|
«Тепло рідної землі у поезії Тамари Журби»
1. Творча біографія
2. Твори для дітей
3. Дізнатися більше
«Україна, – я тихо скажу, –
Найдивніший куточок планети».
Т. Журба
Тамара Гнатівна Журба народилася 16 січня 1939 року в селищі Зелене Дзержинського району м. Кривого Рогу. Її дитинство припало на повоєнні роки: «Ще холодно й незатишно у світі, і якийсь страх, якась тривога, що не встигли дорослі витруїти з своїх душ, з своїх розмов, поглядів рухів, відбивалися у дитячих очах, вчувалися у кожному дитячому сміхові. Може, тому й полонила мої дитячі чуття не буйна весна, а журлива осінь, коли все навкруги стає золотим і таємничим, коли починає облітати таке м’яке і шовковисте листя. Чомусь мені тоді здавалось, що те листя вітри однесуть у море і воно там потоне… і мені було жаль його». Отримавши середню освіту, за комсомольською рознарядкою поїхала на будівництво шахт Донбасу.
Повернувшись до Кривого Рога, працювала помічником машиніста екскаватора на металургійному заводі.
З 1968 року разом з чоловіком і донькою оселилася в селі Іванівці Долинського району, що неподалік Веселих Боковеньок. Працювала у колгоспі, школі-інтернаті, вихователем у дитячому садку, бібліотекарем.
Первісна природа рідного краю та щиросердні і працьовиті земляки стали джерелами поетичного натхнення майбутньої поетеси:
Тут м’яти дух і чебрецева змора.
І лоскітливі літа пломінці.
І незбагненна мова осокорів,
І дощова сльозинка по щоці.
Тут тиша тиш.
Тут миру одкровення
У сплесках крил:
кигик! кигик! кигик!
Тут ходить полем,
позабувши ймення,
Веселий легінь–
вечір-мандрівник.
В пісок поклавши сапи охололі,
Дівчата миють ноги у ставку.
О вечоре, владарю душ і поля,
Не нагукай їм доленьку важку
####
Маленька наша станція Долинська.
Містечко провінційне у степах.
Стара тополя. Мамина колиска.
Високе небо. Одинокий птах.
Рідні краєвиди оживають і пульсують у мережеві віршів поетеси, написаних з дочірньою любов’ю і захопленням:
Там джерела б’ють іще живі,
Мавкам ноги омивають білі,
А ромашки ходять по траві
Нищечком, навшпинечках не сміло…
####
Клопочеться жайвір
Під небом з блакитного ситцю,
І коник у травах
Мелодію степу снує.
У світ поезії її муза приходить у образі польової царівни:
Із призабутої світом
Чудної планети:
Царства дощів і трави,
І пісень журавлів.
Друкуватися Т. Журба почала із 1971 року. «Дотиком серця» (1979) – так назвала Т. Журба свою першу збірку. Критика виділяла в ній «безпосередність, щирість, майже повну відсутність книжності». Членом Спілки письменників України поетеса стала у 1983 році. За збірку «Лагідна земля» (1982) нагороджена обласною премією імені Ю. Яновського. Оцінили читачі і збірку «Жіноча розмова» (1987).
Не залишалися поза увагою поетеси проблеми її доби: екологічні, морально-етичні, одвічної самоідентифікації українців.
Рядки написані у 1998 році актуально звучать і в сьогоденні:
БО УКРАЇНЦІ МИ ЄСИ
«А ми дивились і не знали
Куди нам з цвинтаря іти»
О. Олесь.
О, як ви нам хребти ламали
Аж світ принишкло завмирав.
Жреці, сородичі, вандали,
Поборники вселюдських прав.
Ув очі ласо реготали
Єдинокровнії брати.
«А ми дивились і не знали
Куди нам з цвинтаря іти».
Коли ж, мов сфінкс, понад заграви
Ми враз розправили крило,
О, як ви люто закричали.
Що нас на світі й не було.
Що в нас нема свойого Бога
І Україна – лиш сльоза
Біля чужої синагоги...
Та тільки хто вам це сказав?
В новій пекучій каруселі
Нового князя оберем.
Нечистих виведем з оселі
І добудуємо Едем.
Бо вже й земля
свободи просить.
Життя і блага, і краси...
Бо ми ж таки не малороси
Бо українці ми єси.
