Вулиця Петра Яцика

        Вулицю Павлова було перейменовано на Петра Яцика рішенням Кропивницької міської ради від 28.09.2023 р. №1693 «Про перейменування вулиць та провулків».

        Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський), м. Кропивницький.

        Павлов Іван Петрович – російський фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення. До міста стосунку не мав.

Петро Яцик

        Петро Яцик – канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим внеском у фінансування українознавства на Заході та в Україні.

        Петро Яцик народився у селянській бойківській родині Дмитра і Марії Яциків 7 липня 1921 року у гірському селі (тепер це селище міського типу) Синєвідсько Вижнє (за радянської влади, 1946 р., цей топонім трансформували у Верхнє Синьовидне) на Сколівщині (нині Львівська область). Юнак навчався у місцевій семирічній школі, згодом відвідував уроки сільськогосподарської справи. Спостерігаючи, як у сільський побут поступово входить техніка, хлопець активно нею цікавиться, інтуїтивно відчуваючи її значення для розвитку господарської справи. Петро Яцик успішно закінчив залізничні курси у Стрию і почав працювати помічником машиніста. Міг стати механіком, але для цього потрібно було вступити в комсомол. Петро не погодився і записався на молочарські курси, після успішного закінчення яких став інспектором з перевірки якості молочних продуктів у трьох прикарпатських районах, де на той час функціонувало сім регіональних молокозаводів. З приходом німецьких військ Петро мав намір вступити до лав дивізії «Галичина», але отримав відмову. Коли ж ситуація на східному фронті почала змінюватися, хлопець вирішив утікати, не встигнувши попрощатися навіть з рідними. В еміграції. Петро Яцик пішки емігрував до Австрії у 1944 році, влаштувавшись на приватне молочне підприємство у Санкт-Пельтені ? містечку неподалік австрійської столиці. Кінець війни Яцик зустрів у Баварії, де навесні 1945-го р. встановили свій контроль американці. Зважаючи на складний фінансовий стан, Яцик був змушений шукати притулку в таборі для переміщених осіб у м. Реґенсбурґ. Але не сидів там, склавши руки. Дізнавшись про відкриття при таборі української середньої школи (за іншими джерелами ? гімназії чи інституту), Петро став одним із перших її учнів. Навчання закінчив з відзнакою. Після цього ще мав чотири семестри програми з політичної економії і дворічне вивчення іноземних мов ? німецької, французької, англійської. На той час найбільш привабливими для українських емігрантів були Америка і Канада. Петро Яцик обрав Канаду і прибув до цієї країни у віці 27 років «з двома доларами в кишені» (за іншим джерелом ? з сімома). У Монреалі жив Яциків краянин, який погодився прийняти його у квартирці, що тимчасово винаймав. Офіційний представник влади, який опікувався емігрантами, дозволив Яцикові зупинитися у Монреалі й не відправив його в канадську глибинку ? на одну з ферм в Едмонтоні, але за умови: Яцик ніколи не отримуватиме допомоги по безробіттю. «Я запевнив його, ? згадував Яцик пізніше, ? що не залишуся безробітним тому, що у мене дві здорові руки і голова на плечах». Після року праці мийником посуду в ресторані Петро Яцик з двома українцями відкрив книжкову крамницю «Арка», і «магазин припав до душі діаспорі». Як потім пригадував, крамниць з продуктами та одягом було багато, а українська книгарня в Торонто була одна. «Нам пощастило, бо мали товар задармо. Їхали українці з Німеччини, мали по 50-100 книжок і, щоби не тримати їх по пивницях, приносили до нас. Ми продавали книги, прибуток залишали, оплативши людям за проданий товар». Проте доробитись в одній крамниці трьом її власникам було складно, і Яцик зайнявся продажем меблів, а в 1953 р. заснував будівельну фірму. Згодом він став успішним підприємцем і меценатом: власником і президентом будівельної фірми Prombank Investment Limited (P. Jacyk Group), заснував Міжнародний доброчинний фонд «Ліга українських меценатів», ставши його почесним президентом. Найпомітніший канадський бізнесмен українського походження. Наприкінці 50-х років Петро Яцик «став офіційно найпомітнішим канадським бізнесменом українського походження». Першу тисячу доларів на доброчинність ? український буквар педагогині Марії Дейко, Петро Яцик віддав у 1960-х роках. Далі були пожертви на будівництво української школи в Бразилії, на освітній заклад для незаможних людей у цій же країні, на будівництво української католицької церкви. За підтримки Петра Яцика побачили світ книги з історії і культури України. Підприємець був ініціатором Міжнародного конкурсу з української мови (тепер Конкурс імені Петра Яцика), меценатом Енциклопедії українознавства, створеної під егідою Наукового товариства імені Тараса Шевченка в Європі, Інституту українознавчих студій Гарвардського університету (Ukrainian Research Institute at Harvard University), Центру досліджень історії України в Канадському інституті українських досліджень при Альбертському університеті (Canadian Institute of Ukrainian Studies, CIUS, University of Alberta), Освітньої фундації ім. Петра Яцика, Українського лекторію в школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті, спеціального українського відділу в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті.

