Вулиця Васнецова була перейменована на Марії Примаченко рішенням Кропивницької міської ради №1556 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків» від 04.05.2023 р.
Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський) м. Кропивницький.
Віктор Михайлович Васнецов – російський художник, майстер історичного та фольклорного живопису.
Марія Примаченко
Марія Оксентіївна Примаченко – самобутня українська художнияі, яскрава представниця «наївного мистецтва», лауреатка Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1966 р.), заслужена діячка мистецтв УРСР.
Марія Оксентіївна народилася (12 січня 1909 року), виросла і провела все життя в селі Болотня, Київська область. Її виховували у творчій сім’ї. Батько, Оксентій Григорович, був теслею, створював дворові огорожі. Бабуся займалася розмальовуванням писанок. Мати, Параска Василівна, славилася майстерністю вишивання, чого навчилася і сама Марія, яка носила власноруч вишиті сорочки. Крім живопису і вишивання, займалася також керамікою, ілюстрацією. У дитячому віці Примаченко не могла працювати в полі і допомагати рідним у багатьох господарських справах через недуги. Коли дівчинці було сім років, Маруся захворіла на поліомієліт. Надалі все життя художниця переживатиме страшні болі, не одну операцію і практично на всіх фото буде з милицями.
Серйозно малювати Примаченко почала в 17-річному віці. Вона знайшла синювату глину, якою розмалювала власний будинок. Робота дівчини припала всім до душі – незабаром вона отримала перше замовлення. За розмальовку будинку сусідів Марії віддячили поросям. Згодом, саме це порося допомогло всій її родині вижити в голодні часи. Цікаво, що загалом художниця була малоосвіченою: через хворобу вона закінчила лише чотири роки навчання. У підписах до картин вона практично не ставила розділових знаків і користувалася народним наріччям. Проте, Примаченко однаково вправно малювала обома руками.
Певну художню освіту Марії Оксентіївні вдалося отримати завдяки майстрині-ткалі з Києва – Тетяні Флорі. Вона помітила її талант і в 1930-х роках запросила Примаченко в експериментальні майстерні, що були у Київському музеї українського мистецтва. Там її творчість стала більш різноманітною: Марія малювала, вишивала, захопилася керамікою.
1936 року експериментальну майстерню реформували в Школу народних майстрів, яку вона і закінчила. 3 Першими живописними роботами, ймовірно, були перенесені на картон і папір мотиви настінного розпису і вишивки.
У цей період життя Марія намалювала картини: «Бичок на прогулянці», «Синій лев», «Рябий звір», «Червоні ягідки» та інші. Зображення звіриного світу вирізняється фантастикою, казковістю, фольклорними мотивами. 1936 рік став знаковим у кар’єрі художниці. Тоді відбулась Всеукраїнська виставка народного мистецтва, де експонували її «Звірів з Болотні».
Марія стала відомою. Їй присудили диплом I ступеня. Незабаром її роботи з’явилися на Всесоюзній виставці в Москві, а 1937 року – на Міжнародній виставці в Парижі. А потім уже і в Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Музеї почали купувати роботи художниці. Марк Шагал так захопився її творчістю, що сам почав малювати дивних істот, схожих на звірів, зображених Марією.
На жаль, творчий підйом закінчився з початком війни. Марії довелося повернутися в рідну Болотню. Її коханий, якого одним з перших забрали на фронт, так і не побачив новонародженого сина. В останньому своєму листі він побажав щастя синові й повідомив, що йде в п’яту атаку. Більше звісток від нього не було. Загибель улюбленого стала страшним ударом, який відібрав бажання і натхнення займатися творчістю. До того ж, Примаченко залишилася з маленьким сином і старими батьками в напівзруйнованому будинку.
У повоєнні часи художниця не вписувалася в межі тодішньої творчості, яка прославляла соціалістичну дійсність. Марія повернулась до улюбленої справи в кінці 1940-х років, а також вишивала і шила одяг. Щоб заробити грошей, Примаченко шила оригінальні весільні сукні жителям своєї місцевості, правда цікавим методом: фасон і крій вона вибирала «на око», а ножицями не користувалася – просто рвала тканину. Роботи Марії зачаровують неймовірно доброю фантазією, точним, своєрідним колоритом і таємничою майстерністю. Як в наповненому кризами і війнами ХХ столітті художниця знайшла стільки яскравих фарб? Чуттєві і невимушені, її картини – це самовираження підсвідомого, обрамлене в дитячу форму, яка ніколи в її творчості не була покинутою. Вона надихалася вишивками і навколишнім середовищем, вона була селянкою, яка обожнювала Україну і ніколи не покидала рідний дім. Навіть під час аварії на ЧАЕС, коли рідне село 4 потрапляло під 30-кілометрову зону евакуації, вона залишилася з сином, і намалювала картину, на якій корова в бахілах їсть отруєну радіацією траву.
