Вулиця Павла Скоропадського

        Вулицю Баженова було перейменовано на Павла Скоропадського рішенням Кропивницької міської ради від 27.07.2023 р. №1659 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду».

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський), Катранівка, м. Кропивницький.

        Василь Баженов – архітектор часів Російської імперії.

Павло Скоропадський

        Павло Петрович Скоропадський – останній гетьман України, талановитий воєначальник і палкий патріот України, якому вдалося в надзвичайно важливих умовах революції та громадянської війни провести фундаментальні державні реформи в Україні, зайнятись держаним будівництвом молодої української держави. Нащадок гетьманського роду, шанувальник козацької слави, він зміг відродити національні традиції, створивши моду на все українське. За його гетьманування було упорядковано фінанси, налагоджено адміністрацію, засновано державні університети у Києві й Кам’янці-Подільському, розбудовано шкільництво, утворено Українську Академію наук в Києві, Український національний музей, Українську національну бібліотеку, Державний національний театр.

        Народився 15 травня 1873 року у німецькому місті Вісбадені в родині офіцера армії Російської імперії Петра Скоропадського. Дитячі роки провів у родовому маєтку Тростянець Харківської губернії.

        Освіту Павло розпочав з Стародубської гімназії. 1886 року Павло вступив до Петербурзького Пажеського корпусу, успішно закінчив його у 1893 році. Його призначили на службу до Кавалерґардського полку. За два роки Павло отримав призначення на посаду полкового ад’ютанта цього полку, у грудні 1897 року став поручником.

        Під час російсько-японської війни П. Скоропадський вирушив на фронт, він став полковником і флігель-ад’ютантом, нагородженим золотою шаблею за хоробрість (1905 р.). На початку Першої світової війни він був удостоєний Георгіївського хреста IV ступеня (1914 р.). Невдовзі отримав чин генерал-лейтенанта і був призначений командиром гвардійської кінної бригади.

        Після більшовицького перевороту в листопаді 1917 р. призначив П. Скоропадського командуючим усіма українськими частинами на Правобережжі. До того ж генерал був і наказним отаманом Вільного козацтва.

        16-17 жовтня 1917 року на з'їзді Вільного козацтва в Чигирині делегати від п'яти українських губерній і Кубані обрали Скоропадського отаманом Вільного козацтва. Серед козаків особа нащадка гетьманського роду, бойового генерала Скоропадського мала неабияку популярність. Пізніше Павло Скоропадський втратив увесь свій набутий авторитет серед вільного козацтва через згоду балотуватися до Установчих зборів від блоку російських землевласників.

        Безлад, який панував у країні, викликав негативне ставлення до Центральної Ради з боку її союзників. Громадськість почала схилятися до встановлення сильної влади. 28 квітня 1918 року відбувся Всеукраїнський хліборобський конгрес, на якому зібралося 6432 делегати із семи українських губерній, зокрема з Київської, Полтавської, Чернігівської, Подільскої, Волиньської, Херсонської та Харківської. Це були заможні селяни, великі землевласники. На цьому конгресі Павло Скоропадський був проголошений гетьманом. Його вітала також і православна церква. Київський єпископ Никодим благословив гетьмана під час окремої відправи (молебню) у Софіївському соборі. 29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання.

        Найперше, до чого вдався гетьман, – сформував уряд – Раду Міністрів, припинив впровадження усіх ініційованих УЦР реформ та надалі спирався переважно на заможне населення, маючи від них суттєву підтримку. Вже 2 травня 1918 р. першими владу Гетьмана де-юре визнали Німеччина й Австро-Угорщина. За кілька днів це також зробили Болгарія і Туреччина. Своїх представників прислали до Києва Данія, Персія, Греція, Норвегія, Швеція, Італія, Швейцарія. Всього Україну як незалежну державу визнали 30 країн. У цей час розпочалося активне культурне відродження: відкрито 150 українських гімназій, два університети, задекларовано поступовий перехід від російської до української мови. З іншого боку, гетьманський уряд розпустив Дивізію Січових Стрільців і частково – сірожупанників. Командувачем армії став Федір Келлер, який сприяв поверненню в українське військо царських порядків і ліквідував усі нововведення свого попередника – Олександра Рогози. Поразка Центральних держав у Першій світовій війні, наступ більшовиків змусили П. Скоропадського шукати підтримки у країн Антанти, які підштовхували до федерації з небільшовицькою росією. Він оприлюднив грамоту про федерацію з «росією майбутнього», яка мала будуватися на демократичних засадах і де провідну роль повинна була відігравати Українська держава. Павло Петрович сподівався на підтримку народу, але українці не готові були до компромісів. У Білій Церкві активувалася Директорія, у Харкові 18 листопада 1918 р. розпочався виступ Чорних запорожців на чолі з П. Болбочаном. 14 грудня гетьман оголосив про своє зречення влади та виїхав до Німеччини.

        Україна досягла певних успіхів у галузі науки, освіти та культури. Універсалами Скоропадського були створені Українська Академія Наук, українські університети – в Києві та Кам’янці-Подільському, 150 українських гімназій. Також, вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ (національний архів, національна бібліотека та інші заклади).