        Петро Яцик профінансував видання Історії України-Руси Михайла Грушевського у перекладі англійською мовою та низку інших монографій з історії України, економіки, політології, медицини, етнографії. «Сума його пожертв на українські інституції в західному світі перевищує 16 мільйонів доларів!» , а загальна сума фінансової підтримки проєктів, орієнтованих на розвиток українознавства у світі – понад 30 млн дол. У радянські часи в Україні, за небагатьма винятками, мало знали про життя і діяльність Петра Яцика. Якщо комусь і було дещо відомо, то говорили про це не всюди, аби не стати жертвою «боротьби проти антирадянської пропаганди й агітації». Ситуація істотно змінилася після здобуття Україною незалежності.

        У 1996 р. він був нагороджений першою Почесною відзнакою президента України, започаткованою президентом Леонідом Кравчуком для нагородження громадян за особисті заслуги у побудові суверенної демократичної держави, розвитку економіки, науки, культури, за активну миротворчу, доброчинну, громадянську діяльність. Значний резонанс у справі популяризації Петра Яцика в Україні мала книга письменника, публіциста, громадського діяча Михайла Слабошпицького «Українець, який відмовився бути бідним (Петро Яцик)». Як згадує автор книги «Петро Яцик – це філософ-самоук, співрозмовники, спілкуючись з ним, починали вірити в себе». 2001 року Петро Яцик з нагоди його 80-річчя отримав український Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня. Наступного 2002 року меценат міг стати лауреатом Міжнародної премії «Людина року», але 1 листопада 2001 р. Петро Яцик відійшов у Вічність. Величезне значення не лише для популяризації Петра Яцика, а й для зміцнення позицій статусу державної мови в Україні і світі, має щорічний Міжнародний конкурс, який спочатку спонсорувався Петром Яциком, а тепер носить його ім’я. Конкурс проводиться на виконання Указів Президента України від 9 листопада 2007 р. №1078 «Про Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика», від 28 листопада 2007 року №1155 «Про деякі заходи щодо піднесення ролі української мови», відповідно до Положення про Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13 березня 2008 року №168, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2008 року за №643/15334 (зі змінами). Метою Конкурсу є забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя, сприяння утвердженню її статусу як державної, піднесення престижу української мови серед молоді. Конкурс проводиться щорічно від 9 листопада до 20 травня. Участь у ньому беруть понад 5 мільйонів учнів із 20 країн світу. Переможцям Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, які продовжують подальшу освіту в закладах освіти України, призначаються щомісячні іменні стипендії Президента України на календарний рік, починаючи з 1 вересня поточного року. Завершуємо розповідь про Петра Яцика словами ще одного видатного українця ? Михайла Сороки (1911-1971 рр.), в’язня радянських таборів упродовж 34 років: «Петро Яцик творив сам себе. Його доля ? це переконливий приклад, не придуманий, не з художньої літератури і кінофільмів, а з реального життя, приклад, чого може досягти українець, якщо ставитиме перед собою високі цілі, докладатиме належних зусиль для їх досягнення, чесно йтиме обраним шляхом, не забуваючи при цьому, до якого роду і народу він належить».

Дізнатися більше:

Книги

Абліцов В. «Галактика “Україна”. Українська діаспора: видатні постаті» – Київ: КИТ, 2007. – 436 с.

Курдидик А. Історія одного мого Петра // Записки з буднів. – Вінніпег: Тризуб, 1977. – С. 45-48.

Слабошпицький М. Ф. Петро Яцик – Українець, який відмовився бути бідним: книжка про мецената / М. Ф. Слабошпицький. – 8-е вид. – Київ: Ярославів Вал, 2021. – 256 с.: іл.

Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. – 516 с.

Публікації

Короненко Світлана. З того, що говорив Петро Яцик / Світлана Короненко // Літературна Україна. – 2005. – 3 листопада. – С. 5.

Літо С. Незвичайний українець: Петро Яцик – канадський підприємець українського походження, меценат / С. Літо // Історія для допитливих. – 2013. – №3. – С. 18-21.

Петро Яцик пишався б нами // Вечірня газета. – 2011. – 1 січня. – С. 8.

Сорока М. Нетиповий українець: 90 років тому народився видатний український меценат Петро Яцик / М. Сорока // Урядовий курєр. – 2011. – 7 липня. – С. 17.