшення споживчого попиту на асортимент літератури та якість культурних дозвіллєвих послуг, вірно визначити репертуар масових заходів, спланувати роботу. За допомогою соціологічних опитувань та анкетувань вивчаються читацькі та інформаційні потреби користувачів різних вікових категорій.Так, у минулому році, з метою більше дізнатися про захоплення та уподобання користувачів, працівниками бібліотеками було проведено анкетування „Мій вільний час”.
       Саме час - надзвичайна цінність. Існує чимало способів як провести вільні хвилини, які сприяють відновленню дитячих сил, всебічному гармонійному розвитку дитини. Тому й використовувати такі години треба як велике багатство.
       В анкетуванні взяли участь 100 користувачів бібліотеки віком від 10 до 15 років. У відповідях діти відмітили чим вони люблять займатися у вільний час.
       Отже, одним з найулюбленіших занять юних користувачів, що приємно відзначити, є читання. На цьому наголосили 33 % респондентів. По 20 % дітей зазначили, що люблять слухати музику і випікати кулінарні вироби.
Четверте місце - 19 % - посіли комп'ютерні ігри. 14-ти відсотків школярів відпочивають за малюванням.
       Що ж саме школярам подобається читати? Відповіді розподілились таким чином: 38 % опитаних люблять читати художні твори; 20 % -захоплюються книгами про природу; 17 % - віддають перевагу детективам; 12 % - виявляють бажання знайомитись з історією про технічні відкриття; 8 % - знаходять інтерес в описах про знаменитих людей; і 5 % дітей цікавляться книгами про медицину.
       До найулюбленішого предмету школярі відносять „фізкультуру” (23 %). Приємно і, навіть, трішки несподівано, що друге місце посіли уроки з „української мови і літератури” (21 %), що усього на 2 % менше від попередньої відповіді. Подобаються дітям заняття на уроках праці, на що вказали 19 %. Інтерес викликає й предмет „іноземна мова”, про що засвідчили 18 % респондентів. І два останніх місця займають предмети „математика” (11%) та „біологія” (8 %).
       Проаналізувавши відповіді респондентів ми зробили певні висновки. Перш за все, з результатами проведеного анкетування були ознайомлені користувачі бібліотеки. У бібліотеці оформлено куточок „Проведи свій вільний час разом з нами”, де розміщується інформація про масові заходи, які проводяться на протязі місяця в бібліотеці. Намагаємось дбати про необхідне поповнення фонду тією літературою, до якої прагнуть читачі. Для користувачів підготовили і провели низку культурно-просвітницьких заходів з метою популяризації української мови та літератури, піднесення ролі книги, слова та бібліотеки у житті підростаючого покоління. Так, в День рідної мови користувачі бібліотеки мандрували з Королевою Мовою до її королівства. Під час подорожі діти зупинялися на зупинках: „Джерело”, „Лісовичок”, „Казкова галявина”, „Чарівне деревце”. Лунали вірші, прислів’я та вислови про рідну мову. Читачі середнього шкільного віку перевірили свої знання в конкурсі „Цікаве про мову”. Сільські бібліотеки також взяли участь у заходах, присвячених