Вулиця Івана Усенка

        Вулиця 40 років Жовтня була перейменована на Івана Усенка розпорядження «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» №24 від 19.02.2016 р.

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський) м. Кропивницький.

        Вулиця 40 років Жовтня названа з приводу 40-ї річниці Жовтневого перевороту 1917 року.

Усенко Іван Романович

        Івaн Ромaнович Усeнко (нар. 24 січня 1924 p. – пом. 1998 p.) – радянський військовик часів Другої світової війни, командир кулеметного розрахунку 294-го гвардійського стрілецького полку 97-ї гвардійської стрілецької дивізії (5-та гвардійська армія (СРСР), 1-й Український фронт), гвардії молодший сержант. Герой Радянського Союзу (1945 p.).

        Народився 24 січня 1924 року в селі Тишківка Добровеличківського району Першомайської округи Одеської губернії (нині Добровеличківський район Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. У 1936 році закінчив 6 класів, працював у місцевому колгоспі трактористом.

        З початком німецько-радянської війни опинився на території, тимчасово окупованій німецькими військами. До лав Червоної армії призваний 24 березня 1944 року Тишківським РВК Кіровоградської області. Воював на 2-му та 1-му Українських фронтах.

        Особливо командир розрахунку станкового кулемета 294-го гвардійського стрілецького полку 97-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії молодший сержант І. Р. Усенко відзначився під час форсування річки Одер. 25 січня 1945 року одним з перших в дивізії зі своїм розрахунком вночі під щільним вогнем супротивника на підручних засобах форсував Одер і з ходу вступив у бій, чим сприяв швидкому форсуванню ріки рештою підрозділів. Відбиваючи контратаки ворога, ним особисто було знищено до 70 німецьких солдатів і офіцерів. Після закріплення батальйону на західному березі Одера, І. Р. Усенко висунув свій кулемет на відкриту позицію й відкрив вогонь по ворожим позиціям, чим сприяв швидкому просуванню піхоти вперед і захопленню населеного пункту Штейне. У послідуючих боях за розширення плацдарму 25-27 січня його розрахунком було відбито кілька запеклих контратак супротивника і знищено загальною кількістю близько 150 німецьких солдатів та офіцерів.

        27 січня 1945 року у вуличному бою за місто Ополе (Польща) був важко поранений, перебував у шпиталі близько 3 місяців. Після одужання сержант І. Р. Усенко призначений заступником командира відділення автоматників 385-го стрілецького полку 112-ї стрілецької дивізії. 8 травня 1945 року вдруге був поранений.

        По закінченню війни продовжив військову службу. У 1950 році закінчив Курси офіцерів інтендантської служби, у 1954 році – Вищу офіцерську інтендантську школу. Член КПРС з 1959 року. У січні 1969 року майор І. Р. Усенко вийшов у запас.

        Оселився у Кіровограді. Працював слюсарем-ремонтником, майстром дільниці 4-го механоскладального цеху машинобудівного заводу «Червона зірка», згодом – контролер ВТК заводу тракторних гідроагрегатів. Помер у 1998 році, похований в Пантеоні Вічної Слави.

Дізнатися більше:

Книги

Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу – уродженців Кіровоградської області». – Дніпропетровськ, 1983. – С. 320–322.