Вулиця Василя Кричевського

        Вулиця Матвієнка була перейменована на Василя Кричевського рішенням Кропивницької міської ради від 27.02.2024 р. №1837 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду».

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський) м. Кропивницький.

        Яша Матвієнко (Матвієнко Яків Свиридович) – (1927-1943 pp.), піонер, партизан, зв’язківець з с. Підлісного Олександрівського району Кіровоградської області. Разом з товаришем Федею Шепелем були пастухами лісгоспу, тримали зв’язок з партизанами. Давали їм відомості про пересування німецьких військ, про місце розташування німецьких частин, про облави, які готувались на 26 жовтня 1943 року. Хлопці були схоплені окупантами в лісі та страчені. Нагороджений медаллю «Партизану Вітчизняної війни» ІІ ступеня (посмертно). Образ активно використовується в російській пропаганді як приклад залучення дітей, підлітків у військових конфліктах.

Василь Кричевський

        Кричевський Василь Васильович (18 березня 1901 p., Харків – 16 червня 1978 p., Маунтен-В'ю, Каліфорнія, США) – культурний діяч, архітектор, художник театру й кіно, педагог.

        Син художника Василя Кричевського. Основний фаховий і загальномистецький вишкіл талановитий юнак здобув у майстерні головного архітектора Харкова Сергія Загоскіна. 1889 року він допоміг Кричевському розпочати професійне становлення та згодом влаштуватися помічником архітектора Альфреда Шпігеля в Харківській міській управі. Згодом митець перейшов до Служби Шляхів і Будівель Курсько-Харково-Озівської залізниці й паралельно працював у проєктному бюро архітектора Олексія Бекетова. Тобто він крутився серед людей, які безпосередньо впливали на те, який вигляд мали тогочасні міста.

        Проєкт оформлення будинку Полтавського губернського земства – найвидатніша архітектурна робота Василя Кричевського.

        Однак першою великою самостійною роботою Василя Кричевського вважають проєкт будинку Торгових рядів, що в центрі Харкова. Після неї він узявся за ряд фасадів будинків у стилі ренесансу, розробив план будинку в мавританському стилі для банкіра Дмитра Алчевського та будинку в Криму для архітектора й педагога Олексія Бекетова. Також проєктував у новогрецькому стилі, як-от фасади будинку Земельного банку на Миколаївській площі (тепер це майдан Конституції), а ще – у неокласичному й класичному стилях – Будинок судових установ на Скобелевській площі (нині це майдан Героїв Небесної Сотні) у Харкові. У його доробку є і роботи в стилі рококо та віденської сецесії. Донині всі ці будівлі підписані як роботи Бекетова, адже Кричевський створював їх фасади, працюючи в його бюро.

        Працюючи разом з архітектором Петром Костирком над своєю останньою великою роботою – Меморіальним музеєм при могилі Тараса Шевченка в Каневі, він також розробив внутрішнє оформлення вестибюлів першого й другого поверхів, а ще – його експозиційні зали. Однак через примхи радянської влади споруду звели не такою, як планували митці, зокрема з її фасаду прибрали всі орнаменти, що так автентично й так по-модерному його доповнювали, натякаючи на потужність української культури.

        Закінчив Київський художній інститут (1923 p.). Працював на Одеській і Київській кіностудіях художніх фільмів, де оформив 16 кінокартин. Серед них: «Комсомольці» (у співавторстві), «Село Веселе» (1929 p.), «Контакт», «Земля» (1930 p.), «Шлях вільний» (1932 p.), у співавторстві), «Мак цвіте» (1934 p.) та інші.

        Ще однією справою, в якій проявився талант Василя Кричевського, ще з 1890 років було малювання. Його надихав французький імпресіонізм – стиль, якому властиве фіксування швидкоплинних вражень митців, що прагнули найбільш природно й неупереджено зобразити реальний мінливий світ. За короткий час митцю вдалося створити величезний доробок. Ідеться про три тисячі великих і менших о?бразів, переважно краєвидів України, зокрема морського узбережжя Криму. На жаль, багато робіт Василь Кричевський втратив під час революції (визвольних змагань 1917–1921 років) та Другої світової війни.

        У його доробку переважали олійні етюди. Василь Кричевський працював над етюдами швидко й легко, бо, дивлячись на ще порожнє поле картини, мав в уяві вже готовий образ. Тому здебільшого на виконання олійного етюду він потребував 10–15 хвилин. Василь Кричевський зумів освіжити тогочасні підходи в оформленні української книги. Він самостійно створив дизайни до 90 обкладинок для різних видань. Коли на зламі століть західноєвропейська книжкова графіка шукала нових шляхів, саме Кричевський почав створювати лаконічні, стримані, та все ж вишукані й промовисті дизайни обкладинок, які вдало підкреслювали суть і настрій видань. Митця заслужено вважають основоположником книжкової графіки. Спочатку він розробив обкладинку для альбому малюнків Порфирія Мартиновича до «Енеїди» Івана Котляревського. Вона стала повною протилежністю панівній тоді моді: по-малярськи робити «розповідальні» обкладинки-картинки з віньєтками. На обкладинці Кричевського був лише напис – довгий текст із вільно виконаними орнаментальними літерами.