цьому Дню. Так, наприклад, Мар’ївська та Нечаївська сільські бібліотеки провели гру-подорож „Що за диво наша мова?”, інтелектуальну філологічну гру „Рідне слово”. Справжнім святом для читачів бібліотеки став Тиждень книги, в рамках якого було проведено такі заходи: бесіда „Чи потрібні книги сьогодні?”; літературна гра „Чарівний світ казок”, а також організовано книжково-ілюстративні виставки з оглядами представленої на них літератури „Українські письменники – дітям”, „Чудовий світ дитячої поезії” та інші.
       Бібліотека для дітей - це не лише книга, інформація, допомога у навчанні. Сучасна бібліотека створює також творчий простір для проведення дозвілля дітей, який вони можуть отримати в наших центрах спілкування різного спрямування.
       У районній дитячій бібліотеці вже багато років діє гурток „Книга і Лялька”. Його діяльність допомагає дітям виявити свої здібності, вчити їх творчо мислити, реалізовувати свою фантазію, збагачуватись новими знаннями, прилучатися до культурних і літературних цінностей. Щорічно кожний великий масовий захід у бібліотеці відбувається за участю юних артистів, які показують своїм одноліткам лялькові вистави: „Колобок по-сучасному”, „Ріпка”, „казковий вернісаж”, „незнайко та його друзі” та інші.
       Завжди гостинно відчинені двері клубу народознавчого напряму „Бабусина скриня”. Члени гуртка створили постійно діючу виставку народно-прикладного мистецтва, де експонуються вироби користувачів бібліотеки.
       Клуби за інтересами досить популярні й серед сільської дітвори. Так, у ЦБС функціонує 10 гуртків та 9 клубів різного спрямування, серед них: „Умілі ручки”, „Літературна вітальня”, „Читаночка”, „Калинонька”, літературна студія „Первоцвіт”, „Калинонька”, „Книга і Лялька” та сімейний „Співаночка”.
Велику роль у національному вихованні дітей відіграє популяризація краєзнавства. Саме на Компаніївщині народилися такі видатні письменники В.Близнець та Ю. Яновський. Користувачі бібліотеки з задоволенням читають твори письменників-земляків. У бібліотеці постійно проводяться масові заходи, присвячені їхній творчості. Так, найбільш популярними виявились літературно- музична година „Неперевершений вершник”, присвячена Ю.Яновському, конкурс на кращого знавця творчості В.Близнеця „В країні світлячків”.
       Умови нашого життя постійно диктують нові правила. Щодня бібліотеці доводиться конкурувати то з комп’ютерними іграми, то з безперервним потоком відео та аудіопродукції. Але працівники нашої бібліотеки намагаються зробити так, щоб бібліотека стала місцем, де кожна дитина не просто одержує книгу, а й прилучається до духовності. Можна сказати, без перебільшення, що нашим читачам завжди хочеться приходити до бібліотеки, про що свідчать їхні відповіді з анкети „Ваша думка читачу”. Для них бібліотека - це не притулок, а рідний дім. Вся наша просвітницька діяльність спрямована на те, щоб книга для дитини стала своєрідним віконечком у великий світ і допомогла їй увійти в нелегке самостійне життя із зоровим світоглядом та оптимістичним настроєм.

