Вулиця Красіна була перейменована на Гончара Олеся розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» №24 від 19.02.2016 р.
Вулиця знаходиться в Подільському раоні (Ленінський).
Леонід Борисович Красін – радянський державний та політичний діяч, дипломат. Один з найстаріших членів партії більшовиків.
Гончар Олесь
Гончар Олесь Терентійович – письменник, літературний критик, громадський діяч, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962 р.), голова Спілки письменників України, академік НАН України. Герой України (2005 р., посмертно).
Олександр Терентійович Біліченко (відомий вам як Олесь Гончар) народився 3 квітня 1918 року в селі Ломівка недалеко від Катеринослава (нині в межах Дніпропетровська) у родині робітників.
Батько працював у приміському колгоспі в с. Ломівка (тепер на території Дніпропетровська). Мати була робітницею на заводі металовиробів. У 1921 році мати померла; хлопця взяв під опіку рідний дядько по матері Яків Гончар.
Виховувала бабуся у слободі Суха на Полтавщині, оскільки батько одружився вдруге і забрав до себе старшу сестру Олесю. Все життя прожив під прізвищем матері, хоча при народженні отримав прізвище батька – Біличенко.
У 1927 році пішов до Бреусівської семирічної школи. У 1933 року підлітком влаштувався кореспондентом районної газети, яка згодом направила його до харківського технікуму журналістики. Після закінчення працював учителем у селі Мануйлівка, згодом – в обласній молодіжній газеті «Ленінська зміна». У 1938 році Олесь Гончар став студентом філологічного факультету Харківського університету. На першому курсі написав оповідання «Черешні цвітуть», яке опублікували в журналі «Радянська література», а у 1941 році за оповідання «Орля» отримав свою першу премію.
Добровольцем, у складі студентського батальйону, пішов на фронт Другої світової війни у 1941 року. Попав у полон, звідки втік у 1943 році і повернувся захищати свою Батьківщину у складі Червоної Армії. Отримав два поранення, був нагороджений орденами «Слави» і «Червоної Зірки», трьома медалями «За відвагу», медаллю «За оборону Києва». Брав участь у звільнені Кіровоградщини.
У грудні 1945-го демобілізувався з армії, оселився у старшої сестри в тодішньому Дніпропетровську (нині – Дніпро), почав літературну роботу. Відновив навчання на філологічному факультеті Дніпропетровського університету.
Перша книжка «Альпи» із трилогії «Прапороносці» вийшла в 1946 році у журналі «Вітчизна». Восени 1948 року світ побачила остання книга трилогії «Прапороносці» – «Злата Прага». Події роману охоплюють шлях, який проходять офіцери й солдати – українці у 1944-1945 роках через Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію. На відміну від практично всіх текстів інших письменників-фронтовиків, з роману випливає, що Європа близька для українців-вояків. Вони знаходять спільну мову і з румунськими солдатами, які недавно були ворогами, а тепер стали союзниками, і з цивільним людом у Будапешті, і навіть з перестарілим угорським графом у його маєтку, і, ясна річ, із словацькими селянами та мешканцями чеських містечок.
Протягом 1949-1960 років у світ вийшла низка творів Олеся Гончара на воєнну тематику: «Земля гуде», «Партизанська іскра», «Людина і зброя». У цей період письменник працював над творами сучасної та історичної тематики (збірки «Південь», «Дорога за хмари», повісті «Микита Братусь», «Щоб світився вогник», романи «Таврія», «Перекоп», «Тронка» та ін.). У 1968 році вийшов друком роман «Собор», але невдовзі був вилучений з літературного процесу.
У 1959-1971 pоках Олесь Гончар керував Спілкою письменників України. За роман «Людина і зброя» в 1960-му році був нагороджений Державною премією імені Т. Шевченка. Опублікував романи «Циклон» (1970 p.), «Бригантина» (1973 p.), «Берег любові» (1976 p.), «Твоя зоря» (1980 p.), у 1989 р. – повісті «Далекі вогнища», «Спогад про океан», новели «Корида», «Чорний яр», «Двоє вночі».
