Вулиця Лицарів зимового походу

        Вулицю Степана Разіна було перейменовано на Лицарів зимового походу. Провулок Степана Разіна було перейменовано на Зимовий pішення «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду» №1359 від 15.11.2022 р.

        Вулиця і провулок знаходяться в Подільському районі (Ленінський), в мікpоpайоні Велика Балка.

        Разін Степан Тимофійович (1630-1671 pp.) – донський козак, ватажок найбільшого в історії Московського царства антиурядового повстання (1670-1671 pp.), Росія.

Лицарі зимового походу

        Перший зимовий похід – похід Армії Української Народної Республіки тилами Червоної та Добровольчої армій під проводом Михайла Омеляновича-Павленка (6 грудня 1919 р. – 6 травня 1920 р.).

        Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій, в той час, як її Головний Отаман Петлюра, відповідаючи за важливі державні справи, перебував зі своїм штабом у Варшаві.

        Похід складався з двох етапів – до січня 1921 року армія УНР вела бої з Добровольчою армією Антона Денікіна. У цей період головною метою було вирвати Галицьку армію від білогвардійців і знову об’єднати українські війська. На жаль, повною мірою це не вдалося зробити через стрімку зміну на фронті й наступ Червоної армії. З січня всі сили армії УНР у Зимовому поході були спрямовані на підняття повстання серед українського населення проти більшовиків.

        Наприкінці листопада 1919 року рештки Наддніпрянської Армії УНР (Галицька армія, через замирення Петлюри з поляками (частина дослідників трактує його як зрадницьке), змушена була після 6 листопада 1919р. увійти до складу російської армії генерала Денікіна) опинилися у так званому «трикутнику смерті» (Любар – Чортория – Миропіль). Тут українські війська були в оточенні трьох ворожих армій – Червоної, Добровольчої та польської (з якою на той час було досягнуто примирення); до того ж українські частини потерпали від епідемії тифу.

        6 грудня 1919р. на військовій нараді у Новій Чорториї було остаточно вирішено здійснити боєздатними частинами армії УНР партизанський похід тилами денікінців. У поході тилами більшовиків і денікінців взяло участь близько 5000 осіб. Проте сам бойовий склад частин нараховував 2000 багнетів, 1000 шабель та 14 гармат. 50% загальної кількості складали штаби частин, нестройові частини, обози.

        21 січня 1920 року в селі Гусівка, Єлисаветського повіту відбулася нарада командирів дивізій армії Зимового походу, вирішено прорвати більшовицьке запілля окремими колонами, рухаючись до району Черкаси – Чигирин – Канів. До складу південної колони отамана М. Омеляновича-Павленка увійшла Запорізька дивізія, 3-й кінний полк і штаб армії, до складу північної колони отамана Ю. Тютюнника – Київська та Волинська дивізії. Колони рухались різними маршрутами, дезорганізуючи комунікації Червоної армії. До кінця березня 1920 року армія УНР налагодила зв’язки майже з усіма повстанцями тодішніх Київщини, Херсонщини, Полтавщини, Катеринославщини, Єлисаветградщини, що підтримували ідею відновлення незалежної української держави. Саме завдяки узгодженій праці з ними проводилася підготовка майбутнього всеукраїнського повстання.

        За оцінками воєнних істориків перший Зимовий похід Армії УНР є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва періоду Української революції (1917-1921 рр.), під час якого українська армія вперше вдало застосувала партизанські методи боротьби з численними ворогами. Досягнута головна мета – збережена армія УНР. Зимовий похід був зразком партизанської війни.

        Усі учасники Зимового походу, що повернулися, були нагороджені орденом Залізного Хреста, який у системі відзначень українського війська посідав перше місце».

        Лицарі Зимового походу надихають своєю хоробрістю та самовідданістю. Їхній героїчний чин та військова майстерність вражають, особливо на контрасті з умовами, в яких їм доводилося це здійснювати. Вони самі називали себе «лицарями абсурду», проте історія показала, що усе було недарма. З тактичних поразок народжуються стратегічні перемоги, а з досвіду боротьби української нації за свою свободу і державність народжується наша майбутня перемога. Остаточна у цій довгій війні.

