Вулиця Холодноярська

     Вулиця Московська була перейменована на Холодноярську розпорядженням, підготованим Кіровоградською міською топонімічною комісією 17.02.2016 р.

        Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.

      Москва – столиця росії, місто федерального значення, адміністративний центр Центрального федерального округу і центр Московської області, до складу якої не входить. Найбільше за чисельністю населення місто росії.

Холодний Яр

        Холодний Яр – місце знакове для історії України. Легендарна місцевість. Холодний Яр – це ціла гігантська система ярів, яка простяглася на 250 кілометрів. На схилах ярів – реліктовий ліс. І водночас, Холодний Яр – це одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні. Це приклад, як невеликі числом, але сильні духом – можуть успішно боротися з набагато сильнішим ворогом.

      Це – місце сили, унікальне урочище, саме там ще в 1 тис.до н.е. збудували укріплення скіфи, в 13 ст. був збудований Мотронинський монастир. У 30-х роках XVIII століття в Холодному Яру була організована Холодноярська Січ. Цей ліс на десятки років став головною базою гайдамаків. Саме з Холодного Яру навесні 1768 року розпочався національно-визвольний рух 1768-1769 років у Правобережній Україні - Коліївщина. Саме на території Холодного Яру, у Чигирині, була столиця гетьманської України за славних гетьманів Хмельницького та Виговського.

      У 1918 році на Чигиринщині у Мотронинському монастирі з центром у Холодному Яру діяли загони, які боролися проти денікінців.

      У 1919 році Холодний Яр делегує курінь до складу армії Української Народної Республіки, який брав участь у боях із січня по травень 1919 року. У червні він повертається до Холодного Яру: дві частини об’єднуються в полк гайдамаків Холодного Яру. Того ж місяця вони ухвалюють Конституцію. Тобто проєкт Конституції УНР розроблений в Холодному Яру. Отже, діяльність у них була не тільки повстанська, а й юридична. 1919 року спільно із повстанським загоном на чолі з Коцуром беруть Чигирин, вибивають звідти білогвардійців, і весь 1920 рік борються з більшовиками. Саме тоді чисельність Холодного Яру доходила до 15 тисяч бійців. На цей період припадають успішні бойові проти російських білогвардійців та більшовиків. Холодний Яр став символом боротьби з більшовизмом в Україні. Повстанці охороняли майже 300 сіл. А селяни допомогали харчами і одежею. В Холодному Яру діяло правило меритократії: холодноярці визнали командиром вихідця з інших теренів – Костя Пестушка, що нечасто бувало серед повстанців.. Кость Пестушко уродженець села Ганівка нинішнього Олександрійського району Кіровоградської області, у травні 1920 року захопив Кривий Ріг. У вересні 1920 року вони зібрали велику силу. На чолі Холодного Яру отаман Деркач, Степова дивізія – Кость Пестушко, загін Чорного Ворона, Пилип Хмара, отаман Гулик з Черкас. Вони зібрали достатню силу, щоб захопити Черкаси. Та потім союз розпався, адже переважала локальність дій їхніх загонів. Плани вирушати на Київ не підтримала частина повстанців, які воліли воювати біля своїх домівок. Замість того, щоб наступати на Київ, повстанці Пестушка залишили Холодноярську бригаду та вирушили у напрямку своїх сіл. Там вони зуміли врятувати земляків від більшовиків, але зазнали значних втрат під час боїв з Другою кінною армією. І тому Кость Пестушко в умовах холодів був змушений розпустити своїх бійців. Надалі він вже Олександрійську дивізію не зібрав. У травні 1921 року Пестушко загинув в бою з більшовицькими агентами на території свого рідного села. Це сталося 9 травня 1921 року в селі Ганівка, де зараз стоїть йому пам’ятник. А холодноярці продовжили свою боротьбу, яка тривала фактично до 1922 року.

      У 1919-1922 роках під прапором Української Народної Республіки діяли повстанці Холодноярської Республіки. Холодноярська Республіка мала 15-тисячну селянську повстанську армію, і як частина УНР, проіснувала до 1922 року, коли більшовики обманом заманили отаманів у засідку. Повстанці воювали з чорним бойовим прапором, на якому срібною ниткою було вишите гасло: «Воля України або смерть». Основні осередки боротьби в Холодному Яру згасли в середині 1920-х років. Останній відомий отаман – Чорний ворон. Це був Іван Чорноусов чи Чорноусенко, точне прізвище невідоме. Окремі спалахи повстанського руху фіксували і в 1927 році. Брали участь – колишні повстанці, які пам’ятали і Пилипа Хмару, і Холодний Яр, але вже тоді міліція почала переслідувати селян. І 1929 році було арештовано Дем’яна Чучупаку. Брат холодноярців був потенційно небезпечний для радянської влади.

      Прапор холодноярівських повстанців майорів на Євромайдані в Києві як свідчення незламності та свободолюбивості українського народу.

      Учасники національно-визвольного руху 40-х років XX століття багато перейняли від повстанців Холодного Яру, разом із його історичною назвою. Саме на Черкащині було започатковане повстанське вітання «Слава Україні!», з відповіддю «Україні Слава».

      Через століття і покоління генетичний код Холодного Яру живе в нас.

      Від 22 серпня 2018 року – 93-ій окремій механізованій бригаді присвоєно назву «Холодний Яр» (Указ Президента України №232/2018 від 22.08.2018).

      93-тя бригада захищала державний суверенітет та територіальну цілісність України від самого початку війни на сході України з Росією. Це воїни, які гартувались у пеклі війни з Росією 8 років. Як і 8 років тому, 93-тя ОМБр нині в перших лавах оборони.

Дізнатися більше:

Книги

Бредихіна Н. М. Холодний яр: вірші / Н. М. Бредихіна. – Кіровоград: Степ, 2004. – 30 с.

Вєтров, О. В. Таємниця Холодного Яру. Невідома війна: національний рух опору у 1940-1950-х роках / О. В. Вєтров. – Черкаси: Вертикаль; Видавець Кандич С. Г., 2009. – 266 с.

Горліс-Горський Ю. Холодний яр: роман / Ю. Горліс-Горський; вст. ст. О. Зав’язкін. – Донецьк: БАО, 2013. – 448 с. – (Історія в романах та повістях).

Митрофаненко Ю. С. Розумівка-Холодний Яр. Повстанські стежки Чорного Ворона / Ю. С. Митрофаненко. – Київ: [б. в.], 2017. – 46 с.: фото.

Морозов А. Г. Холодний Яр // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. – Київ: Наукова думка, 2013. – Т. 10: Т-Я. – С. 408-410.

Публікації

Букет Євген. Шляхами Холодного Яру / Є. Букет // Українська культура. – 2018. – №3. – С. 51-54: портр.; фот. кол.

Вербицька Анастасія. «І повіє вогонь новий з Холодного Яру» / Анастасія Вербицька // Народне слово. – 2015. – 23 квітня. – С. 12.

Гаряча правда Холодного Яру // Народне слово. – 2017. – 4 травня. – С. 16: фото. кол.

Гуцалюк Максим. Вогонь з Холодного Яру / Максим Гуцалюк // Первая городская газета. – 2017. – 18 мая. – С. 4: фот.

Гуцалюк М. Отаман Холодного Яру із Ганнівки: Кость Блакитний: «За нашу кров, за нашу честь, за кривди нашого народу» / М. Гуцалюк // Наше місто. – 2015. – 12 березня. – С. 4: фото.

Декомунізували Колгоспні вулиці // 21-й канал. – 2016. – 2 червня. – С. 10.

Лисогор Микола. Степова дивізія бликитного отамана / Микола Лисогор // Кіровоградська правда. – 2015. – 17 липня. – С. 10: фото.

Любарський, Роман. «За Україну, за її волю!» / Роман Любарський // Народне слово. – 2024. – 4 липня. – С. 4: фот.

Орел С. Від «Гайдамацької Січі» до отаманів Холодного Яру / С. Орел // Наше місто. – 2016. – 20 жовтня. – С. 1-2.

Орел С. На місці останнього бою Чорного Ворона: пам’ятник Юрію Горлісу-Горському встановлено в Розумівці / С. Орел // Наше місто. – 2017. – 27 квітня. – С. 1: фото. кол.

Пташник Т. Гарячий дух Холодного Яру / Т. Пташник // Наше місто. – 2014. – 1 травня. – С. 2.

Шевченко С. Козацький отаман / С. Шевченко // Народне слово. – 2010. – 23 лютого. – С. 4.