Вулиця Олега Паршутіна

        Вулиця Аерофлотська була перейменована на Олега Паршутіна 18.04.2016 року.

        Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.

        Аерофлот – найбільша російська, а до цього єдина та монопольна радянська державна авіакомпанія.

Олег Паршутін

        Паршутін Олег Володимирович (1975-2014 рр.) – молодший сержант Державної прикордонної служби України.

        Народився 1975 року в місті Кіровоград. Добре грав у хокей, захоплювався випалюванням по дереву. Закінчив кіровогррадську школу №4; 1993 року – Центральноукраїнське вище професійне училище імені Миколи Федоровського (тоді ПТУ № 4) за спеціальністю «слюсар-ремонтник». За мирних часів працював на Кіровоградському хлібозаводі – протягом 17 років.

        У часі війни – молодший інспектор прикордонної служби 1-ої категорії другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу «Іловайськ» Донецького прикордонного загону. Призваний разом із рідним братом.

        Загинув 31 липня під час мінометного обстрілу терористами прикордонної застави Василівка Амвросіївського району. Вночі 31 липня 2014 року під час обстрілу військового містечка молодший сержант Паршутін швидко зайняв позицію для відбиття нападу поряд з товаришами по зброї. Зав’язався запеклий бій. Бойовики здійснили близько 5 пострілів з гранатометів з відстані 100-150 метрів від місця розташування підрозділу та вели постійний вогонь зі стрілецької зброї, у тому числі з кулемета, в результаті чого було пошкоджено адміністративну будівлю відділення.

        Під час бою сержант мужньо та героїчно відбивав напад озброєних бойовиків, вживав заходів щодо недопущення прориву їх на територію підрозділу. В результаті обстрілу він отримав значні поранення, не сумісні з життям. В цьому бою молодший сержант Паршутін О. В. загинув. Серед полеглих – Олександр Басак, Сергій Гулюк, Юрій Філіповський, Ростислав Черноморченко.

        Похований в місті Кіровоград 2 серпня 2014 року, Ровенське кладовище, Алея Слави.

        Без Олега лишились мама Марія Дем’янівна, брат, дружина Оксана та донька Юлія.

        26 серпня у Кропивницькому за ініціативи регіонального представництва «Української Спілки прикордонників» та за підтримки Адміністрації Державної прикордонної служби України відбувся мітинг-реквієм за загиблим Олегом Паршутіним. В цей день в пам’ять про героя на стіні біля центрального в’їзду до ПАТ «Кіровоградський хлібозавод», у якому Олег Паршутін працював протягом 17 років до призову за мобілізацією, відкрили Меморіальну дошку. Також на честь відважного прикордонника перейменували одну з вулиць міста. Тепер вулиця Аерофлотська носитиме назву Олега Паршутіна.

Нагороди

        8 серпня 2014 року – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений – нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам’яті

• В Кропивницькому існує вулиця Олега Паршутіна (колишня Аерофлотська).
• 27 серпня 2016-го відкрито та освячено меморіальну дошку в місті Кропивницький – на стіні біля центрального в’їзду до ПАТ «Кіровоградський хлібозавод».
• Нагороджений відзнакою «За заслуги 2 ступеня» (посмертно; рішення виконкому Кіровоградської ради від 26 серпня 2014 року).

Дізнатися більше:

Публікації

Бажан Валентина. Гірка ціна майбутнього / Валентина Бажан // Народне слово. – 2014. – 7 серпня. – С. 4: фото.

Будьте людьми! // Первая городская газета. – 2014. – 7 августа. – С. 2.

Верстюк О. Оксана Паршутіна: Нехай швидше настане мир з нашою перемогою / О. Верстюк // Вечірня газета. – 2018. – 9 березня. – С. 1.

Герої вчилися у вашій школі. Олег Паршутін. Хлопець з нашого дому // Наше місто. – 2015. – 29 січня. – С. 2: фото.

Марковський, Іван. Це перший крок до увічнення пам’яті загиблих // З перших уст. – 2015. – 29 січня. – С. 3: фото.

Пам’ятні дошки на школах // Наше місто. – 2015. – 8 січня. – С. 1.

Про Героїв нагадуватимуть меморіальні дошки // З перших уст. – 2015. – 1 січня. – С. 3: фото.

Требунських, Ірина. І знову похорон, і знову сльози / Ірина Требунських // Народне слово. – 2014. – 14 серпня. – С. 1, 5: фото. кол.

Требунських, Ірина. Останній поштовх серця – за Україну / Ірина Требунських // Народне слово. – 2015. – 29 січня. – С. 4: фото.