Провулок Донського Дмитра перейменовано на Волохова Олексія (названо на честь) рішенням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» від 23 лютого 2016 року №105.
Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.
Дмитрo Донський – великий князь московський та владимирський, з перервами. Походив з династії московських Калитовичів, молодшої гілки роду Юрійовичів. З 9 років виховувався В Золотій Орді. З 20 років отримав ярлик на княжіння.
Волохов Олексій Олегович
Олексiй Олeгович Вoлохов (нар. 20 березня 1992 p., м. Кропивницький, Україна – загинув 24 червня 2014 p., поблизу с. Новоселівка, Слов’янський район, Донецька область, Україна) – український військовослужбовець, спецпризначенець-розвідник, старший солдат Збройних сил України. Загинув в ході російсько-української війни.
Народився 1992 року в місті Кропивницький (на той час – Кіровоград). Навчався у міській загальноосвітній школі №13. В школі йому найбільше подобалася фізкультура, навчався добре, а в молодших класах навіть був відмінником. Після закінчення школи спочатку мав намір вступати на факультет фізичної культури в КДПУ ім. В. Винниченка, однак пішов іншим шляхом – вступив до вищого професійного училища №4, де опанував фах слюсаря-ремонтника-електрозварника. Після училища Олексій пішов на строкову службу в армію. Дуже хотів потрапити у високомобільні десантні війська, і ця його мрія стала реальністю: служив він в окремій повітрянодесантній бригаді в Дніпропетровську. Після демобілізації працював за фахом, а згодом пішов служити за контрактом у 3-й окремий полк спецпризначення. Служити у військах спеціального призначення – було його наступною мрією, він дуже любив літаки, вертольоти, усе, що пов’язане з високомобільними десантними військами та військами спеціального призначення. Розповідаючи про перший стрибок з парашутом із літака, казав: «Ніби й не страшно зовсім було, не розібрав навіть, а от коли другий раз стрибав – то це така краса, яку не опишеш словами…». Був спортивним, постійно перебував у русі, серйозно займався тхеквондо. Олексій мав намір і далі навчатися військовій справі, планував вступати до військового навчального закладу, готувався до цього. Тож потяг до польотів був у нього в крові. А ще він любив музику...
У зв’язку з російською збройною агресією проти України з 11 квітня 2014 року виконував завдання в зоні проведення антитерористичної операції. Брав участь у вильотах за пораненими, супроводі і виведенні розвідгруп на місце роботи, доставці волонтерської гуманітарної допомоги підрозділам, що перебували у найгарячіших точках. Вильоти були небезпечними і на них брали добровольців.
24 червня 2014 року як бортовий стрілець супроводжував вертоліт Мі-8МТ із групою фахівців Служби безпеки України, які встановлювали телекомунікаційне обладнання з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир’я в зоні проведення АТО. Загинув на борту збитого російськими терористами гелікоптеру в районі м. Слов’янська.
О 17:07 було зроблено доповідь керівництву АТО про зліт, а о 17:10 вже надійшла доповідь про падіння вертольота. За свідченнями очевидців, озброєна група терористів чекала на зліт вертольота. Бойовики пересувалися на двох легкових автівках та мікроавтобусі. Після пуску ракети з ПЗРК, вони втекли у напрямку найближчого населеного пункту Билбасівка, що поблизу Слов’янська. Внаслідок потрапляння ракети у вертоліт останній вибухнув та впав на землю, почалася пожежа, відбулося детонування боєкомплекту. Всі, 9 захисників України, хто знаходилися на борту вертольоту, загинули у смертельному пеклі. Олексій Волохов був серед них.
Упізнання проводилось за експертизою ДНК. 5 липня 2014 року в Кропивницькому відбулася громадянська панахида-прощання зі спец призначенцем Олексієм Волоховим.
Олексія Волохова нагороджено: - орденом «За мужність» III ступеня (посмертно, 19 липня 2014 p.). - відзнакою «За заслуги» 2-го ступеня (посмертно, 26 серпня 2014 p.). - медалю «За жертовність і любов до України» (посмертно, 12 червня 2016 p.). Встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи Олексія Волохова.
Батьки Олексія розповідають, що їхній син був дуже товариською людиною. І навіть з усіма дітлахами з їхнього будинку вітався за руку. А ще, коли був дитиною, мріяв, аби хтось у них на подвір’ї поставив ігровий майданчик. Саме тому Олег Вікторович і Світлана Юріївна витратили кошти, які отримали від держави у зв’язку із загибеллю сина, на дитячий майданчик, який встановили на подвір’ї «хрущівки», де виріс Олексій.
Дізнатися більше:
Книги
Непереможені: імена та події, забувати про які ніхто не має права / текст: В. Семененко, Ж. Петрович. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2020. – 136 с. : фото. – Іменний покажч. C. 134-135.
Публікації
Добрань Анна. На борту вертольота МІ-8, який терористи днями збили під Слов’янськом, загинуло двоє зовсім юних кіровоградців / Анна Добрань // Кіровоградська правда. – 2014. – 27 червня. – С. 9 : фото.
Іванова Ірина. Кіровоградці попрощалися зі ще двома вояками, які загинули на сході / Ірина Іванова // Кіровоградська правда. – 2014. – 8 липня. – С. 2 : фото.
Пам’ятні дошки на школах // Наше місто. – 2015. – 8 січня. – С. 1.
Пам’ять Небесної Сотні // Наше місто. – 2016. – 1 грудня. – С. 4.
Периханян А. Турнір пам’яті Волохова / А. Периханян // Наше місто. - 2015. – 25 червня. – С. 2.
Про Героїв нагадуватимуть меморіальні дошки // З перших уст. – 2015. – 1 січня. – С. 3.
Рисленко Катерина. І знову прощалися із загиблими / Катерина Рисленко // Народне слово. – 2014. – 10 липня. – С. 1 : фото. кол.
Требунських Ірина. Останній поштовх серця – за Україну / Ірина Требунських // Народне слово. – 2015. – 29 січня. – С. 4 : фото.
Ресурси Інтернет
Волохов Олексій Олегович [Електронний ресурс] // ОУНБ ім. Д. І. Чижевського: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – Дата звернення: 19.02.2024. – Мова укр.
