Пропонуємо почитати Пропонуємо почитати
Буктрейлери Буктрейлери
Презентації Презентації
Періодичні видання I півріччя
Нові надходження Нові надходження
Конкурси, акції "Ось як це було..." "Майбутнє планети у наших руках!" "Відважним воїнам і рідній Україні – любов і шана!" "Охорона праці – запорука безпечного життя" "Символіка України: вивчаємо, шануємо, творимо" "ЗЕЛЕНЕ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ: дитячий погляд" "Україна - мрія" "Лідер читання" "Творчі канікули" "Бібліотечні сервіси - дітям" «Конституція для всіх: і великих і малих» "Я і мої права" "Дітям світу – сонце й мир!" "Незалежна і єдина – моя Україна!" "Книга і діти, екологія і світ" "НА ОДНІЙ ХВИЛІ" "КНИГОМАНІЯ" "Україна читає дітям"
Безпека в Інтернеті Безпека в Інтернеті
Електронний каталог Електронний каталог

Вулиця Отамана Костя Степового

        Вулицю 40 років Радянської Армії було перейменовано на Отамана Костя Степового розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» №24 від 19.02.2016 р.

        Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.

        Вулиця Радянської Армії – «радянська/російська» окупаційна назва вулиць у різних населених пунктах держав колишнього СРСР, на честь армії СРСР.

Отаман Костя Степовий

        Пестушко Костянтин Юрійович (псевдонім Кость Степовий – Блакитний) – український військовий діяч, отаман Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру. Народився 26 лютого 1898 року в с. Ганнівці, Верхньодніпровського повіту, Катеринославської губернії в заможній багатодітній селянській родині (нині Кіровоградщина). У батьків було 25 десятин землі і земська повітова кінно-поштова станція. Мати, Олександра, була малописемною, а батько закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи. У Костя було ще по троє братів і сестер. Всім дітям батьки дали змогу отримати освіту. В родині була служниця і наймані робітники, але і батьки і діти багато працювали. Кость був здібною до науки дитиною.

        Після закінчення сільської початкової школи, де виявив непересічні здібності до математики, до серпня 1916 року навчався в механіко-технічному училищі в Олександрівську (нині Запорізький національний технічний університет), скінчивши 5 старших класів. За неперевіреними відомостями, добровольцем пішов на Першу світову війну.

        У Першу світову війну рядовим воював на Турецькому фронті. За хоробрість нагороджений двома Георгіївськими хрестами. Закінчив школу прапорщиків в м. Горі. В 1917 році в чині підпоручника командував ротою на Західному фронті.

        В 1919 році – командир Середньодніпровської групи (2500 багнетів, 17 кулеметів), яка формально підпорядковувалася Нестору Махну. Учасник повстання проти Добровольчої армії. Збільшивши Середньодніпровську групу до 3000 бійців, перейменував її на Республіканське військо.

        Далі діяв самостійно «Був це чоловік вище середнього зросту, – писав Федір Пестушко про свого старшого брата. – Добре складена статура. Бліде обличчя, але на рідкість привабливе: великі сірі очі, пухнасті чорні вуса, що надавали його двадцятидворічному обличчю більшої солідності, і хвиляста зачіска назад. Сіре вбрання військового строю, елегантні офіцерські чоботи. На правому боці маленький парабеллюм, зліва пляншетка, а через шию – далекогляд».

        У травні 1920 року створив та очолив Степову дивізію, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців. Вів боротьбу з більшовицьким режимом партизанськими методами.

        Один із керівників повстання весни – осені 1920 року. Діяв на Херсонщині, Катеринославщині, в Київській губернії, зокрема на Чигиринщині, в Холодному Яру. У 1920 році створив двадцятитисячну дивізію селянської армії, яка увійшла в історію під назвою Степова (Олександрійська). Повстанцям не вистачало зброї, і для вирішення проблеми скористалися червоною мобілізацією. Молодь Криворізького повіту рушила на мобілізаційний пункт. Був бій з чекістами і 10 травня 1920 року повстанці звільнили Кривий Ріг. Цей день вважається народженням Степової дивізії. Костя Пестушко спочатку називали Степовим, а згодом з конспіративних мотивів, Отаманом Блакитним. У дивізії була зброя і техніка: кулемети, гармати, автомобілі, мотоцикли і велосипеди. До них приєдналися й інші загони, зокрема Сергія Клепача, Пилипа Хмари, Голика-Залізняка, отамана Іванова. Центром стали села Верблюжка, Варварівка, Водяне, Петрове. 4 вересня 1920 року повстанці наскочили в Олександрію, зайняли села Звенигородка, Куколівка, Червоний Стародуб. Так переможно дивізія підійшла до Холодного Яру, де на той час базувалася 14-ти тисячна армія гайдамаків. 24 вересня 1920 року в Медведівці відбулася нарада холодноярських отаманів. Головним отаманом повстанських загонів був обраний Кость Степовий-Блакитний. Повстанський рух охопив усю Херсонщину і частину Катеринославщини. В жовтні 1920 року, вирушивши в Катеринославську губернію на чолі Степової дивізії, склав із себе повноваження Головного отамана Холодного Яру.