Отримав звання Героя Соціалістичної праці. Член ЦК КПУ в 1960-1966 і в 1971-1990 роках. Був депутатом Верховної Ради СРСР 6-11-го скликань.
У жовтня 1990 року українські студенти на Майдані Незалежності у Києві оголосили голодування, яке згодом отримало назву «Революція на граніті».
Серед протестуючої молоді була онука О. Гончара – Леся. Олесь Гончар прийшов до Верховної Ради і висловив їм свою підтримку. «Вчора я відвідав табір, де голодують студенти. В цих змучених, виснажених, але до краю стійких, здатних на самопожертву юнаках я впізнав нашу молодість. Я почув від них: «Ми виховувалися на ваших творах. Ми, власне, є студбатом іншого, нового часу. Нас привело сюди вболівання за долю свого народу – ось наші вимоги...». Вимоги голодуючих студентів я вважаю цілком справедливими». Письменника вразив цинічний глум і насмішки народних депутатів щодо голодуючих студентів. Щоб висловити свою солідарність із протестувальниками Олесь Гончар написав заяву про вихід із комуністичної партії, куди вступав на фронті, а тому дуже цим дорожив. А того дня сказав: «Тоді я хотів умерти за партію, а тепер не хочу!» Це був шок для нього, але й для суспільства також. Цей крок письменника став прикладом для багатьох українців, які слідом теж виходили із компартії, чимало з них робили це також прилюдно.
На сесії Верховної Ради України після історичного референдуму 1 грудня 1991 року Олесь Гончар проголосив результати волевиявлення українців жити у незалежній Україні. У 1993 році Міжнародний біографічний центр у Кембріджі (Англія) визнав О. Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років».
Помер О. Гончар 14 липня 1995 р. у Києві, похований на Байковому цвинтарі.
Докладніше життєвий і творчий шлях Олеся Гончара висвітлює віртуальна виставка нашої бібліотеки «Світоч української звитяги» .
Дізнатися більше:
Книги
Антологія української художньої літератури для дітей: в 3-х т. / упор., підгот. тексти та біограф. матеріали: Іван Соболь, Богдан Чайковський. – К.: Веселка, 1967. – Т. 3: Література радянського періоду / Андрій Малишко [та ін.]. – 1969. – 438 с.: портр.
Більчук М. Українські та зарубіжні письменники: розповіді про життя і творчість / М. Більчук. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2010. – 240 с.
Високоліття Олесю Гончару – 75: збірник матеріалів / ред.- упоряд. В. Я. П’янов; худ. В. Ф. Яцун. – К.: Укр. письменник, 1993. – 214 с.
Вінок пам’яті Олеся Гончара: спогади, хроніка / упор. В. Д. Гончар, В. Я. П’янов. – К.: Український письменник, 1997. – 454 с.: іл.
Геник Степан Миколайович. 150 великих українців: енциклопедія / Степан Геник. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. – 297 с.: іл, портр. – Бібліогр.: C. 294-297.
Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во "Наукова думка", 2004. – 688 с.: іл.
Жулинський М. Г. Українська література: творці і твори: учням, абітурієнтам, студентам, учителям / М. Г. Жулинський. – К.: Либідь, 2011. – 1152 с.: іл.
Кодлюк Ярослава Петрівна. 120 розповідей про письменників: довідник для вчителя початкових класів / Ярослава Кодлюк, Галина Одинцова. – К.: Наш час, 2006. – 202 с.
Нартов В. В. Видатні особистості України / В. В. Нартов. – Х.: Клуб семейного досуга, 2007. – 400 с.: іл.
Сто видатних українців / Н. В. Астапенко, О. К. Барашкова, А. В. Дарибогова та ін. – К.: Вид-во "Арій", 2006. – 495 с.: портр. – (Сер. «Сто великих»).
