Провулок Терентія Уманського

        Провулок Толбухіна було перейменовано на Терентія Уманського рішенням Кропивницької міської ради від 27.02.2024 р. №1837 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду».

        Провулок знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.

        Федір Іванович Толбухін – радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу, Герой Радянського Союзу ( посмертно), Герой Народної Республіки Болгарія, Народний Герой Югославії, кавалер ордену «Перемога».

Терентій Уманський

        Терентій Хомич Уманський (23 грудня 1906 р., Верблюжка – 17 березня 1992 р., Київ) – радянський воєначальник, командир 240-ї стрілецької дивізії, Герой Радянського Союзу (1943 р.). Начальник Київського суворовського училища у 1956–1958 роках, генерал-майор.

        Народився 23 грудня 1906 року в селі Верблюжці (тепер Новгородківського району Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Закінчив шість класів школи. Працював в колгоспі.

        Під час громадянської війни воював у складі Богунського полку. У Червоній Армії з 1928 року.

        У 1932 році закінчив Одеську піхотну школу, у 1941 році – курси «Постріл». Член ВКП(б) з 1937 року. Учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 років. На фронті в Другу світову війну з 13 серпня 1941 року. З 2 липня 1943 року і до кінця війни командував 240-ю стрілецькою дивізією. Брав участь у визволенні Києва, у Корсунь-Шевченківській та Ясско-Кишинівській операціях, звільняв Румунію, Угорщину, Чехословаччину. Особливо відзначився восени 1943 р. під час форсування ріки Десни і виходу на східний берег Дніпра.

        29 вересня 1943 року у складі 38-ї Армії Центрального фронту. 240-ва стрілецька дивізія під командою полковника Уманського форсувала Дніпро в районі села Лютіж Вишгородського району Київської області, захопила і утримала плацдарм, з якого 3 листопада розпочався наступ на Київ і його звільнення. 4 листопада його дивізія вийшла на околиці Києва, а 6-го відвоювала його.

        Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 жовтня 1943 року за вміле командування стрілецькою дивізією, зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм полковнику Уманському Терентію Хомичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№1860).

        Постановою Ради Народних Комісарів Союзу РСР від 13 вересня 1944 року полковнику Уманському Т. Х. присвоєно військове звання «генерал-майор».

        Після війни продовжував службу в армії на командних посадах. У 1948 році він закінчив Військову академію Генерального штабу. З 26 травня 1956 р. по 29 вересня 1958 року був начальником Київського суворовського училища. З 1958 року в запасі. Тривалий час працював директором заводу в Києві.

        Проживав в Києві. Помер у 85-річному віці 17 березня 1992 року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі.

Дізнатися більше:

Книги

Історія української культури / І. Крип’якевич [та ін.]; редактор І. Крип’якевич. – 4-те видання стереотипне. – Київ: Либідь, 2002. – 656 с.

Ковалів Юрій. Історія української літератури кінець ХІХ – поч. ХХІ ст.: підручник: у 10 т. Т. 1. У пошуках іманентного сенсу / Ю. Ковалів. – Київ: Академія, 2013. – 510 с. – (Альма-матер).

Мистецтво України: Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. – Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. – 700 с.

Поети молодої музи / уклад., авт. передм. М. М. Ільницький. – Київ: Дніпро, 2006. – 672 с.

Тільки вперед: поезія про російсько-українську війну // Кіровоградська правда. – 2022. – 7 квітня. – С. 7: фото.

Чарнецький Степан Миколайович // Шевченківська енциклопедія: у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. – Київ: Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. – Т. 6: Т-Я. – С. 716.

Чарнецький С. Історія українського театру в Галичині. – Львів: Літопис, 2014. – 584 с.

Публікації

Чарнецький С. Не жди спокою!..: вірш / С. Чарнецький // Друг читача. – 1991. – 31 лип. – С. 4.