Вулиця Петропавлівська

        Вулиця Енгельса була перейменована на Петропавлівську (історична назва) розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» №24 від 19.02.2016 р.

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський).

        Енгельс – політичний діяч, публіцист, економіст, історик, соціолог, філософ. Один з основоположників марксизму.

Петропавлівський ярмарок та храм

        У XVI – 1-й половині XVIII століття землі сучасного Кропивницького і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі. До 1751 року за версіями краєзнавців на території сучасного Кропивницького існували слободи, засновані козаками. У січні 1752 указ був підписаний Єлизаветою Петрівною, на підставі нього була видана жалувана грамота.

        Згадані документи не вказували місце побудови фортеці, тому його було обрано за наказом Івана Глєбова геодезистами за межами Нової Сербії на правому березі Інгулу до впадіння Сугоклеї. Зручне розташування (дорога на Хаджибей, Крим та з Січі до Польщі) визначило долю майбутнього міста.

        Стимулював заселення слободи дозвіл сенату на проведення у міщанській слободі 4 ярмарків на рік та приїзд іноземців на ярмарки. Перший петропавлівський ярмарок пройшов на території новоствореної міщанської слободи (на території сучасного центрального ринку) 29 червня 1754 року через декілька тижнів після урочистого закладання. Ярмарок мав успіх, що посприяв заселенню міста.

        Першими, хто оживив торгівлю у новозаселеному краї, були арнаути. Ці підприємлеві ділки балканського походження із числа прагматичної купецької братії і заснували на лівобережжі Інгулу свою грецьку слобідку, що потім увійшла до складу вулиці Бикової. Арнаути розраховували на чималі бариші, позаяк вже існував імперський план подальшого заселення довколишніх територій. Вони споруджували найперші лавки та завозили провіант, реманент і худобу, сподіваючись вигідно продати їх будівничим фортеці. Іншою купецькою силою стали українці, які переселялися в ці краї із Чернігівщини та Польщі – їм випало заселяти майбутній правобережний Поділ. Ще за часів спорудження фортеці з’явилося розпорядження про обов’язкову організацію щорічного Петропавлівського ярмарку, оскільки тодішні мешканці та будівничі неабияк потребували всілякого краму та живності.

        І перший ярмарок було вирішено провести в день святих апостолів Петра і Павла 29 червня 1754 року, що мало сприяти цивільному залюдненню місцини і постачанню будівельників і військовиків необхідними крамом і продуктами.

        А 19 вересня 1754 року було видане (згідно рапорта генерал-майора Глєбова) «о допускании в бываемыя при крепости Святыя Елисаветы ярмонки к торгам с приезжающих с товарами ис турецких городов православных национальных людей с выдержкой указных карантинов».

        На ярмарки до Єлисавета приїздили купці з Запорожжя, Центральної Росії, Речі Посполитої і підпольських українських територій, Молдови, Криму, Туреччини. На ярмарках торгували продуктами землеробства і тваринництва, полотном, парусиною, вовною, вином.

        Мешканцями Єлисавета були торгові люди та ремісники. Частина українського населення міста займалась візницьким промислом (чумакуванням). Серед населення новоствореного міста переважали українці. Місто Єлисавет було економічним центром.

        «Ще у 1754 році, – відзначається у «Історичному нарисі Єлисаветграда» О. Пашутіна, – невдовзі після забудови фортеці св. Єлисавети, 29 червня приїздили сюди для торгівлі худобою та кіньми турки, кримські татари та запорожці». Це був фактично перший ярмарок, названий Петропавлівським. Спершу він був проведений поряд з фортецею, пізніше тут була облаштована Сінна площа (тепер між лікарнею «Ацинус» та обласною прокуратурою), потім місцем його проведення стала велика площа на лівому березі Інгулу, де розміщувалася Петропавлівський храм. Схематично площа мала такі розміри: зі сходу на захід: від залізничної колії до сучасної вулиці О. Єгорова (раніше Береславська), з півночі на південь – від вул. В. Чорновола (Іванівська) до М. Кропивницького (Клинцівська).

        Особливе місце на Ярмарковій площі займав Петропавлівський храм та велике за розміром однойменне кладовище. В історію міста воно увійшло тим, що на ньому було поховано немало знаменитих особистостей, зокрема професора трьох університетів, викладача земського реального училища Єлисаветграда В. Григоровича. На його могилі 18 жовтня 1892 року було відкрито пам’ятник у присутності високопоставлених священиків та науковців. Під час нової забудови вул. Полтавської домовину ученого перенесено на Рівненське кладовище міста, погруддя встановлено біля колишнього земського училища (тепер технікуму Національного технічного університету, вул. Юрія Олефіренка (колишня М. Фрунзе). На Петропавлівському кладовищі був похований міський голова О. Пашутін (могила, як і все кладовище, знищені під час розбудови вул. Полтавської).

        У 1805 році на місці на той час уже непридатної для богослужінь дерев’яної церкви з ініціативи соборного причту і купця Микити Проніна була побудована нова церква. До 1850 року церква була «приписана» до Собору, з цього ж року відділена і отримала самостійність. А ще через 12 років стараннями купця 3-ї гільдії Герасима Романченка поряд зі старою дерев’яною церквою був закладений новий кам’яний трьохрестольний храм. Будівництво завершилося у 1870 році. Освячений храм в ім'я апостолів Петра і Павла.

        4 червня 1898 року купець Іван Лелюк просив дозволу міської управи, щоб прирізати до свого дворового місця по Петропавлівській вулиці ділянку міської землі площею 1495 квадратних сажнів, оскільки збирався будувати на ній будинок для церковного причту. Завізував цей план міський архітектор О. Лишневський.

        Поштова листівка з фотографією церковно-приходської школи при Петропавлівській церкві. На звороті підпис «На пам’ять освячення Петропавлівської школи. 12 грудня 1910 року». У середині 1930-х років Петропавлівська церква була зруйнована.

Дізнатися більше:

Книги

С. М. Невесьолов. Місто, якого уже немає / Невесьолов С. М., Поліщук В. В., Сємічова В. О. – Кропивницький: ВЦ ККТК, 2021. – 108 с.

Публікації

Классова О. Історія Петропавловського і Вознесенського храмів м. Єлисаветграда / О. Классова // Елисаветградские ведомости. – 2004. – 10 сентября. – С. 1.

Матівос Ю.Таємниця першого ярмарку / Ю.Матівос // Наше місто. – 2015. – 19 листопада. – С. 3: фото.

Могилюк В. На перехресті торгових шляхів: історична правда / В.Могилюк, Сергій Коваленко // Кіровоградська правда. – 2013. – 16 серпня. – С.10: фото.

Поліщук В. Земля купця Маслєннікова та вахмістра Арнаута / В. Поліщук // 21-й канал. – 2014. – 15 травня. – С. 18.