Вулиця Вільхова

        Вулиця Центральна лінія була перейменована на вулицю Вільхова.

        На другому засіданні п’ятої сесії міської ради Кропивницького депутати погодили перейменування вулиць садового товариства «Червона зірка».

        Вулиця знаходиться в Подільському районі, СТ «Червона зірка».

Вільха

        Вільха (Alnus) – рід дерев і чагарників родини березових (Betulaceae). Зарості вільхи називають вільшняками або вільшинами. Плід – однонасіннєвий горішок, сплюснутий і оточений вузьким крильцем. Горішки дозрівають до осені, але випадають з шишки лише наступної весни. Регіональні назви – вільшина, ільха, ольха, олешина.

        Представники роду поширені на північному заході Африки, у Євразії, Північній Америці, на північному заході й заході Південної Америки.

        До роду належить приблизно 41 вид згідно з Plants of the World Online.

        В Україні росте три види:

• Вільха чорна (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.);
• Вільха сіра (Alnus incana (L.) Moench);
• Alnus alnobetula (Ehrh.) K.Koch – вільха зелена, як Alnus viridis (Chaix) DC.

        Деревина вільхи м’яка, легка, добре ріжеться, мало жолобиться при сушінні, володіє хорошою стійкістю форми, добре протравлюється і полірується. Тому раніше вона широко використовувалася для виготовлення різноманітних меблів. В тому числі і дорогих, завдяки тому, що вільху можна обробити під червоне дерево. В даний час мода на деревину вільхи повертається. Вільха придатна для різьблення. У місцях, де мало липи, осики, верби, майстри-різьбярі працюють з вільхою. Добре обробляється вона і на токарних верстатах. Тому вільха широко використовується для виготовлення різноманітної домашнього начиння, особливо тієї, від якої вимагається певна зносостійкість і міцність.

        Є у вільхи і своя легенда, яка пояснює незвичайний колір деревини. Справа в тому, що у свіжозрубаної вільхи деревина білого кольору, але тут же на очах вона стає спочатку рожевою, а потім забарвлюється в криваво-червоний колір. Проходить час – і поверхня деревини стає коричневою. А стійкого світло-шоколадного кольору деревина вільхи набуває тільки після того, як її висушать і витримають. Саме за червоніючу деревину вільху вважають деревом «раною». Легенда наголошує, що нібито одного разу диявол, що змагався з Богом при створенні світу, спробував створити вовка, але не зміг оживити його. З волі Божої вовк ожив і кинувся на диявола, який, рятуючись від нього, виліз на вільху. Проте вовк все ж встиг схопити його за ногу, і кров з рани потрапила на деревину вільхи, пофарбувавши її в червоний колір.

Дізнатися більше:

Книги

        Лазебний О. Травник: ілюстрірована енциклопедія здоров’я та довголіття / О. Лазебний; уклад. О. Зав’язкін. – Донецьк : БАО, 2012. – 160 с. : іл.

        Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / Відп.ред. А. М. Гродзінський. – К.:Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. – 544 с.

        Товстуха, Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Оріяни, 2000. – 432 с.

Публікації

        Соколенко Є. М. Сквери й парки – легені Планети / Є. М. Соколенко // Біологія. – 2012. – №22-24. – С. 89-100.