(Інформаційний список для учнів середнього та старшого шкільного віку до 100-річчя з дня народження хлібороба-новатора Гіталова О. В.)
«Ви плекаєте мрію палку і крилату
І чудову як промінь в ранковій росі:
Щоб не раз і не двічі у сонячну хату
Хліб заходив і дружно вітався до всіх,
Щоб повсюдно його мов би власну зіницю,
Берегли шанували старі і малі,
І щоб це вкарбувалося: жито-пшениця –
Це основа основ для цвітіння землі.»
Н. Добрін
Народився О. В. Гіталов 27 травня 1915 року в селі Татарка (нині Комишувате) Новоукраїнського району в бідній селянській родині. Батько, учасник громадянської війни, повернувся додому пораненим і невдовзі помер від тифу. Вже у восьмирічному віці Сашкові довелося йти в найми до багатіїв. Але в село вривалося нове життя: з’явилися сталеві коні – трактори. Мрія сісти за кермо трактора запала Сашкові в душу – і вона збулася. Він закінчив курси і в 14 років став трактористом. Завдяки наполегливості, любові до техніки та працьовитості з 1936 року Гіталов очолив тракторну бригаду в помічнянській МТС і практично до кінця своїх днів залишався її бригадиром. Тільки німецько-радянська війна одірвала його на чотири роки від хліборобського ремесла. Як механізатор, він міг скористатися бронею, але Гіталов попросився на фронт. На прохання розповісти про війну на одній із зустрічей з молоддю сказав: «Страшна то річ війна. Стояли в російських степах, промерзлі до кісток, опухлі. День за рік здавався. Померти було б легше, ніж жити. І потім було важко, але так, як тоді, взимку 1941 року, ніколи». Всю війну пройшов він механіком.
Через три роки після закінчення війни Олександр Васильович став Героєм Соціалістичної праці за рекордні намолоти зерна, через 10 років, у 1958, це звання йому було присвоєне вдруге. Його обирають депутатом Верховної ради СРСР, постать Гіталова викликає інтерес і за межами країни.
Під час візитів за кордон Олександр Васильович вражав іноземних фермерів своїми пізнаннями в роботі всіх вузлів і ланок будь-якого агрегату. Головним же у його роботі завжди була турбота про людей, і це було вирішальним у високих досягненнях його бригади.
Авторитет Гіталов використовував лише для покращення соціального та економічного розвику регіону. За його сприяння в Новоукраїнці з’явились комбікормовий та круп’яний заводи, комбінат хлібопродуктів, ремонтна майстерня райсільгосптехніки, залізничний вокзал, міжрайонна друкарня, лікарня, три дитячі садки, дві школи, профтехучилище, клуб цукрового заводу, чотири мости, Палац культури. А його рідне село Комишувате фактично перетворилося в селище міського типу: в ньому були споруджені багатоповерхові житлові будинки з усіма зручностями в квартирах, будинок побуту, універмаг, готель, музей Трудової слави.
В. О. Гіталов мав особливий талант любити людей, допомагав знайти свою стежку в житті, вирішити нагальні проблеми.
Надлом в його житті стався після того, як двоє молодиків пограбували його оселю, забравши нагороди – дві Золоті Зірки.
17 березня 1984 року серце великого хліборобоба спинилося. Заповіді його залишились в спогадах і справах односельців та написаних ним творах: повісті «Земле моя» (1971), нарисах «Дума про хліб» (1972), «Насіння» (1983), – ці роздуми людини від землі багато розкажуть про особистість землероба.
У квітні 2005 року заснована обласна премія імені Гіталова, котра вручається кращим хліборобам області.
Книги:
1. Гіталов, Олександр Васильович. Земле моя / Олександр Гіталов; Літ. запис М. С. Соколовський. – Дніпропетровськ: Промiнь, 1971. – 81 с.: іл.
2. Гіталов, Олександр Васильович. Дума про хліб Олександр Васильович Гіталов. – К.: Політвидав України, 1972. – 14 с.: іл., портр.; 20 см.
3. Плачинда С. П. Де лани широкополі: повість про Гіталова та його побратимів [Текст] / С. П. Плачинда. – К.: Дитвидав УРСР, 1963. – 146с.
4. Плачинда С. Дума про людину С. Плачинда. – К.: Веселка, 1974. – 174с.
Публікації:
1. І знову без кращої трактористки: визначено лауреатів премії ім. Гіталова // Народне слово. – 2011. – 12 травня. – С. 1.
2. Бєлінський В. Сучасники називали його Богом землі і хліба / В. Бєлінський // Народне слово. – 2010. – 1 червня. – С. 1, 2.
3. Гіталов такими лауреатами пишався б // Кіровоградська правда. – 2009. – 29 травня. – С. 1.
4. Його життя – легенда // Народне слово. – 2009. – 28 травня. – С. 5, 7. 5. Лисогор М. З думою про хліб – для Батьківщини / М. Лисогор // Кіровоградська правда. – 2011. – 13 травня. – С. 1.
6. Лисогор М. Преміям потрібен кругліший хвостик / М. Лисогор // Кіровоградська правда. – 2011. – 7 червня. – С. 2.
7. Макей Л. Відомі кіровоградці в когорті видатних постатей України-Руси / Л. Макей // Народне слово. – 2008. – 28 серпня. – С. 2.
8. Оголошується конкурс на здобуття обласної премії ім. О. В. Гіталова – двічі Героя Соціалістичної Праці за підсумками 2009 року // Народне слово. – 2010. – 23 лютого. – С. 2.
9. Свято вірності Гіталовському заповіту // Кіровоградська правда. – 2008. – 30 травня. – С. 2.
10. Шевченко С. "Їх веде вперед завзято бригадир Гіталов" / С. Шевченко // Народне слово. – 2009. – 23 квітня. – С. 7.
11. Шевченко С. Від ХТЗ до МіГ-15 / С. Шевченко // Народне слово. – 2010. – 8 липня. – С. 8.
Інтернет - ресурси:
1. Олександр Гіталов, двічі Герой Соціалістичної Праці [Електрон. ресурс] // Укрінформ фото: веб-сайт. – Електрон. дані. – Режим доступу:
2. Гіталов Олександр Васильович [Електрон. ресурс] // ОУНБ ім. Чижевського: веб-сайт. – Електрон. дані – Режим доступу:
3. У художньому музеї відкрили експозицію, присвячену відомому на Кіровоградщині хліборобу Олександру Гіталову (ФОТО) [Електрон. ресурс] // Гречка: веб-сайт. – Електрон. дані. – Режим доступу:
