Вулиця Новомиколаївська

        Вулицю Сакко і Ванцетті було перейменовано на Новомиколаївська рішенням Кіровоградської міської ради №471 «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» від 30.07.2016 р.

         Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський). Новомиколаївка.

        Нікола Сакко і Бартоломео Ванцетті – італо-американські анархісти, яких у 1927 році стратили за пограбування і вбивство. Сакко і Ванцетті емігрували до США у 1908 році, але з різних регіонів Італії. І познайомилися лише у 1917 році. Це була найрезонансніша кримінальна справа тих часів. Італійців підтримували різні інтелектуали того часу, від Альберта Ейнштейна до Герберта Веллса, і різні держави, від Радянського Союзу до фашистської Італії. Суд над ними критикували американські юристи, які на основі цієї справи зрештою розробили судову реформу.

Новомиколаївська

        Новомиколаївка розташована у північній частині міста. На півдні межує з залізницею, на сході – з Некрасівкою, на заході – зі Старою Балашівкою. На півночі мікрорайону розташовані авіамістечко та споруди аеродрому.

        Основна частина мікрорайону – приватна, забудована за регулярним планом. Мікрорайон виник на початку минулого століття, коли власник найбільшого єлисаветградського машинобудівного заводу Роберт Ельворті зробив робітникам свого підприємства щедру пропозицію – запропонував усім бажаю. І у 1909 році місце для облаштування робочої слободи було знайдено. У 1911 році між охочими будувати житло в слободі провели жеребкування, і на початку 1912-го розпочалося будівництво. Згідно з офіційною версією слободу назвали Миколаївка в 1914 році на честь 20-річчя сходження на престол імператора Миколи ІІ.

        В центрі слободи був закладений парк, який пізніше отримав ім’я директора «Червоної зірки» Якима Крючкова. Парк став певним уособленням національної приналежності Ельворті – алеї були влаштовані у формі прапору Великої Британії. Перша хвиля перейменувань розпочалася тут на початку 1920-х рр. Завод Ельворті більшовики перейменували у «Червону Зорю», а слобідку, де і надалі селилися робітники – у «Червонозорівку». Частину вулиць також було перейменовано. Стерто було з мапи також ім’я одного з братів-засновників підприємства Томаса, спочилого ще у 1892 році. Названу на його честь вулицю Ельвортінську перейменували на Воровського. Нові революційні назви у своїй більшості протримались до 2010-х років, крім періоду німецької окупації, коли за рішенням міської управи більшості з них повернули дореволюційні назви, а деяким присвоїли українські національні назви.

        У 1931 році на території військового аеродрому в Зінов’євську було розпочато будівництво ангарів, службових і житлових споруд, місць стоянок, руліжних доріжок, капонірів та інших об’єктів. У 1932 році на аеродромі з широко розгорнутим будівництвом інфраструктури було розпочато формування 15-ї важкої авіаційної бригади на літаках ТБ-3.У середині 1930-х років територія Червонозорівки розширилася на північ за рахунок збудованого там поблизу військового аеродрому авіамістечка.

        В офіційних документах міських органів влади, починаючи з вересня 1941 року і по сьогодні, цей мікрорайон називається Новомиколаївкою. У повоєнний період у мікрорайоні виникло 10 нових вулиць, а загальна їх кількість збільшилася до 41. На території мікрорайону функціонували чотири школи (школа №3 на вул. Авіаційній, на базі колишнього народного училища; школа №27 на вул. Колгоспній (з 1939 року), філія школи №27 в авіамістечку (з 1939 року), реорганізована в 1955 році у школу №25, та школа №29 на пров. Сталіна (з 1944 року). На заході Новомиколаївки на початку 1930-х років було влаштовано велику лісопаркову зону та міський пляж на річці Інгул. З 1929 року по вулицях Новомиколаївки курсував трамвай за маршрутом «Кіншкола – Кооптах» (з кінця 1930-х рр. «Вул. Леніна – Птахофабрика»), а з 1947 року – автобуси за маршрутами №2 «Міський сад – вул. Куйбишева», №4 «Новоолексіївка – Новомиколаївка» та з середини1950-х рр. – №7 «Ровенське КП – Новомиколаївка (заготзерно).

Дізнатися більше:

Книги

Матівос Ю. М. Вулицями рідного міста / Ю. М. Матівос. – 2-е вид., оновл. та доповн. – Кіровоград: Імекс ЛТД, 2016. – 186 с.: фото.

Публікації

Матівос Ю. Від пайбуду до будтресту / Ю. Матівос // Наше місто. – 2013. – 17 жовтня. – С. 14.

Поліщук В. Мікрорайону Новомиколаївка – більше ста років / В. Поліщук // 21-й канал. – 2013. – 12 вересня. – С. 9.