Книга поезій Т. Журби «Зимова флейта» стала переможцем обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за 2004 рік у номінації «Художня література». Ритміка, мелодійність – впізнавана риса віршів поетеси. Зворушливі і щирі рядки порівнюють із сонячним променем у холодній воді буденності.
У кінці 1990 р. Тамара Гнатівна тимчасово виїжджала на проживання в Аргентину. У 2005 році знову виїхала до Аргентини, де мешкає її донька. Вічним натхненням для Тамари Гнатівни залишається рідне село:
Коли змучить мене ностальгія
В дальнім краї без рідного слова,
Коли раптом душа заніміє
На вселюдських шляхах полинових,
Коли глухо зітхне електричка,
Й під долонями тихо затихне…
Напиши мені лист невеликий
Про оту білогруду буслиху.
Напиши про дощі, що батожать
Розколошкану нашу кисличку,
Як зима над Інгулом ворожить…
Напиши мені лист невеличкий.
В усьому Тамара Журба завжди залишається природною і неповторною. З особливою теплотою, завзятістю і непересічним гумором Тамара Гнатівна створює вірші для дітей. Поезія для дітей з’являється як на сторінках періодичних видань, так і у збірочці «Звідкіля ти, журавлятко?» (Кіровоград, 2002).
Пропонуємо познайомитися з вибраними творами для дітей, які, впевнені, не залишать байдужими і дорослу аудиторію, адже кожен вірш – живописна картина, сміливий експеримент зі словом.
Таня в осені просила:
– Розмалюєш небо синім,
А рожевим – хмарочки,
Щоб були, мов квіточки.
Осінь гіллям шурхотіла
Й малювала небо сірим.
Сіра стежечка на схилі
І сіренькі горобці…
Мабуть, осінь розгубила
Кольорові олівці.
МУРКАЛО
Котик Муркало відмовивсь
Від матусиної мови,
Лиш підгавкував Рябку,
Що стрибав на ланцюжку.
Вже й згадати не хотілось,
Як учора муркотілось.
Хвостик бубликом зробив,
Тонко й високо завив.
І тоді почув слова:
«Хто це гарно так співа?
Мабуть вже пора, дружок,
І тебе – на ланцюжок».
Котик Муркало злякався.
Вмить за маму заховався
І сказав: «Няв-няу-няв!
То я тільки жартував...»
ЗАВІРЮХА
Сніг танцює безупинно,
Мов фантастика-кіно.
Заколихує хатину,
Розмальовує вікно.
Білі смуги, білі цятки,
Ворухлива біла мла...
Білосніжне янгелятко
Притулилося до скла.
Може, сумно йому стало
В безкінечності світів,
Може, крила зогрівало,
Заховавшись од вітрів.
Я долонькою торкнулась
До тієї таїни:
Білі крилечка здригнулись,
Мов злякалися вони.
Янголятко відлетіло
В завірюху і – нема.
А до мене гуготіла
І сміялася зима.
ГРАК ПРАСУЄ
Грак прасує новий фрак,
Бо надходять свята.
А грачиха граченят
Учить щедрувати.
ГОРІШКИ
На базарі дві синички
Продали одну спідничку
І купили три горішки
Та… задумалися трішки
(Бо не знали, що робити –
Як горішки поділити).
ЧОГО ЦЕ ТИ, ЧАПЛЕ?
– Чого це ти, Чапле,
Не маєш спокою:
Все ходиш і ходиш
Отут над рікою?
– Бо жабки від мене
Сховалися, щезли...
Бо осінь холодна,
Бо ніжки померзли.
У ЧАКЛУНСЬКОМУ САДУ
Ягуся бублики пекла
В хатинці на горі.
А ворон, чорний, як смола,
Дрімав на димарі.
Бо ж цілий день і цілу ніч,
Ще й хвилечку малу
Сторожував бабусі піч
І вертоліт-мітлу.
В старім дуплі таємний клад
(Де глипає сова)
Сторожував чаклунський сад
Та всі у нім дива...
Там Буратіно на пеньку
Сорочечку латав,
Ніф-Ніф гойдався в гамаку,
Букварика читав...
Принцеса дзеркальце знайшла –
Де відьмина вода.
Бубнів улесливі слова
Їй Синя Борода.
Залізний Вовк сердито вив
Та замітав стежки.
А на карнизі Кіт сидів
І міряв чобітки.
Якщо ж у селах, чи містах
Загасли ліхтарі –
То, значить, мимо пролітав
Бабусин вертоліт.
