Вулиця Івасюкa Володимирa

        Вулицю Ульяновську було перейменовано на Володимира Івасюка розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» №24 від 19.02.2016 p.

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський).

        Вулиця Ульяновська була названа на згадку про сестру Леніна Анну Ульянову.

Володимир Івасюк

        Володимир Івасюк – один із основоположників української естрадної музики, композитор-виконавець, музикант, мультиінструменталіст, поет. Герой України. Навічно молодий композитор, поет і співак. Майбутній композитор народився 4 березня 1949 року у містечку Кіцмань на Буковині – у краї, де століттями перехрещувалося безліч культур і звучали українські, єврейські, румунські, молдовські, угорські, болгарські пісні. Хлопчика назвали Володимиром на честь батькових улюблених поетів Сосюри та Самійленка.

        Змалечку він тягнувся до музики, в три роки найбільшим задоволенням були репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці. Музичну школу в Кіцмані відкрили за клопотаннями Михайла Івасюка та інших батьків.

        Володимиру Івасюку «світила» золота медаль, якби не прикрий випадок: у десятому класі він з друзями гуляли парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст Леніна. При спробі зняти незакріплений бюст упав із постамента і розбився. Усі потрапили до міліції, було відкрито «Справу Володимира Івасюка», постало питання про виключення його із комсомолу, вигнання зі школи. Зрештою, скандал зам’яли, але в атестаті з’явилися четвірки з історії СРСР та суспільствознавства.

        Ця ж історія завадила йому стати студентом Чернівецького медичного інституту попри блискуче здані вступні іспити. Лише через рік, отримавши рекомендацію від заводу «Легмаш», Івасюк став студентом медінституту.

        Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в СРСР та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером.

        Володимир Івасюк отримав дві освіти. Після закінчення Чернівецького медичного університету він вступив до Львівської консерваторії на композиторське відділення. Його професором був Анатолій Кос-Анатольський.

        У Володимира Івасюка була дивовижна працездатність. Як згадував співак Ігор Кушплер, одного разу за ніч він написав оркестрову партитуру для 60 інструментів по пам’яті.

        Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами» принесли Івасюкові шалену популярність, хоча це призвело до виключення його з консерваторії через пропуски. Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Під цією протекцією партійні боси довго не давали згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі. В газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка. В день похорон саме на цей час скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи.

        Попри це похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту. Тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь. В той день у Львові не було жодної квітки – ними була встелена дорога до Личаківського кладовища.

        Його життя трагічно обірвалося у віці 30 років, але за цей короткий час він зробив українську пісню знаною на весь світ. Його називали українським Орфеєм, буковинським Шубертом, Ікаром української пісні, видатним композитором, одним із основоположників національної естрадної музики.

        Свої почесні нагороди митець одержав, на жаль, посмертно – став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка (1994 p.), Героєм України (2009 p.), а також ще при житті здобув перемогу у численних музичних конкурсах і фестивалях.

Дізнатися більше:

Твори автора

Івасюк В. М. Водограй: пісенник / В. М. Івасюк. – Київ: Музична Україна, 1989. – 127 с.

Івасюк В. М. Моя пісня: вокальні твори / Володимир Івасюк. – Київ: Музична Україна, 1988. – 55 с.

Івасюк В. Музичні твори: до 60-річчя від дня народження / Володимир Івасюк; упоряд. О. М. Івасюк. – Чернівці: Букрек, 2009. – 292 с.

Івасюк В. М. Пісні / В. М. Івасюк. – Київ: Музична Україна, 1983. – 168 с.

Твори про автора

Василишин Олег Миколайович. Творча спадщина Володимира Івасюка / О. М. Василишин. – Львів: Українська академія друкарства, 2007. – 270 с.

Вернись із спогадів... Володимир Івасюк: фотоальбом / упоряд. Л. Криса; тексти Г. Івасюк [та ін.]. – Львів: УКРПОЛ, 2008. – 336 с.: фотоіл.

