Тупик Яружний

        Тупик Овражний було перейменовано на Яружний рішенням Кропивницької міської ради від 27.02.2024 р. №1837 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду».

        Тупик знаходится в Подільському районі (Ленінський), В. Балка, м. Кропивницький.

        Овражний – російськомовна назва.

Яружний

        Яружний – прикметник до яруга. Яруга – глибока, довга западина.

        Слово «яруга» тричі згадується в «Слові о полку Ігореві»: притоптав яруги, волочився яругами, відомі йому яруги.

        Слово «яр» – запозичення з тюркських мов (давньотюркське jar) – крутий берег. Трапляється вже у періоді формування давньоукраїнської мови (XI-XIII ст.).

        Глибокі яри називають яругам і крутоярами, яри з похилими схилами – балками, порослі лісом яри – байраками, невеликі яри – виярками, переярками, приярками, вибалками. У діалектах яри відомі як звори (ізвори), дебри (дебрі).

        Утворення ярів пов'язане з руйнуванням пластів пухких осадових порід (лесів, глин, вапняків та ін.) тимчасовими лінійними водотоками, що виникають на схилах крутизною понад 3-5 градусів внаслідок випадіння дощів, танення снігу, льоду чи льодовиків на суміжних теренах. Крім найближчих схилів, каналами надходження стічних вод до ярів є мережі інших ерозійних форм, що сполучаються з їхніми долинами. Рівнини набувають хвилястих обрисів, а по утворених схилах починається активний стік. Там, де крутизна схилів стає більшою за 3-5 градусів, площинний стік переходить у лінійний.

        Яружність – статистичний показник території, що вимірюється в загальній довжині тальвегів ярів (м, км) на певній площі. Характеризує результат сучасного рельєфоутворювального процесу, що здійснюється тимчасовими русловими потоками дощових і талих вод, при якому утворюються лінійні ерозійні форми розчленування поверхні суші – яри.

        Холодний яр – система ярів і балок на півдні Черкаської - півночі Кіровоградської областей, – місце перебігу низки видатних історичних подій української історії («Гайдамаччина», діяльність антибільшовицьких формувань «Холодноярської республіки» та ін.). Геологи стверджують, що мільйони років тому територія урочища Холодний Яр, що на Черкащині, була північною стороною величезного метеоритного кратера, у центрі якого тепер міститься село Бовтишка Олександрівського району Кіровоградської області. Холодний Яр сьогодні – це 20 сіл і 12 хуторів на площі у 30 тис. гектарів на правому березі Дніпра. Холодноярське плоскогір’я (діаметр – до 3 км, висота над рівнем моря – до 224 м) і яри – це залишки древньої гірської системи, що з’єднувала Карпати з горами Криму і Кавказом.

        Від самого плоскогір’я беруть свій початок п’ять найбільших ярів – Холодний, Поташний, Гайдамацький, Січовий та Кириківський. Є тут також яри Святий, Чорний, Циганський, Гадючий, Кривенків, Скарбний, Чернечий, Червоний. Остаточно вони сформувалися близько 1 млн років тому. Загальна довжина ярів разом із відгалуженнями становить близько 250 км. По дну балок протікають понад 160 струмків та річечок. І в який би бік вони не прямували, всі впадають у річку Тясмин, що тече, майже замикаючи коло навкруг Холодноярської височини.

        Уже в наші часи спеціалісти лісового господарства і науковці-метеорологи звернули увагу на те, що в усі пори року в Холодному Яру за всіх обставин температура на 2-3 градуси нижча, ніж у навколишній місцевості. Виявили також постійну повітряну течію вздовж Холодного Яру – своєрідний природний протяг, існування якого ще й досі не має наукового пояснення. Мабуть, через це Гайдамацький ставок, що неподалік Мотрониного монастиря, звільняється від криги чи не найпізніше.

        Перша писемна згадка про Холодний Яр пов’язана із Синьоводською битвою. Тут начебто стояв табір литовсько-руського війська, яке готувалося до бою із ординцями.

        Оскільки територія на південь від Холодного Яру входила до складу Вольностей запорозьких козаків, то Яр був своєрідним пересильним пунктом для втікачів, які прямували на Січ. Народні перекази і окремі документальні джерела пов’язують урочище з діяльністю Дмитра Байди-Вишневецького, Богдана Ружинського, Кшиштофа Косинського, Северина Наливайка, Марка Жмайла, Павла Павлюка (Бута), Тараса Федоровича (Трясила), Карпа Скидана, Дмитра Гуні.

