Вулиця Євгена Подолянчука

        Вулиця Костянтина Заслонова була перейменована на Євгена Подолянчука рішенням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» Кіровоградської міської ради №105 від 23.02.2016 р.

          Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський).

        Заслонов Костянтин Сергійович (партизанський псевдонім «Дядя Костя») – один із активних участников и керівників партизанського руху в Білорусі під час Другої світової війни.

Подолянчук Євген

        Подолянчук Євген Петрович (4 липня 1991 р., Черкаси – 14 вересня 2014 р., Донецьк) – капітан Збройних сил України, командир групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення. Учасник російсько-української війни, брав участь у першому бою за Донецький аеропорт 26 травня і осінніх боях за ДАП.

        Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Нагороджений Залізним Пластовим хрестом за заслуги у національно-визвольній боротьбі в утвердженні Української держави (посмертно).

        У 14 років Євген Подолянчук вступив до скаутської організації «Пласт». Першим табором став міжкурінний табір «Січ» (біля с. Суботів, Чигиринського р-ну, Черкаської обл.). На таборі був похрещений. Член юнацького куреня ім. Ярослава Мудрого. Пластову Присягу склав 18 липня 2006 року. У 2006 році учасник крайового вишкільного табору військового пластування «Леґіон» (Чорний ліс на Прикарпатті), у 2007 першун крайового летунського табору «Чота Крилатих» (с. Луквиця Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.). З липня 2014 року Євгена Подолянчука прийнято до Уладу старшого пластунства.

        2008 року вступив у Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до факультету розвідки, який закінчив з відзнакою. З 2012 року на військовій службі. Служив у Кропивницькому, 3-й окремий полк спецпризначення. Займав посаду командира групи: 2 загін, 5 рота.

        26 листопада 2012 року таємно розписався з пластункою Марією Сергєєвою. 20 травня 2013 вони повінчалися і 25 травня зіграли весілля.

        Під час подій Революції гідності Євген Подолянчук відбув на виконання завдань із захисту цілісності держави у числі перших, ще до початку відкритих бойових дій. Спершу виконував завдання по захисту деяких важливих об'єктів, потім – захисту державного кордону від зовнішньої агресії. У квітні 2014 року був направлений в складі свого загону в Донецький аеропорт.

        У першому бою за Донецький аеропорт 26 травня Євген працював на найвіддаленішому посту, у складі його групи були снайпери, кулеметник та розрахунок зенітки ЗУ-23-2 десантників 25-ї бригади. Після сповіщення в ефірі о 15:00 дня про висування бойовиків до ДАП, вирішив висунутися на позиції для прикриття. Євген Подолянчук працював на найнебезпечнішій позиції, зі злітної смуги, без жодного укриття. Після початку бою їх накрили АГС-ами і стрілецькою зброєю.

        За спогадами побратима,у терміналах з бійцями не було спершу медиків, а з часом почали з’являтися поранені. ДАП тоді був у повному оточенні, проте разом з Євгеном вони облаштували зразковий медпункт. Після деблокади аеропорту і прориву українських військ до Пісок, провів на своїй «Ниві» до аеропорту колону танків.

        14 вересня 2014 року Євген з бійцями вийшов на завдання по виставленню мінних загорож проти танків. Групу українських бійців затисли ворожим вогнем з близької відстані у будівлі. Спецпризначенці мали покинути будівлю і повертатися під обстрілом, проте на зворотному шляху Євген з двома бійцями вирішив все ж закласти міни на випадок, якщо їх переслідуватиме танк. Євген отримав осколкове поранення в голову, помер під час евакуації з Донецького аеропорту.

        Поховали Євгена Подолянчука у селі Крутьки Черкаської області.

Нагороди

        11 серпня 2014 року Наказом Міністра оборони України нагороджений Нагрудним знаком «Знак пошани».

        18 вересня 2014 року Головна Пластова Булава на подання Крайової Пластової Ради України надала Євгену Подолянчуку найвищу нагороду в Пласті – «Залізний пластовий хрест за заслуги у національно-визвольній боротьбі в утвердженні Української держави».

        За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України 6 жовтня 2014 року нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

        Нагороджений посмертно відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» та Почесною грамотою Черкаської обласної державної адміністрації і обласної ради, а також пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» I ступеня (посмертно).

        24 вересня 2015 року посмертно присвоєно чергове військове звання – капітан.

        Указом №13 від 10 лютого 2016 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

Дізнатися більше:

Книги

Пам’ять серця: збірка інформаційних та фотоматеріалів / упоряд. Л. М. Маліщук. – Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2017. – 315 с.

Персоналістичний вимір історії Черкащини: матеріали Другої регіон. іст.-краєзн. конф., присвяч. 85-річчю з дня народж. д-ра іст. наук, проф. Бушина М. І., Черкаси, 15 березня 2023 р. / Черкаський держ. технол. ун-т, Каф. історії та права, Упр. освіти і науки Черкаської облдержадмін. – Черкаси: Гордієнко Є. І., 2023. – 432 с.

Публікації

Дзюбак А. Він не служив в армії, а жив нею: у світлу пам’ять про Євгена Подолянчука / А. Дзюбак // Нова газета. – 2014. – 25 вересня. – С. 14: фото.