Провулок Хотинський

     Провулок Курський було перейменовано на Хотинський рішенням Кропивницької міської ради «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду» №1359 від 15.11.2022 р. Дерусифікація вулиць.

      Провулок знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.

      Курськ – місто в Росії, адміністративний центр Курської області.

Хотинська битва 1621 року

        Хотинська битва 1621 p., козацько-польська перемога над Туреччиною, у результаті якої турецький султан Осман II був змушений припинити війну. Після поразки польських військ під Цецорою 1620 і татарського нападу на Поділля султан Осман II уклав план завоювання України, Польщі, а згодом і Центральної Європи. 150-тисячній (можливо 120-тисячній) турецькій та 60-тисячній татарській армії протистояло лише 30-тисячне польське військо. Деякі джерела вказують кількість турецько-татарських військ – 300-400 тис. Щоб знайти собі союзника, польський уряд звернувся до українських козаків по допомогу, обіцяючи різні права і привілеї. Козацька Рада 17 червня 1621 року в урочищі Суха Діброва ухвалила взяти участь у боротьбі проти Туреччини і вислала у Варшаву делегацію на чолі з гетьманом Петром Конашевичем, щоб за свою участь у протитурецькій боротьбі забезпечити деякі привілеї для козацтва та права для Православної Церкви в Україні.

      Битва під Хотином (2-28 вересня 1621 року) – завершальна битва турецько-польської війни, що розпочалася 1620 року. Під Цецорою 27 вересня 1620 року турки вщент розгромили польське військо коронного гетьмана С. Жолкевського. Багато знатної шляхти, у тому числі й коронного гетьмана, було вбито, чимало потрапило у полон. Турецький султан Осман II навесні 1621 року із 160-тисячним (за іншими даними – 250-тисячним) військом вступив на землі Молдови, а звідти збирався вирушити на Польщу. Річ Посполита опинилася перед загрозою втрати своєї державності.

      Уряд Речі Посполитої, за умов, що склалися, ухвалив рішення про організацію нового війська, але міг виставити проти турків лише 30 тисяч вояків. Шляхом певних поступок сейм намагався привернути на свій бік українських козаків, небезпідставно вважаючи їх найбільш боєздатною і організованою військовою силою. Тому сейм звернувся за допомогою до українського козацтва.

      Перед загрозою вторгнення у межі України небувалої сили турецької армії, козацтво відкинуло власні проблеми – суперництво між новим гетьманом Я. Неродичем-Бородавкою і Петром Конашевичем-Сагайдачним. Козацька рада реєстрового і низового козацтва, що зібралася 15-17 червня 1621 року в урочищі Суха Діброва (між Білою Церквою і Ржищевом), ухвалила прийняти пропозицію польського сейму і підтримати польське військо у боротьбі проти спільного ворога – турків. Гетьманом запорізьких козаків тоді був Яків Неродич (Бородавка). Він повів 40-тисячне добре озброєне козацьке військо назустріч татарському війську хана Дженібек-Герея та загонам турецької армії.

      Король Сигізмунд III особисто запросив П. Конашевича-Сагайдачного, як найавторитетнішого серед козацтва, на переговори до Варшави. Але Сагайдачний не одразу погодився приїхати. Тільки після переконань патріарха Феофана, він дав згоду очолити посольство. Там йому виявили велику шану. Сам король звернувся до Сагайдачного зі словами: «Я посилаю сина під Хотин і доручаю його тобі».

      Під час переговорів П. Сагайдачний виявив неабияку державну мудрість і талант дипломата; він домігся того, що уряд Речі Посполитої дав згоду задовольнити вимоги козаків: 1) скасувати посаду старшого над козаками від польського уряду; 2) визнавати владу обраного на козацькій раді гетьмана над усією Україною; 3) скасувати постанови сейму щодо обмеження вільностей і прав козацтва; 4) надати населенню України свободу віросповідання. Православна ієрархія (митрополит, єпископи, висвячені патріархом) мала бути визнана урядом і не повинна зазнавати переслідування від влади Речі Посполитої. Польський сейм спішно збільшив чисельність реєстрових козаків до 20 тисяч.

      Це був значний успіх: фактично визнавалась автономна козацька республіка в Україні на чолі з обраним гетьманом. Завдяки цьому козаки взяли участь у Хотинській битві і надали допомогу Речі Посполитій.

      31 серпня 1621 року козаки об’єдналися під Хотином з польським військом під командуванням К. Ходкевича. Під Хотин прибув після Варшави і Сагайдачний, який і надалі відігравав важливу роль серед козацтва.

      1 вересня турки і татари розпочали штурм ще не укріплених козацьких позицій, але успіху не мали. Впродовж наступних днів турецький султан кидав свої кращі сили, зокрема, особисту гвардію – яничар, на бойові поряди запорожців, невпинно вела вогонь турецька артилерія.

      Своєї кульмінації битва досягла 4 вересня. Цього дня султан Осман II провів три масові штурми польсько-козацького табору, у яких взяло участь близько 100 тисяч турецьких воїнів. Перед собою вони гнали мулів, верблюдів, корів. Козаки сильними криками налякали тварин і повернули їх назад. Змішавшись з турецьким військом, тварини порушили його бойові порядки, зчинилася паніка, турки почали тікати. Турецька сторона втратила багато людей і зброї.

      Відтак, козаки, підтримані поляками, перейшли у наступ. Вони вибили ворога з його позицій і зайняли турецький табір, однак закріпитися там не змогли, оскільки К. Ходкевич не наважився кинути у наступ усе військо. Запорожці мужньо відбивали ворожі напади, робили вдалі вилазки, нічні рейди.

