Провулок Івана Гончара

        Провулок Дегтярьова було перейменовано на Івана Гончара рішенням Кропивницької міської ради від 28.09.2023 р. №1693 «Про перейменування вулиць та провулків».

        Провулок знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.

        Василь Олексійович Дегтярьов – радянський конструктор стрілецької зброї.

Гончар Іван Макарович

        Гончар Іван Макарович - скульптор, живописець, графік, етнограф, колекціонер. Народився 27 січня 1911 року в багатодітній (8 дітей) селянській родині в селі Лип’янка, тепер Шполянський район, Черкаська область. Навчаючись у четвертому класі, здобув перше місце на районній художній виставці.

        1927 року до його села приїхав музикант і фольклорист Максим Коросташ, який, дізнавшись про талановитого хлопця, допоміг поступити в Київську художньо-індустріальну школу та поселив у своїй квартирі на Гоголівській вулиці. У цей час Іван Гончар спілкувався з музикознавцем Климентієм Квіткою та письменницею Оленою Пчілкою.

        Закінчив Київську художньо-індустріальну профшколу (1930 р.; викладачі К. Єлева, В. Климонов), Київський інститут агрохімії та ґрунтознавства (1936 р.). Працював у Київських скульптурно-монументальних майстернях (1936-39 pр.). Як скульптор виступив у 1930-х роках роботою «Шевченко у дяка».

        За участь у Другій світовій війні, яку закінчив у Берліні, отримав орден Вітчизняної війни II ступеня, медалі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною». По закінченні війни Івану Макаровичу вдалося попрацювати у Віденській академії мистецтв, поїздити містами Європи, змальовуючи її архітектурне обличчя.

        Працював у галузі станкової та монументальної пластики. Скульптурним творам Гончара притаманні сміливе моделювання форми, динамічні композиції, портрети – чітко окреслені характери. Вивчав етнографію і народне мистецтво, подорожував Україною. Популяризував українське народне мистецтво і культуру, за що зазнав переслідувань. Один з ініціаторів створення Товариства охорони пам’яток (1966 р.). Учасник республіканських і всесоюзних мистецьких виставок від 1949 року. Персональні пройшли у Києві (1987 р., 1992-93 pр.). У 1960-х роках багата хатня збірка творів українського народного мистецтва набула великої популярності серед патріотично настроєної молоді, за що Гончар зазнав переслідувань та звинувачень у націоналізмі.

        Видано два випуски (30 сюжетів) листівок Українські народні типажі в малюнках Івана Гончара (Київ, 1990 р.). На основі зібраних митцем матеріалів у 1993 р. засновано Український центр народної культури «Музей Івана Гончара». Про Гончара знято фільм «Соната про художника» (1966 р., «Укркінохроніка», режисер В. Шкурін). Видано історико-етнографічний мистецький альбом «Україна й українці» (2006 р.), матеріали для якого Гончар збирав від кінця 1950-х років. До альбому увійшли унікальні історико-документальні фотографії кінця 19 – середини 20 ст. з різних куточків України.

        Скульптурний доробок І. М. Гончара представ лено роботами, що характеризують автора як умілого майстра психологічного портрету. Він створив серію образів героїв української історії (Б. Хмельницький, М. Грушевський, С. Наливайко) і культури (М. Драгоманов, Г. Сковорода, М. Лисенко, Леся Українка та ін.), учасників Другої світової війни; сучасних авторові літераторів і митців (А. Малишко, Б. Гмиря, А. Солов’яненко та ін.).

        Скульптор І. М. Гончар є автором пам’ятників та скульптурних портретів видатних діячів української культури: Г. Сковорода (1963 р., м. Переяслав-Хмельницький), С. Руданський (1967 р., с. Хомутинці Вінницької обл.), К. Білокур (1967 р., с. Богданівка Київської обл.), І. Котляревський (1969 р., Полтава), І. Франко (1970 р., с. Копичинці Івано-Франківської обл.), Є. Адамцевич (1968 р., Музей Івана Гончара) та ін. Знаковим для Івана Гончара є образ Тараса Шевченка. Власне, бронзовою постаттю «Тарас-водоноша» або «Тарас в науці у дяка» (Національний музей Тараса Шевченка, Київ; Шевченківський національний заповідник, Канів) Іван Гончар увійшов у світ високого мистецтва ще в 1939 р., коли цю роботу було представлено на Республіканській виставці до 125-літнього ювілею Кобзаря.

