Вулиця Ніла Хасевича

        Вулицю Верещагіна було перейменовано на Ніла Хасевича рішенням Кропивницької міської ради від 27.02.2024 р. №1837 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду».

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський), Маслениківка, м. Кропивницький.

        Василь Васильович Верещагін – російський художник-баталіст.

Ніл Хасевич

        Немає сумніву, що Ніл Хасевич і його графіка займають особливе і вагоме місце серед засобів визвольної боротьби УПА проти російсько-большевицького імперіялізму і терору. «Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом», - так понад сто років тому про свою працю говорив художник. Творчість Н. Хасевича – це унікальне явище не тільки в мистецтві підпільної боротьби, але також і в українському мистецтві в цілому. Професійний рівень і плідність його творчості не мають аналогів у підпільній боротьбі інших народів у час Другої світової війни та після неї.

        Ніл Хасевич народився 24 листопада 1905 року в селі Дюксин Костопільського повіту на Волині в родині псаломщика Антона Івановича Хасевича та його дружини Феодотії Олексіївни. Ніл також навчався в духовній семінарії й перші уроки малювання отримав в іконописній майстерні. Окрім хисту до малювання, Хасевич мав ще й добрий голос.

        Коли Нілу Хасевичу виповнилося чотирнадцять років, в його житті сталася трагічна подія – на залізничному переїзді підвода, на якій вони з мамою їхали до гімназії, потрапила під потяг. Мама загинула, а син, втративши ліву ногу, на все життя залишився інвалідом. Французька компанія, яка володіла залізницею, виплатила компенсацію, щоб юнак міг замовити протез. Але Ніл мав інші плани. Він сам випиляв собі дерев’яний протез, а отриманими грошима оплатив навчання в Академії мистецтв у Варшаві. Там викладали відомі польські художники того часу: Казимир Стабровський, Фердинанд Рущиц і Кароль Тіхи.

        Хасевич втратив ногу, сам випиляв собі протез, а отриману коменсацію виплатив за навчання у Варшаві.

        В академії Хасевич робив екслібриси, гравюри, ксилографії, а також створював шрифти. Він настільки захоплювався роботами українського графіка Георгія Нарбута, що слідом за ним повністю переписав гусячим пером Пересопницьке Євангеліє (це майже 500 сторінок).

        Невдовзі в навчальному закладі почали відмічати його здібності: портрет гетьмана Мазепи, намальований 27-річним Хасевичем, отримав нагороду Варшавської академії. За кілька років він переміг на міжнародній виставці гравюр у Варшаві, а в 1939-му р. у США вийшов художній альбом «Екслібрис Ніла Хасевича». З 1933 по 1939 рік автор мав 35 виставок по всьому світу. Його твори можна було побачити в Римі, Чикаго, Берліні, Лос-Анджелесі та Празі. Але від запропонованого підданства Польщі митець відмовився і повернувся на Волинь.

        Захистивши дипломну роботу, 1935 року Ніл Хасевич здобув диплом про вищу художню освіту з правом вчителювання в середніх школах. На початку 1930-х років він виставляється в художніх салонах Львова, Праги, Берліна, Чикаго, Лос-Анджелеса. У 1937 році здобуває третій грошовий приз на міжнародній виставці гравюр по дереву у Варшаві.

        З початком Другої світової війни він повертається до свого села. Працював учителем у місцевій школі й далі багато малював, брав участь у художніх виставках. Одночасно із творчістю він займається громадською і політичною діяльністю. За часів німецької окупації Хасевича обрали мировим суддею, настільки великим авторитетом користувався він у своїх земляків.

        З квітня 1943 року, коли масово формувалися загони УПА, художник долучився до підпільної роботи. Протягом 1943-1944 років очолював політико-пропагандистську ланку групи УПА «Північ, керував підпільною друкарнею, випускав різні агітаційні матеріали (брошури, листівки, летючки).

        Він же розробив ескізи прапорів, печаток, бланків, бофонів та відзнак підпілля (Хрест заслуги, Хрест бойової заслуги, медаль «За боротьбу в особливо важких умовах. Хасевич навчав мистецтва гравюри молодих художників. Його ілюстрації прикрашали майже всі підпільні видання Волині й Полісся.

        1951 року роботи Ніла Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів та були видані за океаном в альбомах «Волинь у боротьбі» та «Графіка в бункерах УПА» (1950-1952 рр.).

        Радянські каральні органи почали справжнє полювання за митцем.

        Для пошуку Хасевича створили оперативну групу Міністерства державної безпеки. Радянські спецслужби доклали чимало зусиль для його пошуку. Зрадники допомогли відшукати криївку, але живим художник не здався. Він застрелився з власної зброї. Могилу мистця, як і двох його побратимів, що загинули разом із ним у березні 1952 року, й досі не знайдено…

Дізнатися більше:

Книги

Андрусяк Іван. Про Д. Туптала, Г. Квітку-Основ’яненка, Т. Шевченка, Н. Хасевича, О. Довбуша: оповідання / І. Андрусяк. – Київ: Грані-Т, 2008. – 96 с.: іл. – (Життя видатних дітей).

Бабій С. Слідами Ніла Хасевича /С. Бабій // Волинські дзвони: УПА у спогадах учасників і свідків / С. О. Бабій; худож. М. Тимчак. – Дубно, 1994. – С. 24-31.

Вакулка А. Ф. Ніл Хасевич – художник-борець: «…я б’юся різцем і долотом…» / А. Ф. Вакулка. – Рівне: Волин. обереги, 2005. – 8 с.

Даревич Д. Мистецька спадщина Ніла Хасевича / Д. Даревич // Повстанська ватра: літ.-худож. альм. – Рівне, 2019. – С. 42-48.

Публікації

Карп’юк Анатолій. Убивчий пафос підпільного «Українського Перця»: до 115-річчя з дня народження Ніла Хасевича / А. Карп’юк // Літературна Україна. – 2020. – 28 листопада. – С. 15: портр.