Вулиця Лелеки Якима

        Вулицю Григорія Журбинського було переіменовано на честь Якима Лелеки рішенням Кіровоградської міської ради від 30.07.2016 р. №471.

        Журбинський Григорій Федорович – кіровоградський партійний діяч. У 1917 році він був делегатом Другого Всеросійського з’їзду Рад від партії лівих есерів, у 1919-му примкнув до більшовиків, радянським керівництвом у 1967 році нагороджений орденом Леніна.

Яким Лелека

        Яким Лелека – підпрапорний Миргородського полку з Цибулівської сотні, запорожець (за іншими даними – гайдамака), вважається засновником села Лелеківка (раніше – Інгульська Слобода).

        Яким Лелека був «осадчим» (засновником) хутора Лелеківки у володіннях Миргородського полковника Василя Капніста біля слободи Свинарки (тепер Світловодський район). Було в Якима було три сина – Григорій, Онисько і Степан. Грицько у лютому 1741 року купив у кременчуцького сотника Федора Гаврилова земельний наділ з лісом під Гострою могилою (поблизу Павлиша Онуфріївського району). А сам Яким 1758 року переїхав на південь, поселившись поблизу Інгульскої слободи. Після смерті батька власником хутора став син Степан Лелека і назвав поселення Лелеківкою.

        З покоління в покоління передавалися у народі перекази про те, що гостювати у зимівнику Лелеки полюбляли кошовий отаман Петро Калнишевський, суддя Павло Головатий, писар Іван Глоба, коли приїздили на переговори про розмежування земель.

        У 1996 році був затверджений герб Кіровограда. Щитотримачами у великому гербі міста виступають двоє лелек, які стоять на пшеничному колосі, перевитому синьою стрічкою. Вони символізують домовитість і добро – риси, характерні для засновників Лелеківки, благонадійників Якима та Степана Лелеків.

        Степан, вже у 1756 році він збудував на власні кошти маленьку дерев’яну Лелеківську церкву, яка згодом згоріла. У 1766 pоці він за власний кошт збудував у селі муpований хpам на місці стаpого, що згоpів, а неподалік нього – цеpковно-паpафіяльну школу для селянської дітвоpи та лікаpню.

        Станом на 1886 рік у селі Лелекове Обознівської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 1982 особи, налічувалось 418 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, лавка.

        У 1938 році Лелеківці було надано статус селища міського типу, пізніше, під час чергової адміністративно-територіальної реформи1963 року, село було приєднано до Кіровограда (нині Кропивницького).

Дізнатися більше:

Книги

Вулиці рідного міста: бібліографічний покажчик (з фондів ОУНБ ім. Д. І. Чижевського) / Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського; укл. О. Е. Нельга, Н. П. Пивовар; ред. Н. Ф. Калашнікова; відп. за випуск Є. Г. Літвінова. – Кропивницький, 2021. – Видавець Лисенко В. Ф. – 2021. – 100 с.

Матівос Ю. М. Місто на сивому Інгулі / Ю. М. Матівос. – Кіровоград: Діаграма, 2004. – 296 с.

Шевченко С. І. Лицарі українського степу: Збірка статей (1983 – 2008 рр.). – Кіровоград: 2008. – 376 с.

Публікації

Багацький Л. Хутір на Кучмані / Л. Багацький // Кіровоградська правда. – 2013. – 20 серпня. – С. 6.

Лісниченко Ю. Школа на околиці / Ю. Лісниченко // Вечірня газета. – 2009. – 12 червня. – С. 7.

Скочко Олена. Козак Лелека / Олена Скочко // Первая городская газета. – 2020. – 29 жовтня. – С. 4: фот.

Шевченко С. Скільки років Лелеківці? / С. Шевченко // Наше місто. – 2014. – 29 травня. – С. 3.