 

Стан та поповнення фондів бібліотек області українською літературою для дітей:
інформаційно – аналітичний огляд
за матеріалами обласного маркетингового дослідження


Л. С. Босюк, провідний методист
Кіровоградської обласної бібліотеки
для дітей ім. А.П.Гайдара

       Нинішнє, 21 століття, по праву називають інформаційною ерою. Інформацію визначають як основній ресурс майбутнього. В інформаційному суспільстві, основною ознакою є утвердження культу знань. Жити і працювати в такий час допомагають різні соціальні інститути, до яких, звичайно, відносяться й бібліотеки. Завдяки уже сформованим інформаційним ресурсам, бібліотеки відіграють значну роль у культурно – мовному розвитку її теперішніх та потенціальних користувачів. Адже загально відомо, що виховання дитини починається з культури мови, основ духовності, моралі та народних традицій.
       Сьогодні, в Україні діє Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004 – 2010 роки, одним з завдань якої є поповнення фондів бібліотек документами українською мовою.
       Виходячи з вищезазначеного, обласною бібліотекою для дітей ім.А.П.Гайдара проведено обласне маркетингове дослідження „Стан та поповнення фондів бібліотек українською літературою”. Участь у дослідженні взяли: обласна бібліотека для дітей ім. А.П. Гайдара, 17 районних, 3 міських бібліотеки для дітей (крім бібліотек м. Світловодська) та 5 відділів, що обслуговують дитяче населення при центральних бібліотеках для дорослих. Матеріали дослідження відображають статистичні данні бібліотек за 2002, 2003, 2004 роки.
       Анкетою дослідження передбачались відповіді на 7 запитань, щодо наявності, формування та популяризації видань української літератури.
       Аналіз показав, що кількість книг українською мовою до загальної кількості фонду бібліотек, у середньому, складає 45%, тобто, майже, половину бібліотечних фондів.
       За даними дослідження, у фондах бібліотек для дітей серед україномовних видань домінуючими є художні твори, не обов’язково українських письменників. Галузева література розподіляється в наростаючому порядку: “суспільна”, “природнича”, “технічна”, “мистецька”, “сільськогосподарська”, “спортивна”. Кількісне співвідношення між вищезазначеними галузевими виданнями таке: художніх творів в 6 разів більше ніж видань суспільного характеру, а останні, в свою чергу, переважають природничі в 1,8 рази. Така ж картина між природничими та технічними, технічними та мистецькими виданнями.
       За 3 роки спостерігаються незначні зміни на краще щодо темпів зростання поповнень бібліотек документами українською мовою. Так, середня кількість надходжень видань у 2004 р. по відношенню до 2002 р. зросла в 1,3 рази, а по відношенню до 2003 р. в 1,9 рази.

Таблиця № 1
 

Середні показники надходження книг українською мовою до бібліотек

Рік Кількість примірників
2002 280
2003 184
2004 364


Значне поповнення фондів україномовними виданнями відбулось в ОДБ ім.А.П.Гайдара. Так, якщо у 2002 р. бібліотека отримала 1,4 тис. прим. книг українською мовою, то у 2004 р. – 2,1 тис. прим., тобто, в 1,6 рази більше.

Таблиця № 2

Порівняльні цифрові показники книжкових надходжень українською мовою до бібліотек області
 

  НАЙБІЛЬШІ ПОКАЗНИКИ НАЙМЕНШІ ПОКАЗНИКИ
Рік Назва бібліотеки Кількість примірників Назва бібліотеки Кількість примірників
2002 Петрівська РДБ 867 Новогородківська РДБ 59
2003 Долинська РДБ 486 Устинівська РДБ 39
2004 Новомиргородська РДБ

Олександрійська МДБ

975

1075

Світловодська РДБ

Помічнянська МДБ

171

16


       Значну допомогу бібліотекам у поповненні соціально значущих видань згідно Державної програми “Українська бібліотечна серія” надає: Центр інформатики Міністерства культури і туризму України. Завдяки чому, бібліотеки для дітей області за 4 роки отримали понад 10 тис. прим. книг. Також, надходження здійснюються за рахунок коштів від додаткових бібліотечних платних послуг у книжкових магазинах, дарунків від спонсорів та акцій, що проводяться серед користувачів бібліотек. Свій вклад в цю справу внесли й дитячі журнали “Барвінок” та “Пізнайко”, на сторінках яких з’являються твори українських авторів, що залюбки читаються дітьми.
       Найменше бібліотеки звертаються до республіканських, місцевих видавництв та обмінних фондів центральних районних (міських) бібліотек з метою комплектування.
       Надзвичайно серйозне та актуальне завдання бібліотек – забезпечення існування нормального фізичного стану документів. Проблеми з якими стикаються усі бібліотеки – це руйнування старих документів, недовговічність нових видань, незадовільні умови зберігання фонду та ін.
       Як наслідок, ці моменти, негативно впливають на кількісний та якісний склад бібліотечного фонду.
 