        Діяльність Катеринославського повстанського комітету, очолюваного Пестушком, проти більшовиків була досить успішною. Для нейтралізації Костя Блакитного ЧК розробило спецоперацію.

        Блакитний планував широкомасштабне повстання, яке б звільнило більшу частину України. Повстання мало розпочатися в Єлисаветграді під керівництвом генерала-хорунжого Андрія Гулого-Гуленка. Але через зраду отамана Рибалка-Зірки всі плани було відмінено, а весь штаб Степової дивізії викрито.

        29 квітня ЧК заарештувало понад 50 осіб причетних до повстанського штабу Пестушка, серед них зв’язкова з Петлюрою Віра Бабенко.

        За кілька днів перед смертю Кость казав братові: «Вмирати зовсім не страшно, коли знаєш за що. Смерть не така страшна, як хтось думає. Але померти ні за цапову душу – дуже страшно... За таку смерть нащадки проклянуть... Я тільки раз поклявся перед нашим жовто-блакитним прапором вмерти за нього. Вмерти за нашу священну національну ідею збираюсь тільки один раз. Такої смерті й шукаю вже три роки, і я її колись знайду».

        Кость Блакитний знайшов те, чого шукав: він загинув у бою за Україну 9 травня 1921 року у Ганнівці в бою з підрозділом криворізьких чекістів. Похований у рідному селі.

Дізнатися більше:

Книги

Горліс-Горський Ю. Холодний Яр: спогади осавула 1-го куреня полку гайдамаків Холодного Яру / Ю. Горліс-Горський. – Київ: Холодний Яр; Вінниця: Держ. картогр. ф-ка, 2011. – 512 с.

Дмитрук В. Вони боролися за волю України / В. Дмитрук. – Луцьк: Волин. обл. друкарня, 2007. – 404 с.

Митрофаненко Ю. С. Розумівка-Холодний Яр. Повстанські стежки Чорного Ворона / Ю. С. Митрофаненко. – Київ: [б. в.], 2017. – 46 с.: фото.

Публікації

До 120-річчя з дня народження Отамана Пестушка // Нова газета. – 2018. – 15 лютого. – С. 11: фото.

Кость Пестушко – забута легенда, яка повертається // Народне слово. – 2018. – 15 лютого. – С. 16: фото. кол.

Митрофаненко Ю. Степова дивізія Пестушка: історія одного з найуспішніших антибільшовицьких повстань / Ю. Митрофаненко // Вечірня газета. – 2020. – 15 травня. – С. 4-5.

Подорож до Ганнівки: Кропивничани вшанували пам’ять отамана Костя Пестушка // Первая городская газета. – 2018. – 15 февраля. – С. 4: фот.

Ресурси Інтернет

Лобода В. В. М. Степова дивізія отамана Костянтина Пестушка / Лобода В. В., Абразумова О. М. // Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук у дослідженнях молодих учених «Родзинка-2019»: XXІ Всеукр. наук. конф. молодих учених. – 2019. – С. 28-30. – URL: http://eprints.cdu.edu.ua/3437/1/rodzinka_2019%20-28-30.pdf.

Лобода В. В. Повстанський рух під проводом отамана Блакитного: два підходи до розвитку подій / Володимир Лобода. – Кропивницький, 2017. – 33 с. – URL: https://cutt.ly/Im1cY1X.

Степовий Ю. В Херсонські степах: повість / Юрко Степовий. — Мюнхен: Культура, 1947. – 127 с. – URL: http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/5571/file.pdf.