Вулиця Степанова

        Вулиця Ливарна була перейменована на Степанова рішенням Кіровоградської міської ради від 25 листопада 2003 року №581 «Про затвердження уточнених назв і перекладу українською мовою площ, проспектів, вулиць, провулків, проїздів, тупиків м. Кіровограда».

        Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський), Новомиколаївка, м. Кропивницький.

        Ливарна вулиця – на ній з 1900 років жили ливарники заводу Ельворті. Їм замість грошей видавали будматеріали і вони забудовували цю вулицю. Є карти 1905 року з назвою вулиці Ливарна. Тут живуть онуки ливарників.

Степанов Михайло Дмитрович

        До наших днів на стінах деяких приміщень міста можна побачити написи «Перевірено, мін немає». Зима 1944 року – жорстокі бої на вулицях Кіровограда при визволенні міста від гітлерівських окупантів. Відступаючи, німці намагалися вивести з ладу життєво важливі об’єкти промисловості, комунальне господарство, житло. Щоб не допустити руйнації, за наказом командування 2-м Українським фронтом була створена 27-а окрема інженерна бригада спеціального призначення для розвідки і розмінування міста. Одним із героїв небезпечного фронту був командир взводу 147-ї мінної роти 27-ї мінометної бригади – майор Михайло Дмитрович Степанов. Працювати доводилося у надзвичайно складних умовах, кожен нечіткий крок, рух мінерів міг закінчитися трагедією – мінер помиляється у житті лише один раз. Плануючи зірвати Балашівський залізничний міст через Інгул, фашисти заклали під нього кілька зарядів. Під безперервним артилерійським вогнем мінери групи Степанова на 40-метровій висоті знешкодили вибухівку. Чимало об’єктів міста було міновано авіабомбами з додатковими авіаційними електровибухівками. Лише на заводі «Червона зірка» було виявлено 40 таких фугасів. Завдяки досвіду майора Степанова і вмілим діям групи мінерів у складі Тертишного, Попова, Шаєва і Саєнка смертельне начиння вдалося вивезти з цехів підприємства. У підвалі школи № 30 у печі було виявлено комбінований «сюрприз» натяжної дії. Такі ж знаходилися і на поштамті. Розмінування міста тривало з 8 січня по 1 лютого 1944 року.

        За цей час було перевірено майже 120 кілометрів вулиць, 418 кварталів, понад 330 приміщень, знешкоджено майже дві з половиною тисячі фугасів та авіабомб. Завдяки мужнім діям мінерів місто було врятовано від значних руйнувань. Враховуючи подвиг мінера Михайла Дмитровича Степанова, рішенням 6-ї сесії Кіровоградської міської ради від 30 грудня 1998 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Кіровограда».

Дізнатися більше:

Книги

Матівос Ю. М. Місто на сивому Інгулі: історико-публіцистичний нарис. До 250-річчя від дня заснування / Ю. М. Матівос. – Кіровоград, 2004. – С. 235.

Матівос Ю. М. Сторінки безсмертя: історико-краєзнавчий нарис / Ю. М. Матівос. – Кіровоград, 2005. – С. 27.

Публікації

Матівос Ю. За особисті заслуги / Ю. Матівос // Народне слово. – 2004. – 15 липня. – С. 3: фото; 20 липня. – С. 3.