Таблиця № 3
 

Середні показники вилучення книг з бібліотек

Рік Кількість примірників
2002 320
2003 271
2004 417


       Таблиця вказує на коливання цифр, так як не всі бібліотеки щорічно займаються очищенням своїх фондів від зношеної літератури, хоча саме зношені книги є основним показником при вибутті україномовних видань з фондів.
       Одна з причин несвоєчасного списання літератури: обмежена кількість книг українською мовою, яка конче потрібна користувачам. Тому книги часто підлягають ремонту, на жаль, не завжди якісному, що завдає документам ще більшої шкоди.
       Слід зауважити, що при вилученні книг такі категорії, як “дублетні”, “непрофільні” в анкетних відповідях взагалі не фігурують.
Отже, згідно даних таблиць №№ 1, 3 з фондів бібліотек книг українською мовою вибуло, майже, вдвічі більше ніж отримано поповнень. Виняток - ОДБ ім. А.П.Гайдара, де надходження літератури переважило вибуття в 2,6 рази.
       Відрадним є те, що користувачам бібліотек книги українською мовою подобаються все більше. Про це свідчить і такий показник, як видача книг українською мовою по відношенню до загальної кількості виданих документів. У середньому, це складає понад 63 %. Виняток складають Олександрійська МЦДБ ім. Ю.О.Гагаріна (41,7 %) та ОДБ ім.А.П.Гайдара (40,5%). Пояснюється це тим, що у містах більшість навчальних та позашкільних закладів були російськомовними і відповідно формували бібліотечні фонди.
       Найбільш популярні книги українських письменників серед користувачів і таких, що не вистачає у бібліотеках, є, в основному, ті, що вивчаються за шкільною програмою. (Див. Додаток № № 1, 2).
       У 2-х списках нараховується (загальна кількість) авторів: 127; творів: 163. У переліках зустрічаються повторювання 29-ти книг і 18-ти прізвищ авторів, серед яких 3 письменника-земляка: В.Близнець “Звук павутинки”; В. Винниченко “Раб краси”, “Намисто”, “Федько - халамидник”; В. Сухомлинський “Казки”. ( див. Дод. № 3). Хоча ці книги й перевидавались 2 – 3 роки тому чималими тиражами у дитячих видавництвах, і, все ж таки, їх не вистачає.
       Слід зауважити, що майже усі твори вивчаються за шкільною програмою. Хоча, без перебільшення, можна сказати, що половина письменників користуються популярністю у читачів, незалежно від навчальних програм.
       Отже, загальна картина невтішна. Прагнення і бажання користувачів і працівників бібліотек не співпадають з можливостями щодо поповнення та оновлення бібліотечних фондів. І основна проблема, сьогодні, не у фінансуванні, а значно глибше, у законодавчий базі поліграфічної справи та, іноді, й самих видавництв, і, не лише, державних. Але попри негаразди, було б дуже добре, щоб наше зібрання стало дієвим, а не просто – обміном думками та пропозиціями. Адже покоління 6-ти -15-ти річних має отримати знання, щоб через 10 – 20 років нам було не соромно їх слухати і жити за їхніми розпорядженнями. І, пам’ятаймо, що на початку було Слово, і, значно, пізніше – інтернет.

 

УЧИТЕЛЬ, ДИТИНА І УКРАЇНСЬКА КНИГА.


А. Б. Іванко, заступник директора
з навчально-методичної роботи
Кіровоградського обласного інституту
післядипломної і педагогічної освіти
імені Василя Сухомлинського