Ви чули, як вітри гудуть
Та шелестять зірки,
А вечорами там і тут
Порипують хвіртки?
Як лунко стукає в шибки
Кощієвий ціпок?
То розкидають нам квитки
На виставку казок.
Лиш зможе той квитки знайти
(Такий в Яги закон),
Хто не боїться темноти,
Кощія та ворон.
Ви скажете: нема Яги,
Це казка, дітворі...
А хто ж то на мітлі летить
Під місяцем вгорі?
ЛЯКУН
Якось чую: тихо-тихо
На тополі між гілок
Намовляє шпак шпачиху
Залетіти у садок:
– Вже черешні доспівають –
Наклюємось досхочу. –
А вона йому співає:
– Нізащо не полечу.
Там, оглянься, за парканом,
Мов розгніваний дикун,
Розмахався рукавами
Лякк… Ляковисько… Лякун
ЗВІДКІЛЯ ТИ, ЖУРАВЛЯТКО?
Повертались журавлі
Із далекої землі.
Натомилось журавлятко
Та й заснуло на ріллі.
А прокинулось – біда:
Слід у небі пропада!..
Що ж тепер йому одному
Долітати до гнізда?
Вечоровий туманець
Покотив з кінця в кінець...
«Піднімайся, ти ж бо сильний, –
Шепотів йому вітрець.
– Розітнем тумани злі
Та й полинем в синій млі.
А скажи, відкіль ти родом,
Із якої ти землі?»
Дужо вдарило крильми...
І уже з височини
Рознеслось понад долини:
«З України! З України!..»
ЛИСТ ІЗ ЛІСУ
З далекого лісу,
Мабуть, неспроста,
Писала синичка
Олесі листа:
«Нечуване лихо
Набігло сюди...
Довкіл на деревах
Гудуть холоди.
Снігами колючими
Все примело.
Такого у лісі
Давно не було!»
Олеся ж синичці
Отак відписала:
«В саду почепила
Я кришечку сала.
А братик Сашко
Змайстрував годівницю.
Ми сиплем туди
Для пташаток пшеницю.
Отож, коли в лісі
Усе замело,
Мерщій прилітайте
До нас у село.»
Дізнатися більше:
Книги автора
Блакитні вежі: хрестоматія творів письменників Приінгульського краю: у 2 т. / укл.: Василь Бондар. – Кіровоград: Мавік, 2011 – . Т. 1: Поезія. – 2011. – 507 с.: портр., іл.
Вітрила, 1974-1975: альманах: вірші, оповідання, малюнки, переклади. – К.: Молодь, 1975. – 168 с. – (Молоді автори України)
Довіра: поезії. – К.: Рад. письменник, 1976. – 160 с.
Журба Т. Г. Дотиком серця: поезії. – К.: Молодь, 1979. – 48 с.
Журба Т. Г. Жіноча розмова: поезії. – К.: Молодь, 1987. – 88 с.
Журба Т. Г. Звідкілля ти, журавлятко?: вірші / Худож. О. О. Зибайлов. – Кіровоград: ВАТ «Кіровоград. вид-во», 2002. – 12 с.: іл.
Журба Т. Г. Зимова флейта: поезії / Т. Г. Журба; Вступ. слово В. Бондаря. – Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2004. – 117 с.: портр.
Журба Т. Лагідна земля: поезії. – Дніпропетровськ: «Промінь», 1982. – 38 с.
Золоте поле: літературний альманах письменників Приінгулля / упоряд. В. Могилюк. – Кіровоград: Поліграф-Терція, 2009. – 276 с.: іл., портр.
Поезія-82: збірник. Вип.1 / [упоряд. М. В. Луків, В. О. Мельник]. – К.: Рад. письменник, 1982. – 166 с.
Поезія-84: збірник. Вип. 2 / [упоряд. М. В. Луків, Б. П. Степанюк]. – К.: Рад. письменник, 1984. – 174 с.
Провесінь: поезії. – Дніпропетровськ: Промінь, 1978. – 142 с.: іл.
Шевченкіана степова: антологія / укл. Василь Бондар. – Кіровоград: Мавік, 2005. – 223 с.
Публікації
Журба Т. Вірші / Т. Журба // Степ. – 1995. - №1. – С. 10-12.
Журба Т. Журавлятко; Красуня-волошка:вірші / Т. Журба // Малятко. – 1989. - №4. – С. 5.