        Серед робіт, присвячених Т. Шевченку – «Тарас Шевченко з сестрою» (1963 р., Музей Івана Гончара), «Шевченко/художник» (місцезнаходження невідоме), погруддя Т. Шевченка (1963 р., Музей Івана Гончара), погрудний пам’ятник Кобзарю (1965 р., с. Шешори Івано / Франківської обл.), пам’ятник Т. Шевченку (1970 р., с. Лип’янка Черкаської обл.). За мармуровою постаттю «Молодий Шевченко» (1949 р., м. Москва, Третьяковська» галерея) наприкінці 1960-х рр. Встановлено пам’ятник у м. Яготин.

        І. Гончар систематично працював і як живописець. Створив велику серію картин, у яких зафіксував етнографічні типажі українців, а також краєвиди, історичні та архітектурні пам’ятки України, місця, що назавжди втрачені внаслідок затоплення сіл та аварії на ЧАЕС. Графіка цього періоду – тематичні альбоми «Українські народні типи», «Українське народне вбрання», «Пам’ятки архітектури та краєвиди України» (1960-1980 pр.).

        Попри колосальний творчий доробок майстра, за його життя відбулося лише три персональних виставки: 1987 р. – у виставковому залі Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, у січні-лютому 1988 р. – у виставковому залі Спілки художників УРСР, в 1992-1994 pр. – «Краса, обпалена війною» – у Музеї Великої Вітчизняної війни.

        Коли Музей Івана Гончара став державною установою, у її складі було створено Меморіальний відділ митця на основі творчих набутків фундатора Музею та архівного фонду Майстра, накопиченого за довгі роки життя і творчого пошуку.

Дізнатися більше:

Публікації

Гончар Іван. Україна та Українці = Ukraine and Ukrainians: іст.-етногр. мистец. альб. Івана Гончара: добірка аркушів / [Іван Гончар; упоряд. М. Гримич, П. Гончар; передм. М. Гримич; пер. англ. мовою: І. Волошина, М. Махлай, Н. Тарнавська]. – Київ: ПАБЛІШ ПРО, 2024. – 383 с.: іл., фот. – Текст укр. та англ.

Дмитренко Наталя. Гончарове коло: до 100-річного ювілею Івана Гончара – скульптора й Фольклориста / Наталя Дмитренко // Україна молода. – 2011. – 27 січня. – С. 12-13.

Косарєва О. Знайомтеся: Іван Гончар / О. Косарєва // Кіровоградська правда. – 2012. – 23 серпня. – С. 12: фото.

Майстер, або Терни і лаври Івана Гончара / упоряд. та авт. щоденникових нотаток Н. Поклад. – Київ: МАУП, 2007. – 708 с.: іл. – (Бібліотека українознавства; вип. 10).

Меморіальна бібліотека Івана Гончара: каталог виставки / склад. С. Асєєва [та ін.]; Державний музей книги і друкарства України, Музей Івана Гончара. – Київ: [б. в.], 1998. – 35 с.

Музей Івана Гончара: становлення, діяльність, розвиток: бібліогр. покажч. (1945-2018) / [уклад. В. Єрьоменко; упоряд. І. Пошивайло]; Департамент культури Київ. міськдержадмін., Нац. центр нар. культури «Музей Івана Гончара». – Київ: НЦНК «Музей Івана Гончара», 2019. – 163 с.: фот.

Онищенко В. Одна людина може багато...: до 100-річчя від дня народження Івана Гончара / В. Онищенко // Образотворче мистецтво. – 2011. – №2. – С. 38.