        Усе ще потребувало вирішення земельного питання. Водночас відбувалося посилення невдоволення українського населення, представників різних політичних партій діями П. Скоропадського. Врешті-решт призвело до краху Гетьманату. Цим скористалися більшовики і примусили П. Скоропадського зректися гетьманства та втекти з Києва.

        Скоропадський таємно виїхав до Німеччини. Був співорганізатором численних філій гетьманських осередків у багатьох країнах світу. Зусиллями П. Скоропадського у 1926 р. створено Український науковий інститут при Берлінському університеті.

        Друга світова війна стала ще одним серйозним випробуванням для Скоропадського. Він, хоч і не підтримував нацизм, змушений був проявляти до нього лояльність. Водночас завжди відстоював перед офіційними колами Рейху й серед громадськості інтереси українців. Наприклад, коли угорські війська окупували в 1939 р. Карпатську Україну, Гетьман виступив в оборону її незалежності. За допомогою Павла Скоропадського звільнено з німецьких концтаборів Степана Бандеру, Андрія Мельника, Ярослава Стецька та ін. Але самого Гетьмана спіткала загибель – під час евакуації до американської зони окупації, потрапивши під бомбардування авіації союзниками залізничної станції «Платлінг», він був смертельно поранений. Помер Павло Скоропадський 26 квітня 1945 р. в лікарні монастиря Меттен. Похований у місті Оберстдорфі в родинному склепі Скоропадських.

        Останній Гетьман Української Держави – Павло Скоропадський – непересічна особистість, до якої можна ставитися по-різному, але не можна заперечувати, що то був визначний діяч, який допоміг Україні відновитися культурно». Він відчував себе українцем культурно, тяжів до української мови та культури, згадуючи: «Завдяки моїм дідові та батькові, родинним традиціям, Петрові Яковичу Дорошенку, Василеві Петровичу Горленку, Новицькому та іншим, незважаючи на службу в Петрограді, я постійно займався історією Малоросії, завжди палко любив Україну не лише як країну з родючими полями, з прекрасним кліматом, а й зі славною історичною минувшиною, з людьми, вся ідеологія яких різниться від московської».

Дізнатися більше:

Книги

Гетьмани України: Іван Мазепа, Іван Скоропадський, Павло Полуботок, Данило Апостол, Кирило Розумовський. – Харків: Промінь, 2004. – 66 с.: іл.

Михайлова О. Павло Скоропадський: «Крім негідників, усі підуть за мною» / О. Михайлова. – Київ: Парламентське видавництво, 2018. – 368 с.: фото. – (Політичні портрети).

Реєнт О. П. Павло Скоропадський: історичний нарис / О. П. Реєнт. – Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 2003. – 304 с.: іл. – (Особистість і доба).

Савченко В. А. Павло Скоропадський-останній гетьман України / В. А. Савченко; худож. Б. Бублик, В. Мурликін. – Харків: Фоліо, 2008. – 380 с. – (Історичне досьє).

Яневський Д. Проект «Україна». Грушевський. Скоропадський. Петлюра: таємна історія української державності / Д. Яневський. – Харків: Прапор, 2012. – 921 с.: іл.

Публікації

Гетьманат Павла Скоропадського: 29 квітня виповнюється 100 років Українській Державі // Позакласний час. – 2018. – №3. – С. 34-39: портр.

Залізний Гетьман: 16 травня виповнюється 135 років від дня народження Павла Скоропадського // Шкільна бібліотека. – 2008. – №5. – С. 17-18.

Ліховій Д. Останній притулок останнього гетьмана: напередодні річниці падіння гетьманату – 1918 журналісти «України молодої» першими серед вітчизняних ЗМІ побували на місці поховання Павла Скоропадського і дослідили його життя в Німеччині / Д. Ліховій // Україна молода. – 2011. – 14 грудня. – С. 8-9.

Лягіна Тетяна. Павло Скоропадський. Формування особистості / Т. Лягіна // Культура і життя. – 2018. – 28 вересня. – С. 5: портр.

Отт-Скоропадська Олена. Павло Скоропадський: Коротка хроніка життя (1873-1945) [Текст] / О. Отт-Скоропадська, П. Гай-Нижник // Культура і життя. – 2018. – 19 жовтня. – С. 3: портр.; Культура і життя. – 2018. – 26 жовтня. – С. 5: портр.

Павлишин Мирослава. Дещо з життя і діяльності Павла Скоропадського та його родини в еміграції / М. Павлишин // Культура і життя. – 2018. – 5 жовтня. – С. 2-3: портр.

Папакін Георгій. Павло Скоропадський: перші роки на еміграції / Г. Папакін // Культура і життя. – 2018. – 2 листопада. – С. 2-3: портр.

Поміркований гетьман: 145 років від дня народження Павла Скоропадського // Шкільна бібліотека. – 2018. – №4. – С. 50-54: портр.

Сологуб Н. В. Українська держава Павла Скоропадського. Історія України. 10 клас / Н. В. Сологуб // Історія та правознавство. – 2009. – №30. – С. 11-13.