Провулок Олександри Єфимовської

        Провулок Тимірязєва переіменовано на Олександри Єфимовської рішенням Кропивницької міської ради від 27.07.2023 р. №1659 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду».

        Провулок знаходиться у Фортечному (Кіровському) районі.

        Климент Тимірязєв – російський природознавець-дарвініст, біолог, фізіолог.

Приватна жіноча гімназія Олександри Єфимовської

        На початку XX ст. в Єлисаветграді існувало сім навчальних закладів, що давали класичну освіту. Один з них – приватна жіноча гімназія Олександри Никифорівни Єфимовської (на знімку). Вона розміщувалася в орендованому приміщенні по Великій Перспективній вулиці. Навчальний заклад бере початок з 1902 року як приватне училище 1-го розряду. За пропозицією Міністерства народної освіти від 3 січня 1904-го р. – жіноча прогімназія. А з 18 травня 1907-го р., за розпорядженням опікуна Одеського учбового округу, – 7-класна жіноча гімназія. Навчальний заклад мав усі права повноправних гімназій, відав ним безпосередньо опікун учбового округу, і усі розпорядження міністерства та опікуна округу розповсюджувалися на неї, як на будь-яку гімназію. Педагогічний склад був на державній службі і мав право на пенсію. У 1904-му р. у гімназії навчалося 219 дівчат, з них 93 православного та 99 іудейського віросповідання. Це були діти дворян, чиновників, батьків з духовним званням, почесних громадян та купців, міщан та цехових, селян та іноземців. Обслуговувала гімназія головним чином населення Єлисаветграда. Згідно звітів про учнів за 1904-1910 роки, у гімназії було два підготовчих класи (молодший та старший), 59 сім основних та восьмий додатковий педагогічний. Гімназистки користувалися усіма правами учениць державних та громадських гімназій. Отримували атестати за 7-й клас, свідоцтва домашніх наставниць та учительок по закінченню 8-го класу та свідоцтва за будь-який клас при виході з гімназії до її закінчення чи переведенні до іншої гімназії. Право видачі атестатів та свідоцтв належало педагогічній раді без усіляких ускладнень та обмежень, що існували для приватних закладів.

        У 1913-му р. педраду очолював Арвед Петрі, канцелярією завідував Олександр Вагнер, викладали 19 учителів, з них троє – законоучителі, працювало вісім наглядачів. До речі, викладачами працювали мати творця «Катюші» Георгія Лангемака Марія Костянтинівна та сестра Марія Еріхівна. Серед предметів були Закон Божий, російська мова, математика, природознавство, історія, географія, краснопис, рукоділля, німецька та французька мови, гігієна, співи і танці. Плата за навчання – 250 рублів на рік, пільгова (для малозабезпечених осіб) – 120 рублів. Через значне зростання цін у січні 1916-го р. плату за пансіон збільшили на 45 рублів, пільгову ціну – на 25 рублів. Звіт шкільного бюро за 1910 рік свідчить, що з учениць старших класів був створений хор, який виконував церковні піснеспіви під час говіння учениць у Великий піст та молебнів і панихид, виконував світську музику на «недільниках» та вечорах у гімназії. «Недільниками» називали вечірні зібрання у неділю учениць окремо для кожної вікової групи (старші, середні, молодші), на яких учениці слухали читання з картинами чарівного ліхтаря, декламували 60 вірші та сцени з драматургічних творів, готували інструментальні, вокальні та хорові номери. Це були корисні розваги у середовищі подруг, педагогів та батьків. У серпні 1916-го р. О. Н. Єфимовська заявила опікунській раді про своє бажання передати гімназію у відання міста. Навчальний заклад на той час уже був великим просвітницьким центром у Єлисаветграді, у ньому навчалося 600 дівчат, що змусило відкрити паралельні відділення усіх класів. А от матеріальне становище було недостатнім: те, що гімназія була приватною, позбавляло великих щорічних казенних субсидій. Опікунська рада у листі-зверненні 22 серпня 1916-го р. пропонувала прийняти міській думі у своє відомство укомплектований заклад, що було набагато дешевше, ніж створювати новий. Документ про передачу датований 28 жовтня 1916-го р. Вулиця Велика Перспективна, справа – пошта. Фото з колекції Ю. Тютюшкіна Справа унизу на вищезгаданій віньєтці педагогів та випускниць гімназії є фотографія двоповерхового будинку, у якому квартирував навчальний заклад. Хто був фундатором будинку, його архітектор та роки забудови – поки що не встановлено. Припускають, що будинок належав Шевелю Бродському. А до гімназії у ньому була пошта.

        На це вказує фотографія М. Я. Варшавского з видом на вулицю Велику Перспективну від Олексіївської вулиці (Гагаріна). Справа на фотографії цей же будинок, і підписаний він як пошта. Після революції у приміщенні були різні організації, зокрема школа №8. Зараз тут Управління по боротьбі з організованою злочинністю поліції області.

Дізнатися більше:

Книги

Поліщук В. В. Неатрибутоване місто /Поліщук В. – Кропивницький [б. в.]:, 2016. – 122 с.