       Проблема „Учитель, дитина і українська книга” бачиться мені надзвичайно актуальною і водночас складною. Книга, її роль у становленні особистості людини в нашому непростому глобалізовано-технологізованому світі - це, на мій погляд, одна з центральних проблем. І усі ми, мабуть, усвідомлюємо, що найсучасніші інформаційні технології не можуть замінити високу духовну насолоду від спілкування двох - читача і книги.
       Роль педагога у цій сфері є справді неповторною. Ще далекого 1965 року видатний український педагог В.О.Сухомлинський назвав учителя „першим світочем інтелектуального життя”, а через чотири роки він же акцентує: „Справжній педагог – книголюб”. У своїй класичній праці „Павлиська середня школа” В.О.Сухомлинський говорить про стратегічно важливі істини: „Атмосфера любові до книги, поваги до книги, благоговіння перед книгою - в цьому полягає сутність школи і педагогічної праці. В школі може бути все, але якщо немає книг, потрібних для всебічного розвитку людини, для її багатого духовного життя, або якщо книгу не люблять і байдужі до неї, це ще не школа; в школі може багато чого не вистачати, багато в чому ми можемо бути бідними і скромними, але, якщо у нас є книги, потрібні для того, щоб перед нами завжди було широко відкрите вікно у світ, це вже школа”.
       А ось практично невідомий широкому загалу Сухомлинський. 2003 року у Києві у видавництві „Науковий світ” з’явилася унікальна книга - хрестоматія „Маловідомі першоджерела української педагогіки” (друга половина XIX- XXст.), а в ній видрукована стаття В.О.Сухомлинського „Думки про літературу в школі” (1969 p.), дивовижно співзвучна з предметом нашої розмови: „Ми, педагоги, твердо переконані, що книга була й назавжди залишиться найсильнішою і найтоншою духовною цінністю. Життя в світі духовних надбань мусить бути передусім життям у світі книг. В нинішній час, надзвичайно багатий на доступні, дуже легкі для звичайного сприймання джерела інформації, книзі, будьмо відвертими, таки скрутненько. І тут наша місія - захистити книгу, захистити багатство духовного життя від телевізора, від кіно, від транзистора, від магнітофона. Вбачаю своє завдання в тому, щоб мого вихованця тягнуло не в кіно, а в бібліотеку. Щоб йому хотілося посидіти над книгою - посидіти, на самоті подумати. Щоб саме книга викликала хвилювання у підлітка, щоб кожен зазнав велике, ні з чим незрівнянне щастя - засидітися над розумною книгою до світання”.
       Першочергове завдання вчителя В.О.Сухомлинський вбачав у тому, щоб „прищеплювати невгасиму любов до книги, зробити її пристрастю, захопленням, вести людину в світ слова, як у світ краси, у дивовижний квітучий сад; утвердити в душі юного читача почуття борця, захисника справедливої ідеї”. Процес читання видатний український педагог розглядав як „складну творчість”. Концептуально важливе положення Сухомлинського: „Для того, щоб ввести вихованця в світ книги, треба ввести його в світ слова”.
       Інший видатний український педагог, класик європейської педагогічної науки, основоположник української освітньо-виховної системи Г.Г. Ващенко вважав, що виховання в українській школі має носити національний характер. Виховання кожного народу, маючи спільні загальнолюдські риси, має й національні особливості, відповідно до духу народу та його призначення. Дух же і призначення свого народу кожна національна педагогіка має досконально дослідити і відповідно до них будувати систему виховання й освіти своєї молоді.
       У праці „Проект системи освіти в самостійній Україні” Г.Ващенко наголошує, що ця система повинна відповідати потребам українського народу, який століттями плекав духовні цінності, що втілювалися в його високу культуру, літературу, мистецтво, стали основними компонентами побуту широких народних мас.
       Виходячи з цього, він формулює головні елементи, з яких національна система освіти і виховання повинна складатись. Серед інших виділимо такий компонент: „видання педагогічних творів, шкільних підручників, літератури для молоді різного віку має бути на найвищому мистецькому і технічному рівні”. У статті „Виховна роль мистецтва” Г.Ващенко акцентує на важливості освоєння скарбів національної літератури: „Тож коли народи, що жили й живуть самостійним державним життям, з великою повагою ставляться до своїх письменників, то з тим більшою пошаною до своїх письменників мусимо ставитись і ми, українці. Не можна назвати національно свідомим того українця, що не знає своєї національної літератури й життя своїх письменників”.
