Вулиця Івана Огієнка

        Вулицю Шканди було перейменовано на Івана Огієнка перейменовано рішенням Кіровоградської міської ради «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду» №1359 від 15 листопада 2022 р.

        Вулиця знаходиться в Фортечному районі, селище Молодіжне.

        Шканд Ян Григорович (1889-1960 pp.) більшовик, учасник революційної боротьби за встановлення радянської влади в Україні. Член РСДРП з 1906 р. Був членом президії Єлисаветградського ревкому (1917-1918 pp.), головою НК м. Давлеканово Уфімської губернії (1918-1920 pp.). Працював завідуючим відділом Бебелейського політ виконкому Уфімської губернії (1920-1921 pp.), головою Єлисаветградської ради.

Іван Огієнко

        Іван Огієнко народився 15 січня 1882 р. в м. Брусилові (нині Коростишівського району Житомирської області) у селянській родині. Початкову освіту здобув у народній школі в Брусилові; навчався у військово-фельдшерській школі в Києві, екстерном склав іспит в Острозькій гімназії. Закінчивши 1909 р. історико-філологічний факультет Київського університету, викладав у комерційній середній школі (пізніше – гімназії О. Стельмашенка). Працював у Київському комерційному інституті. З 1915 року – приват-доцент на кафедрі мови і літератури Київського університету. Належав до Української партії соціалістів-федералістів. Він – засновник Київського народного (згодом державного) університету, а також Українського університету у Кам'янці-Подільському.

        У 1918-1921 pоках брав активну участь у створенні Української автокефальної православної церкви. 14 січня 1918 року виступив на Всеукраїнському церковному соборі у Києві з доповідаю «Відродження української церкви». У першому уряді УНР обіймав посаду міністра освіти, а згодом міністра віросповідань.

        Наприкінці 1920 р. був змушений емігрувати спочатку до Польщі, а потім до Чехословаччини, Австрії, Швейцарії. З 1924 року викладав українську мову у Львівській учительській семінарії. У 1926-1932 pоках – професор церковнослов’янської мови на богословському факультеті Варшавського університету. У Варшаві заснував і редагував журнали «Рідна мова» (1933-1939 pp.) і «Наша культура» (1935-1937 pp.).

        У 1940 p. І. Огієнко став ченцем Яблочинського монастиря (у Польщі), діставши ім’я Іларіон, архієпископ Холмський і Підляський УАПЦ. З 1943 року – найвищий ієрарх цієї церкви. У 1963 р. отримав титул блаженнійшого. Він засновник Холмської семінарії (що згодом набула статусу академії).

        З 1947 року жив у Канаді, продовжуючи церковну, наукову і видавничу діяльність. У серпні 1951 pоку І. Огієнка було обрано митрополитом Української греко-православної церкви в Канаді.

        Перу І. Огієнка – видатного вченого-мовознавця, філолога, перекладача та історика – належить понад 300 творів. Він переклав 44 назви релігійної літератури. Його переклад Біблії українською мовою Британське біблійне товариство визнало одним із кращих у світовій історії.

        Досліджував проблеми кириличної палеографії, історії старослов’янської та української мов, українського правопису. Основні праці: «Історія українського друкарства» (1925 p.), «Нариси з історії української мови» (1927 p.), «Пам’ятки старослов’янської мови X-XI віків» (1929 p.), «Крехівський Апостол» (1930 p.), «Історія української літературної мови» (1950 p.), «Український літературний наголос» та ін.

        У 1991 р. київське видавництво «Абрис» випустило репринтне видання його праці «Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу» видання 1918 pоку, що становить курс лекцій, прочитаних ним у Київському народному університеті. 1993 року видавництвом «Україна» опубліковано двотомну книгу «Українська церква», в якій на основі численних історичних джерел ідеться про поширення християнства в Київській Русі, виникнення Української православної церкви. Помер 29 березня 1972 р. у Вінніпезі (Канада). Його ім’ям також названо вулиці у Брусилові, Житомирі, Кам’янці-Подільському та Львові.

Дізнатися більше:

Книги

Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Богдан Хмельницький / Огієнко Іван (Митрополит Іларіон); упоряд., авт. передмови і коментарів М. С. Тимошик. – Київ: Наша культура і наука, 2004. – 448 с.: іл.

Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Життєписи великих українців: історико-біографічні нариси / Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). – Київ: Либідь, 1999. – 672 с.: іл. – (Літературні пам’ятки України).

Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови: / упоряд., автор передмови і комент. М. Тимошик / Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). – 2-е вид., пипр. – Київ: Наша культура і наука, 2004. – 436 с.: іл.

Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Тарас Шевченко: / упоряд. М. С. Тимошик / Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). – Київ: Наша культура і наука, 2003. – 432 с.: іл.

Публікації

Атаманчук Микола. Незгасний світоч України: Іван Огієнко / Микола Атаманчук // Берегиня. – 2011. – С. 68-74.

Волошина Н. Й. Іван Іванонич Огієнко (Митрополит Іларіон) / Н.Й. Волошина // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. – №1. – С. 2-3.

Кученко-Римар Галина. Щирий українець Іван Іванович Огієнко: виховна година / Г. Кученко-Римар // Українська мова та література. – 2013. – №5. – С. 32-41.

Огієнко І. І. Українська мова / І. І. Огієнко // Дивослово. – 2013. – №10. – С. 43-45.

Сохацька Є. У боротьбі за самовизначення України (Іван Огієнко у «Новій раді» 1917-1919 рр.) / Є. Сохацька // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. – №7. – С. 51-55. – Бібліограф.: 41 назва.

Шепель Федір. Іван Огієнко і наш край / Федір Шепель // Народне слово. – 2013. – 8 серпня. – С. 9: портр.

Шпак В. «Патентований українець» Іван Огієнко / В. Шпак // Урядовий кур’єр. – 2007. – 21 березня. – С. 21.