Вулиця Івана Похитонова

        Вулиця Радянська була перейменована на Івана Похитонова розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» №24 від 19.02.2016 р.

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський).

        Радянська – символ радянської пропаганди.

Похитонов Іван

        Похитонов Іван Павлович (8 лютого 1850 р., Мотронівка, Бобринецький повіт, Херсонська губернія, Російська імперія – 23 грудня 1923 р., Льєж, Бельгія) – український художник, майстер пейзажу, живописець та графік.

        Іван Похитонов народився 27 січня 1850 р. на хуторі Мотронівка Бобринецького повіту Херсонської губернії (поблизу нинішнього с. Трепівка Знам’янського району Кіровоградської області) у родині українця Павла Даниловича Похитонова, військового, що отримав дворянський титул, та сербки Варвари Бєліч.

        Хист до малювання Іван Похитонов мав іще з дитинства. У 7 років хлопчик подарував матері власноруч виконану копію голландської гравюри зі сценою полювання.

        Початкову освіту майбутній художник отримав у Єлизаветградському чоловічому пансіоні Губерта Гумберта, який було відкрито на ступені прогімназії у 1860 р.

        У 1868 р. Іван Похитонов вступив до Петровсько-Розумівської сільськогосподарської академії у Москві. На ті часи вона була одним із передових навчальних закладів Російської імперії.

        В 1871 р., Похитонов вступив до Імператорського Новоросійського університету в Одесі на факультет природничих наук, де він захопився орнітологією та зоологією. Іван Павлович відвідував лекції професора Іллі Мечникова, з яким згодом подружився і підтримував стосунки усе життя. Не провчившись в університеті і двох років, у 1871 р. Іван Похитонов за наполяганням батьків повертається у Мотронівку, щоб управляти маєтком.

        Паралельно із навчанням у Новоросійському університеті Похитонов займався малюнком та аквареллю. У 1871 р. Іван Павлович із матір’ю та сестрою побував у Європі, де вперше взяв участь у художній виставці у Женеві. Там його акварельні пейзажі мали успіх. У 1876 р. він переїхав до Італії, а у 1877 році поселився у Парижі, де цілком присвятив себе мистецтву. Увійшов до складу паризького Товариства взаємодопомоги художників. У 1881 р. Похитонов отримав державне замовлення із Росії на дев’ять панно, що зображали місця боїв російських військ у Болгарії у 1877-1878 рр. У 1904 р. за цю роботу його обрали дійсним членом Імператорської академії мистецтв з батального живопису.

        Із 1876 р. художник регулярно експонував свої роботи у паризьких салонах. Критики ставилися до нього прихильно, і він швидко заробив репутацію першокласного пейзажиста. Твори Похитонова користувалися величезним попитом на художньому ринку. Павло Третьяков придбав понад двадцять робіт художника.

        Із 1893 р. митець постійно жив у Бельгії, у передмісті Льєжа Брессау. Багато подорожував Францією, Італією, Росією. У 1895 р. його прийняли до Товариства пересувних художніх виставок. У 1900 р. отримав срібну медаль від Салону мистецтв у Парижі.

        В останні роки життя художник не мав змоги активно працювати через погіршення зору.

        Іван Похитонов помер 23 грудня 1923 р. у Льєжі (за іншими даними – у Брюсселі). Могила його знаходиться у Льєжі.

        Творчість Івана Павловича Похитонова (1850-1923 рр.) надзвичайно самобутня. його невеликі за розміром картини відзначаються глибоким змістом, тонким вишуканим живописом, різноманітністю композиції. Мініатюрними шедеврами називав твори Похитонова І. Ю. Репін.

        Народився Похитоиов на Кіровоградщині. Його доля склалася так. що більшу частину свого життя він прожив за кордоном, але всім серцем завжди був з батьківщиною. Саме тому, як відзначав мистецтвознавець М. С. Барсамов, у пейзажах Бельгії та Франції Похитонов перш за все шукав риси, які нагадували йому рідний край.

        Іван Похитонов досить пізно прийшов у мистецтво. Рішення стати художником остаточно визріло в нього після знайомства з виставкою передвижників у 1877 році в Одесі. «Виставка мене вразила, засліпила, я вперше побачив, що таке справжнє мистецтво», – згадував художник. З цього часу починаються систематичні заняття живописом. Похитонов не мав спеціальної художньої освіти. Своїми успіхами він зобов’язаний блискучому таланту, власній наполегливості й працездатності.

        З 1877 року художник живе і працює у Франції. Він зближується з групою молодих російських митців, які живуть у Парижі – так званою «російською колонією», на чолі якої стояв художник О. П. Боголюбов.

        З 1879 р. Похитонов поза конкурсом виставляє свої твори у паризькому Салоні. Прийшла слава до нього і на батьківщині. Відомий ко лекціонер П. М. Третьяков придбав ряд його картин для своєї галереї. У 1890 р. Похитонов стає експонентом, а з 1905 р. – членом Товариства пересувних художніх виставок. У 1904 р. він обирається дійсним членом Петербурзької Академії художеств.