Журба Т. З поетичного зошита: вірші / Т. Журба // Молодий комунар. – 1988. – 4 червня. – С. 5.
Журба Тамара. Й здобудемо навік найкращу долю: вірші / Тамара Журба // Народне слово. – 2017. – 13 квітня. – С. 8: фото.
Журба Т. Не час душі під снігом спочивати: вірші / Т. Журба // Вежа. – 1997. – №6-7. – С. 72-77.
Журба Тамара Гнатівна. Поезія / Т. Г. Журба // Степ. – 2015. – № 1. – С. 24-26: портр.
Журба Т. Синові: вірш / Т. Журба // Україна. – 1985. – №2. – С. 15.
Журба Т. Сонячне плесо: вірші / Т. Журба // Кіровоградська правда. – 1985. – 5 жовтня. – С. 3.
Журба Т. Таємниці абетки / Т. Журба // Нова газета. – 2014. – 23 січня. – С. 17: фото.
Журба Т. Таня в осені просила: вірш / Т. Журба // Маленька фея та сім гномів: щомісячний журнал для дітей 5-9 років. – 2014. – №11. – С. 4.: кол. іл.
Журба Т. Те літо в рідному селі: З нових віршів / Т. Журба // Ранок. – 1987. – №10. – С. 17.
Кіровоградщина літературна: [Добірка поезій] // Літературна Україна. – 2015. – 28 травня. – С. 8-9.
Про автора
Книги
Бондар Василь Васильович. У пошуках слова значущого: статті, інтерв’ю, рецензії / Василь Бондар. – Кіровоград: Степ, 2008. – 291 с.: фото.
Жіноче обличчя літератури краю: прес-досьє для користувачів шкільного віку та організаторів дитячого читання / Кіровогр. обл. б-ка для дітей ім. А. П. Гайдара, Відділ бібліографії та краєзнавства; укл. Л. В. Матвієнко; ред. О. В. Ліпей. – Кіровоград: [б. в.], 2012. – 16 с.: фото.
Кіровоградщина у дзеркалі часу: літературне мистецтво [] = Кировоградщина в зеркале времени: литературное искусство = Kirovohrad in the mirror of time: literary arts: фотоальбом / авт.-укл. Олександр Чуднов, Олег Бабенко, авт. ідеї Євгенія Шустер [та ін.]; за заг. ред. Олександра Чуднова. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. – 73 с.: портр., фото, іл. - (Сер. «Кіровоградщина у дзеркалі часу»). – Текст: укр., рос., англ.
Публікації
Андрушко Тетяна. Запалити сонце... у собі! / Тетяна Андрушко // Вежа. – 2013. – № 31. – С. 224-227.
Базилевський В. Флейта – ім’я жіноче / В. Базилевський // Літературна Україна. – 2004. – 2 грудня. – С. 6.
Бондар В. Тамарина Журба / В. Бондар // Наше місто. – 2014. – 16 січня. – С. 3.
Веселка Л. Тамарі Журбі – 50 / Л. Веселка // Літературна Україна. – 1991. – 4 липня. – С. 6.
Гончаренко Валерій. Сонячний промінь у холодній воді, або Несподіване інтерв'ю з уяви: Тамарі Журбі – 60 років / Валерій Гончаренко // Народне слово. – 1999. – 16 січня. – С. 3.
Клочек Г. «З долонь моїх зростає доброта»: Тамарі Журбі – 50 / Г. Клочек // Кіровоградська правда. – 1989. – 15 січня. – С. 3.
Клочек Г. Тамарі Журбі – 50 / Г. Клочек //Літературна Україна. – 1989. – 26 січня – С. 5.
Корінь Антоніна. Лагідна земля Тамари Журби: до 60-річчя з дня народження / А. Корінь // Кіровоградська правда. – 1999. – 16 січня. – С. 4.
Нові лауреати – Тамара Журба і Віктор Погрібний // Кіровоградська правда. – 2005. – 18 січня. – С. 1.
Татарченко Т. «Лагідна земля Тамари Журби» / Т. Татарченко // Долинські новини. – 2004. – 21 січня. – С. 3.
Татарченко Т. Тамарі Журбі вручено премію / Т. Татарченко // Долинські новини. – 2005. – 5 лютого. – С. 1.
Татарченко Т. Симфонія життя Тамари Журби / Т. Татарченко // Долинські новини. – 1999. – 16 січня. – С. 3.
Скачати:
DOCX / PDF
|