        Василь Кричевський, уже визнаний архітектор і живописець, поринає у нову пристрасть – книжкову графіку. На замовлення історика Михайла Грушевського він береться за візуальне оформлення «Ілюстрованої історії України», популярного видання для всіх. Перед авторами інноваційне на той час завдання - ілюструвати книжку фотографіями або рисунками автентичних артефактів, а не фантазійними малюнками, як тоді практикувалося. З цієї нагоди у серпні 1911 року Василь Кричевський вирушив до Кракова досліджувати архіви Ягеллонської бібліотеки, яка й донині зберігає унікальні фонди з історії України. До книжки Грушевського художник зробив понад 30 рисунків та обкладинку.

        У сфері книжкової графіки він постійно розвивався, експериментував. Завдяки цьому йому вдалося створювати роботи, які вдало передавали дух часу й мали свіжий, несподіваний, цікавий вигляд. Зокрема, надихаючись розгортанням індустріалізації, митець вдавався й до конструктивістських засобів, створюючи наповнені сенсами системи ліній і площин, властивих урбаністичним мотивам.

        Остання велика робота Василя Кричевського в книжковій графіці – оформлення заставок до збірки «Українська пісня», у яких він теж по-новаторськи обіграв українські народні орнаменти. Митець оздобив так понад 300 пісень, однак останні чотири розділи із чотирнадцяти. Збірка «Українська пісня» все одно вирізнялася поміж решти радянських і стала взірцем для мистецького оформлення багатьох інших.

        З початку 1920-х pp. до Другої світової війни Василь Кричевський жив у Києві, де мав визнання. Під час німецької окупації він залишився в столиці, бо хворіла дружина. Наприкінці 1943 року сім’я переїхала до Львова. Там митець обійняв посаду ректора Вищої мистецької школи. Та совєти не давали спокою людям, які залишалися в окупації. Саме тому в березні 1944 року Кричевський разом із дружиною змушені покинути рідну країну. Вони мешкали в Австрії, Франції (куди раніше виїхав син Микола), аж потім – у Венесуелі.

        В 1949 році виїхав до США. Почесний член Об’єднання митців-українців в Америці (ОМУА), професор.

        Автор образу Божої Матері – Світлої Оселі Вигнанців Бездомних, який він подарував українській автокефальній церкві Святої Трійці при 21-ій вулиці в Нью-Йорку.

        Унікальна колекція картин художника представлена в Музеї української діаспори у Києві.

        Геній Кричевського зміг зробити одну неймовірну річ – він переплавив потужний пласт народного мистецтва і створив оригінальний український напрямок світового модерну. Кричевський – основоположник національного архітектурного стилю та інноваційних прийомів у книжковій графіці, автор національного герба та валюти, розробник театральної сценографії та один із перших художників-постановників українського кінематографа. А ще – дизайнер, живописець, педагог, теоретик архітектури і мистецтва.

Дізнатися більше:

Книги

Василь Кричевський. Mіж авангардом і традицією = Vasyl Krychevsky. Between avan-garde and traditions: з колекції Нац. худож. музею України: кат. вист., 4 жовт. – 10 листоп. 2013 / [упоряд. С. Сєлєзньов; відп. ред. Ю. Зиновіїва; пер. англ. С. Цуркан]; Нац. худож. музей України. – Київ: ArtHuss, 2013. – 57 с.: кольор. іл.

Василь Кричевський: орнаментні композиції: альбом / [авт. передм.: М. Р. Селівачов, А. О. Пучков; упоряд. О. О. Савчук; пер. англ. Дайана Шелудкевич]. – Харків: Олександр Савчук [вид.], 2023. – 311 с.: іл. – (Слобожанський світ; вип. 19).

Графічні твори Василя Кричевського у колекції МКДУ = Catalogue of graphic works by Vasyl Krychevsky from the collection of the Museum of books and printing of Ukraine: [каталог] / [упоряд.: Марія Корнійчук, Олена Сидорчук, Любов Хамаза]. – Харків: НТМТ, 2013. – 106 с.: іл. – Назва обкл.: З мистецького поля Василя Кричевського. Графіка художника в колекції Музею книги і друкарства України. – Назва на суперобкл.: В. Г. Кричевський. Графіка художника. – Текст укр., англ.

Павловський Вадим. Василь Григорович Кричевський: Життя і творчість. – Нью-Йорк: Вид. Укр. Вільною Акад. Наук у США, 1974. – 224 с.: іл.

Публікації

Кричевський Василь. Розуміння українського стилю / Василь Кричевський // Народне мистецтво. – 2010. – №3-4. – С. 8-9.

Кричевські і кіно // Українська культура. – 2016. – №6. – С. 62-65: портр.: фот.

Манжара Ганна. Василь Кричевський і Тарас Шевченко. На перетинах історії / Г. Манжара, В. Дзима // Образотворче мистецтво. – 2014. – №1. – С. 62-65.

Професор у романі «Майстер корабля» Юрія Яновського – Василь Григорович Кричевський // Українська культура. – 2016. – №6. – С. 48: iл.

Ясієвич В. Є. Василь Кричевський – співець українського народного стилю // Українське мистецтвознавство: Міжвідом. зб. наук. праць / ІМФЕ ім. М. Т. Рильського АН України. – Київ: Наукова думка, 1993. – Вип. 1. – С. 117-126.