Вулиця Сергія Котового

        Вулицю Новозаводська було перейменовано на Сергія Котового рішенням Кіровоградської міської ради №471 «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» від 30.07.2016 р.

        Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський).

        Історична назва вулиці Новозаводська виникла із початком будівництва заводу Ельворті.

Котовий Сергій

        Сергій Феліксович Котовий (15 січня 1988 р. – 21 серпня 2014 р.) – молодший сержант 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

        Народився 1988 року у місті Кіровоград; закінчив кіровоградську ЗОШ №31. 2005 року вступив до Кіровоградської льотної Академії НАУ, котру закінчив 2010 року. У 2012 році був мобілізований на строкову службу до лав Збройних сил України. Військову підготовку пройшов у навчальному центрі «Десна». В квітні 2013 року демобілізувався. Рідні згадують, що коли в 2014 р. зателефонували з воєнкомату і наказали з’явитися з речами, але з першого разу його не відправили воювати, то Сергій дуже засмутився. Він був справжнім патріотом: «Я дав присягу Батьківщині, це як клятва матері, яку треба захищати». Говорив мамі, сестрі, племінниці: «Хто вас буде захищати, як не я?» Запевняв рідних: «Ви мною будете пишатись!». З квітня 2014 р. Сергій був мобілізований Кіровоградським ОМВК. Молодший сержант, командир евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення мінометної батареї 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади.

        Загинув 21 серпня 2014 року близько 17:00 внаслідок мінометного обстрілу в районі с. Грабське, Амвросіївський район, Донецька область. Того дня Сергій Котовий разом зі ще одним солдатом рятував пораненого товариша з поля бою. Але не встиг. Усі троє військових загинули під мінометним обстрілом бойовиків. Разом з Сергієм загинули старший солдат Микола Скрабунов, молодший сержант Євген Клименко та старший солдат Ігор Ємельяненко.

        Він багато чого не встиг побачити і відчути в мирному житті, проживши так мало – йому було лише 26 років. Але Сергій вже бачив смерть своїх побратимів. В його телефоні рідні знайшли смс: «Мені погано, загинув мій товариш, ось і все». У Сергія були великі плани на життя після війни. Він хотів залишитися в армії і стати професійним військовим. Але не судилося...

        Похований на Алеї слави Рівнянського кладовища у Кіровограді 25 серпня 2014-го.

        За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений – нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015, посмертно).

        На його честь названо вулицю (колишня Новозаводська) і провулок у селищі Гірничому.

        На фасаді НВО №31, яку закінчив Сергій Котовий, у пам'ять про нього відкрито меморіальну дошку.

        Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3 місце 9.

        Вшановується 20 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії.

        2018 року встановлено меморіальну на будинку №2 по провулку імені Сергія Котова, в будинку, де живуть батьки.

Дізнатися більше:

Книги

Романько І. І. Україна більше за життя: загиблі воїни-земляки – учасники антитерористичної операції (на матеріалах музейної експозиції КЛА НАУ). Альбом-довідник. – Кіровоград: КЛА НАУ, 2015. – 128 с.

Публікації

Дбати про живих, шанувати полеглих // Народне слово. – 2014. – 28 серпня. – С. 1, 2: фото. кол.

Кучер Я. О. Співчуття керівного складу Кіровоградського гарнізону родинам загиблих військовослужбовців / Я. О. Кучер // Наше місто. – 2014. – 4 вересня. – С. 4.

Лісниченко Ю. Свої життя віддали за Україну / Ю. Лісниченко // Вечірня газета. – 2017. – 11 серпня. – С. 5; Вечірня газета. – 2017. – 18 серпня. – С. 5.

Несен, Олена. Двох вояків із Кіровоградщини, які загинули на сході, нагородили посмертно / Олена Несен // Кіровоградська правда. – 2015. – 7 липня. – С. 2.

Пам’ятні дошки на школах // Наше місто. – 2015. – 8 січня. – С. 1.

Сідорова, Олена. Мамо, я повернуся або живим, або героєм / Олена Сідорова // Кіровоградська правда. – 2014. – 7 листопада. – С. 3: фото.

Татарченко Валентина. Їхній подвиг не забутий / Валентина Татарченко // Народне слово. – 2015. – 9 липня. – С. 1.

Требунських, Ірина. Останній поштовх серця – за Україну / Ірина Требунських // Народне слово. – 2015. – 29 січня. – С. 4: фото.