        Художник часто приїздить на батьківщину, живе на Україні, в Білорусії, на Кубані. Не раз потім він по пам’яті писав пейзажі тих місць, де проходили його юнацькі роки, де побував він пізніше.

        Живописна мова картин Похитонова, їх образи глибоко національні. Пейзажі його написані в кращих традиціях українського реалістичного живопису. Художник оспівував природу в найрізноманітніших її виявах, у буденному мотиві знаходив красу і поетичність. Поетом природи й гармонії називали Похитонова його сучасники.

        У 80-х роках складається своєрідна манера письма художника, що залишається незмінною до кінця його життя.

        Він писав картини тонкими пензлями на маленьких дощечках червоного або лимонного дерева, потім полірував їх риб’ячою кісткою, знову прописував, знову полірував, завдяки чому досягалась особлива емальова гладкість і багатошаровість. Картини Похитонова і зараз зберігають першозданну свіжість і яскравість фарб, що свідчить про високу техніку письма і професійну майстерність митця.

Дізнатися більше:

Книги

Босько В. Похитонов Іван Павлович // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2019. – С. 66-67: фото.

Іван Павлович Похітонов // Кіровоград. Образотворче мистецтво (минуле і сучасне): альбом / авт.-упор.: В. Добробатько, О. Сіома; літ. ред.: В. Бондар; авт. передм.: Б. Куманський. – Кіровоград: Мавік, 2008. – С. 14-17: портр., кол. іл.

Куманський Б. Побачення з Похитоновим // Десята муза Кіровоградщини / Броніслав Куманський. – Кіровоград: Видавець Лисенко В. Ф., 2013. – С132-134: фото.

Похитонов Іван Павлович: до 140-річчя з дня народження / Управління культури Кіровоградської обласної державної адмінстрації, Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Н. К. Крупської; укл. Л. О. Авдєєва; укл. Л. І. Демещенко; ред. В. Ф. Ганоцкий. – Кіровоград, 1990. – 1 буклет. – (Сер. «Твої таланти, Кіровоградщина»: пам’ятка читачеві). Похитонов Іван Павлович // Словник Художників України. – Київ, 1973. – С. 185.

Публікації

Босько В. Де народився художник Іван Похитонов?: Не у Мотронівці, як ми вважали, а в Мотроно-Андріївці! / В. Босько // Народне слово. – 2012. – 19 січня. – С. 9: фото.

Босько В. Іван Похитонов – всесвітньо відомий художник, Іван Похитонов – видатний дипломат / Володимир Босько // Народне слово. – 2013. – 11 липня. – С. 8: фото.

Босько В. Іменем Івана Похитонова названо вулицю у Льєжі / В. Босько // Освітянське слово. – 2004. – №5. – С. 8.

Дмітрієва Леся. Повернення на батьківщину / Леся Дмітрієва // Народне слово. – 2015. – 12 лютого. – С. 20.

Кифорець Петро. Людина, яка поєднала два села і кілька країн / Петро Кифорець // Кіровоградська правда. – 2022. – 8 грудня. – С. 4: фото.

Куманський Б. Художник-чарівник / Б. Куманський // Народне слово. – 2010. – 16 березня. – С. 8.

Курята Летиція. Іван Похитонов. Повернення. Що нам відомо про художника-земляка / Летиція Курята // Первая городская газета. – 2020. – 13 февраля. – С. 15: портр.

Лашкул Г. Майстер золотої мініатюри: Іван Павлович Похитонов. 1850-1923 роки / Г. Лашкул // Честь хлібороба. – 2009. – 10 лютого. – С. 3.

Лисогор М. Художник на півмільйона доларів : повернення додому геніального майстра / М. Лисогор // Кіровоградська правда. – 2010. – 2 листопада. – С. 8.

Лісниченко Ю. Розмаїття тем і барв / Ю. Лісниченко // Вечірня газета. – 2015. – 16 жовтня. – С. 12.

Надєждін Андрій. Буденні роздуми навколо класики або Згадуючи Івана Похитонова / Андрій Надєждін // Вежа. – 2011. – № 28. – С. 276-280 : фото ; кол. Вкладка.

Нестройна-Шевченко Леся. «Чудо в живописі» / Леся Нестройна-Шевченко // Народне слово. – 2020. – 13 лютого. – С. 9 : фото.

Орел С. Виставка без картин, але з любов’ю / С. Орел // Вечірня газета. – 2020. – 14 лютого. – С. 4.

Півмільйона за мініатюру Похитонова // Музеї України. – 2007. – № 6. – С. 40.

Скочко Олена. Чиє ім'я носить твоя вулиця: Іван Похитонов / Олена Скочко // Первая городская газета. – 2019. – 28 ноября. – С. 14 : фото.

Степанова О. Наш земляк Иван Похитонов / О. Степанова // Украина-Центр. – 2012. – 6 декабря. – С. 12-13: фото.

Троян О. З мольбертом степовою Україною / О. Троян // Народне слово. – 2007. – 8 вересня. – С. 8.

Шевченко С. Учень Немировича-Данченка / С. Шевченко // Ведомости Плюс. – 2010. – 16 июля. – С. 7.