       Що може сучасний учитель, передусім гуманітарій, для того, аби наблизити українську дитину до української книжки? Може багато, якщо він сам книголюб, якщо він щоденно наполегливо працює над власною самоосвітою. Думається, перше завдання полягає в тому, аби допомогти нашим вихованцям відкрити материк української класичної літератури як з великої України, так і діаспорної, її шедеврів. Йдеться про твори У.Самчука, І.Багряного, Е.Маланюка, В.Барки, О.Ольжича, О.Теліги, В.Винниченка, А.Любченка, Б.Лепкого, Д.Гуменної, Г.Костюка та багатьох інших.
       Друге завдання - допомогти відкрити для себе материк української історії, захопити учнів творами класичної української історіографії - М.Грушевського, Д.Яворницького, Н.Полонської-Василенко, В.Антоновича, Д.Дорошенка, О.Ефименко, працями сучасних дослідників української минувшини - О.Апанович, М.Брайчевського, Л.Залізняка, В.Мицика, В.Сергійчука, В.Солдатенка, Ю.Шаповала тощо. А ще ж - пропаганда серед учнів науково-популярної літератури з історії України та Всесвітньої історії. Згадаймо хоча б про блискучу працю М.Слабошпицького „З голосу нашої Кліо” (події і люди української історії), книги „100 видатних українців”, „100 скарбів України”, книгу Д.Степовика „Скарби України” і т.д.
       Важливий напрямок діяльності учителя історії полягає в залученні учнів до читання художньої літератури. Твори М.Старицького, Д.Міщенка, С.Скляренка, А.Хижняка, М.Смоленчука, П.Загребельного, Ю.Мушкетика, В.Малика, Р.Іваничука, І.Білика, Р.Іванченко, Л.Полтави, М.Лазорського та інших збагачують історію емоційним матеріалом, допомагають читачам уявити епоху в певних людських образах та діях. Історичні романи та повісті згаданих письменників збуджують фантазію учнів, допомагають емоційному осмисленню життя та справ наших предків, сформувати у своїй уяві образ того чи іншого історичного діяча, усвідомити, що хвилювало людей у ті часи, які вивчаються на уроках.
       В контексті обговорюваної теми треба наголосити і на проблемі якісного наповнення фондів шкільних бібліотек, і на проблемі читаючого вчителя, який має „заражати” вихованців своїм пристрасним потягом до книги, жадобою знань. І тут не все однозначно. Один лише факт: за даними фахового журі учителі української мови і літератури - учасники обласного етапу Всеукраїнського конкурсу „Учитель року – 2005”, окрім одного педагога, не змогли прочитати напам’ять позапрограмну улюблену поезію. Воістину, є над чим задуматись!..
       А дивуватися тут особливо нічого. Де в обласному центрі можна купити українську книжку (окрім підручників, посібників, методичної літератури)? Нашому місту потрібен спеціалізований магазин „Українська книга”, що соромно і непрестижно у місті, де є два університети і ряд інших вузів, маса шкіл, ліцеїв, гімназій, зрештою, доволі потужна інтелігенція, не мати такого магазину. Чому за модерною українською книгою треба їхати до Києва чи замовляти книги післяплатою через пошту? Що вже говорити про райцентри, селища, села? Книготоргова мережа зруйнована, її модернізацією на новому рівні ніхто не переймається, а українська книга є фактично недоступною для широкого загалу.
       Українська книга має пропагуватись і на обласному телебаченні. І під час творчих вечорів письменників Кіровоградщини, скажімо, в театрі імені М.Л.Кропивницького чи ще краще - у філармонії, коли б усі бажаючі, в т.ч., учні загальноосвітніх шкіл змогли б познайомитись з письменником, проблемами, які його хвилюють, дізнатись про нові твори, про нюанси творчості, про коло читацьких інтересів письменника тощо.
       Можна тільки уявити, який інтерес викликали б творчі вечори В.Бондаря, О.Жовни, Л.Куценка, В.Панченка, П.Селецького, В.Погрібного, інших письменників нашого краю. Все це стимулювало б інтерес до літератури центральноукраїнського регіону, працювало б на зміцнення інтелектуальної аури краю. Отже, проблема „Учитель, дитина і українська книга” носить комплексний характер і саме це має визначати підходи до її вирішення.


Скачати у форматі doc