      Турецьке військо поновило наступ 7 вересня. Впродовж дня на козацький табір було здійснено чотири штурми, які супроводжувалися потужним артилерійським обстрілом. Козаки і поляки не тільки вистояли, а й самі переходили у контратаки.

      Наступного дня з гетьманства був скинутий, заарештований і страчений гетьман Яків Неродич (Бородавка), звинувачений у зловживаннях. Гетьманом козаки обрали Петра Конашевича-Сагайдачного.

      Факт скинення і страти Бородавки по-різному оцінювався сучасниками. Зокрема, польські мемуаристи різко негативно ставилися до особи Бородавки, який, очевидно, представляв незаможну частину козацтва і мав у її середовищі широку популярність. Найімовірніше, заколот козаків проти гетьмана спровокувала польська сторона. Нез’ясованою у цих подіях залишається роль Сагайдачного. Правдоподібно, що Сагайдачний, користуючись підтримкою козацької старшини, яка хотіла бачити його гетьманом, прямо чи опосередковано причетний до смерті свого попередника.

      Смерть Бородавки викликала докори сумління і в самого Сагайдачного. Будучи на смертному одрі, він дав доручення записати у свій пом’ятник Бородавку під іменем «Яків-гетьман». Очевидно, так він хотів висловити своє запізніле каяття у причетності до смерті цієї людини.

      Деякі дослідники Хотинської битви пов’язують смерть Бородавки з діяльністю міжнародної організації «Ліга християнської міліції», заснованої 1617 року, яка мала на меті вигнання турків з Європи, покладаючи великі надії при цьому саме на Конашевича-Сагайдачного. Гетьман Сагайдачний виправдав ці сподівання.

      11 вересня, після потужного обстрілу з гармат, турецьке військо розпочало третій, але знову безуспішний штурм польсько-козацького табору. Козаки, очолювані П. Сагайдачним, виявляли дива хоробрості і героїзму; вони вривалися у табір ворога, знищували супротивника, захоплювали зброю, боєприпаси та провіант.

      14 вересня до турецького табору прибуло підкріплення – 10 тисяч вершників на чолі з відомим своєю хоробрістю Каракаш-пашою. Він обіцяв Осману II одним штурмом знищити поляків і козаків. 15 вересня Каракаш-паша очолив штурм, але вже через годину загинув. Турки втратили ініціативу, припинили штурм і перейшли до оборони. У наступні дні козаки активно нападали на турецький і татарський табори.

      24 вересня від хвороби помер командувач польською армією К. Ходкевич. Сподіваючись, що це негативно вплине на моральний стан польського і козацького війська, турки 25 вересня розпочали п’ятий великий штурм, але і він не приніс їм перемоги.

      28 вересня шалений гарматний обстріл сповістив про початок шостого великого штурму. Найкращі султанські війська розгорнули наступ. Цілий день тривала ця кровопролитна січа. З великим завзяттям і мужністю билися обидві сторони. Винахідливість Сагайдачного, який ударом з тилу змусив турків утікати, вирішила долю бою. Турки втратили того дня 20 тисяч чоловік, а за всі дні битви – близько 80 тисяч.

      Осман II визнав свою поразку, і 29 вересня розпочалися переговори про укладення миру. 8 жовтня було укладено Хотинський мирний договір.

      Французький історик першої половини ХУП століття М. Бодьє писав: «Козаки з такою сміливістю переслідували турків, змітаючи все на своєму шляху, що прорвалися майже до наметів і стягів султана». Польський сеймовий комісар магнат Якуб Собеський мусив визнати: «Справжніми переможцями під Хотином і рятівниками Польщі були козаки». А вірменський хроніст Авксентій писав: «Якби не козаки, польське військо було б розбите за 3-4 дні. Перемогу було здобуто тільки завдяки Богові й запорозьким козакам».

      За успішні дії у битві під Хотином гетьман П. Сагайдачний отримав із рук королевича Владислава нагороду – меч, інкрустований золотом і діамантами, який, до речі, і нині зберігається у Кракові в музейному комплексі королівського замку на Вавелі.

      На жаль, для гетьмана Сагайдачного перемога під Хотином була останньою з перемог. Поранений отруєною татарською стрілою, він тяжко страждав, а 20 квітня 1622 року помер у Києві.

Дізнатися більше:

Книги

Гетьмани України: Дмитро Вишневецький, Петро Конашевич-Сагайдачний. – Харків: Промінь, 2004. – 65 с.: іл.

Гуржій О. І. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний / О. І. Гуржій, В. В. Корнієнко. – Київ: Україна, 2004. – 192 с.: іл.

Тома Л. Петро Конашевич-Сагайдачний / Л. Тома. – Кіровоград: Імекс ЛТД, 2013. – 119 с.

Публікації

Історичні скарби держави: день пам’яток історії та культури // Шкільна бібліотека. – 2017. – №3. – С. 56-58.

Кагал Оленка. Визначні пам’ятки світової культури / Оленка Кагал // Шкільна бібліотека. – 2011. – №6. – С. 1-48.

Кольченко Т. П. Сім чудес України / Т. П. Кольченко // Розкажіть онуку. – 2020. – №2. – С. 21-23.

Маслова Анастасія. Замки України: огляд / А. Маслова // Шкільний бібліотечно-інформаційний центр. Бібліотечна робота. – 2018. – №11. – С. 17-19.

Найвеличніші архітектурні пам’ятки батьківщини // Позакласний час. – 2021. – №4. – С. 43-46: фот.

Петро Конашевич Сагайдачний // Шкільна бібліотека. – 2007. – №3. – С. 53-56.

Хотинський замок // Сто талантів. – 2009. – №4. – С. 24-25.

Чичкань І. В. Хотинська війна 1621 року / І. В. Чичкань // Країна знань. – 2012. – №2. – С. 42-48.