Вулицю Гризодубової було перейменовано на Соломії Крушельницької рішенням Кіровоградської міської ради №1477 «Про перейменування вулиць, провулків, тупика» від 09 лютого 2023 року.
Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський) м. Кропивницький.
Валентина Степанівна Гризодубова – радянська льотчиця, учасниця перельоту з Москви на Далекий Схід.
Соломія Крушельницька
Соломія Крушельницька (1872-1952 рр.) – видатна українська оперна співачка та педагог, визнана однією з найвидатніших лірико-драматичних сопрано свого часу. В усьому музичному світі кінця ХІХ – першої половини ХХ століття вона була символом досконалості й неперевершеності. Характер артистичної діяльності Соломії Крушельницької та навіть її темперамент не вкладалися в рамки традиційного етикету старої мелодрами, тому можна сказати, що її творчість була антитрадиційною, новаторською.
Народилася 23 вересня 1872 року в українському селі Білявинці на Тернопільщині, у багатодітній родині греко-католицького священника прогресивних поглядів Амвросія Васильовича Крушельницького.
Уже в дитинстві Соломія виявила виняткову музичну обдарованість. Під керівництвом батька вона вивчила нотну грамоту, разом зі своїми братами і сестрами співала у домашньому хорі. З десяти років стала солісткою в хорі «Руська Бесіда», співала в сільському хорі, організованому її батьком, і навіть деякий час успішно керувала ним. Освіту здобувала вдома, приватно, а Тернопільську гімназію закінчила екстерном. Паралельно брала уроки гри на фортепіано у професора Владислава Вшелячинського в Тернополі. Уже тоді педагоги відзначали неабиякий талант і вроджене чуття до музики.
У 1889 році заручилася із сином батькового товариша Зеноном Гутковським. Однак він категорично був проти сценічної кар’єри дружини. Весілля не відбулося. Замість одруження Соломія їде до Львова і вступає до Львівської консерваторії. Із подачею документів запізнилися, однак вдалося вмовити професора Валерія Висоцького послухати молоду претендентку. Він був вражений силою та красою голосу – Крушельницьку зарахували поза конкурсом.
Консерваторію Галицького музичного товариства Соломія у 1983 закінчила з срібною медаллю, а в характеристиці екзаменаційної комісії зазначено: «має всі дані для того, щоб стати прикрасою навіть першорозрядної сцени. Дзвінкий і дуже симпатичний звук голосу її мецо-сопрано, музична освіта, високе почуття прекрасного, природна зовнішність, сценічна стать – словом все, чим нагородила її природа, обіцяють їй в артистичній кар’єрі найкращу майбутність».
Дебютує як оперна співачка у Львові в 1893 році в партії Леонори в «Фаворитці» Гаетано Доніцетті.
Навчання продовжує в Мілані у знаменитих педагогів – Фаусти Креспі (з вокалу) та професора Конті (з акторської майстерності). Там з’ясовується, що в консерваторії їй неправильно визначили голос: італійські спеціалісти відзначили в неї не мецо-сопрано, а потужне лірико-драматичне сопрано діапазоном майже в три октави. Це означало, що репертуар треба змінювати, голос – розвивати.
Крім співу вдосконалювала знання іноземних мов (вільно володіла вісьмома мовами: українською, російською, польською, німецькою, англійською, італійською, іспанською та французькою). У вільний час відвідувала музеї, театральні та оперні вистави, сама брала участь у концертах музично-драматичної школи «L’Armonia».
У 1898-1902 рр. була примадонною Варшавської Опери. Пізніше тріумфально гастролювала на кращих оперних сценах світу – в Парижі, Лондоні, Римі, Мілані, Флоренції, Берліні, Відні, Мадриді, Лісабоні, Буенос-Айресі, Санкт-Петербузі, Каїрі та в багатьох інших містах. У її репертуарі було більше півсотні партій в усіх найкращих операх італійських, німецьких, французьких, польських, австрійських, російських та інших композиторів. У її репертуарі були 63 оперні партії.
Уже хрестоматійною стала історія порятунку опери Джакомо Пуччіні «Мадам Батерфляй». У 1904 році в знаменитому «Ла Скала» публіка засвистала прем’єру опери із Розіною Сторкіо в головній партії. І тоді Пуччіні порадили звернутися до Крушельницької. Та погодилася, запропонувавши композиторові дещо переробити, з двох актів зробити три. Через три місяці після міланського провалу в театрі «Гранде» у Брешії композитор і співачка святкували тріумф – їх 17 разів викликали на сцену. «Українка рятує Чіо-Чіо-сан».
Також Соломія блискуче виступала у вагнерівських операх – особливо публіка шаленіла від її Брунгільди із «Валькірії». Це був ризикований крок, бо, як тоді писали музичні критики, на «бурхливій музиці» Вагнера «не один співак собі карк скрутив». Щоб опанувати цю техніку, в 1895 році співачка їде у Відень, де в професора Генсбареха бере уроки «вагнерівської музики».