Українські радянські письменники: Зб. літ.-критич. матеріалів: посібник / Вступ. ст. В. О. Дорошенка; Упоряд. Ю. М. Безхутрий, Л. Г. Бикова, Н. Г. Гноєва та ін. – К.: Рад. шк., 1984. – 349 с. – Бібліогр. в кінці ст.
Шевченківські лауреати 1962-2012: енциклопедичний довідник / авт.-упоряд. М. Лабінський ; вст. сл. Б. Олійника. – 3-є вид., змін. і доповн. – К.: Криниця, 2012. – 864 с.: портр.
Публікації
Біловицька, Наталія. Сестра Олеся Гончара: «Брат дві карбідки висвічував за ніч, усе писав»: Пам’ятаємо. Сьогодні відзначаємо 95 років від дня народження видатного письменника Олеся Гончара / Наталія Біловицька // Урядовий кур’єр. – 2013. – 3 квітня. – С. 17.
Бакуменко О. З вогню натхненне слово...: З фронтових щоденників Олеся Гончара / О. Бакуменко // Культура і життя. – 2007. – 5 вересня. – С. 3.
Бернакевич Леся. «Людина, що несла на собі трагічний тягар...» / Леся Бернакевич Слово Просвіти. – 2013. – 11-17 квітня. – С. 8.
Воліковська Уляна. Оберіг нації / Уляна Воліковська // Слово Просвіти. – 2013. – 11-17 квітня. – С. 8.
Гончар Валентина. «Я повен любові...» / Валентина Гончар // Літературна Україна. – 2008. – 3 квітня. – С. 2, 4.
Грабовський Віктор. Гончар, який ліпив епоху: Есей з пам’яті / Віктор Грабовський // Літературна Україна. – 2008. – 16 жовтня. – С. 1, 8.
Жулинський Микола. Духовний провідник України, або Чим трепетав дух Олеся Гончара?: 17 квітня в Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка відбувся літературно-мистецький вечір, присвячений 90-річчю від дня народження Олеся Гончара / Микола Жулинський // Урядовий курєр. – 2008. – 23 квітня. – С. 17.
Зобенко Марія. Провидіння: (до 80-річчя від дня народження Олеся Гончара) / Марія Зобенко // Дивослово. – 2003. – №4. – С. 7-14.
Крупеня, Валентина. Вивчення біографії письменника: Конспекти-схеми / В. Крупеня // Українська мова та література. – 2017. – №7-8. – С. 75-84: мал.
Майстер художньої прози: 100 років від дня народження Олеся Гончара // Шкільна бібліотека. – 2018. – №3. – С. 25-28: портр.
Мариненко Ю. Кіровоградські сліди «Прапороносців»: до 85-річчя від дня народження Олеся Гончара / Ю. Мариненко // Кіровоградська правда. – 2003. – 3 квітня. – С. 3.
Наумчик Галина. Велич і краса людини - у поєднанні природи з творчою працею: За О.Гончара «Романові яблука». 7 клас / Галина Наумчик // Українська мова та література. – 2011. – №13-16. – С. 3-5.
Рубан Людмила. Будівничий соборів наших душ: Учнівська конференція, присвячена 90-річчю Олеся Гончара / Людмила Рубан // Дивослово. – 2008. – №4. – С. 21-28.
Слижук Олеся. Не втратити зерна духовності: до 90-річчя від дня народження Олеся Гончара / Олеся Слижук // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. – № 7-8. – С. 27-29.
Степовичка Л. Шлях високого трагізму: Роздуми про життя і творчість Олеся Гончара / Л. Степовичка // Літературна Україна. – 2008. – 24 липня. – С. 1, 5.
Указ Президента України "Про присвоєння О. Гончару звання Герой України": (посмертно) // Урядовий курєр. – 2005. – 16 липня. – С. 5.
Фурсова Л. О. «Вишні в убранні білім мене виглядають з війни»: Літературна композиція за фронтовими поезіями О. Гончара / Л. О. Фурсова // Всесвітня література та культура. – 2007. – №9. – С. 20-22.
