Вулиця Виговського Івана

        Вулиця Петровського була перейменована на Виговського Івана. Названо на честь особи. Вулиця, яка перейменована у межах закону про декомунізацію Розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» від 19 лютого 2016 року №24.

        Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.

        Петровський Григорій Іванович – державний і політичний діяч Російської імперії та СРСР. Був одним із ініціаторів створення ВЧК, яка відповідала за фізичний терор на окупованих територіях колишньої Російської імперії.

Іван Виговський

        Іван Виговський (Іван Остапович Виговський) (бл. 1608-17 (27) березня 1664 p.) – український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні (1657-1659 pp.), Великий гетьман Руський (1658-1659 pp.). Представник православного шляхетського роду Виговських гербу Абданк.

        Працював у київському і луцькому судах, був намісником луцького старости. Згодом вступив до кварцяного війська Речі Посполитої, де потім став ротмістром. На початку Хмельниччини брав участь у битві під Жовтими водами (1648 p.) на боці польських військ. У ході битви потрапив до татарського полону, але був викуплений гетьманом Богданом Хмельницьким. Після переходу на бік козаків-повстанців працював особистим писарем гетьмана, а в 1650 p. отримав посаду військового генерального писаря. Сформував і очолив козацький уряд при гетьмані – Генеральну військову канцелярію.

        Брав участь у воєнних операціях при Пилявцях (1648 p.), під Збаражем та Зборовом (1649 p.), Берестечком (1651 p.), Батогом (1652 p.), Жванцем (1653 p.), Охматовом та Львовом (1655 p.). Займався розробкою та був присутнім при укладанні Зборівського, Білоцерківського та Переяславського договорів. У квітні 1657 року при тяжкохворому гетьманові та після смерті Хмельницького став регентом при його малолітньому синові – гетьманові Юрієві. 26 серпня того ж року обраний на Чигиринській раді новим гетьманом до часу повноліття Юрія, а 26 жовтня знову переобраний гетьманом на загальновійськовій раді в Корсуні. Вступив у конфлікт із Запорозькою Січчю та Полтавським полком, який вилився у заколот під проводом Мартина Пушкаря і Якова Барабаша. Як і опоненти, намагався, залучити на свій бік московський уряд.

        Решту життя провів на Волині та Галичині, обіймаючи посаду київського воєводи (1659-1664 pp.). У 1660 р. брав участь у Чуднівській кампанії у складі війська Речі Посполитої. 1662 року вступив до Львівського братства.

        Життя і гетьманування Івана Виговського було не простим і проходило в складних умовах. В час перебування на посаді генерального писаря у війську Богдана Хмельницького, І. Виговський проявив себе як активний діяч Гетьманщини і прагнув цілеспрямовано втілювати в життя засади своєї державницької політики. Найважливішою серед його ідей було прагнення зупинити експансію Московського царства, вберегти Військо Запорозьке від поглинення Москвою, не дати московському цареві змінити пункти договору 1654 р. І. Виговський не бажав віддавати цареві етнічні українські землі, які приєднались до Війська Запорозького під час національно-визвольної війни і хотів їм надати статус федерації, або автономії у складі Гетьманщини.

        Майбутнє Української держави бачилось ним без деспотичної Москви, в союзі з європейськими державними структурами – Королівством Польським та Великим князівством Литовським.

        Партнером у такому союзі український гетьман бачив Річ Посполиту. Саме такий союз був втілений ним у Гадяцькій угоді 1658 р. Це не була зрада українського народу, це була спроба вирватись з під опіки московського царя та втілити в життяспоконвічне бажання українців бути вільними.

        Якщо б Гадяцька унія не була укладена, то українські землі були б загарбані сусідами – Московією, Туреччиною та Річчю Посполитою.

        Всі його дії – придушення опозиції, розгром московських військ і їх втеча з під Конотопа засвідчили те, що Гетьманщина отримала вмілого адміністратора та політика, досвідченого дипломата, хороброго полководця.

        Конотопська битва 1659 р. була проявом військової майстерності Виговського, наслідком тих боїв, які він проводив і вигравав разом з Б. Хмельницьким. Проти І. Виговського та козацьких полків стояли московські сили, які в 2-3 рази переважали кількісно та в озброєнні. Він використав у цій битві нові тактичні прийоми, свій талант і набутий воєнний досвід. Однак, гетьману Виговському не вдалось скористатись такою важливою перемогою: власні інтереси старшин переважали над ідеєю незалежної Української держави в союзі європейських держав.

        Провина Виговського в тому, що він не врахував до кінця ситуації в Гетьманщині в середовищі козацької старшини, допустив помилки у своїй соціально-економічній політиці, при якій ігнорувались інтереси народу. Його соціальна політика вела до значного погіршення простого народу та незаможного козацтва. Не знайшов він порозуміння і з козацькою старшиною, яка стала в опозицію і розв’язала громадянську війну. В країні почалася Руїна, якою скористалась Москва.

        Результати Конотопської битви все ж таки мали вплив – був послаблений політичний, економічний та релігійний наступ царизму на Гетьманщину, а серед козацької старшини появились ті, які в подальшому будуть, як і Виговський, домагатись самостійності України.

Дізнатися більше:

Книги

        Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2012. – 472 с.

        Гетьмани України: Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Сірко. – Харків : Промінь, 2004. – 64 с. : іл.

        Гетьманська Україна : історичні романи. – Донецьк : БАО, 2012. – 480 с.

        Мицик Ю. А. Гетьман Іван Виговський : дослідження біографії / Ю. А. Мицик. – Київ : Академія, 2004. – 84 с.

        Мицик Ю. А. Іван Виговський / Ю. А. Мицик. – Харків : Фоліо, 2010. – 120 с. - (Знамениті українці).

        Нечуй-Левицький, І. С. Гетьман Іван Виговський : повість / І. С. Нечуй-Левицький. – Киів : Школа, 2006. – 272 с. – (Україна крізь віки).

Публікації

        Дзира Я. Автопортрет нації. Іван Виговський як реформатор українського правопису та основоположник національної діалектології / Я. Дзира // Київ. – 1997. – №11-12. – С. 133-151.

        Кизименко, Петро Миколайович. Пам’ять степів : історичні нариси з минулого Кіровоградщини / П. М. Кизименко ; ред. В. Бондар. – Кіровоград : Мавік, 2003. – 245 с. : іл., портр. – Бібліогр. в підрядк. приміт.

        Муценко Г. П. Україна в роки правління гетьмана Івана Виговського (1657-1659). Історія України. 8 клас / Г. П. Муценко // Історія та правознавство. – 2014. – №10-11. – С. 31-33.

        Романчук Г. Н. Гетьманщина в роки правління гетьмана Івана Виговського: історія України, 8-й клас / Г. Н. Романчук // Історія та правознавство. – 2013. – №30. – С. 17-18.

        Руїна : друга половина XVII ст. / укл. О. І. Гуржій; ред. В. А. Смолій. – Київ : Україна, 1996. – 429 с. : іл. – (Сер. "Історія України в прозових творах та документах").

        Чемерис Валентин. Таємний агент двох престолів, або Хто ви, за коня викуплений, Іване Остаповичу Виговський? : (Історичний дедектив) / Валентин Чемерис // Літературна Україна. – 2001. – 19 квітня. – С. 7 ; 26 квітня. – С. 7.

        Чуприна Василь. Гетьман Іван Виговський і Конотопська битва 1659 року / Василь Чуприна, Зоя Чуприна // Дзвін. – 2000. – №2. – С. 125-129.