Попри це, ніколи не забувала, що вона українка. Усі концерти незмінно закінчувалися українською піснею, творами Лисенка, Людкевича, Вахнянина. А коли в 1899 році її запросили виступити перед царською родиною, не проминула нагоди проспівати кілька українських народних пісень. На запитання Миколи ІІ, якою мовою вона співала і про що пісні, відповіла французькою, що це її рідна мова.
У неї було багато шанувальників і тих, хто наважувався просити її руки. Серед них – адвокат Теофіл Окуневський, аптекар і меценат Іван Білинський, і навіть, подейкують, Федір Шаляпін. Але заміж Крушельницька вийшла лише в 1910 році – за мера італійського містечка Віареджо адвоката Чезаре Річчоні.
Соломія Крушельницька, перебуваючи за кордоном, пильно стежила за розвитком політичних подій в Україні, матеріально підтримувала українську радикальну партію, яку створили І. Франко та М. Павлик.
У 1920 році в зеніті слави залишає оперну сцену, проспівавши востаннє в неапольському театрі в улюблених операх Ріхарда Вагнера «Лорелея» та «Лоенгрін». Кілька років вона ще виступає з камерними концертами. У 1939 році, за два роки після смерті чоловіка, приїжджає до Львова у гості до сестри. До Італії більше не повернулася.
У Львові Крушельницьку застав початок Другої світової війни. Виїхати не змогла – через зламану ногу на довгий час виявилася прикутою до ліжка. «Другі совіти» насторожено сприйняли «іноземну штучку»: її квартиру, придбану ще в 1903 році, націоналізували, лишивши їй із сестрою одну кімнатку на другому поверсі.
На довгий час зірка світового масштабу лишилася без роботи й засобів існування. За кордон її також не випускали, хоча вона просила дозволу повернутися до Італії. Громадянство отримала лише після того, як дала дозвіл радянській владі продати її розкішну віллу в Віареджо – самій співачці від цієї оборудки дісталися копійки.
Лише в 1946 році вона нарешті дістала місце професора у Львівській консерваторії. І то ледь не позбулася – її звинуватили у відсутності диплома (пізніше диплом знайшли в архівах). Робота зі студентами стала компенсацією за роки нереалізованого материнства – вона всіх називала «дітками» й була готова сісти за рояль у будь-який момент. Одним із її учнів був відомий український композитор Мирослав Скорик.
До 77-річного віку Соломія давала концерти, на останньому виступі виконала пісню «Краю мій рідний».
Померла 16 листопада 1952 року. Похована у Львові на Личаківському кладовищі.
Великій співачці присвячували свої твори композитори, письменники, художники. Такого всесвітнього визнання, пошани та любові добилася проста дівчина з українського мальовничого села, адже Україна завжди славилась своїми співочими талантами, красою та мелодійністю пісень. Соломія Крушельницька – символ української опери, української музики, українського мистецтва.
Докладніше про Соломію Крушельницьку – у вебліографічному есе «Співоча зоря України»: .
Дізнатися більше:
Книги
Врублевська В. Соломія Крушельницька: роман-біографія / Валерія Врублевська. – Київ: Дніпро, 1986. – 358 с.
Геник С. Крушельницька Соломія // 150 видатних українок / Степан Геник. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003. – С. 116.
Мельничук Б. Соломія Крушельницька: докум. повість / Б. Мельничук; іл. Є. Удіна. – Тернопіль.: Воля, 2011. – 103 с.
Публікації
Життя у пісні: про Соломію Крушельницьку // Позакласний час. – 2015. – №1. – С. 82-84.
Маслій М. Соломія Крушельницька. Поєднання міфу й реальності / М. Маслій // Українська культура. – 2012. – №8. – С. 58-61.
Орлова, Є. Г. Найпрекрасніша і найчарівніша Баттерфляй: Соломія Крушельницька / Є. Г. Орлова // Мистецтво в школі. – 2010. – №7. – С. 34-40.
Соломія Крушельницька: голос, що полонив увесь світ // Шкільний Світ. – 2008. – №10. – С.19-20 (вкладка).
Таровита І. Неперевершена Меа: Соломія Крушельницька. Літературно-музична композиція для учнів 10-11-х класів / І. Таровита // Шкільний світ. – 2012. – №47. – 1-8 (вкладка).
Тарасюк І. М. Видатна серед видатних: Соломія Крушельницька: (сценарій літературно-музичного вечора) / І. М. Тарасюк // Мистецтво в школі. – 2013. – №8. – С. 32-34.
Три спогади з дитинства: (до 140-річчя від дня народження С. Крушельницької) // Позакласний час. – 2012. – №13-14. – С. 98-99.
Тріумфами таланту: С. А. Крушельницька // Шкільна бібліотека. – 2012. – №15-16. – С. 12-15.