        У XVIII ст. Холодний Яр на десятки років став основною базою, а якщо говорити поетично, то серцем гайдамаччини – партизансько-диверсійної боротьби за відновлення козацької держави. Саме звідси розпочалася у травні 1768 року оспівана Тарасом Шевченком Коліївщина.

        Лицарський чин повстанців-гайдамаків XVIII ст. надихнув під час Першої світової війни на створення загонів вільного козацтва. 16-20 жовтня 1917 року в Чигирині, поруч із Холодним Яром, відбувся Всеукраїнський з’їзд Вільного козацтва, на якому були присутні 200 делегатів, що представляли 60 тис. організованих вільних козаків Київщини, Херсонщини, Катеринославщини, Чернігівщини та Кубані.

        У 1918 році Мотронинський монастир став осередком українського повстанського руху проти загарбників (німецьких окупантів та російських білих і червоних інтервентів), який очолювали брати Чучупаки. Холодноярська республіка, територія якої охоплювала понад 25 навколишніх сіл, мала близько 15-тисячну селянську повстанську армію, бійці якої називали себе козаками, а своїх командирів – отаманами.

        Холодноярська Республіка, як частина УНР, проіснувала до 1922 року, коли більшовики обманом заманили отаманів у засідку. Проте навіть у полоні, в стінах Київської в’язниці, ватажки повстанців перебили охорону, захопили зброю і спробували звільнитись. Під час нерівного бою всі вони загинули смертю героїв.

        Про боротьбу козаків Холодноярської Республіки з більшовиками один із учасників подій Юрій Горліс-Горський написав книгу спогадів – документальний роман «Холодний Яр», який досі має неабияку популярність.

        Відкрито туристичний маршрут «Холодноярські стежки Чорнолісся». Серед відомих діячів Холодноярської республіки було чимало особистостей, які народилися на території сучасної Кіровоградщини – Герасим Нестеренко (Кіровоградський район, вчителював у с. Обознівка), Пилип Хмара (с. Цвітна), Кость Пестушко-Блакитний (Ганівка, Петрівський район), Ларіон Загородній (Новомиргород), Денис Гупало, Мефодій Голик-Залізняк, отаман Кваша (Аджамка), Андрій Гулий-Гуленко (Новоархангельськ).

Дізнатися більше:

Книги

Горліс-Горський Ю. Холодний яр: роман у 2 ч. / Ю. Горліс-Горський. – Львів: Червона калина, 1994. – 341 с.

Домаранський А. О. Основи геоморфології: тестові завдання. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2010. – 137 с.

Огієнко І. Етимологічно-семантичний словник української мови = Etymological and semantic dictionary of the Ukrainian language: [у 4 т.] / Митрополит Іларіон; ред. й допов. М. Ласло-Куцюк. – Вінніпег: Волинь, 1979 1994. – (Інститут дослідів Волині; ч. 39). – Т. 4: П-Я. – 1994. – 557 c.

Митрофаненко Ю. С. Розумівка-Холодний Яр. Повстанські стежки Чорного Ворона / Ю. С. Митрофаненко. – Київ: б. в., 2017. – 46 с.: фото.

Стецюк В. В., Ковальчук І. П. Основи геоморфології: навч. посібник. – Київ: Вища школа, 2005. – 495 с.

Публікації

Авдєєв, А. Новий фільм про Холодний Яр / А. Авдєєв // Наше місто. – 2015. – 26 березня. – С. 2.

Букет Євген. Шляхами Холодного Яру / Є. Букет // Українська культура. – 2018. – №3. – С. 51-54: портр.; фот. кол.

Іщук, Наталія. «Холодний Яр світив нескорено в майбутнє...» : інтегрований урок з української літератури та географії, 8-й клас / Н. Іщук // Українська мова та література. – 2014. – № 3-4. – С. 55-59.

Курило Роман. Холодний Яр гуртує українців: на Чигиринщині відкрито пам'ятник Юрієві Горлісу-Горському, письменнику-воїну / Роман Курило // Літературна Україна. – 2010. – 21 жовтня. – С. 1, 3.

Пташник Т. Гарячий дух Холодного Яру / Т. Пташник // Наше місто. – 2014. – 1 травня. – С. 2.

Фільм про Холодний Яр // Наше місто. – 2013. – 3 жовтня. – С. 1.