        Відзнака «Залізний хрест» – одна з нагород часів української визвольної війни 1917-1921 років, єдина бойова відзнака Армії УНР. Її повна назва: «Залізний хрест за зимовий похід і бої». Цією відзнакою нагороджували вояків армії УНР, які брали участь в Першому зимовому поході. Відзначені іменувалися «Лицарями Ордена Залізного Хреста».

        На даний момент Україну захищає 28-ма окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового Походу (28 ОМБр, в/ч А0666, пп В0095) – військове формування механізованих військ Сухопутних військ ЗСУ. Указом Президента України від 6.05.22 №315/2022 з метою відзначення мужності та героїзму особового складу військових частин Сухопутних військ ЗСУ, виявлених під час захисту державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України, а також з нагоди Дня піхоти відзначено почесною відзнакою «За мужність та відвагу» 28 окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу.

        28-а окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового Походу боронить Україну від самого початку агресії рф.

        У 2014 році підрозділи бригади висунулись у Донецьку область для здійснення прикриття державного кордону біля населеного пункту Маринівка. Після виконання бойового завдання були відведені в район селища Кутейниково, біля міста Іловайськ і згодом повернулись на відновлення.

        З осені 2014 до весни 2015 року виконували бойові завдання в смузі оборони Невельське – Волноваха і відіграли ключову роль у відбитті наступу ворога під час спроби захоплення Мар’янки російськими військами.

        До серпня 2021 року, під час проведення ООС, бригада постійно тримала рубежі оборони в районі населених пунктів Красногорівка, Мар’їнка, Новомихайлівка і Тарамчук.

        З першого дня повномасштабного вторгнення здійснювала оборону Одеси та частини Миколаївської області, а після окупації росіянами Херсону та початку їх наступу на Миколаєвську область – висунулась на оборону Миколаєва. Найбільш жорсткі бої тривали у населених пунктах Посад-Покровський та Олександрівка, де один з батальйонів бригади, перебуваючи в повному оточенні, успішно вів бойові дії 21 день поспіль.

        З серпня 2022 року бригада відігравала ключову роль у наступальній операції по звільненню Херсона та була однією з перших, хто увійшов до міста 11 листопада 2022 року.

        З початку грудня 2022 року і по теперішній час бригада виконує бойові завдання на Бахмутському напрямку, знищуючи живу силу та техніку російської армії.

Дізнатися більше:

Книги

На бій за волю. Перемога через поразки. Україна у війнах і революціях 1914-1921 років / А. Руккас [та ін.]. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. – 352 с.: карти.

Роки боротьби 1917-1922 рр. на Єлисаветчині. Український погляд. 1917-1918 рр.: початок революційної стихії. Кн. 1. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2018. – 212 с.: іл.

Роки боротьби 1917-1922 рр. на Єлисаветчині. Український погляд. 1919 р.: у вирі революції. Кн. 2 / упоряд. Ю. Митрофаненко. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2019. – 184 с.

Роки боротьби 1917-1922 рр. на Єлисаветчині. Український погляд. Рік 1920: проти білих і червоних окупантів. Кн. 3 / упоряд. Ю. Митрофаненко. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2020. – 276 с.: іл.

Тютюник Юрко. Зимовий похід 1919-20 рр.: політичний огляд з документами в тексті / Юрко Тютюник. – 3-е вид. – Н'ю Йорк: Вид-во Чарторийських, 1966. – 99 с. – (Сер. «Студійно-наукові матеріали»).

Публікації

Лук'янчук, Георгій. 100-річчя подвигу героїв Базару / Георгій Лук'янчук // Українське слово. – 2021. – №45-46 (листопад-грудень). – С. 6-7. – Бібліогр. в кінці ст.

Митрофаненко Ю. Голгофа під Базаром. Фатальний рейд армії УНР / Ю. Митрофаненко // Вечірня газета. – 2021. – 5 листопада. – С. 5-6.

Піддубний С. Зимовий похід 1919-1920 у нашому краї / С. Піддубний // Там, де Ятрань. – 2004. – 27 жовтня. – С. 2.