За роки натхненної праці класик сучасного українського народного малярства Марія Примаченко створила сотні художніх робіт, які сьогодні оцінюють в десятки тисяч доларів. Крім того, вона створила власний напрямок, свою школу-студію оригінального декоративного малюнка, в яку запрошувала талановитих дітей з рідної Болотні. Як писав журналіст Юрій Ростов, останні роки свого довгого життя Марія Оксентіївна «в хустці, насунутій на лоб, і зеленій в’язаній кофті сиділа на розкладеному біля печі дивані, накривала хворі ноги ковдрою, і спостерігала за життям, яке відбувалось в хаті», і, можливо, навіть не підозрювала, який величезний внесок вона зробила в українську культуру. 18 серпня 1997 року Марія Примаченко померла, в останню секунду перед прощанням син художниці поклав біля її лівої руки олівець і шкільний зошит. Син тоді сказав, що потрібно жити далі, а його мати сизокрилою голубкою буде посилати на землю свою любов.
Докладніше з віхами життєвого і творчого шляху Марії Примаченко вас познайомить бібліороозвідка «Код Марії Примаченко»: .
Дізнатися більше:
Книги
Багряна А. Про М. Заньковецьку, О. Телігу, Вангу, М. Приймаченко, С. Стецько: оповідання / А. Багряна. – Київ: Грані-Т, 2010. – 96 с.: іл. – (Життя видатних дітей).
Примаченко М. Марія Примаченко: альбом / М. Примаченко; авт.-упоряд. Н. Велігоцька. – Київ: Мистецтво, 1994. – 132 с.: іл.
Рубан М. Марія Примаченко / М. Рубан. – Київ: ІРІО, 2020. – 128 с.: іл. – (Видатні українці).
Стельмах М. П. Заєць спати захотів: вірші / худож. М. Примаченко / М. П. Стельмах. – Київ: Веселка, 1989. – 16 с.: іл.
Публікації
Гірник Галина. Століття великої мисткині: 2009 – рік Марії Приймаченко / Галина Гірник // Українська культура. – 2008. – №12. – С. 47-50.
Жук О. Код наївної Марії: як Україна цілий рік святкуватиме 100-річчя Марії Примаченко / О. Жук // Україна молода. – 2009. – 17 січня. – С. 8-10.
Коркішко Олена. Ліплення стилізованих тварин за мотивами творчості Марії Приймаченко: методична розробка заняття / О. Коркішко // Наша берегиня. – 2013. – №2. – С. 32-33.
Кормакова Тетяна. Українські народні розписи. Марія Приймаченко / Тетяна Кормакова // Мистецтво та освіта. – 2011. – №2. – С. 48-50.
Мельник Христина. Життя Марії Приймаченко в 10 фактах: 12 січня видатній художниці виповнилося б 110 років / Х. Мельник // Літературна Україна. – 2019. – 19 січня. – С. 7: портр.
Могила Т. Б. Дивовижний світ Марії Приймаченко: презентація / Т. Б. Могила // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2018. – №8. – С. 113-122: фот.
Сірченко Л. Людям на радість: ознайомлення дошкільнят з творчістю Марії Приймаченко / Л. Сірченко // Дошкільне виховання. – 2004. – №3. – С. 16-17.
Сірченко Людмила. Святковий живопис Марії Приймаченко: до 100-річчя від дня народження народної художниці / Людмила Сірченко // Палітра педагога. – 2009. – №1. – С. 3-6.
Чарівний світ Марії Приймаченко: конспект заняття для дітей старшої групи // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2005. – №19-20. – С. 59-60.
Шамелашвілі Р. Народна художниця України Марія Приймаченко / Р. Шамелашвілі // Паросток. – 2012. – №3. – С. 32-33.
Шестакова Олена. Одкровення і загадки Марії Оксентіївни: до 100-річчя від дня народження Марії Примаченко (Приймаченко) / Олена Шестакова // Народне мистецтво. – 2008. – №1-2. – С. 4-9.
«Щоб люди жили, як квіти цвіли...»: до 100-ліття Марії Приймаченко // Веселочка. – 2008. – №5-6. – С. 32-37.
