Пропонуємо почитати Пропонуємо почитати
Буктрейлери Буктрейлери
Презентації Презентації
Періодичні видання I півріччя
Нові надходження Нові надходження
Конкурси, акції "Ось як це було..." "Майбутнє планети у наших руках!" "Відважним воїнам і рідній Україні – любов і шана!" "Охорона праці – запорука безпечного життя" "Символіка України: вивчаємо, шануємо, творимо" "ЗЕЛЕНЕ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ: дитячий погляд" "Україна - мрія" "Лідер читання" "Творчі канікули" "Бібліотечні сервіси - дітям" «Конституція для всіх: і великих і малих» "Я і мої права" "Дітям світу – сонце й мир!" "Незалежна і єдина – моя Україна!" "Книга і діти, екологія і світ" "НА ОДНІЙ ХВИЛІ" "КНИГОМАНІЯ" "Україна читає дітям"
Безпека в Інтернеті Безпека в Інтернеті
Електронний каталог Електронний каталог

Вулиця Михайла Завадського

        Вулицю Некрасова було перейменовано на Михайла Завадського рішенням Кропивницької міської ради «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду» №1359 від 15.11.2022 р.

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський).

        Некрасов Микола Олексійович (1821, м. Немирів, нині Вінницька область – 1877 p., Санкт-Петербург) – російський поет, письменник і публіцист. До міста стосунку не мав.

Завадський Михайло

        Завадський Михайло Ромулович народився 2 жовтня (20 вересня за старим стилем) 1848 року в Одесі в дворянській родині. Навчався в 2-й Одеській чоловічій гімназії, після закінчення якої 1867 року вступив на історико-філологічний факультет Імператорського Новоросійського університету.

        Після закінчення навчання у 1871 році М. Завадський отримав направлення до Єлисаветграда на посаду викладача російської мови, словесності та історії земського реального училища.

        Із серпня 1872 року ці ж предмети Михайло Ромулович почав викла-дати і в Єлисаветградській жіночій гімназії.

        Михайло Завадський ще в другій половині ХІХ ст. пропагував ті педагогічні ідеї, які значно пізніше впровадили видатні педагоги Макаренко та Сухомлинський. Думки М. Завадського були авторитетними та визнавалися тогочасними педагогами, з якими він активно листувався (серед них був Лев Толстой).

        Директор не мирився із недоліками системи та недолугою політикою міністерства освіти, відкрито критикував погляди міністра Дмитра Толстого щодо реальної освіти, виступав проти політизації школи.

        У 1879 році Завадський запросив до Єлисаветграда академіка портретного живопису Петра Крестоносцева, який у 1880 році відкрив при реальному училищі вечірні рисувальні класи для всіх охочих, незалежно від віку, статі й станової належності. Подібного закладу з підготовки художньої освіти не мало жодне інше місто.

        За сприяння М. Завадського в училищі була відкрита і тривалий час працювала метеорологічна станція, яка давала зведені дані про погоду. Завдяки директорові в училищі була запроваджена система заходів, які цікавили учнів, згуртовували їх; проводилися різнопланові виставки мистецького та природничого спрямування; були започатковані народні читання, літературні ранки та вечори.

        Заслугою М. Завадського як керівника реального училища було редагування та видання журналу «Педагогический вестник»: перший в Україні педагогічний часопис, незалежний від Міністерства народної освіти, виходив з березня 1881 по січень 1883 року. Видання призначалося для педагогів та батьків всієї країни, на його сторінках пропагувалися передові педагогічні погляди й думки найважливіших питань педагогічної науки того часу.

        Михайло Ромулович – автор законопроєктів та положень: «Про реформу середньої школи», «Про вищі навчальні заклади», «Про підготовку учителів нижчої школи», «Про підготовку учителів середньої школи», «Положення про початкові училища», «Положення про підготовчі училища та гімназії». Цікавим є те, що в часи дії Емського указу, що вийшов у 1876 році, М. Завадський порушував питання української мови: «Як тільки завідування школами перейде до рук громадськості, – писав педагог, – питання про малоросійську мову отримає правильне і нормативне вирішення».

        Після жовтневого перевороту 1917 року відомий педагог працював звичайним викладачем у Ленінградському сільськогосподарському інституті.

        Помер Михайло Завадський у 1926 році в Ленінграді.

Дізнатися більше:

Книги

Босько В. М. Михайло Завадський: редактор-видавець «Педагогического вестника» (160 років від дня народження) // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько. – Кіровоград: Центр. – Укр. вид-во, 2007. – С. 23-29.

Між Бугом і Дніпром: науково-краєзнавчий вісник Центральної України / Кіровоград. обл. орг. Націонал. спілки краєзнавців України, Держ. архів Кіровогр. області; ред. О. О. Бабенко [та ін.]. – Кропивницький: Центрально-Українське вид-во, 2014. – Вип. 7-8. – 2017. – 257 с. – Бібліогр. в кінці ст.

Чернишенко Ірина. Михайло Завадський – педагог, громадянин, сенатор: історична література / Ірина Чернишенко. – 2-ге вид. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2011. – 131 с.: портр., 4 іл., фото. – (Серія «Єлисаветградське коло»). – Текст: укр., рос. – Бібліогр.: C. 90-94.

Публікації

Базака Р. Михайло Завадський та його «Педагогический вестник» / Р. Базака // Нова газета. – 2015. – 19 лютого. – С. 14: фото.

Чернишенко І. «Неабиякий педагог...»: Михайло Ромулович Завадський (1848-1926) / І. Чернишенко // Рідна школа. – 1998. – №4. – С. 16-17.