Вулиця Завадовського Бориса

        Вулиця Радянська (с. Гірниче) була перейменована на Бориса Завадовського розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» №24 від 19.02.2016р.

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський).

        Радянська вулиця – колишня назва вулиць в Україні за часів Радянського Союзу. Радянська окупація України – процес військового, політичного та культурного захоплення українських земель Радянським Союзом/РРФСР протягом 1917-1991 років після повалення монархії в Російській імперії, програшу УНР у радянсько-українській війні та приєднанням західноукраїнських земель до складу СРСР згідно з домовленостями 1939 року за пактом Молотова – Ріббентропа з нацистською Німеччиною. Характеризується створенням на її територіях більшовицько-радянських маріонеткових держав – РУНР, УСРР, ГСРР. Процес супроводжувався червоним терором, голодоморами, репресіями, депортаціями, розстріляним відродженням, тотальним зросійщенням тощо. Більшість вулиць з такою назвою переважно перейменовані, але деякі вулиці на тимчасово окупованих територіях зберегли свою назву.

Завадовський Борис

        Борис Михайлович Завадовський (13 січня 1895 р., м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія, нині Кропивницький – 31 березня 1951 р., Москва) – радянський російський зоолог, видний вчений у галузі фізіології та еволюції тварин, Доктор сільськогосподарських наук (1934 р.), професор (1920 р.), академік ВАСХНІЛ (1935 р.). Брат академіка Михайла Завадовського.

        Борис Михайлович Завадовський народився 13 січня 1895 року в Єлисаветграді, де закінчив міську гімназію. Потому навчався в МДУ, який закінчив у 1917 році. Відразу після отримання диплома його посилають в далеку експедицію до Асканії-Нової. Молодий зоолог не втрачає час даремно, він активно розвивається при цьому робить експерименти, починає вивчати дію гормонів щитоподібної залози. Потім на основі цих дослідів робить доповідь на XIII Міжнародному з’їзді фізіологів у США.

        Працював асистентом (1915-1916 рр.), викладачем біології (1918-1919 рр.) Університету Шанявського. Брав участь у науково-освітній експедиції до Асканії-Нової від Університету Шанявського (1919 р.).

        У 1920-1935 рр. – професор, завідувач кафедри біології. Борис Завадовський – директор Лабораторії експериментальної біології (1920-1938 рр.). Комуністичного університету ім. Свердлова, одночасно з тим директор Біологічного музею (1922-1951 рр.), завідувач кафедри дарвінізму Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна (1936-1941 рр., 1943-1951 рр.); керівник групи з вивчення хімічної природи гормонів у Лабораторії органопрепаратів Наркомм’ясомолпрому (1945-1951 рр.).

        Вчений опублікував понад 200 наукових праць, в тому числі 42 книжки і брошури. Низка з його праць вийшла друком за кордоном. Основні наукові роботи Завадовського присвячені фізіології залоз внутрішньої секреції, питанням дарвінізма та еволюції тварин.

        Вченого нагороджено медаллю «За трудову доблесть». Він – член Німецької академії натурознавців «Леопольдина» (1932 р.), Лондонського королівського зоологічного товариства (1940 р.).

        Протягом 1936-1941 років та із 1943 року він працював завідувачем кафедри дарвінізму Московського педагогічного інституту. 1948 року розгорнулась остання стадія драматичної боротьби у радянській біології. Генетична наука досягла значних успіхів. На чолі генетиків стояв один з найкращих учених Микола Вавілов. Поруч із ним працювали й інші відомі вчені. Праця генетиків обіцяла вивести СРСР на перший план світових досягнень. Та у справу втрутилися могутні інстанції, чий вплив був нездоланним. Ті самі інстанції, котрі свого часу оголосили кібернетику буржуазною псевдонаукою. Вони одностайно приєдналися до вчення Трохима Лисенка.

        Як відомо, він та його прихильники, демагогічними обіцянками завоювавши підтримку керівництва партії й держави, робили все можливе, аби дискредитувати генетику. Після горезвісної сесії ВАСГНІЛ (до речі, її рішення згодом сама ж академія скасувала) генетика в СРСР на довгих шістнадцять років припинила своє існування як наука (1948 р.).

        На тій сесії Борис Завадовський безстрашно вступив у полеміку з Лисенком. Псевдовчені, прибічники Лисенка, неодноразово перебивали, нервували Завадовського, та він виголосив свою промову до кінця. Трохим Лисенко та його недовчені і галасливі прихильники зрозуміли, що академік Борис Завадовський ніколи не буде на їхньому боці. Тому й розпочали проти нього шалену кампанію: позбавили кафедри у вищому навчальному закладі, зняли з посади директора тимірязєвського музею, припинили друкувати його книги. Учений небезпідставно хвилювався, що може трапитися ще й гірше. Та на цьому, на щастя, цькування припинилося.

        Під впливом переживань у нього загострився діабет, який призвів до закупорювання вени в нозі, тромбу. Довелось ногу ампутувати. До протезу справа не дійшла. Дуже скоро, перебуваючи ще в лікарні, він читав у ліжку газету і раптово помер. Було тоді Борисові Михайловичу Завадовському лише п’ятдесят шість років.

Дізнатися більше:

Книги

Босько В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти: Історико-краєзнавче видання: Довідник / Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – 241 с.

Публікації

Скочко Олена. «Працювати для науки і писати для народу» Борис Завадовський / Олена Скочко // Первая городская газета. – 2020. – 28 травня. – С. 3: портр. – (Чиє ім’я носить твоя вулиця).

Слюсаренко В. Видатний земляк-фізіолог /В. Слюсаренко // Вечірня газета. – 2010. – 29 січня. – С. 7.

Слюсаренко В. Борис Завадовський – єлисаветградський фізіолог зі світовим ім’ям / В. Слюсаренко // Нова газета. – 2015. – 22 січня. – С. 15: фото.