Володимир Івасюк: Життя – як пісня: спогади та есе / укл. Прасковія Нечаєва. – Чернівці: Букрек, 2003. – 214 с.: фото, портр.

Івасюк Володимир Михайлович // Митці України. – Київ, 1992. – С. 274–275.

Івасюк Володимир Михайлович // Провідники духовності в Україні. – Київ, 2003. – С. 657–658.

Нагірняк Василь Васильович. Орфей Собору Нації / Василь Нагірняк. – Вид 2-ге, допов. – Чернівці: Друк Арт, 2021. – 279 с.: іл.

Перкун Віталій. Володимир Івасюк / Віталій Перкун. – Київ: Наталя Брехуненко [вид.], 2013. – 63 с.: фот. – (Серія: Великі українці) (Про Україну з гонором і гумором).

Філіпенко І. Володимир Івасюк: перлини духовності України / Ірина Філіпенко. – Київ: Смолоскип, 2011. – 104 с.

Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка: путівник / уклад. П. М. Нечаєва. – Чернівці: Зелена Буковина, 2004. – 51 с.: фотоіл.

Публікації про автора

Бабак В. Володимир Івасюк – відомий український поет і композитор / Валентитна Бабак // Українська мова та література. – 2018. – №13/14. – С. 14-27.

Бабух В. І. Світ без нього. Історія одного шлягеру: [інтерв’ю з буковинським поетом, співавтором В. Івасюка, В. І. Бабухом] / розмовляв Л. Ісаченко // Українська культура. – 2009. – №3. – С. 6–7.

Володимир Івасюк у спогадах // Дивослово. – 2004. – №5. – С. 64–67.

Ганущак О. Пісня поміж нас / Олесь Ганущак // Літературна Україна. – 2014. – 5 червня (№23). – С. 6.

Глушак Ю. Талановитого та справжнього забути неможливо: [життєвий і творчий шлях українського композитора В. Івасюка] / Ю. Глушак // Позакласний час. – 2010. – №2. – С. 128-129.

Життя і смерть талановитого митця: [В. Івасюк] // Все для вчителя. – 2004. – №7/8. – С. 146.

Кріль Н. Сузір’я яскравих зірок на тлі тотальної негоди: митці-шістдесятники в контексті своєї доби / Н. Кріль // Дивослово. – 2005. – №5. – С. 2–8.

Мовчун Леся. Володимир Івасюк / Л. Мовчун // Крилаті. – 2024. – №2. – С. 3: кол. iл.

Моторна Оксана «Пісня буде поміж нас !.»: вечір-присвята пам’яті Володимира Івасюка / Оксана Моторна // Мистецтво та освіта. – 2006. – №2.

Олійник Віталій. Руда куртка без гудзиків Володимира Івасюка, або «Трагічна ластівка» / В. Олійник // Літературна Україна. – 2021. – 23 жовтня. – С. 19: портр.

Основоположник української естради: 4 березня – 70 років від дня народження композитора і поета, автора «Червоної рути» Володимира Івасюка // Позакласний час. – 2019. – №2. – С. 30-31.

Тарасюк Галина. Нерозгаданий феномен Володимира Івасюка / Галина Тарасюк // Літературна Україна. – 2009. – 12 березня. – С. 1-2.

Уманець Тетяна. Сонячний дар Володимира Івасюка: урок-лекція / ТетянаУманець // Шкільний Світ. – 2008. – №23-24. – С. 34-36.

Філіпчук Наталія. Етико-естетичні засади творчості Володимира Івасюка / Н. Філіпчук // Мистецтво та освіта. – 2013. – №3. – С. 2-5.

Шкалаберда О. О. Пісня буде поміж нас. Володимир Івасюк – музикант, композитор, співак: («Музичне мистецтво», 8 клас) / О. О. Шкалаберда // Мистецтво в школі. – 2015. – №2. – С. 21-24.