Вулиця Олександра Кониського

        Вулицю Василя Жуковського було перейменовано на Олександра Кониського рішенням Кропивницької міської ради від 27.02.2024 р. №1837 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду».

         Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський), Катранівка, м. Кропивницький.

        Василь Андрійович Жуковський – російський поет, один із основоположників романтизму в російській поезії, автор багатьох елегій, послань, пісень, романсів, балад і епічних творів. Також відомий як перекладач поезії та прози, літературний критик, педагог.

Олександр Кониський

        Олександр Якович Кониський – український перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч ліберального напряму. Професійний адвокат, педагог, журналіст. Автор слів пісні «Молитва за Україну», перекладу «Щоденника» Т. Г. Шевченка.

        Народився 18 серпня 1836 року в селі Переходівка (тепер Ніжинського району Чернігівської області). Походив із стародавнього чернігівського роду, який нараховував понад 400 років.

        Олександр навчався у повітовій школі у Ніжині та у Чернігівській гімназії і був звідти виключений за написання віршів українською мовою. Кониський навчався також у Ніжинському ліцеї, згодом склав іспит на звання кандидата права і займався адвокатською практикою.

        Друкуватися почав у 1858 році у «Черниговском Листке». Вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. У пресі опублікував низку статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організовував недільні школи. Як член київської міської ради домагався запровадження у школах української мови. Для недільних шкіл Кониський видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862 р.), «Арифметика, або щотниця» (1863 р.), «Граматка або перша читанка задля початку вченья» 1882 р.).

        Свій перший вірш «Сирота» Кониський опублікував двадцяти п’яти років у журналі «Основа». Він писав статті, рецензії та нариси, написав кілька романів та близько п’ятдесяти повістей, оповідань і драм.

        1863 року Кониський був заарештований у Полтаві за звинуваченням у приналежності до нелегальної організації і висланий на 2 роки на північ Росії: спочатку до Вологди, а потім до Тотьми.

        Від 1865 р. перебував за кордоном. Кониський повернувся в Україну, де під офіційним наглядом поліції якийсь час проживав у Єлисаветграді, Бобринці, а з кінця 1866 р. – у Катеринославі), займаючись адвокатською та літературною працею. У 1871 р., під час чергового трусу забрано поліцією і назавжди втрачено.

        1872 p., після зняття поліційного нагляду, повернувся з Катеринослава до Києва. Там працює у газеті «Киевский Телеграф».

        У другій половині 1890-х рр. допомагав Володимиру Антоновичу заснувати всеукраїнську політичну організацію, що мала об’єднати всі кола національно свідомих українців усієї Російської імперії. Для потреб Всеукраїнської спільної організації він заснував у Києві видавництво «Вік», що, проіснувавши 15 років, опублікувало понад 100 книжок українською мовою.

        Кониський був один із фундаторів Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873 р.), а пізніше – ініціатор перетворення його у Наукове товариство ім. Т. Шевченка.

        Свої політичні погляди виклав у програмній статті під назвою «Український націоналізм». Він був противником соціалізму і революції та прихильником еволюційної перебудови суспільства. Попри це, 1885 року Кониський був заарештований у Києві за звинуваченням в українському сепаратизмі та ув’язнений на 16 місяців.

        Письменник переклав українською мовою щоденник та повісті Тараса Шевченка і написав його двотомну біографію, яка за визначанням багатьох літераторів, є найбільш докладним і повним з усіх дорадянських життєписів Кобзаря. Кониський сумлінно опрацьовував майже всі опубліковані на той час матеріали, ретельно перевіряв свідчення та інші факти щодо біографії Т. Г. Шевченка. «Впродовж майже п’яти літ, – зазначає автор, – я не жалів ні часу, ні праці, ні коштів на збирання матеріалу й на потрібні поїздки на села, де перебував Шевченко під час важніших моментів свого віку до заслання». Багатьма українськими, та й і не лише українськими, діячами ця праця сприймалася як високопатріотична й необхідна для розвитку вітчизняної культури справа. Бібліографічний нарис Кониського дістав докладну рецензію Ф. Колесси, високу оцінку від І. Франка, який відзначив, що: «Сею книжкою Кониський поклав найкращий пам’ятник і Шевченкові, і собі самому». На основі цієї праці Кониського твориться і сучасне шевченкознавство.

        Він перекладав з російської, польської, англійської, французької мов, уклав російсько-український словник.

        Проте найбільшу славу Кониському приніс його невеликий вірш «Молитва за Україну», який, покладений на музику Миколою Лисенком, став духовним гімном українців.

        Олександр Кониський помер у Києві 12 грудня 1900 року.

Дізнатися більше:

Книги

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / О. Я. Кониський. – Київ: КЛІО, 2014. – 672 с.: іл.

Шевченко Т. Г. Щоденник / Т. Г. Шевченко; пер. з рос. О. Кониського. – Київ: Школа, 2003. – 272 с.: іл.

Публікації

Автор духовного гімна України: 185 років від дня народження Олександра Кониського // Шкільна бібліотека. – 2021. – №7. – С. 48-49: портр.

Бойко Надія. Художньо-стильові домінанти в малій прозі Олександра Кониського / Н. Бойко // Дивослово. – 2013. – №10. – С. 53-56.

Кислашко Олександр. М. Козачинський і Г. Кониський про духовно-моральне виховання / Олександр Кислашко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2011. – №4. – С. 41-43.

Молитва за Україну: духовний гімн «Боже великий, єдиний» ( Муз. М. Лисенка, сл. О. Кониського). Історія пісні // Позакласний час. – 2008. – №3. – С. 22.